Рішення

від 10.04.2014 по справі 910/4638/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4638/14 10.04.14 За позовом ПрАТ СК "Українська страхова група"

до ТзДВ "Страхова компанія "Укоопгарант",

про відшкодування шкоди в порядку регресу 6 940,38 грн.

Суддя Головатюк Л.Д

Представники сторін:

Від позивача: Пахолка Т.Г.

Від відповідача: Кумеда В.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (надалі - страховик, позивач) звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант» (надалі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 6 940,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов"язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов"язку здійснити регресну виплату.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.03.2014 порушено провадження у справі № 910/4153/14, розгляд справи призначено на 10.04.2014.

Представники позивача в судове засідання 10.04.2014 з'явився, дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

В судове засідання 10.04.2014 представник відповідача з'явився, дав пояснення по справі справи та подав додаткові докази по справі. Представник відповідача позов не визнав і у відзиві зазначив, що позивач недостатньо обґрунтував оцінену шкоду, яка була заподіяна застрахованому транспортному засобу в результаті ДТП, звіт про оцінку майна позивач не надав, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між ПрАТ "Страхова компанія "Українська Страхова Група" (надалі- позивач) та ОСОБА_4 (надалі - страхувальник) 01.11.12012 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-1601-12-00189 (далі - Договір страхування), згідно з яким позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу Volkswagen Polo реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі - застрахований автомобіль).

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання подій, перелік яких наведено у Договорі, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

07.04.2013 в м. Полтаві по вул.. К.Лібхнехта мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), у якій громадянин ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом «ЗАЗ 110307» реєстраційний номер НОМЕР_2 порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок чого вчинив зіткнення з застрахованим позивачем автомобілем Volkswagen Polo реєстраційний номер НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень останнього.

Із довідки ВДАІ України м. Полтави № 9181959 від 18.04.2013 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що транспортний засіб - автомобіль «ЗАЗ 110307» реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення майнової шкоди автомобілю марки Volkswagen Polo реєстраційний номер НОМЕР_1, знаходився під керуванням громадянина ОСОБА_5.

Постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 25.04.2013 (справа № 3/553/369/2013) ОСОБА_5 за вчинення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

08.04.2013 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодуванні й надав всі необхідні документи.

Згідно акту виконаних робіт та рахунку-фактури № АДС0006683 від 09.04.2013 ТОВ «Автодім Полтава», а також на підставі страхового акту № ПССКА-2269 у відповідності розрахунку суми страхового відшкодування від 15.04.2013 позивачем на виконання умов Договору страхування виплачено на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у розмірі 7 940,38 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 6375 від 16.04.2013 (в матеріалах справи).

Таким чином, до позивача, на думку останнього, перейшло в межах вказаної суми грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вина ОСОБА_5 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «ЗАЗ 110307» реєстраційний номер НОМЕР_2 та завдання майнової шкоди автомобілю марки Volkswagen Polo реєстраційний номер НОМЕР_1, ним і відшкодовується, так як відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров"ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ЗАЗ 110307» реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована в ТОВзДВ «СК «Укоопгарант», поліс № АВ/3565561, що підтверджується наданим відповідачем полісом та довідкою МТСБУ № 7/2-28/9737 від 02.04.2014 (в матеріалах справи). Вказаним полісом передбачено, що франшиза становить 1 000,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - 50000,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін , суд приходить до висновку про задоволення позову з огляду не таке:

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано шкоду у результаті її порушеного права має право на її відшкодування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством , включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної' пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При дослідженні наданих позивачем доказів на підтвердження вартості витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом автомобіля Volkswagen Polo реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням зносу, судом було враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, документами, які підтверджують дійсний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним вказаного вище ремонтом автомобіля, є розрахунок суми страхового відшкодування від 15.04.2013, та платіжне доручення № 6376 від 16.04.2013, яким підтверджується факт перерахування коштів на рахунок СТО де був відремонтований пошкоджений автомобіль. Зокрема, судом враховано, що наведені у вказаному наряді-замовлені роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із тими пошкодженнями, які зазначені у первинній довідці ВДАІ.

Відтак, реальний розмір витрат позивача, пов'язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля Volkswagen Polo реєстраційний номер НОМЕР_1 (з урахуванням зносу), склав 7 940,38 грн.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України "Про страхування").

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АС/2434272 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", статей 993, 1192 ЦК України, відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000 грн.), виходячи із розміру реально завданих збитків в межах суми, що перейшла до позивача та за мінусом встановленої франшизи, тобто у сумі 6 940,38 грн. (7 940,38 грн. - 1 000,00 грн. франшизи).

З матеріалів справи слідує, що позивач з метою отримання коштів від відповідача 14.11.2013 року звернувся до останнього із заявою (вих. № 6072/1487-УСГ) про виплату страхового відшкодування. Дана заява із доданими до неї документами, які необхідні для виплати страхового відшкодування на користь позивача, була отримана відповідачем, про що свідчить відмітка про отримання.

Враховуючи вимоги пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування (регламентна виплата) за полісами ОСЦПВВНТЗ повинна бути виплачена страховиком (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Проте, відповідач після отримання вищезазначеної заяви у встановлений пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк суми страхового відшкодування на користь позивача не виплатив.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування вищевказаного розміру вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу.

Доводи відповідача щодо ненадання позивачем звіту про оцінку шкоди транспортному засобу судом не приймаються з огляду на таке:

Відповідно до приписів п.22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров"ю, майну третьої особи.

Пунктом 34.1 статті 34 цього Закону у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно пункту 34.2 цієї статті, якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з"явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Відповідно до ч.1 ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно з ч.ч.1-З ст.25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.

Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку .

Відповідно до п.36.4 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції від 18.09.2011) виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до ч.2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом взято до уваги наявність платіжного доручення №6375 від 16.04.2013, що є доказом фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

З приписів вказаних норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" , вбачається, що ними врегульовано правовідносини, пов'язані у тому числі із визначенням розміру збитків у врегульовано правовідносини, пов'язані у тому числі із визначенням розміру збитків у правовідносинах, щодо дій, пов'язаних із страхуванням цивільно-правової відповідальності, а із встановлених судами обставин справи вбачається, що саме відповідач, що ним і не заперечувалось, застрахував цивільно-правову відповідальність винної у ДТП особи.

При цьому наведені приписи Закону за встановлених судами обставин не дають підстав вважати, що позивач при визначенні розміру страхового відшкодування повинен був здійснювати обов'язки, покладені вказаним Законом на відповідача.

Крім того, статтею 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступників або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Пунктами 9.3 та 8.2 Правил добровільного страхування транспортних засобів /КАСКО/, затверджених Укрстрахнаглядом 25.03.1997, визначено, що розмір завданих збитків визначається страховиком за участю страхувальника на підставі документів: у яких визначено перелік знищених, пошкоджених або викрадених складових частин об'єкта страхування (самого об'єкта в цілому); документа, складеного компетентними органами про час, обставини і причини знищення, пошкодження або викрадення складових частин об'єкта страхування (самого об'єкта в цілому); документа про витрати на компенсацію скоєних збитків. А пунктом 9.5. цих Правил передбачено, що відшкодування збитків провадиться за вирахуванням амортизаційного зносу запасних частин, що підлягають заміні, деталей і приладдя, якщо інше не обумовлено при укладенні договору страхування.

Відповідно ж до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ч.2).

Таким чином обов'язок доказування невідповідності розміру виплаченого позивачем страхового відшкодування розміру заподіяних збитків покладається на відповідача, судом же не встановлено, а відповідачем не доведено, що позивач діяв з наміром перекласти майновий тягар відповідальності на відповідача, або з порушенням Правил добровільного страхування транспортних засобів.

Позивачем, як встановлено судом , на підтвердження своїх вимог надались, зокрема, страховий акт, рахунки-фактури.

Відповідач же, не вчиняв під час розгляду справи, процесуальних дій, спрямованих на перевірку вказаних обставин.

При цьому, відповідно до пунктів 3.1, 3.3, 3.4, 3.9 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092 , визначення вартості матеріального збитку (реальні збитки) з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування колісним транспортним засобом (втрати товарної вартості), здійснюється на підставі аналізу цін продажу (пропозиції) КТЗ, ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках. При цьому можливе визначення збитків відповідно до цінових даних, аналогічних, але не ідентичних КТЗ, з належним або скоригованим строком експлуатації.

Таким чином положення цієї Методики, за наявності процесуального волевиявлення відповідача, давали можливість перевірити розмір збитків, завданих потерпілому у ДТП.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 14.11.2012 №5011-67/7989-2012, від 13.04.2011 №20/309, від 14.05.2013 № 5011-50/17049-2012, тощо.

Крім того, з врахуванням положень ч.1 ст.990 ЦК України та ст.ст.25,26 Закону України "Про страхування", суд зазначає, що сама по собі відсутність звіту про оцінку витрат, пов'язаних з відновленням транспортного засобу, не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за умови підтвердження розміру оціненої шкоди іншими доказами.

Разом з тим, згідно статті 993 Цивільного кодексу України , та статті 27 Закону України "Про страхування" , яка містить подібні положення, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже за встановлених судом обставин справи позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту, отримав право вимоги, яке особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, у межах фактичних витрат, однак відповідач невизнанням позову та своїми рішеннями незаконно бажає позбавити його такого права.

Між тим, враховуючи приписи статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України , оскільки обов'язок доказування покладається на сторін, та враховуючи, що відповідач не спростував під час розгляду справи судами доводів позивача, суд приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для відмови у задоволенні позову з тих мотивів, що позивачем не надано суму звіту про оцінку шкоди.

Тому, суд визнає за законні та обґрунтовані вимоги позивача, а отже позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант» (01601, м. Київ, Печерський район, вул.. Хрещатик буд. 7/11, ідентифікаційний код 21618844) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ Соломянський р-н, вул. Федорова Івана, буд. 32 літ. А, ідентифікаційний код 30859524) 6 940 (шість тисяч дев'ятсот сорок) грн..3 8 коп. а також 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн.. 00 коп. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л. Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 15.04.2014