Ухвала

від 12.04.2017 по справі 812/271/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 року м. Київ К/800/24868/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Борисенко І.В., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук П.О.,

представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року

у справі № 812/271/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім "Вікторія"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім "Вікторія" (далі - ТОВ "Автомобільний дім "Вікторія", позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - ДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ форми "Р" від 27 грудня 2013 року № 0000192204, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 156011,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції, встановлені п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, в розмірі 39002,75 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року, позов ТОВ "Автомобільний дім "Вікторія" задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ форми "Р" від 27 грудня 2013 року № 0000192204; присуджено на користь ТОВ "Автомобільний дім "Вікторія" із Державного бюджету України витрати щодо сплати судового збору в розмірі 400,00 грн.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд касаційної скарги здійснено у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року та витребувано матеріали справи з Луганського окружного адміністративного суду.

Через втрату матеріалів справи № 812/271/14 ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року відкрито провадження з відновлення втраченого судового провадження у вказаній адміністративній справі та витребувано у сторін документи, що долучалися до матеріалів справи.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року втрачене провадження у адміністративній справі № 812/271/14 відновлено в частині процесуальних документів та документів, що подавались ДПІ.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 23 лютого 2016 року у справі за позовом ТОВ "Ремо" ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, на стадії касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій, приводом для якого є касаційна скарга, а підставами - порушення судом норм матеріального чи процесуального права, суд касаційної інстанції не має повноважень на ревізію рішення суду про відновлення втраченого судового провадження і права на підставі ст. 279 Кодексу адміністративного судочинства України з посиланням на недостатність зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого провадження ухвалювати рішення про закриття касаційного провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 11 грудня 2013 року № 739/12-34-22-04/34526036 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Автомобільний дім "Вікторія" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ "Вектра 3000" за період з 01 жовтня 2012 року по 27 листопада 2013 року та із ТОВ "ВІСТОЛ" за період з 01 квітня 2012 року по 27 листопада 2013 року. Згідно з висновками цього акту ТОВ "Автомобільний дім "Вікторія" порушено п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено ПДВ на загальну суму 156011,00 грн.

Висновок ДПІ про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку (формування податкового кредиту) обґрунтований тим, що господарські операції ТОВ "Автомобільний дім "Вікторія" з придбання у ТОВ "Вектра 3000" товару (брущатка тротуарна, пенопласт фасадний) та у ТОВ "ВІСТОЛ" послуг (будівельні роботи) не мають реального характеру (безтоварні). При цьому ДПІ посилається на отриману під час здійснення заходів податкового контролю інформацію щодо характеру діяльності ТОВ "Вектра 3000" і ТОВ "ВІСТОЛ" та відсутність у позивач документів на підтвердження реальності господарських операцій із вказаними суб'єктами господарювання: ТОВ "Вектра 3000" і ТОВ "ВІСТОЛ" не мають матеріальних ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності, як-то, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів тощо; номенклатура придбаних ТОВ "Автомобільний дім "Вікторія" у контрагентів товарів не відповідає номенклатурі проданих цими контрагентами товарів (послуг); у первинних документах (видаткові накладні), виписані ТОВ "Вектра 3000", відсутні дані особи, яка їх підписала такі документи з боку ТОВ "Автомобільний дім "Вікторія"; платіжні доручення про здійснені розрахунки не завірені печаткою банку; ТОВ "Автомобільний дім "Вікторія" документи про перевезення товару (товарно - транспортні накладні), акти прийому передачі ТМЦ, кошторис витрат на послуги не має; згідно з протоколом допиту головний бухгалтер ТОВ "Автомобільний дім "Вікторія" не обізнана щодо обставин, за яких укладався договір із ТОВ "ВІСТОЛ", та процесу його виконання.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з правомірного декларування позивачем суми податкового кредиту на підставі первинних документів, виписаних ТОВ "Вектра 3000" і ТОВ "ВІСТОЛ", з врахуванням встановлених в судовому процесі обставин щодо придбання позивачем у вказаних контрагентів товарів та послуг.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з положеннями п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.1 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках відповідні обов'язкові реквізити.

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами, які оформлені належним чином уповноваженою особою.

Водночас, вирішальне значення для цілей податкового обліку має факт господарської операції та її дійсний економічний зміст, зокрема наявність ділової мети у вчинюваних операціях.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.

При цьому норми Податкового кодексу України не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати економічний ефект від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У судовому процесі суди дослідили первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку та податкового обліку (договір від 14 вересня 2012 року № 140912 на поставку будівельних матеріалів, договір підряду на будівельно - обліцовочні роботи від 03 травня 2012 року б/н, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, акти здачі - прийняття робіт ), та встановили, що товари та послуги придбані позивачем з метою будівельно - оздоблюваних робіт по вул. 26 Бакинських Комісарів, 117-А. Також суди врахували обставини, встановлені постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі № 812/10014/13-а щодо правомірності задекларованих ТОВ "ВІСТОЛ" податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 34997092,00 грн. за період з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2013 року.

Таким чином, оцінивши у сукупності первинні документи, зокрема належно оформлені податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, правильно застосувавши норму ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України та визнавши преюдиціальність обставин, встановлених постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі № 812/10014/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року, суди дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі.

Обґрунтовуючи довід касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, ДПІ посилається на ті ж самі обставини, які вказані в акті перевірки та які були предметом оцінки судами першої та апеляційної інстанцій; в касаційній скарзі не наведено конкретних підстав, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні обставин у справі та норм матеріального права при їх юридичній оцінці, як не наведено доводів, які б свідчили щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року у справі № 812/271/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

І.В. Борисенко

---

Т.М. Шипуліна