Рішення

від 07.04.2014 по справі 666/4584/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/734/2014 Головуючий в І інстанції Решетов В.В.

Категорія 46 Доповідач: Лісова Г.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року квітня місяця 07 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Лісової Г.Є. Суддів:Семиженка Г.В. Прокопчук Л.П. При секретарі:Мироненко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_6 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 20 січня 2014 року за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_9 про поділ спільного майна подружжя та визнання недійсним договору купівлі-продажу та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_9 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу удаваним, визнання укладеним договору довічного утримання, його розірвання, визнання права власності на майно, визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням, виселення

В С Т А Н О В И Л А:

30.07.2013 року ОСОБА_7 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що з 11.07.1980 року по 14.05.2013 року перебував з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі.

Оскільки вони не можуть дійти згоди щодо поділу спільно нажитого майна за час шлюбу, то просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1, автомобіль ВАЗ 21114, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1 вартістю 35000 грн., причіп ОДАЗ 81442, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_2 вартістю 3000 грн., двоконтурний котел вартістю 4000 грн., кухонний гарнітур вартістю 6000 грн., а всього майна на суму 48000 грн.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на будинок, що знаходиться по АДРЕСА_4, пральну машину вартістю 3000 грн., плазмовий телевізор вартістю 8000 грн., фотоапарат - 5000 грн., ноутбук- 6000 грн., диванний комплект - 6000 грн., стінку меблеву - 4000 грн., спальний гарнітур - 8000 грн., полікарбонатну теплицю 3х6 м - 8000 грн., а всього майна на суму 48000 грн.

31.08.2013 року позивач змінив позовні вимоги та зазначив, що будинок по АДРЕСА_4 подарований відповідачці її батьком 27.07.2005 року, відповідачка проживає в будинку, а тому при поділі квартири просить врахувати, що іншого житла у нього немає, квартира куплена в його матері, визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 та стягнути з нього в рахунок компенсації вартості частки спільного майна подружжя ? вартості квартири, а також виділити та визнати за ним право власності на автомобіль та причіп, котел двоконтурний, кухонний гарнітур, а всього майна на суму 48000 грн.

Виділити та визнати за ОСОБА_6 право власності на пральну машинку -3000 грн., плазмовий телевізор-8000 грн., фотоапарат - 5000 грн., ноутбук -6000 грн., диванний комплект -6000 грн.. стінку меблеву-4000 грн., спальний гарнітур- 8000 грн., теплицю - 8000 грн., а всього майна 48000 грн.

5.11.2013 року ОСОБА_7 звернувся до суду із заявою про зміну позовних вимог, просив поділити спільне майно подружжя, визнати за ним право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1, а також на автомобіль, причіп, двоконтурний котел, диванний комплект, всього майна на суму 48000 грн.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 та майна домашнього вжитку на 48000 грн.

28.11.2013 року позивач збільшив позовні вимоги, просив також визнати за ним право власності на ? частку майна та статутного капіталу приватного підприємства «Торговий дім»Компас», яке було створено під час перебування у шлюбі і є спільним сімейним бізнесом.

6.12.2003 року ОСОБА_9 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу удаваним, визнання його договором довічного утримання, розірвання договору довічного утримання, визнання права власності на квартиру, виселення відповідачів з квартири.

В обґрунтування позову посилалася на те, що після смерті чоловіка 29.04.1995 року вона була єдиним власником квартири АДРЕСА_1. У відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син від онкологічного захворювання, на лікування якого були витрачені значні кошти, а тому відповідачі змушені були продати квартиру АДРЕСА_3. Так як їм не було де жити вони поселилися в належну їй квартиру по вул. Айвазовського, на яку вона мала намір укласти з сином ОСОБА_7 договір довічного утримання та переїхати до дочки в м. Сімферополь на лікування від онкології, але враховуючи, що він був засновником та керівником ТОВ «Єнерго Союз», яке було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, був укладений договір купівлі-продажу з ОСОБА_6 Про удаваність договору свідчить символічна ціна 7076 грн., що еквівалентно було 1572 дол. США, які відповідачі взагалі не сплачували, оскільки їх не мали, бо мали борги.

Удаваність договору підтверджується також тим, що вона періодично проживала у квартирі та була зареєстрована в ній протягом 10 років до 24.04.2009 року. Незважаючи на те, що вона мала потребу в коштах на лікування, відповідачі надавали їй матеріальну допомогу нерегулярно, а з початку 2012 року взагалі перестали її надавати.

Про те , що відповідачі ділять квартиру довідалася в листопаді 2013 року, а тому строк звернення до суду нею не пропущено.

Просила визнати договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 18.08.1999 року та посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим №3383 удаваним щодо предмету договору.

Визнати, що в дійсності між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 укладений договір довічного утримання 18.08.1999 року.

Розірвати договір довічного утримання від 18.08.1999 року, укладений ОСОБА_9 та ОСОБА_6

Визнати за ОСОБА_9 право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 09.12.2013 року до участі в справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя залучено як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_9.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 16.12.2013 року справу об'єднано в одне провадження із справою за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля ВАЗ 21114, 2008 року випуску, д/н НОМЕР_1, укладеного без його згоди ОСОБА_6 та ОСОБА_8

15.01.2014 року ОСОБА_9 уточнила позовні вимоги просила також визнати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 такими, що втратили право проживання в квартирі АДРЕСА_1 та виселити їх із спірної квартири, інші позовні вимоги залишила в тому ж обсязі.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 20 січня 2014 року позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_9 задоволено частково.

Визнано договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, укладений ОСОБА_9 та ОСОБА_6 18.08.1999 року та посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим № 3383, удаваним щодо предмета договору.

Визнано, що в дійсності ОСОБА_9 та ОСОБА_6 укладений договір довічного утримання від 18.08.1999 року.

Розірвано договір довічного утримання від 18.08.1999 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_6.

Визнано за ОСОБА_9 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 судові витрати у розмірі 1147,00 гривень в рівних частках по 573,50 грн. з кожного.

У задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 такими, що втратили право проживання в квартирі та виселення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено в повному обсязі.

Позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_9 про поділ спільного майна подружжя та визнання недійсним договору купівлі-продажу задоволено частково.

Визнано недійсною угоду купівлі-продажу легкового автомобіля ВАЗ 21114, рік випуску 2005, № кузова НОМЕР_4, № двигуна НОМЕР_5, колір чорний, державний № НОМЕР_3, укладену між ОСОБА_6 та ОСОБА_8.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на легковий автомобіль ВАЗ 21114, рік випуску 2005, № кузова НОМЕР_4, № двигуна НОМЕР_5, колір чорний, державний номер НОМЕР_3 вартістю 42724,00 гривень.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на майно, загальною вартістю 19000 гривень:

- причеп ОДАЗ 81442 Одісей, рік випуску 2006, номер кузова НОМЕР_6, колір синій, державний номер НОМЕР_2 вартістю 3000 гривень; двоконтурний котел вартістю 2500 гривень; кухонний гарнітур вартістю 3000 гривень; пральну машину вартістю 1500 гривень; диванний комплект вартістю 3000 гривень; стінку меблеву вартістю 2000 гривень, спальний гарнітур вартістю 4000 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 компенсацію у сумі 11862,00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 солідарно на користь ОСОБА_7 судові витрати у сумі 229,40 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 судові витрати у сумі 480,00 гривень.

Позовні вимоги ОСОБА_7 про поділ майна та статутного капіталу ПП "Издательский дом "Компас" (код ЄДРПОУ 30570673) залишено без розгляду.

В решті позовних вимог ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя та визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовлено.

В апеляційній скарзі на рішення суду представник ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_6, просить його змінити, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_9 відмовити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи порушення норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні ОСОБА_6 та її представник апеляційну скаргу підтримали, просять її задовольнити, рішення в оскаржуваній частині скасувати як незаконне.

ОСОБА_11 та його представник ОСОБА_12, представник ОСОБА_13, яка діє в інтересах ОСОБА_9, апеляційну скаргу не визнали, просять її відхилити як безпідставну, а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_9 про визнання договору купівлі-продажу удаваним, визнання його договором довічного утримання, розірвання договору довічного утримання, визнання за ОСОБА_9 право власності на квартиру, суд виходив з того, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений ОСОБА_9 з ОСОБА_6 18.08.1999 року є удаваним, про що свідчить зазначена у договорі символічна ціна продажу квартири, ОСОБА_9 ще протягом десяти років була зареєстрована у цій квартирі, сплачувала половину комунальних платежів, у квартирі залишалися її речі.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

За правилами ст. 48 ЦК України 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Як вбачається з матеріалів справи 18 серпня 1999 року ОСОБА_9 продала належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_6. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований у реєстрі №3383.

Право власності на нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_6 Херсонським ДБТІ 18.08.1999 року за реєстровим №1769.

Як вбачається з матеріалів справи в цьому ж році ОСОБА_9 переїхала на постійне проживання до своєї дочки в м. Сімферополь.

Та обставина, що вона залишалася зареєстрованою в цій квартирі не може бути підставою для визнання договору купівлі-продажу удаваним, оскільки сама по собі реєстрація в жилому приміщенні не свідчить про постійне користування цим жилим приміщенням колишнім власником. Право власності на спірну квартиру набула ОСОБА_6, дружина ОСОБА_7, сина ОСОБА_9, які на той період були в зареєстрованому шлюбі, проживали однією сім'єю, а тому та обставина, що ОСОБА_9 залишалася зареєстрованою в цій квартирі та приїжджала до сина з невісткою не може розцінюватися як те, що при укладенні договору купівлі-продажу воля сторін була спрямована на укладення договору довічного утримання.

Відповідно до ст.58 ЦК України (1963 року), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).

Якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

З наявних у справі доказів не вбачається, що під договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 сторони договору фактично приховували договір довічного утримання, за умовами якого згідно з ст.425 ЦК (1963 року), чинною на час виникнення спірних правовідносин, одна сторона, що є працездатною особою за віком або станом здоров'я (відчужувач), передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або частину його, взамін чого набувач майна зобов'язується надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.

Судом не встановлено, що між сторонами договору було досягнуто таких умов та що вони виконувалися хоч протягом певного періоду покупцем по відношенню до продавця. Та обставина, що ОСОБА_7 на лікування матері ОСОБА_9 інколи надавалися грошові кошти свідчить про виконання ним свого обов'язку щодо утримання матері, а не про виконання зобов'язань за договором довічного утримання.

Задовольняючи позов про визнання договору купівлі-продажу удаваним суд першої інстанції не враховував, що воля учасників договору була спрямована саме на укладення договору купівлі-продажу, договір був вчинений у формі встановленій законом, на час укладення договору ОСОБА_9 мала необхідний обсяг цивільної дієздатності та розуміла, що нею укладається саме договір купівлі-продажу, а отже про припинення права власності ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_1, позивачці було відомо ще у 1999 році, про те з позовом про визнання договору удаваним вона звернулася лише у 2013 році, коли ОСОБА_7 та ОСОБА_6 припинили подружні відносини і стало вирішуватися питання щодо поділу майна.

Проте, що сторонами укладався саме договір купівлі-продажу свідчить і той факт, що ОСОБА_7 у позовній заяві про поділ спільного майна включив спірну квартиру до складу спільного майна і просив спочатку визнати за ним право на ? ідеальну частку квартири АДРЕСА_1, а потім змінивши позовні вимоги, просив визнати за ним право власності на всю квартиру та стягнути з нього грошову компенсацію в користь ОСОБА_6 за належну їй частку.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в порушення норм матеріального права, що регулюють зазначені правовідносини, прийшов до висновку про визнання договору купівлі-продажу удаваним, визнання його договором довічного утримання, розірвання договору довічного утримання, а тому рішення суду в цій частині слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_9 відмовити.

Враховуючи, що квартира АДРЕСА_1 була придбана під час шлюбу вона є спільною сумісною власністю, а тому за ОСОБА_7 та ОСОБА_6 слід визнати право на ідеальні частки в цьому майні, враховуючи що вимоги про поділ квартири були заявлені ОСОБА_7

При поділі автомобіля ВАЗ 21114 суд обґрунтовано виходив із вартості 42724 грн., яка підтверджується довідкою-рахунком від 14.10.2013 року (а.с.143). Щодо вартості іншого майна сторонами в судовому засіданні суду першої інстанції було досягнуто згоди, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу, а отже в решті рішення суду слід залишити без змін як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, ст.ст. 48,58 ЦК України 1963 року, ст.ст.22,28,29 КпШС України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 20 січня 2014 року в частині задоволення позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу удаваним, визнання його договором довічного утримання, розірвання договору довічного утримання, визнання за ОСОБА_9 право власності на квартиру та в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу удаваним, визнання договором довічного утримання, розірвання договору довічного утримання, визнання права власності на квартиру ОСОБА_9 відмовити.

Визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.

В решті рішення залишити без змін.

Виключити із резолютивної частини рішення в абзаці про стягнення із ОСОБА_6 та ОСОБА_8 солідарно на користь ОСОБА_7 судові витрати у сумі 229, 40 грн. слово «солідарно».

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді