Постанова

від 16.04.2014 по справі 921/1254/13-г/6

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2014 р. Справа № 921/1254/13-г/6

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Мирутенка О.Л.

Кравчук Н.М.

при секретарі: Лук'яненко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Федорович В.Ю. по довіреності №10 від 16.01.2014р.

від відповідача 1 (скаржника): Стемковський Р.В. по довіреності б/н від 05.09.2011р.

від відповідача 2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Головацького-3а», м.Тернопіль

на рішення господарського суду Тернопільської області від 30.01.2014р. (суддя Шумський І.П.)

по справі №921/1254/13-г/6

за позовом: Приватного малого підприємства «Галактика», м.Тернопіль

до відповідача 1: Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив

«Головацького-3а», м.Тернопіль

до відповідача 2: Тернопільської міської ради, м.Тернопіль

про визнання недійсним договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.01.2014р. (повний тест підписано 18.02.2014р.) було задоволено позов Приватного малого підприємства «Галактика», м.Тернопіль до відповідача 1 Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Головацького-3а», м.Тернопіль, до відповідача 2 Тернопільської міської ради, м.Тернопіль та визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,2960 га, яка знаходиться за адресою вул.Гловацького,3-а, у м.Тернополі, укладений між Тернопільською міською радою та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Головацького-3а» від 19 липня 2013 року, зареєстрований за №4901 від 27 липня 2013 року.

Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Головацького-3а» (далі -ОК «ЖБК «Головацького-3а»), не погоджуючись з рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.01.2014р., звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не дотримався вимог чинного законодавства щодо визнання правочинів недійсними та не дослідив підстави, за яких правочин може бути визнано недійсним, оскільки згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 28.04.1978р. «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. При цьому, як зазначає апелянт, господарський суд, обґрунтовуючи недійсність договору оренди 0,2960 га землі від 19.07.2013р., не послався на жодні норми законодавства та не вказав недотримання яких вимог ст.203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) стало підставою для прийняття такого рішення. Також скаржник стверджує, що значна частина пайовиків вже зареєстрували право власності на квартири у будинку за адресою: вул.Головацького,3-а, у м.Тернополі, який знаходиться на спірній земельній ділянці. Відтак, на думку скаржника, господарський суд Тернопільської області не застосував норми ст.ст.203 та 215 ЦК України, які, як він вважає, є визначальними при прийнятті рішення про визнання правочину недійсним, та не дослідив обставини, які обумовлюють недійсність правочину.

26.03.2014р. на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 26.03.2014р., в якому Приватне мале підприємство «Галактика» (далі - ПМП «Галактика») вказує, що доводи апеляційної скарги є надуманими та безпідставними, договір оренди землі 0,2960 га має бути визнаний недійсним згідно ч.3 ст.152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), як такий, що незаконно охоплює 0,2760 га землі позивача. Також, позивач звертає увагу суду, що рішення Тернопільської міської ради №6/30/47 від 22.03.2013р. та №6/35/72 від 12.07.2013р., на підставі яких укладався цей договір оренди землі, вже визнані судами недійсними, а тому просить апеляційну скаргу відхилити.

У судовому засіданні 16.04.2014р. представник відповідача 1 (скаржника) підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив її задоволити, а рішення господарського суду Тернопільської області від 30.01.2014р. скасувати .

У судових засіданнях 26.03.2014р. та 16.04.2014р. представник позивача підтримував доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду Тернопільської області від 30.01.2014р. залишити без змін.

Відповідач 2 у судові засідання 26.03.2014 та 16.04.2014р. не з'явився. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення 17.03.2014р. поштового відправлення з відповідною ухвалою суду (а.с.64). Про наявність поважних причин неявки у судове засідання апеляційної інстанції уповноважених представників суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України, не скористався.

Відповідно ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.102 ГПК України, апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Дослідивши докази матеріалів справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

ПМП «Галактика» отримало Державний акт на право постійного користування землею ІІ -ТР №002030 від 26.04.2001р. на підставі рішення Тернопільської міської ради від 15.03.2001р. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №587.

Відповідно до Державного акту, земельна ділянка площею 0,7 га надана позивачу у постійне користування для будівництва та обслуговування 12 - квартирного житлового будинку за адресою вулиця Головацького,3 у м.Тернополі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції:

1 . 16 серпня 2011р. Тернопільською міською радою прийнято рішення №6/13/2, яким припинено право постійного користування ПМП «Галактика» частиною земельної ділянки, площею 0,58 га за адресою вулиця Головацького,3 у м.Тернополі на підставі п.«е» ст.141 ЗК України та зобов'язано ПМП «Галактика» внести відповідні зміни в Державний акт на право постійного користування землею. В подальшому зазначене рішення Тернопільської міської ради визнано недійсними рішенням господарського суду Тернопільської області від 19 січня 2012р. у справі №6/86/5022-1465/2011, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08 травня 2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 27 вересня 2012р. Судове рішення мотивовано зокрема тим, що земельну ділянку площею 0,58 га за адресою вул.Головацького,3 у м.Тернополі вилучено у постійного користувача ПМП «Галактика» без його згоди ;

2. 22 березня 2013р. Тернопільською міською радою прийнято рішення №6/30/47 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2960 га для завершення будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку за адресою вул.Головацького,3-а ОК «ЖБК «Головацького,3-а». Вказане рішення Тернопільської міської ради визнано недійсним рішенням господарського суду Тернопільської області від 13 травня 2013р. у справі №921/346/13-г/4, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 липня 2013р., які набрали законної сили. За змістом судових рішень встановлено факт надання ОК «ЖБК «Головацького,3-а» дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ПМП «Галактика» без згоди належного землекористувача чи її вилучення в судовому порядку;

3. 12 липня 2013р. Тернопільська міська рада прийняла рішення №6/35/72, яким серед іншого постановила затвердити ОК «ЖБК «Головацького,3-а» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2960 га для завершення будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку за адресою вул.Головацького,3-а та зобов'язати ОК «ЖБК «Головацького,3-а» у двомісячний термін здійснити державну реєстрацію права оренди земельної ділянки відповідно до чинного законодавства. На виконання вказаного рішення, між Тернопільською міською радою та ОК «ЖБК «Головацького,3-а» укладено договір оренди землі від 19 липня 2013р., про що в книзі записів засвідчення факту реєстрації вчинено запис за №4901 від 27 липня 2013р. Відповідно до умов договору, ОК «ЖБК «Головацького,3-а» прийняло у строкове оплатне користування земельну ділянку площею 0,2960 га яка знаходиться за адресою вул.Головацького,3-а, у м.Тернополі. Зазначене рішення Тернопільської міської ради також визнано недійсним рішенням господарського суду Тернопільської області від 22 серпня 2013р. у справі №921/750/13-г/4, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2013р.,

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний договір оренди землі від 19 липня 2013 року було укладено на підставі Рішення Тернопільської міської ради №6/35/72 від 12 липня 2013 року.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам необхідно враховувати, що згідно зі ст.ст.4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Аналогічний зміст мають і статті 1, 8 Конституції України, якими визначено, що зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Згідно ч.1 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17 травня 2011р. (п.2.1) зазначено, що за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в користування , юридична або фізична особа не має права її використовувати.

Суб'єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки лише за умов дотримання вимог ст.ст.124,125 ЗК України і ст.6 Закону України «Про оренду землі» (п.2.9 вказаної Постанови пленуму). У тому числі, тільки після прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування.

Пункт 2.16 зазначеної Постанови пленуму передбачає, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності, є наявність рішення такого органу про надання земельної ділянки .

Як зазначалось вище, рішення органу місцевого самоврядування щодо вилучення частини земельної ділянки у позивача , було скасовано судовими рішеннями у справі №6/86/5022-1465/2011, які набрали законної сили 08 травня 2012 року.

Одночасно і рішення Тернопільської міської ради №6/35/72 від 12 липня 2013 року, на підставі якого було укладено оскаржуваний договір оренди землі від 19 липня 2013 року, також визнано недійсним в судовому порядку у справі №921/750/13-г/4. На момент прийняття рішення та постанови по справі №921/1254/13-г/6 судові рішення у справі №921/750/13-г/4 є не скасовані.

Згідно з ч.1 ст.92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Суб'єктами права землекористування є також фізичні і юридичні особи.

Статтею 93 ЗК України та ст.1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, щодо відповідності змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Частиною 3 цієї статті передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що наслідком набуття права оренди земельної ділянки без дотримання підстав і порядку , передбачених ЗК України, ЦК України, ч.1 ст.6, ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі», є визнання такого правочину недійсним.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю . Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом «в» ч.3 вказаної вище статті ЗК України зазначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, серед іншого, шляхом визнання угоди недійсною .

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що господарський суд Тернопільської області правильно застосував норми матеріального права, дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог позивача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,2960 га, яка знаходиться за адресою вул.Головацького,3-а, у м.Тернополі, укладений між Тернопільською міською радою та ОК «ЖБК «Головацького-3а» від 19 липня 2013р., зареєстрований за №4901 від 27 липня 2013р., оскільки це не суперечить діючому законодавству і колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Тернопільської області від 30.01.2014р.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі щодо того, що господарський суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, обґрунтовуючи недійсність договору оренди землі від 19.07.2013р., не послався на жодні норми законодавства та не вказав недотримання яких вимог ст.203 ЦК України стало підставою для прийняття такого рішення, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на викладене вище. Також посилання апелянта на п.2 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 28.04.1978р. «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» залишаються судом поза увагою, оскільки вказана вище постанова Пленуму втратила чинність на підставі постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р.

Одночасно, твердження скаржника про те, що значна частина пайовиків зареєстрували право власності на квартири у будинку, що знаходиться на спірній земельній ділянці, не приймаються судом до уваги, оскільки скаржником не подано жодних доказів у підтвердження вказаного доводу.

Таким чином, вказані твердження скаржника є такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч.1 ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, надавши належну оцінку всім наявним у справі доказам, повною мірою дослідивши всі обставини справи, норми чинного законодавства України, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що апеляційна скарга Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Головацького-3а», м.Тернопіль не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Тернопільської області від 30.01.2014р. (повний тест підписано 18.02.2014р.) по справі №921/1254/13-г/6 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Головацького-3а», м.Тернопіль - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 30.01.2014р. по справі №921/1254/13-г/6 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Львівський апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Головуючий суддя Б.Д. Плотніцький

Судді О.Л. Мирутенко

Н.М. Кравчук