Постанова

від 15.04.2014 по справі 908/2356/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 908/2356/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідачаПашко А.І. дов. від 26.03.2014 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Національна атомна Егергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" на постановувід 05.11.2013 року Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 908/2356/13 господарського суду Запорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фотон-Україна" до Державного підприємства "Національна атомна Егергогенеруюча компанія "Енергоатом" простягнення 370250,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фотон-Україна" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергетична компанія "Енергоатом" про стягнення 370250,38грн.

Заявою від 11.09.2013 року позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 333000,00грн., 25043,42грн. пені, 12206,96грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.09.2013 року (суддя Проскуряков К.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року (головуючий суддя Ломовцева Н.В., судді Кододова О.В., Принцевська Н.М.), позовні вимоги задоволені частково.

З Державного підприємства "Національна атомна енергетична компанія "Енергоатом" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фотон-Україна" стягнуто заборгованість за договором поставки продукції №18(2)12УК від 16.01.2012 року суму основного боргу у розмірі 333000,00грн., 3% річних в сумі 10263,70грн., 6865,27 грн. судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Державне підприємство "Національна атомна Егергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 11.09.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року в частині задоволення позовних вимог.

Скаржник вважає, що при винесенні оскаржуваних судових рішень було порушено приписи статей 530, 625 Цивільного кодексу України.

На думку заявника на момент звернення позивачем до суду з позовом у відповідача не виник обов'язок по сплаті додатково нарахованих на суму боргу платежів.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 16.01.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фотон-Україна" (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергетична компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого Підрозділу "Запорізька АЕС" (покупець) укладено договір поставки продукції №18(2)12УК, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити шини на суму 333000,00 грн.

За умовами пункту 1.2 договору строк поставки лютий - березень 2012 року.

Згідно з пунктом 2.1 договору продукція, що поставляється, по своїй якості й комплектності повинна відповідати ГОСТ 5513-97; 4754-97, підтверджуватися сертифікатом якості, виданим підприємством - виготовлювачем і сертифікатом відповідності державної системи сертифікації УкрСЕПРО.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що загальна суму договору 333000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 55500,00 грн.

Згідно пункту 3.2 договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника з відстрочкою 30 календарних днів з моменту постачання продукції.

Згідно пункту 4.3 договору продукція, що поставляється повинна супроводжуватися наступними документами: товарно-транспортною накладною з обов'язковою вказівкою кількості місць; сертифікатом якості та сертифікатом відповідності, виданим органом, акредитованим в УкрСЕПРО; рахунок - фактурою; податковою накладною. Приймання продукції за якістю і кількістю здійснюється покупцем відповідно до вимог діючих в Україні "Інструкції про порядок приймання продукції по кількості" №П-6, затвердженої ухвалою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року та "Інструкції про порядок приймання продукції за якістю" №П-7, затвердженої ухвалою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року з подальшими змінами і доповненнями (пункт 6.1 договору).

Відповідно до пункту 7.1 договору у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Розділом 9 договору передбачено, що всі спори, які можуть виникнути з даного договору або з приводу договору, сторони спробують вирішити угодою. Досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов'язковим. Якщо сторони не дійдуть згоди при розгляді виниклого спору, спір передається на вирішення у відповідний господарський суд за місцем знаходження відповідача.

Згідно з пунктом 11.1 договору договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє на протязі одного року з моменту укладення.

Договір підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.

Судами встановлено, що на виконання умов договору поставки продукції від 16.01.2012 року позивач поставив, а уповноважений представник Державного підприємства "Національна атомна енергетична компанія "Енергоатом" Кірюшин В'ячеслав Олександрович на підставі довіреності №3/4495 від 28.02.2012 року прийняв продукцію на загальну суму 333000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №ФТ-0000030 від 01.03.2012 року (а.с.11,12).

Відповідно акта звірки взаємних розрахунків станом на 04.04.2013 року заборгованість ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "Фотон-Україна" складає 333000,00 грн. (а.с.13).

Також судами встановлено, що 06.03.2012 року ДП "НАЕК "Енергоатом" на підставі розпорядження №409 від 11.06.2009 року у складі комісії: начальника ділянки Бурка А.М., інженера Фурсенко Ю.В., інженера УВТК Кебал В.Г. було складено акт №3/42 про приймання матеріалів, у якому вказано місце складання - склад №2, ВП ЗАЕС, початок прийняття 9 год. 15 хв., закінчення прийняття 10 год. 00 хв., прийнято та оглянуто вантаж, що прибув за видатковою накладною № ФТ-0000030 від 01.03.2012 року, відправник - ТОФ "Фотон - Україна", одержувач - ЗВ ВП Складське господарство. Комісією вирішено прийняти на відповідальне зберігання автошини до усунення наступних недоліків: відсутність сертифікатів якості, копії сертифікатів УкрСЕПРО невідповідної форми, по позиціям № 2, 3, 4 прострочені сертифікати УкрСЕПРО. (а.с. 60 - 63).

Начальник УВТК Сідаш С.В. склав службову записку №07-136/26165 від 27.03.2012 року. на ім'я начальника ВЕБ Савченко Є.В., що за результатами відкритих торгів між ВП ЗАЕС та ТОВ "Фотон - Україна" укладено договір №18(2)12УК від 16.01.2012 року щодо поставки автошин. Зауваження, які були відображені в акті №3/42 від 06.03.2012 року постачальником не усунені, просив провести роботу з ТОВ "Фотон - Україна" щодо виконання умов договору (а.с.80).

28.03.2012 року начальник УВТК Сідаш С.В. звернувся до начальника юридичного управління Лохматова А.О. з службовою запискою №07-36/26645, у якій просить розглянути можливість ведення претензійно-позовної роботи (ППР) проти ТОВ "Фотон - Україна" у зв'язку з не усуненням жодного зауваження, які були встановлені в акті №3/42 від 06.03.2012 року (а.с.81).

28.03.2012 року ВП ЗАЕС ДП НАЕК "Енергоатом" на адресу ТОВ "Фотон - Україна" направив лист №07-38/7735 з вимогою усунути недоліки, які були виявлені Актом №3/42 від 06.03.2012 року за договором №18(2)12УК від 16.01.2012 року (а.с.58).

02.04.2012 року листом №07-38/8282 ВП ЗАЕС ДП НАЕК "Енергоатом" звернувся до позивача з вимогою усунути недоліки, які були виявлені згідно акта №3/42 від 06.03.2012 року за договором №18(2)12УК від 16.01.2012 року та негайно укласти договір з ВП "Складське господарство" на відповідальне зберігання на оплатній основі (а.с.59).

Начальник юридичного управління Лохматов А.О. службовою запискою №28-28/38431 від 08.05.2012 року звернувся до начальника УВТК Сідаш С.В. про вирішення питання щодо подальшого ведення ППР відносно ТОВ "Фотон - Україна" (а.с.82 - 83).

08.06.2012 року у відповідь на службову записку №28-28/38431 від 08.05.2012 року начальник УВТК Сідаш С.В. повідомив, що 10.05.2012 року було здійснено передачу відсутніх копій сертифікатів якості та відповідності, що надало змогу проведення ВК 1 та оприбуткування автошин за договором №18(2)12УК від 16.01.2012 року. Таким чином, УВТК відмовляється від подальшого ведення претензійно-позовної роботи (а.с.55).

Відповідно до приходного ордеру №2/872/103 від 10.05.2012 року ДП "Національна атомна енергетична компанія "Енергоатом" були оприбутковувані автошини на суму 277500,00 грн. без ПДВ, які поставлені ТОВ "Фотон - Україна" згідно видаткової накладної №ФТ-0000030 від 01.03.2012 року (а.с.56, 57).

Станом на 11.09.2013 року сума основного боргу ДП "Національна атомна енергетична компанія "Енергоатом" перед ТОВ "Фотон - Україна" за договором поставки продукції №18(2)12УК від 16.01.2012 року складає 333000,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 01.04.2012 року по 01.10.2012 року пені у розмірі 25043,42 грн. та за період з 01.04.2012 року по 20.06.2013 року 3% річних у розмірі 12206,96 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Оцінивши зміст спірного договору, суди дійшли обґрунтованого висновку, що останній за правовою природою є договором поставки (купівлі-продажу).

Згідно статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судами встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за цим договором позивач поставив, а уповноважений представник Державного підприємства "Національна атомна енергетична компанія "Енергоатом" Кірюшин В'ячеслав Олександрович на підставі довіреності №3/4495 від 28.02.2012 року прийняв продукцію на загальну суму 333000,00грн., що підтверджується видатковою накладною № ФТ-0000030 від 01.03.2012 року та актом про приймання матеріалів №3/42 від 06.03.2012 року.

В свою чергу, відповідач в порушення умов договору своєчасно та у повному обсязі оплату за поставлений товар не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 333000,00грн. в зв'язку з чим суди дійшли правомірного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 333000,00грн.

Заявлену позивачем до стягнення з відповідача пеню у розмірі 25043,42 грн. за період з 01.04.2012 року по 01.10.2012 року суди визнали неправомірною з огляду на те, що в договорі розмір пені не визначено, та рішення в цій частині не оспорюється.

Одночасно судами зазначено, що згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом пункту 3.2. договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника з відстрочкою 30 календарних днів з моменту постачання продукції.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновком місцевого суду про стягнення з відповідача 3% річних за період з 11.06.2012 року по 20.06.2013 року у розмірі 10263,70грн.

Посилання відповідача на можливість нарахування 3% річних лише після отримання вимоги з посиланням на статті 530 та 625 Цивільного кодексу України колегія апеляційного господарського суду відхилила з огляду на те, що стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює форму цивільно-правової відповідальності та не є зобов'язанням в розумінні Цивільного кодексу України. 3% річних нараховуються при наявності прострочення виконання грошових зобов'язань.

При цьому зазначена стаття не кореспондується з приписами статті 530 Цивільного кодексу України, в якій визначено строк (термін) виконання зобов'язання.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 11.09.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року у справі № 908/2356/13 господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна Егергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач