Ухвала

від 16.04.2014 по справі 314/1782/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

судова палата з розгляду цивільних справ

Україна, 69005,м.Запоріжжя, пр.Леніна,162

Суддя 1-ї інстанції Беспалько Т.Д. Суддя доповідач Бондар М.С

Є.у.№ 314/1782/13

15 квітня 2014 року Справа № 22ц-778/ 1708/14

У Х В А Л А

Іменем України

Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючий - суддя : Бондар М.С., судді: Подліянова Г.С., Дашковська А.В.

секретар - Мельник З.П.

при участі: прокурора - адвоката -

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за

апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Фенікс 2009" на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 28.01.2014 року у справі за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Фенікс 2009 про визнання договору оренди землі недійсним, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Фенікс 2009" (далі-Товариство) про визнання правочину недійсним, посилаючись на те, що 07.08.2004 року він уклав з відповідачем ОСОБА_2 договір оренди належної останньому на праві власності земельної ділянки кадастровий номер площею 4,9457 га яка знаходиться на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області строком на 10 років й, який був зареєстрований в порядку, встановленому законом. Проте, 25.05.2010 року, ОСОБА_2, за іншим договором оренди передала зазначену земельну ділянку в оренду Товариству та здійснила державну реєстрацію укладеного правочину. Оскільки, такі дії відповідачів порушують його права, як землекористувача за договором оренди, просив визнати спірну угоду недійсною з підстав ст.215 ЦК.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 28.01.2014 року з'явленні вимоги задоволені.

В апеляційній скарзі Товариство покликав скасувати судове рішення, оскільки на його думку, суд не правильно з'ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального и процесуального права.

Ухвалюючи рішення суд виходив із того, що на час укладення спірного договору оренди земельна ділянка перебувала у користуванні Товариства за первісним договором оренди землі і який не розірвано, не припинено чи визнано недійсним та дійшов висновку про порушення права позивача на користування земельною ділянкою як орендаря.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про оренду землі" в редакції закону на час укладення договору) договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч.1 ст.210, ч.3 ст.640 ЦК України, ч.2 ст.125 ЗК України та ст.18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту такої реєстрації.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, а відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру", який в силу ст. 106 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України, на Державний комітет України по земельним ресурсам покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок. Не зареєстрованим у встановленому законом порядку, договір не є укладеним.

За положеннями п.2 цього Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Судом встановлено, що 07.08.2004 року приватний підприємець ОСОБА_1 уклав з відповідачем ОСОБА_2 договір оренди належної останньому на праві власності земельної ділянки кадастровий номер площею 4,9457 га яка знаходиться на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області строком на 10 років та який був зареєстрований в порядку, встановленому законом (а.с.7-б).

Окрім того, суд також з'ясував, що 25 травня 2010 року спірну земельну ділянку відповідач ОСОБА_2 за договором оренди передала у користування Товариству, який також набув державної реєстрації (а.с.14-б).

На виконання умов договору оренди приватний підприємець виплачував орендодавцю оговорену договором орендну плату, яку останній отримував, а отже достеменно знав про наявність орендних правовідносин між ним та ОСОБА_1.

Питання укладення та розірвання договору оренди спірної земельної ділянки було предметом розгляду у судових інстанціях, в тому числі і касаційного суду (а.с.34,35).

За останнім рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 23.04.2013 року суд не дійшов висновку, що первісний договір оренди землі був розірваний (а.с.51).

Встановлені обставин у цій є преюдиційними щодо чинності договору оренди спільної земельної ділянки укладеного між приватним підприємцем та ОСОБА_2 (ст.61 п.3 ЦПК).

Відділ Держземагенста у Вільнянському районі повідомив суд про те, що договір оренди земельної ділянки від 25.09.2004 року зареєстрований (а.с.75)

В силу ст.215 ч.1 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 цього кодексу.

Згідно роз'яснень, викладених у п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Оскільки в установленому законом порядку дія договору оренди від 07.08.2004 року не припинена, договір не розірвано і не визнано недійсним, Приватний підприємець є землекористувачем спірної земельної ділянки і має право в установленому законом порядку вимагати захисту свого порушеного права у відповідності з приписами ст.396 ЦК України, в тому числі у обраний ним спосіб у цій справі.

Аргументи апеляційної скарги про те, що договір оренди земельної ділянки між позивачем та Товариством достроково розірваний, не є виправданими, оскільки спростовуються документами, які дослідив суд (рішення суду а.с.50).

Щодо, тверджень про порушення прав Товариства на участь у судовому засіданні.

Матеріали справи свідчать, що останнє судове засідання у суді першої інстанції відбулося 28.01.2014 року (а.с.76).

Товариство було повідомлене про час і місце слухання справи завчасно (а.с.69).

Неявку представника відповідача в судове засідання суд визнав не поважною. Висновок з цього питання детально аргументував й він видається обґрунтованим (а.с.80).

Таким чином, рішення районного суду не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.303,308,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Фенікс 2009" відхилити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 28.01.2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала судової колегії може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Судді: