Постанова

від 13.04.2009 по справі 9/384

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м.

Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К

Р А Ї Н И

м. Київ

 13.04.2009 р.                                                                                

№ 9/384

15:23

За позовом

ОСОБА_1

до

Пенсійного фонду України;

Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському

районі міста Києва

про

зобов'язання вчинити дії

Головуючий суддя:          Кротюк О.В.

Судді:

Винокуров К.С.

Келеберда В.І.

Секретар судового засідання: Голод В.С.

Обставини справи:

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від

12.08.2005 р. скаргу ОСОБА_1на дії Пенсійного фонду України залишено без

розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25.11.2005 р.

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Печерського районного суду міста

Києва від 12.08.2005 р. скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду

першої інстанції.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від

08.02.2006 р. в задоволенні позову ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України,

Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва про

визнання неправомірними дії та зобов'язання перерахувати пенсію -відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25.09.2006 р.

апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилено, постанову Печерського районного суду міста

Києва від 08.02.2006 р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від

27.02.2008 р. касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову

Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2006 р. та ухвалу Апеляційного

суду міста Києва від 25.09.2006 р скасовано, направлено справу на новий розгляд

до суду першої інстанції в іншому складі.

За резолюцією Голови суду справу передано на розгляд

суду у складі: суддя -Кротюк О.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від

28.05.2008 р. прийнято справу до свого провадження, присвоєно справі № 9/384.

На день розгляду справи позивач просить суд:

визнати неправомірною відмову відповідачів зменшити

згідно з абзацом 3 частини 1 статті 40 Закону України "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період, за який

враховується заробітна плата ОСОБА_1 для обчислення його пенсії;

зобов'язати перерахувати відповідно до пенсійного

законодавства України 2004 - 2006 років наукову пенсію ОСОБА_1, виклю чивши

останні 4 роки 11 місяців і 19 днів з періоду для обчислення його пенсії, який

складається з двох частин, а саме з 01.01.1993 по 31.12.1997 і з 1 по 19 липня

2000 р.,

зобов'язати виплатити з урахуванням інфляції недоотриману

ОСОБА_1 частину його пенсії з часу неправильного її перерахунку у вересні 2004

року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем

безпідставно відмовлено в розрахунку періоду для обчислення пенсії у вибраний

позивачем календарний період в 60 календарних місяців становить з 01.01.93 по

31.12.97 року та 19 календарних днів з 1 по 19 липня 2000 року.

Відповідач-1 позовні вимоги не визнає, просить відмовити

в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки позивач перебуває на

обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста

Києва, який здійснює обчислення, нарахування та виплату пенсії.

Відповідач-2 позовні вимоги не визнає, просить відмовити

в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки страховий стаж позивача

розраховано відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали,

заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі

фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які

мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у вересні 2004 року до Управління

Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва із заявою про

перерахунок йому наукової пенсії у відповідності до положень статті 24 Закону

України "Про наукову і науково-технічну діяльність"(№1977-XII від

13.12.1991р; далі -Закон про наукову пенсію).

За результатом розгляду зазначеної заяви був здійснений

перерахунок пенсії позивача без виключення з наукового стажу відповідних

періодів з найнижчим коефіцієнтом заробітної плати.

Заявою від 21 лютого 2005 року позивач звернувся до

Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва (далі -

Управління) з вимогою перерахування пенсії з виключенням відповідного періоду

наукового стажу для розрахунку пенсії.

За результатом розгляду зазначеної заяви Управлінням

було відмовлено у задоволені заяви та виключенням стажу для перерахунку пенсії

ОСОБА_1

Враховуючи пояснення сторін у справі, долучені

документи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню  виходячи з наступного.

Частиною третьою 

статті 24 Закон про наукову пенсію в редакції на час звернення позивача

з заявою про перерахунок пенсії встановлено, що пенсії науковим

(науково-педагогічним) працівникам призначаються у розмірі 80 відсотків від сум

заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається

відповідно до частини другої статті 23 цього Закону та статті 40 Закону України

"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та на яку

відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне

страхування (внески).

Законом України "Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування" (№1058-IV від 09.07.2003; далі -Закон про пенсійне

страхування) в редакції чинній на час виникнення публічно-правового спору,

зокрема, статтею 40 передбачено наступне:

1.          Для

обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60

календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від

перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року;

2.          У разі якщо страховий стаж становить

менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується

заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж;

3.          За вибором особи, яка звернулася за

пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення

пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що

зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового

стажу.

Поряд з цим, суд вважає необхідним прийняти до уваги те,

що абзац третій частини першої статті 40 був змінений і у редакції Закону

України від 28.12.2007 N 107-VI і 

встановлює, що за вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду,

за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії,

виключається період до 60 календарних місяців страхового стажу підряд за умови,

що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового

стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку,

передбаченого абзацом другим частини першої цієї статті, період, за який

враховується заробітна плата, після виключення 10 відсотків тривалості

страхового стажу, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців.

Враховуючи вищезазначене суд вважає необхідним

зазначити, що пенсії науковим (працівникам призначаються від сум заробітної

плати такого наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається

відповідно до частини другої статті 23 цього Закону та статті 40 Закону України

"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та на яку

відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне

страхування (внески).

При цьому стаття 40 Закону про пенсійне страхування

визначає дві умови для розрахунку.

Перша -це те, що для обчислення пенсії враховується

заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу

підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового

стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Друга -це те, що при розрахунку першої умови за  вибором особи, яка звернулася за пенсією, з

періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії,

виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений

період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.

При цьому суд зазначає, що умова Закону у відповідності

до якої період, за який враховується заробітна плата, після виключення 10

відсотків тривалості страхового стажу, не може бути меншим ніж 60 календарних

місяців встановлена законом лише в редакції 

від 28.12.2007.

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся

до Управління з заявою на перерахунок пенсії на підставі довідок від

ІНФОРМАЦІЯ_1 року НОМЕР_1 та від ІНФОРМАЦІЯ_2 року НОМЕР_2, якими визначено

заробіток для обчислення пенсії з листопада 1992 року по липень 2000 року. Як

випливає з матеріалів справи та цих довідок зазначені в них суми є заробітною

платою наукового (науково-педагогічного) працівника, яку отримував позивач, що

не заперечується сторонами.

У відповідності до абзацу першого частини 1 статті 40

Закону про пенсійне страхування для обчислення пенсії враховується заробітна

плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1

липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу

починаючи з 1 липня 2000 року.

Вибраний позивачем календарний період в 60 календарних

місяців становить з 01.01.93 по 31.12.97 року та 19 календарних днів з 1 по 19

липня 2000 року.

Як випливає з долучених до справи довідок, зокрема,

довідки від 02 лютого 2005 року ОСОБА_1 має страховий стаж 50 років 1 місяць 29

днів, з них 34 роки 10 місяців 04 дні - наукового. При цьому, як зазначив Вищий

адміністративний суд України в ухвалі від 28 лютого 2008 року, якою повернуто

справу до суду 1 інстанції на новий розгляд, науковий стаж є складовою

страхового стажу у відповідності до зазначених в ухвалі норм Закону про

пенсійне страхування та Закону про наукову пенсію.  

Таким чином, у відповідності до абзацу 3 частини 1

статті 40 Закону про пенсійне страхування ОСОБА_1 скористався наданим йому

Законом правом і скоротив період з якого розраховується пенсія до 1 місяця

виключивши строк, який внаслідок математичного розрахунку становить  до 10 % страхового стажу позивача. При цьому,

суд зазначає, що будь-яких норм закону, які б обмежували таке скорочення

періоду, за який враховується заробітна плата, після виключення 10 відсотків

тривалості страхового стажу, до 60 календарних місяців Законом про пенсійне

страхування не було встановлено. Такі обмеження були введені лише законом в

редакції від 28.12.2007 N 107-VI .

У відповідності до зазначеного та норм статті 19

Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,

їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, враховуючи вищезазначене у сукупності, зазначений

період, за рахунок якого було позивачем скорочено розрахунковий період до

одного місяця, не перевищує 10% страхового стажу позивача та відповідає нормам

Законів "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (№

1058-IV від 09.07.2003) та "Про наукову і науково-технічну

діяльність" (№ 1977-XII від13.12.1991), в редакції станом на день

виникнення спору.

Суд не приймає заперечення відповідачів з цього приводу

з тих підстав, що останні не обґрунтовані нормами Закону про пенсійне

страхування та Закону про наукову пенсію 

редакціях на час виникнення зазначеного публічно-правового спору.

За таких обставин позовні вимоги відносно Управління ПФУ

у Дніпровському районі м. Києва щодо визнання неправомірної відмови в перерахунку

пенсії та зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку і виплаті пенсії виключивши

відповідний період підлягають задоволенню.

Позивач висуває вимоги щодо визнання неправомірної  відмови у перерахунку пенсії та зобов'язання

вчинити дії з цього приводу до Пенсійного фонду України.

Суд вважає за необхідне відмовити в задоволені позовних

вимог адресованих до Пенсійного фонду України з підстав їх необґрунтованості

виходячи з наступного.

Пенсійний фонд України не є належним відповідачем у

справі.

Відповідно до пункту 15 Положення про Пенсійний фонд

України, Пенсійний фонд здійснює свої повноваження безпосередньо та через

утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній

Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управліннях в районах,

містах і районах у містах.

Відповідно до п.2.1. та 2.2 Положення про управління

Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого

постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 №8-2,

зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за №

442/6730, основними завданнями управління є забезпечення призначення та виплати

пенсій; управління відповідно до покладених на нього завдань призначає

(здійснює перерахунок) і виплачує пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи пенсійна справа

знаходиться в Управлінні, яке здійснює відповідні функції з призначення,

перерахунку і виплати пенсії ОСОБА_1

Враховуючи вищезазначене у сукупності суд вбачає, що

Пенсійний фонд України, як центральний орган виконавчої влади, лише

організовує, координує та контролює роботу його органів щодо призначення та

виплати пенсії, а отже вимоги позивача безпосередньо до Фонду за таких умов є

безпідставними.

Що стосується вимоги про виплату з врахуванням індексу

інфляції, то суд вважає її необґрунтованою, та такою що не підлягає

задоволенню. Адже в даному випадку суд вирішує публічно-правовий спір щодо

порядку розрахунку пенсії, та не вирішує спір про виплату конкретної суми

коштів, невиплаченої відповідачем з порушенням встановленого законом строку.

Застосування індексу інфляції можливе лише тоді, коли у справі предметом

розгляду є майнові вимоги, невиконання яких у встановлений законом строк

спричинило матеріальну втрату, яка в силу положень закону відшкодовується

шляхом застосування індексу інфляції.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції

України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи

місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,

в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами

України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при

вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи

державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона

повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім

випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних

справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних

повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності

покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд

дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71,

158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного

фонду України в Дніпровському районі міста Києва зменшити згідно з абзацом 3

частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування»період, за який враховується заробітна плата ОСОБА_1 для обчислення

пенсії.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в

Дніпровському районі міста Києва перерахувати та виплатити недоотриману наукову

пенсію ОСОБА_1, виключивши останні 4 роки 11 місяців і 19 днів з періоду для

обчислення його пенсії, який складається з двох частин, а саме: з 01.01.1993 по

31.12.1997 та з 01.07.2000 по 19.07.2000.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу

адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення

строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом,

якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної

інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за

правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 Кодексу адміністративного судочинства

України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне

оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя                                                                               

О.В.Кротюк

Судді                                                                                                   

 К.С.Винокуров

В.І.Келеберда

Дата складення та підписання

постанови в повному обсязі -21.04.2009 р.