Рішення

від 16.01.2014 по справі 234/6908/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 234/6908/13-ц Номер провадження 22-ц/775/313/2014

Головуючий 1 інстанції Кравченко О.Ю.

Доповідач Курило В.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2014 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Курило В.П.,

суддів Космачевської Т.В., Будулуци М.С.,

при секретарі Папченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторія перспективних процесів та послуг», ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет застави,

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору розірваним,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторія перспективних процесів та послуг», в інтересах яких діє ОСОБА_5, на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 20 листопада 2013 року,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 20 листопада 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задоволені частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість по кредитному договору №СМ-SМЕ-103/201/2008 від 08.05.2008 року у розмірі 642 455,04 швейцарських франків, з яких: 511 626,96 швейцарських франків - заборгованість за кредитом; 130 828,08 швейцарських франків - прострочена заборгованість за відсотками.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторія перспективних процесів та послуг» на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість по кредитному договору СМ-SМЕ-103/201/2008 від 08.05.2008 року у розмірі 642 455,04 швейцарських франків, з яких: 511 626,96 швейцарських франків - заборгованість за кредитом; 130828,08 швейцарських франків - прострочена заборгованість за відсотками.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № СМ-SМЕ- 103/201/2008 від 08.05.2008 року в розмірі 642 455,04 швейцарських франків, звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки CHEVROLEN, модель AVEO SF69Y СПГ, рік випуску 2007, колір синій, тип - легковий седан, номери агрегатів: шасі (кузов, рама) НОМЕР_4, НОМЕР_5, який належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_6, видане ВРЕР м. Краматорська при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 03 червня 2009 року, державний номер НОМЕР_1 шляхом реалізації з публічних торгів органами державної виконавчої служби з початковою ціною реалізації, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторія перспективних процесів та послуг», ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3441 грн. у рівних частках - по 860 грн. 25 коп. з кожного. У задоволені зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «Лабораторія перспективних процесів та послуг», в інтересах яких діє ОСОБА_5 посилаються на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказується, що граничний строк виконання зобов'язання настав 28.02.2010 року. Суд першої інстанції встановив, що «Починаючи з січня 2009 року відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором та має заборгованість. Тобто з січня та до подачі позовної заяви до суду ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_1 не виконував свої зобов'язання та погашення по кредитному договору не проводив. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. В разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Договором поруки та його додатковими договорами не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки цими договорами установлено, що вони діють до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором. Ствердження суду, що строк договорів поруки не скінчився є безпідставним, бо шестимісячний та річний строки встановлені ч.4 ст. 559 ЦК сторони не вправі змінити в договорі, оскільки це забороняє абзац другий ч. 3 ст. 6 ЦК. Кредитний договір №СМ-SМЕ 103/201/2008 від 08.05.2008 року був укладений строком до 2013 року. В свою чергу ПАТ «ОТП Банк» достроково вимагає повернення коштів кредиту та відсотків. Вимагаючи дострокового стягнення суми кредиту, банк фактично змінює зміст договору щодо прав та обов'язків сторін та його строку дії. Право на дострокове стягнення суми кредиту передбачено умовами договору, але воно тягне за собою таку суттєву зміну прав та обов'язків сторін що втрачається сенс договору. Таким чином, вважає, що договір споживчого кредиту за №СМ-8МЕ 103/201/2008 від 08.05.2008 року підлягає розірванню у зв'язку з істотною зміною обставин згідно ст.652 ЦК України. Краматорський міський суд Донецькій області у своєму рішенні допустив подвійне стягнення з ОСОБА_1 та ТОВ «Лабораторія перспективних процесів та послуг» в розмірі 642 455,04 швейцарських франків. Що стосується позову ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 642 455,04 швейцарських франків, з яких: 511 626,96 швейцарських франків - заборгованість за кредитом; 130 828,08 швейцарських франків - прострочена заборгованість за відсотками. Вважають, що сума нарахованих відсотків за користування кредитом є безпідставною, оскільки в кредитному договорі та додаткових договорах встановлена плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованої суми відсотків, виражених у числовому значені, + FIDR. Останній загалом не має якого-небудь числового або відсоткового значення. Встановлення ставки РЮК з невідомими числовими та відсотковими значеннями у кредитному договорі та додаткових договорів є безпідставним та незаконним. А потому ПАТ «ОТП Банк» повинен був нарахувати відсотки за користування кредитними коштами тільки за відомими в кредитному договорі відсотками. У зв'язку з викладеним просять скасувати рішення суду першої інстанції, ухвали нове, яким відмовити Банку у задоволені його позовних вимоги.

В апеляційному суді представник відповідачів ОСОБА_5 просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник Банку просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та відповідачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір №СМ-SМЕ-103/201/2008 від 08.05.2008 року, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 494 500 швейцарських франків , а відповідач зобов'язався повернути кредит на умовах і строки, передбачені кредитним договором. Річна база нарахування процентів складає 360 днів у році. Остаточний строк повернення кредиту - 08 травня 2023 року. Згідно п. 3 Кредитного договору сторони домовились застосувати плаваючу відсоткову ставку, яка складається з 6% (фіксований відсоток) річних + FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору). Відповідно до п.1.4.1.2 частини 2 Кредитного договору у разі використання плаваючої процентної ставки, проценти за користування кредитом розраховуються як FIDR + фіксований відсоток з розрахунку річної бази нарахування процентів. Повернення кредиту здійснюється відповідно до Графіку. Відповідно до п. п. 1.11.1 п.1.11 частини 2 Кредитного договору №СМ-SМЕ-103/201/2008 від 08.05.2008 року усі платежі для повернення суми Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом повинні здійснюватись Позичальником у Валюті Кредиту, в строки та умовах, встановлених цим Договором.

До кредитного договору №СМ-SМЕ-103/201/2008 від 08.05.2008 року вносилися наступні зміни: 08 квітня 2009 року між Позивачем та ОСОБА_1 укладений Додатковий договір №1 до кредитного договору №СМ-SМЕ-103/201/2008 від 08.05.2008 року, відповідно до якого сторони домовилися про зміну розміру відсоткової ставки, яка застосовується для розрахунку процентів за користування кредитом: на період з 08.04.2009 року до 07.09.2009 року використовується Фіксована процентна ставка в розмірі 7,22%, на період з 08.09.2009 року до повного виконання Боргових зобов'язань за кредитним договором використовується плаваюча процентна ставка в розмірі 6,43 % (фіксований відсоток) річних + FIDR. Також відповідно до п.п.2 додаткового договору сторони домовились провести реструктуризацію частини Боргових зобов'язань з періодом погашення з 08.01.2009 року по 09.03.2009 року шляхом зміни порядку та строків погашення частини суми Кредиту в розмірі 3199,47 швейцарських франків, шляхом визначення нового порядку та строків погашення частини суми кредиту в графіку платежів та надання позичальнику Траншу в сумі 13 340,85 швейцарських франків з метою погашення прострочених процентів.

09 грудня 2009 року між Позивачем та ОСОБА_1 укладений Додатковий договір №2 до Кредитного договору №СМ-SМЕ-103/201/2008 від 08.05.2008 року, відповідно до якого сторони домовилися про зміну розміру відсоткової ставки, яка застосовується для розрахунку процентів за користування кредитом, а саме: на період з 09.12.2009 року до повного виконання Боргових зобов'язань за кредитним договором використовується « плаваюча процентна ставка в розмірі 6,43 % (фіксований відсоток) річних + FIDR. Викладено графік платежів в новій редакції. Також відповідно до п.п.2 Додаткового договору сторони домовились провести реструктуризацію частини Боргових зобов'язань, а саме: змінити порядок та строки погашення частини суми Кредиту в розмірі 3103,84 швейцарських франків зі строком погашення з 08.10.2009 року по 09.11.2009 року шляхом визначення нового порядку та строків погашення в Графіку Платежів та надання Позичальнику траншу в розмірі 10999,11 швейцарських франків з метою погашення нарахованих процентів. Відповідно до п.2.3. додаткового договору після проведення реструктуризації частини Боргових зобов'язань розмір (сума) кредиту буде визначатись як сума залишку кредитних коштів, наданих Позичальнику за Кредитним договором та суми Траншів, наданих за цим Додатковим договором.

09 грудня 2009 року між Позивачем та ОСОБА_1 укладений Додатковий договір № 3 до Кредитного договору №СМ-SМЕ-103/201/2008 від 08.05.2008 року, за умовами якого сторони внесли доповнення до Кредитного договору щодо умов укладення позичальником договору страхування.

26 травня 2011 року між Позивачем та ОСОБА_1 укладений Додатковий договір №4 до Кредитного договору №СМ-SМЕ-103/201/2008 від 08.05.2008 року, яким внесені зміни до Кредитного договору в частині страхування.

26 травня 2011 року між Позивачем та ОСОБА_1 укладений Додатковий договір №5 до Кредитного договору №СМ-SМЕ-103/201/2008 від 08.05.2008 року, відповідно до якого сторони домовилися про зміну розміру відсоткової ставки, яка застосовується для розрахунку процентів за користування кредитом, а саме: на період з 26.05.2011 року до 07.11.2011 року використовується Фіксована процентна ставка в розмірі 5,50%, на період з 08.11.2011 року до повного виконання Боргових зобов'язань за кредитним договором використовується плаваюча процентна ставка в розмірі 7,65 % (фіксований відсоток) річних + FIDR. Також, відповідно до п.п.2 Додаткового договору сторони домовились провести реструктуризацію Боргових зобов'язань шляхом зміни строків та розмірів погашення простроченого Кредиту в сумі 19 368,18 швейцарських франків, прострочених процентів в сумі 76114,44 швейцарських франків та процентів нарахованих на прострочений Кредит в сумі, 1030,81 швейцарських фраків, що виникли в період з 08 січня 2010 року по 22 травня 2011 року. Нові строки погашення прострочених платежів та їх розмір визначаються в Графіку платежів.

07 грудня 2011 року між Позивачем та ОСОБА_1 укладений Додатковий договір №6 до Кредитного договору №СМ-SМЕ-103/201/2008 від 08.05.2008 року, відповідно до якого сторони домовилися про зміну розміру відсоткової ставки, яка застосовується для розрахунку процентів за користування кредитом: на період з 07.12.2011 року до 07.11.2012 року використовується Фіксована процентна ставка в розмірі 5,5%; на період з 08.11.2012 року до повного виконання Боргових зобов'язань за кредитним договором використовується фіксована процентна ставка в розмірі 13,27 %. Відповідно до п.2.1.2 Додаткового договору викладено Графік платежів в новій редакції (Додаток №1 до цього договору).

Також, судом першої інстанції встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №СМ-SМЕ- 103/201/2008 від 08.05.2008 року Банком було укладено Договір поруки № SR-SМЕ-103/201/2008/1 від 08.05.2008 з ОСОБА_2 та Договір поруки № SR-SМЕ-103/201/2008/2 від 08.05.2008 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лабораторія перспективних процесів та послуг».

Згідно статей 1, 2 зазначених Договорів поруки з урахуванням додаткових угод, відповідачі ОСОБА_2 та ТОВ «Лабораторія перспективних процесів та послуг» зобов'язалися солідарно з ОСОБА_1 відповідати перед банком в тому ж обсязі, що і ОСОБА_1 по зобов'язанням за кредитним договором, зокрема, за повернення основної суми заборгованості, відсотків за використання кредиту, а також сплати пені та інших штрафних санкцій, встановлених Кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач умови кредитного договору та додаткових договорів виконав та надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 494 500 швейцарських франків за основним договором, а також два транші за додатковими договорами - у сумі 13340,85 швейцарських франків та 10 999,11 швейцарських франків.

Починаючи з січня 2009 року відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором та має заборгованість, яка станом на 15.04.2013 року складає 642 455,04 швейцарських франків, у тому числі: 511 626,96 швейцарських франків - заборгованість за кредитом та 130 828,08 швейцарських франків - прострочена заборгованість за відсотками, що підтверджується виписками по рахунку та розрахунком заборгованості.

Як передбачено умовами кредитного договору та договорів поруки, Банк направив на адресу відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТОВ «Лабораторія перспективних процесів та послуг» досудові вимоги від 24.01.2013 року з проханням погасити заборгованість за кредитним договором. Зазначені вимоги були отримані відповідачем ОСОБА_1 - 05.02.2013 року, відповідачем ОСОБА_2 26.01.2013 року та ТОВ «Лабораторія перспективних процесів та послуг» 12.02.2013 року, що підтверджується повідомленнями про вручення. Доказів сплати зазначеної заборгованості станом на дату розгляду справи суду не надано.

Розглядаючи справу, судом першої інстанції вірно встановлені вищевказані обставини, у зв'язку у з чим, висновки суду про необхідність задоволення позовних вимог Банку в частині стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТОВ «Лабораторія перспективних процесів та послуг» заборгованості за кредитним договором СМ-SМЕ-103/201/2008 від 08.05.2008 року станом на 15.02.3013 року в сумі 642 455,04 швейцарських франків, у тому числі 511 626,96 швейцарських франків - заборгованості за кредитом та 130 828,08 швейцарських франків - прострочена заборгованість за відсотками є обґрунтованими та такими, що відповідають діючому законодавству.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання (ст. 617 ЦК України).

Встановивши, що боржник за кредитним договором ОСОБА_1 не виконував своїх грошових зобов'язань, суд першої інстанції у відповідності до приведених норм закону ухвалив правильне рішення про примусове солідарне стягнення суми боргу з боржника та його поручителів на користь банку. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив подвійне стягнення є безпідставними.

Доводи скарги про те, що спір про солідарне стягнення суми боргу з ОСОБА_1 і його поручителя - юридичної особи ТОВ «Лабораторія перспективних процесів та послуг» не підлягає розглядові в суді загальної юрисдикції є безпідставними і не грунтуються на законі.

При розгляді позовних вимоги, в частині звернення стягнення на предмет застави, а саме автомобіль марки СНEVROLET, судом першої інстанції встановлено наступне.

Забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №СМ-SМЕ-103/201/2008 від 08.05.2008 року, між Позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір застави автотранспортного засобу № РС-ІМЕ-103/201/2008 від 08.04.2009 року. Згідно даного договору застави, відповідач ОСОБА_4 надав позивачу у заставу наступні транспортні засоби: автомобіль марки DAEWOO, модель LANOS TF69Y, рік випуску 2005, колір сірий, тип - легковий седан, номери агрегатів: шасі НОМЕР_7, який належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_8, виданого МРЕВ м. Краматорська при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 28.09.2005 року, державний номер НОМЕР_2; автомобіль марки ЗАЗ-DAEWOO, модель Т13110, рік випуску 2006, колір синій, тип - легковий седан, номери агрегатів: шасі НОМЕР_9, який належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_10, видане МРЕВ м.Краматорська при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 18.08.2006 року, державний номер НОМЕР_3. Відповідно до п.3.3 договору застави заставна вартість предмету застави складає 80 000 грн.

Також в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №СМ-SМЕ- 103/201/2008 від 08.05.2008 року, між Позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір застави автотранспортного засобу № РС-SМЕ-103/201/2009 від 19.12.2009 року та №РС-SМЕ 103/001/2011 року.

Згідно договору застави ОСОБА_3 надала банку в заставу автомобіль марки СНEVROLET, модель AVEO SF69Y CПГ, рік випуску 2007, колір синій, тип - легковий седан, номери агрегатів: шасі (кузов, рама) НОМЕР_9, НОМЕР_11, який належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_12, видане ВРЕР м. Краматорська при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 03 червня 2009 року, державний номер НОМЕР_1. Відповідно до умов договору заставна вартість предмету застави складає 70 000 грн.

24.01.2013 року банком направлено на адресу відповідачки ОСОБА_3 заставне повідомлення, яке отримано відповідачкою 26.01.2013 року.

Висновки суду про задоволення позовних вимоги, в частині звернення стягнення на предмет застави, а саме автомобіль марки СНEVROLET модель AVEO SF69Y CПГ, рік випуску 2007, колір синій, тип - легковий седан, номери агрегатів: шасі (кузов, рама) НОМЕР_9, НОМЕР_11, який належить ОСОБА_3 шляхом реалізації з публічних торгів органами державної виконавчої служби з початковою ціною реалізації, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України, у зв'язку невиконанням кредитних зобов'язань позичальником ОСОБА_1, також є правильними.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону. Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Відмовляючи у задоволені позову в частині, звернення стягнення на предмет застави, а саме автомобіля DAEWOO, модель LANOS TF69Y, рік випуску 2005, колір сірий, тип - легковий седан, номери агрегатів: шасі НОМЕР_7, який належить ОСОБА_4, суд першої інстанції виходи з того, що відповідно до п.8.1 Договору застави автотранспортного засобу від 08.04.2009 року № РС-SМЕ-103/201/2008 від 08.04.2009 року, укладеного між Позивачем та ОСОБА_4, цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до виконання боргових зобов'язань у повному обсязі та зобов'язань Заставодавця за цим договором. На момент укладення спірного договору, нотаріальне посвідчення договору застави автотранспортного засобу не було обов'язковим в силу закону, однак сторони домовились про нотаріальне посвідчення договору застави і це є істотною умовою договору.

Як вбачається з договору застави автотранспортного засобу № РС-8МЕ-103/201/2008 від 08.04.2009 року, він не був посвідчений нотаріально, як передбачено умовами договору.

За таких обставин, договір застави автотранспортного засобу № РС-8МЕ- 103/201/2008 від 08.04.2009 року між Позивачем та ОСОБА_4 є неукладеним, право застави на автомобілі за цим договором у банку в силу ст. 16 Закону України «Про заставу» не виникло. В наведеній частині рішення суду не оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про заставу» (в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин), у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є не обов'язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про заставу» ( в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Відповідно до ч. 3 ст.640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що договір про заставу транспортного засобу, що укладений за участю відповідача ОСОБА_3 відповідає вимогам закону, є укладеним, тому обгрунтованно звернув стягнення суми боргу на вказаний автомобіль.

Доводи апеляційної скарги про те, що Банк пропустив строк для звернення у суд з позовом до поручителів про стягнення суми боргу і що строк дії договору поруки припинив свою діє є безпідставними і не відповідають вимогам закону. Судом встановлено, що строк дії кредитного договору ще не закінчився через те, що сторонами передбачено, що він закінчується 8 травня 2023 року. Відповідно до пунктів 4 договір поруки строк дії договору поруки також визначений кредитним договором і діє до вказаної вище дати. На час розгляду справи в суді ця дата не наступила. Тому строк дії а ні кредитного договору, а ні договорів поруки не закінчився.

Є безпідставними доводи скарги про те, що суд першої інстанції неправильно визначив період стягнення заборгованості за кредитним договором і мав застосувати строки позовної давності у три роки до простроченої суми заборгованості є також безпідставними. Судом встановлено, що до 7 грудня 2011 року у кредитний договір сторонами за цим договором вносилися певні уточнення і зміни шляхом винесення сторонами додаткових угод. І з цих додаткових угод видно, що відповідач визнавав своїй борг перед Банком, у тому числі і щодо простроченої заборгованості. А у відповідності до частини 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Відповідач ОСОБА_1 визнавав свій борг за простроченими платежами, тому у суду першої інстанції не було підстав вважати пропущеним строк звернення Банку в суд з вказаним позовом.

Судом також встановлено, що і усі поручителі також неодноразово укладали додаткові угоди до своїх договорів поручителів, визнаючи борг за кредитним договором, у тому числі щодо простроченої заборгованості. Тому доводи скарги про пропуск строків позовної давності щодо поручителів є безпідставними.

Що стосується зустрічним позовних вимоги, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у їх задоволені, оскільки обставини, які передбачені ст. 652 ЦК України, позивач за зустрічним позовом суду не навів, що виключає можливість розірвання договору.

Відповідно до ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч. 2 цієї статті, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що позивачі за зустрічним позовом не надали доказів наявності підстав для розірвання кредитного договору. Тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення вказаних позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Розглядаючи справу, суд повно, всебічно і об"єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, дав належну правову оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, правильно вирішив спір.

Рішення суду в наведеній частині відповідає вимогам закону і підстав для його скасування не має.

Разом з тим, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до частини 1 статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Тому суд мав в своєму рішенні визначити еквівалент гривні швейцарським франкам, що стягуються з відповідачів на користь Банку.

Суд першої інстанції не застосував норми матеріального права, що мали бути застосовані і тому відповідно до частини 1 статті 309 ЦПК України рішення суду в наведеній частині підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309-316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторія перспективних процесів та послуг», в інтересах яких діє ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 20 листопада 2013 року змінити.

Абзаци другий та третій резолютивної частини рішення викласти в такий редакції:

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість по кредитному договору №СМ-SМЕ-103/201/2008 від 08.05.2008 року у розмірі 642 455,04 швейцарських франків, що еквівалентно 5621884,42 грн. з яких: 511 626,96 швейцарських франків , - заборгованість за кредитом, що еквівалентно 4477056,69 грн.; 130 828,08 швейцарських франків - прострочена заборгованість за відсотками, що еквівалентно 1144827,73 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторія перспективних процесів та послуг» на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість по кредитному договору СМ-SМЕ-103/201/2008 від 08.05.2008 року у розмірі 642 455,04 швейцарських франків, що еквівалентно 5621884,42 грн., з яких: 511 626,96 швейцарських франків - заборгованість за кредитом, що еквівалентно 4477056,69 грн.; 130828,08 швейцарських франків - прострочена заборгованість за відсотками, що еквівалентно 1144827,73 грн.

В інший частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з часу його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення апеляційного суду.

Судді: