Ухвала

від 09.04.2014 по справі 812/271/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Ушаков Т.С.

Суддя-доповідач - Білак С. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року справа №812/271/14 Приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білак С.В., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у справі № 812/271/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дом Вікторія" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000192204 від 27.12.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дом Вікторія" (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000192204 від 27.12.2013 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року позов було задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову суду, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що при аналізі видаткових накладних, встановлено, що у зазначених первинних документах відсутні посада та дані осіб, які їх підписували зі сторони ТОВ «Автомобільний Дом «Вікторія». У зв'язку з чим, встановити осіб, які приймали ТМЦ неможливо, що, підтверджує сумнів у реальності здійснення господарських операцій і свідчить про неналежне оформлення видаткових накладних, що порушує вимоги до оформлення первинних документів, які є підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку. В ході проведення перевірки ТОВ «Автомобільний Дом «Вікторія» встановлено відсутність документів, що підтверджують факт здійснення транспортних перевезень товарів.

При аналізі актів здачі-прийняття робіт, встановлено, що у зазначених первинних документах відсутні посада та дані осіб, які їх підписували зі сторони ТОВ «Автомобільний Дом «Вікторія».

Відсутні відомості про майно, складські приміщення, які ТОВ «Вістол» використовувало у своїй діяльності, відсутня інформація про власні або орендовані виробничі площі та потужності.

Згідно декларації з податку на прибуток за 2010 рік, 2011 - 2012 роки ТОВ «Вістол» не має основних фондів. Згідно бази даних ДАІ ТОВ «Вістол» не має власних транспортних засобів. При наданні декларацій з податку на прибуток підприємством не надаються додатки АМ, що свідчить про відсутність у підприємства основних фондів.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, в період з 27.11.2013 року по 10.12.2013 року на підставі наказу № 436 від 27.11.2013 року ДПІ у Жовтневому районі у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області, головним державним ревізором-інспектором, інспектором 14 рангу відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Рубежанською В.О., згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Автомобільний дом "Вікторія" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Вектра 3000" та їх подальшого відображення у деклараціях з ПДВ та податку на прибуток за період з 01.10.2012 року по 27.11.2013 року та з питань дотримання податкового законодавства з ТОВ "Вістол" та їх подальшого відображення у деклараціях з ПДВ та податку на прибуток за період з 01.04.2012 року по 27.11.2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 11.12.2013 року №739/12-34-22-04/34526036, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 156 011,00 грн., в тому числі за липень 2012 року на суму ПДВ 33 848,00 грн., за серпень 2012 року на суму ПДВ 12 525,00 грн., за лютий 2013 року на суму ПДВ 18083,00 грн.,за квітень 2013 року на суму ПДВ 29 939,00 грн., за травень 2013 року на суму ПДВ 35 449,00 грн., за червень 2013 року на суму ПДВ 21 7750,00 грн., за липень 2013 року на суму ПДВ 2 916,00 грн., за вересень 2013 року на суму ПДВ 1 500,00 грн.

27 грудня 2013 року ДПІ у Жовтневому районі у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області року на підставі акту перевірки від 11.12.2013 року № 739/12-34-22-04/34526036 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000192204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 195 013,75 грн., у тому числі 156 011,00 грн. - за основним платежем, 39 002,75 грн. - за штрафними санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 травня 2012 року між ТОВ "Автомобільний дом "Вікторія" (Замовник) та ТОВ "Вістол" (Підрядник) укладено договір підряду на будівельно-оздоблювальні роботи, згідно якого Підрядник зобов'язується у встановлений договором строк проводити будівельно-оздоблювальні роботи за адресою: м.Луганськ, вул. 26 Бакинських Комісарів, 117-А, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та сплатити обумовлену договором ціну. Після завершення робіт Підрядник здає, а Замовник приймає за актом виконану Підрядником роботу.

14 вересня 2012 року між ТОВ "Автомобільний дом "Вікторія" (покупець) та ТОВ "Вектра 3000" (постачальник) укладено договір поставки № 140912, згідно п. 1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю будівельний матеріал, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 2 договору поставки № 140912 від 14 вересня 2012 року товар поставляється постачальником на склад покупця та передається шляхом підписання відповідних документів (накладної). Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцю та підписання відповідних документів (накладної).

Загальна сума договору складає 31 780,00 грн. Покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на банківський рахунок постачальника на умовах 100% передплати за кожну партію поставки.

Виконання вищевказаних договорів підтверджується матеріалами справи, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, актами здачі-прийняття робіт.

З акту перевірки від 11.12.2013 року №739/12-34-22-04/34526036 вбачається, що позивачем порушено п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті позивачем занижено суму податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 156 011,00 грн. грн.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Системним аналізом вищевказаних положень Податкового кодексу України встановлено, що по своєму змісту наведені норми, як підставу для не включення у податковий кредит відповідних сум, розглядають лише відсутність податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку, оскільки неможливо включити до складу податкового кредиту суми, що документально не підтверджені.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності та обґрунтованості формування податкового кредиту має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Документальним підтвердженням здійснення господарської діяльності позивача з ТОВ "Вектра 3000" та ТОВ "Вістол", а відповідно здійснення певних витрат, є первинні бухгалтерські документи, в тому числі податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем одержано від ТОВ "Вістол" та ТОВ "Вектра 3000" податкові накладні, тобто з боку позивача виконано усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту.

Таким чином, податковий орган не мав законних підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому воно підлягає скасуванню.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право контролюючого органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Будь-які судові рішення з приводу визнання недійсним правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочинів, із застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі № 812/10014/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вістол" до Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано Головне управління Міндоходів у Луганській області поновити в автоматизованій системі "Податковий блок" дані щодо задекларованих ТОВ "Вістол" податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 36 744 444,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 34 997 092,00 грн., які було вилучено на підставі акту перевірки № 2/22/32926534 від 13.11.2013. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі № 812/10014/13-а залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою суду першої інстанції у справі № 812/10014/13-а встановлено та підтверджено ухвалою апеляційної інстанції безпідставність коригування контролюючим органом в АІС "Податковий блок" показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, визначених ТОВ "Вістол" в деклараціях з податку на додану вартість з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2013 року, на підставі акту перевірки №2/22/32926534 від 13.11.2013 року. Дії відповідача з коригування задекларованих платником податків (позивачем) показників у такий спосіб ставить суб'єкта господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку наявні висновки акту перевірки про встановлені порушення податкового законодавства, а з іншого боку, відсутня можливість для оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, яке б було прийнято за наслідками порушень, встановлених актом перевірки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що податковий орган при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у справі № 812/271/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дом Вікторія" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000192204 від 27.12.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.В.Білак

Судді Т.Г. Гаврищук

М.Г.Сухарьок