Постанова

від 08.04.2014 по справі 6/195-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року Справа № 6/195-07

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панової І.Ю., суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргуУправління Пенсійного фонду України в м. Ромни та Роменському районі Сумської області на ухвалу та постановугосподарського суду Сумської області від 10.10.2013 року Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 року у справі№ 6/195-07 господарського суду Сумської області за заявою фізичних осіб, що об'єднали свої вимоги в особі представника Лютого Петра Івановича, Управління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі Сумської області доВідкритого акціонерного товариства "Роменський Племсервіс "Сула" провизнання банкрутом, за участю представників сторін: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 03.08.2007 року за заявою фізичних осіб, що об'єднали свої вимоги в особі представника Лютого Петра Івановича, Управління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі Сумської області (далі - УПФУ) порушено провадження у справі № 6/195-07 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Роменський Племсервіс "Сула" (далі - ВАТ "Роменський Племсервіс "Сула") в порядку ст. ст. 6, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI) (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 10.10.2013 року у справі № 6/195-07 (суддя - Спиридонова Н.О.) у задоволенні заяви УПФУ до боржника ВАТ "Роменський Племсервіс "Сула") про визнання поточних кредиторських вимог у розмірі 41 872, 24 грн. - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 року у справі № 6/195-07 (головуючий суддя - Лакіза В.В., суддя - Бородіна Л.І., суддя - Шевель О.В.) апеляційну скаргу УПФУ залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Сумської області залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Сумської області від 10.10.2013 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 року у справі № 6/195-07, УПФУ звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 10.10.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 року у справі № 6/195-07, прийняти нове рішення, яким визнати та включити до реєстру поточні вимоги УПФУ по єдиному соціальному внеску у сумі 41 872, 24 грн.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2007 року ухвалою господарського суду Сумської області порушено провадження у справі № 6/195-07 про банкрутство ВАТ "Роменський Племсервіс "Сула".

Постановою господарського суду Сумської області від 13.07.2009 року у справі № 6/195-07 затверджено звіт керуючого санацією ВАТ "Роменський Племсервіс "Сула" Пономарьова І.І., припинено процедуру санації та визнано банкрутом ВАТ "Роменський Племсервіс "Сула", відкрито ліквідаційну процедуру.

03.09.2013 року УПФУ звернулось до господарського суду Сумської області з заявою про визнання поточних кредиторських вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

В обґрунтування заяви УПФУ посилалося на те, що станом на 01.08.2013 року ВАТ "Роменський Племсервіс "Сула" має заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 41 872, 24 грн., донарахованих за результатами планової перевірки боржника, що підтверджується актом від 07.03.2013 року № 44.

Розглянувши вказану заяву УПФУ, суд першої інстанції відмовив в її задоволенні, оскільки встановив, що вимоги УПФУ нараховані за період після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі.

За цих же підстав суд апеляційної інстанції підтримав висновки суду першої інстанції.

Зокрема, судами попередніх інстанції встановлено, що відповідно до акту № 44 від 07.03.2013 року про результати планової перевірки ВАТ "Роменський племсервіс "Сула" єдиний внесок на зальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 41 872,24 грн. було донараховано УПФУ за 2011-2012 роки.

Ст. 1 Закону про банкрутство визначено поняття кредитора - це юридична або фізична особа, державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав.

Виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках та у порядку, передбаченому цим Законом.

Під час ліквідаційної процедури не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку ст. 23 Закону про банкрутство.

В преамбулі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" зазначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Приписами ст. 7 вказаного Закону визначена база нарахування єдиного внеску. Відповідно до зазначених правових норм базою нарахування єдиного соціального внеску для підприємств є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Разом з цим, згідно з абз. 10 ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю.

Таким чином, після визнання боржника банкрутом здійснюється звільнення працівників підприємства - банкрута у зв'язку з чим, фонд оплати праці не формується.

За змістом вищевказаних норм в ліквідаційну процедуру до банкрута поточні вимоги по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування можуть заявлятися за період після порушення провадження у справі і до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вимоги УПФУ не мають характеру поточних, тому що останні, виникли після прийняття постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом 13.07.2009 року.

Також, відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 30 Закону про банкрутство кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника, з якого здійснюються виплати кредиторам, у порядку, передбаченому ст. 31 Закону, з основного рахунку проводяться такі виплати: поточні комунальні та експлуатаційні платежі, інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

Ст. 31 Закону про банкрутство визначено склад витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, яка також не передбачає сплату внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Отже, виходячи з викладених норм законодавства та встановлених обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відмову у визнанні вимог УПФУ.

Зазначена правова позиція відображена також в постановах Верховного Суду України від 18.03.2014 року у справі № 6/108-09, які у відповідності до ст. 111 28 ГПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Згідно зі ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни та Роменському районі Сумської області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 10.10.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 року у справі № 6/195-07 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді: Білошкап О.В. Погребняк В.Я.