Постанова

від 23.07.2014 по справі 910/4638/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Справа № 910/4638/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корсака В.А. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) відповідача Кумеда В.А. (дов. від 08.01.2014 р. № 02/1) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Укоопгарант" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 р. у справі№ 910/4638/14 господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" доТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Укоопгарант" провідшкодування шкоди в порядку регресу 6 940, 38 грн.

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Укоопгарант" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 6 940,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити регресну виплату.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.04.2014 р. у справі №910/4638/14 (суддя Головатюк Л.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 р. (колегія суддів: головуючий Дикунська С.Я., судді Алданова С.О., Кропивня Л.В.), позов задоволено повністю; стягнуто товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Укоопгарант" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 6 940, 38 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що доказом фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування та реальним підтвердженням такої виплати страхувальнику є платіжне доручення № 6376 від 16.04.2013 р., тоді як, наприклад, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Укоопгарант" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" відмовити у повному обсязі, посилаючись на неповне та неналежне встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та невідповідність висновків судів цим обставинам, що стало підставою порушення норм матеріального права під час прийняття судами оскаржуваних рішень. Зокрема, скаржник посилається на те, що позивачем не надано документа на підтвердження в установленому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку розміру оціненої шкоди, яким є висновок (звіт) експерта.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.07.2014 р. касаційну скаргу у справі № 910/4638/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.07.2014 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього в судовому засідання представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.11.2012 р. між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-1601-12-00189, за умовами якого страховик прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, які може зазнати страхувальник в результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу "Volkswagen Polo", реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно статті 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2013 р. в місті Полтаві по вул. К.Лібкнехта трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "ЗАЗ-110307", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, та автомобіля "Volkswagen Polo", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, внаслідок чого відбулося пошкодження автомобіля "Volkswagen Polo", що підтверджується відповідною довідкою відділу ДАІ міста Полтави про вказане ДТП.

Судами встановлено, що у відповідності до умов договору страхування № 28-1601-12-00189 від 01.11.2012 р., на підставі акту огляду пошкодженого транспортного засобу від 08.04.2013 р., рахунку-фактури № АДС0006683 від 09.04.2013 р., а також страхового акту № ПССКА-2269 згідно розрахунку суми страхового відшкодування від 15.04.2013 р., приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" як страховиком виплачено на визначений страхувальником ОСОБА_5 рахунок страхове відшкодування в розмірі 7 940, 38 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6376 від 16.04.2013 р.

Відповідно до приписів статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні положення місить стаття 27 Закону України "Про страхування".

Згідно частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Виходячи з системного аналізу вищевикладених положень закону, вбачається, що до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" в межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами.

Положеннями статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом наведених положень закону у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Ленінського районного суду міста Полтави від 25.04.2013 р. ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу.

Отже, оскільки в судовому порядку встановлено, що ДТП сталася з вини ОСОБА_6, який на законних підставах керував автомобілем "ЗАЗ-110307", вбачається, що саме останній є особою, відповідальною за заподіяну в результаті ДТП шкоду належному ОСОБА_5 автомобілю "Volkswagen Polo".

Таким чином, до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" перейшло право зворотної вимоги до ОСОБА_6 як до особи, відповідальної за заподіяну шкоду. Якщо цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, останній стає відповідальною особою, адже внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за завдану застрахованою ним особою шкоду, тобто бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик в межах страхових сум згідно страхового полісу, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Укоопгарант" полісом № АВ/3565561 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Забезпечений транспортний засіб - автомобіль "ЗАЗ-110307". Цим полісом встановлено ліміт відповідальності за заподіяну майну шкоду (на одного потерпілого) в розмірі 50 000 грн. та франшизу в розмірі 1 000 грн.

З огляду на вищенаведені обставини справи та приписи законодавства в їх сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що саме товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Укоопгарант" зобов'язане відшкодувати заподіяну ОСОБА_5 шкоду в порядку регресу на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Франшиза - частина збитків, які не відшкодовуються страховиком за договором страхування (стаття 9 Закону України "Про страхування").

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли, на думку колегії суддів, правомірного та вмотивованого висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Укоопгарант" повинне відшкодувати приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Українська страхова група" шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком, (50 000 грн.), виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля "Volkswagen Polo", при цьому, в межах суми, що перейшла до позивача в порядку регресу в зв'язку із виплатою страхового відшкодування (7 940,38 грн.) за мінусом франшизи (1 000 грн.), а отже - в сумі 6 940, 38 грн.

Доводи товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Укоопгарант" про те, що приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" всупереч приписам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не додано висновку (звіту) експерта, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як встановлено судами, проведення оцінки майна по визначенню збитків або розміру відшкодування на підставі, зокрема, Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" є обов'язковим у встановлених законом випадках, натомість імперативної норми, яка би зобов'язувала страховика в обов'язковому порядку звертатися до визначених вищезгаданим Законом суб'єктів оціночної діяльності, чинне законодавство не містить.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає доводи товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Укоопгарант", викладені у касаційній скарзі, непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи, а прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою було залишено без змін ухвалу суду першої інстанції, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Укоопгарант" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 р. у справі № 910/4638/14 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова