Рішення

від 08.04.2014 по справі 910/21369/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21369/13 08.04.14

За позовом приватного підприємства «Агроплюс-К»

до публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона-2»

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

публічне акціонерне товариство «Укрпостачбуд»

про стягнення заборгованості у розмірі 597 995,43 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

від позивача Дроботенко Ю.О. (за дов.)

від відповідача Грегуль Н.В. (за дов.)

від третьої особи не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного підприємства «Агроплюс-К» (далі - позивач) до публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона-2» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 597 995,43 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору про переведення боргу № 1-АП від 29.12.2010 р., згідно з якими відповідач зобов'язувався виплатити позивачу заборгованість у розмірі 543 658,85 грн., проте взятих на себе зобов'язань не виконав.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 543 658,85 грн. основного боргу, три проценти річних у розмірі 12 154,00 грн., 40 551,60 грн. пені та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1 630,98 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2013 р. порушено провадження у справі № 910/21369/13 та призначено її розгляд на 03.12.2013 р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду від 07.11.2013 р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2013 р. залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача публічне акціонерне товариство «Укрпостачбуд», розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 19.12.2013 р.

18.12.2013 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд в задоволенні позову відмовити повністю з огляду на те, що позивачем не доведено обов'язок відповідача сплатити борг у розмірі 212 769,51 грн. за договором поставки № 03/03/08/1 від 03.03.2008 р., а також борг у розмірі 330 889,34 грн. за договором про переведення боргу № 1-АП від 29.12.2010 р. Крім того, від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/21369/13 у зв'язку з розглядом судом іншої пов'язаної справи № 910/23573/13 за позовом публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона-2» до приватного підприємства «Агроплюс-К» та публічного акціонерного товариства «Укрпостачбуд» про визнання договору про переведення боргу № 1-АП від 29.12.2010 р. недійсним.

19.12.2013 р. у судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі. Крім того, заявив клопотання про продовження строку вирішення спору, яке було задоволено судом на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 16.01.2014 р.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 16.01.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Удалової О.Г. на лікарняному, справу № 910/21369/13 передано для розгляду судді Чебикіній С.О.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.01.2014 р. справу № 910/21369/13 прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 04.02.2014 р.

03.02.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по суті справи, в яких позивач проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі заперечував.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 р. у зв'язку з виходом судді Удалової О.Г. з лікарняного, справу № 910/21369/13 передано останній для розгляду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.02.2014 р. справу № 910/21369/13 прийнято до провадження.

04.02.2013 р. у судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Клопотання про зупинення провадження у справі, подане представником відповідача 18.12.2013 р., судом було відхилено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 04.03.2014 р.

04.03.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позову заяву. У поданому відзиві представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що надані позивачем первісні документи не свідчать про наявність боргу в заявленому обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, а також подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 27.03.2014 р.

06.03.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву.

18.03.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору, у яких було вказано, що у третьої особи відсутня первинна документація до договору поставки № 03/03/08/1 від 03.03.2008 р. Крім того, представником третьої особи було подано клопотання про розгляд справи без участі її представника.

27.03.2014 р. представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, а також подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. Крім того, заявив клопотання про продовження строку вирішення спору, яке було задоволено судом на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 08.04.2014 р.

07.04.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення проти доказів, наданих представником позивача.

У судовому засіданні 08.04.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

03.03.2008 р. між приватним підприємством «Агроплюс-К» (далі - постачальник) та відкритим акціонерним товариством «Укрпостачбуд» (далі - покупець) був укладений господарський договір поставки № 03/03/08/1 (далі - Договір поставки).

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1 Договору поставки передбачено, що постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві продукцію, а покупець зобов'язується прийняти вказану продукцію і сплатити за неї певну грошову суму.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки, асортимент, кількість продукції, ціна та вартість кожної партії поставки продукції уточнюється сторонами в момент вибірки покупцем продукції постачальника. Передача продукції від постачальника покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування продукції, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну продукції та загальну вартість продукції, що постачається. На загальну вартість продукції нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством. Дата, вказана покупцем у видатково-прибутковій накладній про прийняття продукції, є датою поставки продукції постачальником.

Постачальник поставляє покупцеві продукцію не пізніше наступного дня після подання заявки (п. 4.3 Договору поставки).

Згідно з п. 8.1 Договору поставки, покупець повинен сплатити поставлену продукцію протягом 10 (десяти) календарних днів після дати поставки на підставі рахунку, виставленого постачальником.

Постачальник передав покупцю продукцію на загальну суму 1 919 269,51 грн., що підтверджується видатковими накладними за період з 05.03.2008 р. по 10.10.2008 р., копії яких долучені до матеріалів справи, а покупець прийняв вказану продукцію, проте оплатив її частково в розмірі 1 706 500,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за період з 24.03.2008 р. по 17.09.2008 р., копії яких долучені до матеріалів справи, а також довідкою про стан заборгованості за договором № 03/03/08/1 від 03.03.2008 р. між ПП «Агроплюс-К» та ВАТ «Укрпостачбуд»

Отже, у відкритого акціонерного товариства «Укрпостачбуд» утворилась заборгованість за договором поставки перед приватним підприємством «Агроплюс-К» у розмірі 212 769,51 грн.

Крім того, 29.12.2010 р. між публічним акціонерним товариством «Укрпостачбуд» (далі - первісний боржник), приватним підприємством «Агроплюс-К» (далі - новий боржник) та товариством обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрпостач» (далі - кредитор) було укладено договір про переведення боргу № 1-УП (далі - Договір № 1-УП).

Пунктом 1 Договору № 1-УП передбачено, що цим договором регулюються відносини, пов'язані з переведенням боргу первісного боржника у зобов'язанні, що виникло із господарського договору поставки № 01/08/07 від 01.08.2007 р., укладеного між первісним боржником та кредитором (надалі іменується «Основний договір»).

Відповідно до п. 2 Договору № 1-УП, первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 330 889,34 грн. (триста тридцять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять грн. 34 коп.), в тому числі ПДВ 55 148,22 грн., що виник на підставі розділу 8 Основного договору, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.

Проте з акту звірки взаєморозрахунків від 24.11.2008 р. вбачається, що заборгованість первісного боржника перед кредитором становить 330 889,33 грн.

Згідно з п. 3 Договору № 1-УП, кредитор підписуючи зі своєї сторони цей договір не заперечує проти виконання новим боржником зобов'язання первісного боржника в частині переведеного боргу на умовах, визначених цим договором. Новий боржник має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором та первісним боржником за Основним договором.

Пунктом 4 Договору № 1-УП передбачено, що новий боржник, підписуючи цей договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов'язана із Основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за Основним договором між первісним боржником та кредитором.

Також, 29.12.2010 р. між публічним акціонерним товариством «Укрпостачбуд» (далі - третя особа), публічним акціонерним товариством «Київська пересувна механізована колона-2» (далі - відповідач) та приватним підприємством «Агроплюс-К» (далі - позивач) був укладений договір про переведення боргу № 1-АП (далі - Договір № 1-АП).

Пунктом 1 Договору № 1-АП передбачено, що цим договором регулюються відносини, пов'язані з переведенням боргу третьої особи у зобов'язаннях, що виникли з господарського договору поставки № 03/03/08/1 від 03.03.2008 р., укладеного між третьою особою та позивачем (надалі іменується «Основний договір-1») та договору про переведення боргу № 1-УП від 29.12.2010 р., укладеного між третьою особою, позивачем та ТОВ «Торговий дім Укрпостач» (надалі іменується «Основний договір-2»).

Відповідно до п. 2 Договору № 1-АП, третя особа переводить на відповідача борг (грошове зобов'язання), а відповідач погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання у розмірі 543 658,85 грн. (п'ятсот сорок три тисячі шістсот п'ятдесят вісім грн. 85 коп.), в тому числі ПДВ 90 609,81 грн., що виник на підставі:

- розділу 8 Основного договору-1 у розмірі 212 769,51 грн. (двісті дванадцять тисяч сімсот шістдесят дев'ять грн. 51 коп.) з ПДВ;

- пункту 5 Основного договору-2 у розмірі 330 889,34 грн. (триста тридцять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять грн. 34 коп.) з ПДВ.

Згідно з п. 3 Договору № 1-АП, позивач, підписуючи зі своєї сторони цей договір, не заперечує проти виконання відповідачем зобов'язань третьої особи в частині переведеного боргу на умовах, визначених цим договором. Відповідач має право висунути проти вимоги позивача всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між позивачем та третьою особою за Основним договором-1 та Основним договором-2.

Пунктом 4 Договору № 1-АП передбачено, що відповідач, підписуючи цей договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов'язана із Основним договором-1 та Основним договором-2, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за Основним договором-1 та Основним договором-2 між третьою особою та позивачем.

25.07.2012 р. між позивачем, відповідачем та третьою особою була укладена додаткова угода № 1 до договору про переведення боргу № 1-АП від 29.12.2010 р, згідно з умовами якої сторони домовились доповнити Договір № 1-АП пунктом 2.1 наступного змісту: «Відповідач зобов'язується сплатити позивачу борг (грошове зобов'язання) у розмірі 543 658,85 грн. (п'яток сорок три тисячі шістсот п'ятдесят вісім гривень 85 копійок), в тому числі ПДВ - 90 609,81 грн., шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок позивача в строк до 30.11.2012 р. включно з правом дострокового погашення».

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 521 Цивільного кодексу України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 522 Цивільного кодексу України, новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

18.12.2013 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказував, що у нього не виникло зобов'язань перед позивачем у зв'язку з недійсністю Договору № 1-АП.

Доводи відповідача спростовуються рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 р. у справі № 910/23573/13 за позовом публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона - 2» до приватного підприємства «Агроплюс-К» та публічного акціонерного товариства «Укрпостачбуд», яким у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору про переведення боргу № 1-АП від 29.12.2010 р. судом відмовлено.

Господарським судом м. Києва також встановлено, що позивачем не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними.

04.03.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову, зокрема, з огляду на те, що надані позивачем первісні документи (видаткові накладні до Договору поставки) не свідчать про наявність боргу в заявленому обсязі, оскільки не містять таких реквізитів як прізвище, ім'я та по-батькові уповноваженої особи одержувача - відкритого акціонерного товариства «Укрпостачбуд» та реквізитів довіреності, а видаткова накладна № 0000041 від 21.07.2008 р. не містить печатки відкритого акціонерного товариства «Укрпостачбуд» (третьої особи), яке отримувало продукцію.

Крім того, 07.04.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення, в яких відповідач, зокрема, зазначав, що банківські виписки, долучені до матеріалів справи, не підтверджують наявність заборгованості третьої особи перед позивачем за Договором поставки у розмірі 212 769,51 грн., а свідчать лише про те, що третя особа виконала належним чином свої зобов'язання з оплати фактично поставленої позивачем продукції.

Доводи відповідача спростовуються у зв'язку з наступним.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п. 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Так, прізвище, ім'я та по-батькові особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції за умови наявності її особистого підпису, а також реквізити довіреностей на отримання матеріальних цінностей та наявність печатки не являються згідно чинного законодавства обов'язковими реквізитами видаткової накладної, відсутність яких ставить під сумнів факт отримання продукції за такою накладною.

Видаткові накладні за період з 05.03.2008 р. по 10.10.2008 р., згідно з якими позивач передав продукцію третій особі на виконання Договору поставки, містять особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплений печаткою відкритого акціонерного товариства «Укрпостачбуд» (третьої особи), а видаткова накладна № 0000041 від 21.07.2008 р. посвідчена особистим підписом, особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Сторони документів, що підтверджують втрату печатки третьою особою або інші обставини, що могли б свідчити про підписання видаткових накладних зі сторони третьої особи не уповноваженою на те особою, суду не надали.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім того, відповідно до п. 4 Договору № 1-АП, відповідач, підписавши цей договір, підтвердив, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов'язана із Основним договором-1 та Основним договором-2, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за Основним договором-1 та Основним договором-2 між третьою особою та позивачем.

Так, відповідач мав можливість встановити реальний розмір заборгованості та висунути свої заперечення щодо його обсягу кредиторові до прийняття на себе боргового зобов'язання, проте цього не зробив і уклавши Договір № 1-АП погодився прийняти та виконати боргове зобов'язання у розмірі, встановленому умовами Договору № 1-АП.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що видаткові накладні за період з 05.03.2008 р. по 10.10.2008 р., згідно з якими позивач передав продукцію третій особі на виконання Договору поставки, є належними та допустимими доказами у справі, а позивачем доведений розмір заборгованості за Договором поставки в розмірі 212 769,51 грн.

Інша частина основного боргу, що виникла з Договору № 1-УП, підтверджена актом взаєморозрахунків від 24.11.2008 р., копія якого долучена до матеріалів справи, лише в розмірі 330 889,33 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що розмір основного боргу відповідача перед позивачем становить 543 658,84 грн.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України закріплено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідач документів, що підтверджують оплату заборгованості перед позивачем суду не надав.

Крім стягнення основного боргу позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 12 154,00 грн., 40 551,60 грн. пені та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1 630,98 грн.

Разом з тим, Договір переведення боргу № 1-АП від 29.12.2010 р. не містить пункту про обов'язок нового боржника (відповідача) сплатити кредиторові (позивачу) пеню у випадку прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленум Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 р., якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 40 551,60 грн. задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

25.07.2012 р. між позивачем, відповідачем та третьою особою була укладена додаткова угода № 1 до договору про переведення боргу № 1-АП від 29.12.2010 р, згідно з умовами якої сторони домовились доповнити Договір № 1-АП пунктом 2.1 наступного змісту: «Відповідач зобов'язується сплатити позивачу борг (грошове зобов'язання) у розмірі 543 658,85 грн. (п'ятсот сорок три тисячі шістсот п'ятдесят вісім гривень 85 копійок), в тому числі ПДВ - 90 609,81 грн., шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок позивача в строк до 30.11.2012 р. включно з правом дострокового погашення».

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 р., якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас, коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Так, відповідач повинен був виконати зобов'язання, взяте на себе згідно з умовами Договору № 1-АП, до 30.11.2012 р. включно, а прострочення виконання вказаного зобов'язання починається з 01.12.2012 р., позивачем початок періоду нарахування трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначений вірно.

За розрахунком суду, розмір трьох процентів річних:

за період заборгованості з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р., на суму боргу, що становила 543 658,84 грн., складає 1 381,43 грн.;

за період заборгованості з 01.01.2013 р. по 29.08.2013 р., на суму боргу, що становила 543 658,84 грн., складає 10 768,91 грн.,

а разом 12 150,34 грн., які підлягають стягненню.

Відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 р., розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 01.12.2012 р. по 29.08.2013 р., враховуючи суму боргу, що становила 498 904,48 грн., а також те, що індекс інфляції в грудні 2012 р. становив 100,2% (УК № 4 від 09.01.2013 р.), а у 2013 р. в січні - 100,2% (УК № 26 від 08.02.2013 р.), лютому - 99,9% (УК № 46 від 12.03.2013 р.), березні - 100,0% (УК № 66 від 09.04.2013 р.), квітні - 100,0% (УК № 83 від 14.05.2013 р.), травні - 100,1% (УК № 102 від 08.06.2013 р.), червні - 100,0% (УК № 121 від 10.07.2013 р.), липні - 99,9% (УК № 142 від 08.08.2013 р.), серпні - 99,3% (УК № 163 від 10.09.2013 р.), складає - 2 186,60 грн. (з від'ємним значенням), у зв'язку з чим сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, відсутня та стягненню не підлягає.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач жодних доводів на підтвердження обставин, викладених в позові, суду не надав.

Позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 543 658,84 грн. основного боргу та 12 150,34 грн. трьох процентів річних. В іншій частині позову судом відмовлено з огляду на здійснені перерахунки.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Враховуючи розмір позовних вимог 597 995,43 грн., позивач повинен був сплатити 11 959,91 грн. судового збору, а сплатив 11 959,89 грн., у зв'язку з чим з позивача підлягає стягненню недоплачений судовий збір у розмірі 0,02 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона-2» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 67-Б, код 00858473) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь приватного підприємства «Агроплюс-К» (25066, Кіровоградська обл., м. Кіровоград, вул. Шевченка, буд. 25, кв.3, код 33797073) 543 658 (п'ятсот сорок три тисячі шістсот п'ятдесят вісім) грн. 84 коп. основного боргу, 12 150 (дванадцять тисяч сто п'ятдесят) грн. 34 коп. трьох процентів річних та витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 116 (одинадцять тисяч сто шістнадцять) грн. 17 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з приватного підприємства «Агроплюс-К» (25066, Кіровоградська обл., м. Кіровоград, вул. Шевченка, буд. 25, кв. 3, код 33797073) до Державного бюджету України 0 (нуль) грн. 02 коп. недоплаченого судового збору.

Повне рішення складено 16.04.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова