Ухвала від 08.04.2014 по справі 820/11262/13-а

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 р.Справа № 820/11262/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.В.

представника позивача Кох В.Т.

представника відповідача Буряківського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р. по справі № 820/11262/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дергачівська Райагрохімія"

до Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 р. позов ПАТ "Дергачівська Райагрохімія" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000452212 від 28.05.2013 р. в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 457 290,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 114 322,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000462212 від 28.05.2013 р. в частині зменшення показників у рядку 04.9 Декларацій "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року" на суму по декларації за 1 квартал 2010 року - на 1 802 091,00 грн., по декларації за І півріччя 2010 року - на 1 802 091,00 грн., по декларації за 9 місяців 2010 року - на 360 418,00 грн., по декларації за 2010 рік - на 360 418,00 грн., по декларації за 1 квартал 2011 року - на 1 802 091,00 грн., по декларації за 2 квартал 2011 року - на 1 802 091,00 грн., по декларації за 2-3 квартали 2011 року - на 1 802 545,00 грн., по декларації за 2-4 квартали 2011 року - на 1 803 906,00 грн., по декларації за 1 квартал 2012 року - на 1 803 452,00 грн., по декларації за І півріччя 2012 року - на 1 808 322,00 грн., по декларації за три квартали 2012 року - на 1 820 809,00 грн., по декларації за 2012 рік - на 1 521 309,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000472212 від 28.05.2013 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 66 055,00 грн.

Західна ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі-відповідач), не погодившись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 р. скасувати та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, п.138.1, п.138.4,138.8, 138.5, 138.10 ст. 138, п.144.1 ст.144 , п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України, пп.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 , неврахування доказів, невірне і неповне встановлення обставин справи, що привело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити.

Представник ПАТ "Дергачівська Райагрохімія" (далі-позивач) проти апеляційної скарги заперечував, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що з відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт №4204/2201/37658078 від 05.10.2012 р.

За висновками акту перевірки позивачем порушено:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України, що привело до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 66 055,грн..

- пп.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.1, п.138.4,138.8, 138.5, 138.10 ст. 138, п.144.1 ст.144 ПК України, що привело до зменшення податку на прибуток в розмірі 486 705,00 грн.

- пп.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що привело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 кв, 1 півріччя, 9 місяців та рік 2010р. , 2011р. та 2012р.

28.05.2013 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№0000452212, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 486 705,00 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 121 676,00 грн.(т.1, а.с. 15);

№0000462212, яким підприємству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а саме: по декларації за 1 квартал 2010 р. - на 1 942 161,00 грн., по декларації за 1 півріччя 2010 р. - на 1 942 161,00 грн., по декларації за 9 місяців 2010 р. - на 388 432,00 грн., по декларації за 2010 рік - на 388 432,00 грн., по декларації за 1 квартал 2011 р. - на 1 942 162,00 грн., по декларації за 2 квартал 2011 р. - на 1 942 162,00 грн., по декларації за 2-3 квартали 2011 р. - на 1 942 616,00 грн., по декларації за 2-4 квартали 2011 р. - на 1 943 977,00 грн., по декларації за 1 квартал 2012 р. - на 1 943 523,00 грн., по декларації за 1 півріччя 2012 р. - на 1 948 393,00 грн., по декларації за три квартали 2012 р. - на 1 960 880,00 грн., по декларації за 2012 рік - на 1 661 380,00 грн. (т.1, а.с.16)

№0000472212, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 66 055,00 грн. (т.1, а.с. 14).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства є безпідставними, тому збільшення позивачу грошових зобов'язань, призначення штрафних санкцій, зменшення розміру від'ємного значення показників податків спірними рішеннями є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, виходячи з такого.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000472212 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 66 055,00 грн. колегія суддів зазначає.

Судом встановлено, що в грудні 2012р. позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість в якій зазначена сума бюджетного відшкодування в розмірі 66055 грн.

Підставою зменшення відповідачем від'ємного значення по ПДВ на зазначену суму є формування позивачем податкового кредиту, з якого у наступному виникло таке від'ємне значення, по операціям з ТОВ "ЕЛІНГ БУД ХХІ", ТОВ "ОНІКС", ПП " Етуаль CII", які на думку податкового органу були безтоварними, через відсутність виробничих та інших умов у контрагентів позивача, фіктивність їх господарської діяльності, відсутність реального характеру господарських операцій по ланцюгу.

В якості доказу безтоварності операцій податковий орган посилається виключено на акти перевірок, складені іншими податковими органами щодо контрагентів позивача.

Судом встановлено, що 20.06.2011 р. між позивачем та ТОВ "Елінг.Буд ХХІ" укладено договір підряду №20062011, за умовами якого виконавець виконав роботи : виготовлення і монтаж шести воріт, укріплення, зачистка, огрунтовка і покраска воріт.

На підтвердження виконання договору, позивачем, як до податкового органу, так і до суду надано договір, кошториси, податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання-передачі виконаних робіт до них (т.1, а.с.142-171).

26.12.2011 р. між позивачем та ТОВ "Фірма "Онікс" укладено договір підряду №830011 , за умовами якого останній виконав роботи по монтажу камери ККО, виготовлення та монтаж металоконструкцій, прокладення кабелю в траншеях, монтаж предохранителя, монтаж трансформатора тощо.

Судом також встановлено, та визнається відповідачем що позивач використовує в господарській діяльності основні фонди: будівлі, приміщення.

На підтвердження виконання договору, позивачем, як до податкового органу, так і до суду надано договір, кошториси, податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт, довідками про вартість стандартної форми, відомостями ресурсів (т.1, а.с. 54-140).

05.07.2011 р . між позивачем та "Етуаль-СІІ" укладено договір підряду №05072011 за умовами якого останній виконав роботи по виготовленню і монтажу портальних зв'язків, покраска металоконструкцій ємалью тощо.

Фактичне виконання робіт підтверджується копіями договору, податковою накладною, кошторисами, платіжним дорученням, як надавалися позивачем як до перевірки, так і до суду. (т.1, а.с. 172-188).

Будівельні роботи за вище вказаними договорами підряду проведено в приміщеннях за адресою: м.Дергачі, вул. Лозівська, 130, в яких позивач здійснює господарську діяльність (т.2, а.с.42-54). Згідно умов договорів роботи здійснено з використанням матеріалів виконавця.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем до податкового органу податкові накладні, інші бухгалтерські та первинні документи не містять недоліків форми, змісту або походження, тому є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Доводи апеляційної скарги, щодо безтоварності цих операцій, та неправомірному формуванні позивачем податкового кредиту та бюджетного відшкодування, ґрунтуються лише на неможливості здійснення цих операцій по ланцюгу постачання, а саме від ТОВ «СОФ-ТЕК» , ТОВ « Промбуд -монтажінвест» до контрагентів позивача, та в подальшому до позивача.

Так відповідач посилається на відсутність ТОВ «СОФ-ТЕК» , ТОВ « Промбуд -монтажінвест» за місцем реєстрації, анулювання у цих підприємств свідоцтв платника податку на додану вартість, про що зазначено в актах про неможливість проведення перевірки цих підприємств, складних податковими органами. На думку податкового органу зазначені обставини свідчать про неможливість формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "ЕЛІНГ БУД ХХІ", ТОВ "ОНІКС", ПП " Етуаль CII", які мали господарські відносини по ланцюгу з ТОВ «СОФ-ТЕК» , ТОВ « Промбуд -монтажінвест».

Колегія суддів зазначає, що зазначені підприємства не є безпосередніми контрагентами позивача.

Судом встановлено, що позивач та його безпосередні контрагенти на час вчинення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи, мали статус платника податку на додану вартість. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Надані позивачем докази підтверджують виконання договорів.

Відповідачем не надано доказів фізичної відсутності робіт у натурі, а так само їх використання не за призначенням, відсутності матеріальних, трудових або будь-яких інших виробничих ресурсів у замовника.

Витрати, понесені позивачем при сплаті вартості товару, правомірно враховані ним при визначенні об'єкту оподаткування податком на додатну вартість.

Посилання відповідача на акти перевірок ТОВ "ЕЛІНГ БУД ХХІ", ТОВ "ОНІКС", ПП " Етуаль CII", як на єдину підставу нарахування позивачу податкових зобов'язань та застосування до нього штрафу колегія суддів вважає помилковими.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Водночас, якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Податковим органом ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "Єтуаль-СП", ТОВ « Фірма Онікс», ТОВ « Елінг Буд-ХХІ» і які б підтверджували висновки акту перевірки про вчинення позивачем дій, які руйнують систему оподаткування в України та об'єктивно приводять до порушення інтересів держави та суспільства в цілому.

Під час розгляду справи, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту про неможливість проведення зустрічної звірки, або акту перевірки в якому викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, зазначені відповідачем в акті перевірки обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

Судом встановлено, що виконання роботи по спірним угодам підтверджено належними первинних документами , позивачем зазначені роботи отримано та оплачено в ціні робіт, та використані у господарській діяльності.

За таких умов, якщо безпосередній контрагент або інші особи по ланцюгу не виконали свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, допустили інші порушення закону, відповідальність та негативні наслідки у вигляді збільшення податкових зобов'язань, призначення штрафних фінансових санкцій тощо, застосовуються індивідуально виключно щодо особи-порушника.

Відповідачем не надано судових рішень, які набрали законної сили, про визнання угод позивача недійсними, удаваними, фіктивними. Не надано також вироків, які набрали законної сили, у відношенні працівників позивача або його контрагентів за вчинення ними злочинів, як то ухилення від сплати податків, легалізація, фіктивного підприємництва тощо.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про дотримання Товариством необхідних умов для формування податкового кредиту за операціями з його контрагентами та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення зменшення від'ємного значення з ПДВ, та правомірне скасування податкового повідомлення-рішення №0000472212.

Щодо скасування податкового повідомлення рішення №0000452212 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 457 290,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 114 322,00 грн.

Судом встановлено, що підставою донарахування позивачу цих зобов'язань є віднесення позивачем до валових витрат при виготовленні продукції витрат вартості сировини на суму 2 003 881,00 грн. На думку податкового органу вага напівфабрикатів, вироблених позивачем відповідно до норм витрат сировини товариства, завищена у порівнянні з вагою напівфабрикатів , отриманою на підставі розрахунків, проведених податковим органом, а тому позивачем безпідставно віднесено до собівартості випущеної продукції сировини.

При цьому відповідач посилається на розрахунок ваги продукції, що виготовляється позивачем, який відповідачем здійснено з врахуванням номенклатури, розміру та інших даних з мережі Інтернет. ( т.1, а.с. 23, т. 3, а.с. 19).

Згідно п.138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.п. 138.8. ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (п.п. 138.8.1 п.138.8 ст. 138 ПК України).

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Судом встановлено, що основним видом господарської діяльності позивача є виробництво деталів для меблів із пінополіуретану еластичного, зокрема, такими деталями для меблів є: заготовки, листи ППУ та наповнювач для виробів, що вбачається з довідки АА№846556 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (20.16) (т.2, а.с. 55-56).

Технічні вимоги до виробництва ППУ передбачені Технічними умовами "ТУ У 22.2-05491072-001:2012 Пінополіуретан еластичний", які зареєстровані в Держспоживстандарті України та узгоджені Харківською обласною санітарно-епідеміологічною станцією. (т.2, а.с.69-75).

Процес виробництва деталей для меблів включає декілька стадій (згідно стислого опису технологічного процесу виробництва деталей для меблів із блочного поролону, складеного головним технологом АТ "Дергачівська Райагрохімія" (т.2, а.с.76). Технологічна документація виробництва позивача затверджена керівником підприємства, що відповідає відповідним вимогам ГОСТ 3.1105-84 (т.3, а.с.65).

З розрахунку, наданого податковим органом, вбачається, що ним не враховано норм втрат, що передбачені технологічним процесом виготовлення ППУ блочним методом.

Склад та розмір втрат, що нормуються при виготовлені блоків (кубів ППУ) зазначено Інструкцією з виготовлення паролону, за якою норми втрат при виробництві блоку ППУ становлять: при удаваній щільності 22 - 32 втрати - 21,402 % загальної ваги компонентів що використовуються у виробництві ППУ; при удаваній щільності загальні втрати - 22,279 % загальної ваги компонентів що використовуються у виробництві ППУ (Таблиця 3 "Матеріальний баланс") (т.2, а.с.41)

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство передбачає право платника податку включити до складу витрат суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

Заборона на включення до складу витрат стосується лише тих витрат, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПКУ).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач не довів наявності порушення позивачем правил визначення валових витрат у зв'язку з віднесенням до них витрат на сировину для виготовлення кожного виду продукції.

Оцінка дотримання технологічних особливостей виробництва позивача не віднесена до повноважень податкового органу.

Відповідачем також не надано належних доказів прямого порушення норм чи стандартів виробництва, у зв'язку із чим було сформовано спірні витрати на сировину (нецільове використання тощо).

Податковим законом визначено як єдину підставу, що виключає відображення відповідних витрат виробництва для цілей визначення об'єкту оподатковування податком на прибуток, відсутність/неналежність документів.

З акту перевірки не вбачається, що податковим органом здійснювався розрахунок норм використання сировини з урахуванням Інструкції.

Отже, висновок відповідача про завищення норм використання сировини у складі собівартості випущеної продукції на суму 420 815 грн. є припущенням та не підтверджений належними доказами.

Доводи податкового органу щодо невірного визначення позивачем амортизації по взаємовідносинам з ТОВ «Елінг Буд-ХХІ» на суму 3233 грн., ПП « Технологія» на суму 1510 грн., ТОВ « Онікс» на суму 325 грн., ПП « Етуаль» на суму 2239,00 грн. та як наслідок порушення п.144.1 ст.144 ПК України колегія суддів вважає помилковими.

Судом встановлено, що по взаємовідносинам з цими підприємствами правомірно сформовано податковий кредит, та за рахунок придбання ремонтно-будівельних робіт від постачальника у позивача вартість виробних основних засобів збільшилась, а тому позивачем правомірно зазначене враховано у складі витрат амортизації.

Отже, податкове повідомлення-рішення №0000452212 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 457 290,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 114 322,50 грн. (тобто, з виключенням суми зобов'язань та штрафів, з якими позивач погоджується) судом першої інстанції скасовано правомірно.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000462212, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по декларації за 1 квартал 2010 р. - на 1 942 161,00 грн., по декларації за 1 півріччя 2010 р. - на 1 942 161,00 грн., по декларації за 9 місяців 2010 р. - на 388 432,00 грн., по декларації за 2010 рік - на 388 432,00 грн., по декларації за 1 квартал 2011 р. - на 1 942 162,00 грн., по декларації за 2 квартал 2011 р. - на 1 942 162 грн., по декларації за 2-3 квартали 2011 р. - на 1 942 616,00 грн., по декларації за 2-4 квартали 2011 р. - на 1 943 977,00 грн., по декларації за 1 квартал 2012 р. - на 1 943 523 грн., по декларації за 1 півріччя 2012 р. - на 1 948 393,00 грн., по декларації за три квартали 2012 р. - на 1 960 880,00 грн., по декларації за 2012 рік - на 1 661 380,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач поставив під сумнів правильність включення вказаних показників від'ємного значення, оскільки такі суми відображено у складі валових витрат за 2009 рік, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Судом встановлено, що за перший квартал 2010 року у декларації з податку на прибуток у графі 04.9 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» позивачем зазначено «1942162».

Між тим, позивач подав податковому органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2009 рік від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2009 рік склало «1802091».

Тобто, позивачем за перший квартал 2010 р. помилково завищено від'ємне значення на 140 071,00 грн., що наступних періодах (2010-2012 р.) спричинило завищення на цю ж суму відповідно до фактичної сплати податку.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що із врахуванням уточнень від'ємне значення за 1 квартал 2010 року позивачем правомірно визначено в сумі 1 802 091,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні представники податкового органу не обґрунтували доводи про неправомірне формування позивачем від'ємного значення в сумі 1 802 091,00 грн. Під час перевірки податковим органом не з'ясовувалося по яким господарським відносинам у позивача виникло від'ємне значення. Жодних документів у позивача з цього приводу не витребовувалося, а отже в цій частині податкове повідомлення -рішення не ґрунтується на первинних документах.

Судом апеляційної інстанції, відповідно до ст. 11 КАС України, витребувані первинні документи по операціям, з яких сформовано валові вітрити за 2009 рік.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що від'ємне значення «1802091» по декларації за 1 квартал 2010 р. є від'ємною різницею між сумою оподатковуваного доходу 2009 року (222 596,00) та валових витрат і суми амортизаційних відрахувань (1 996 033,00 + 28 654,00).

При цьому, з письмових доказів вбачається, що валові втрати у розмірі 1 996 033,00 грн. є:

-збитками у сумі 1 510 508,00 грн. від продажу об'єктів нерухомості (майнового комплексу) за адресою Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Лозівська, 130, на підставі договору купівлі-продажу від 12.10.2009 р.

-витратами на повернення грошових коштів ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, які були отримані як поворотна фінансова допомога в попередніх періодах на суму 238 611,00 грн.

-іншими витратами у сумі 246 914,00 грн., пов'язаними з господарською діяльністю підприємства позивача у 2009 році (виплата заробітної плати працівникам, сплата нарахованих внесків на обов'язкове соціальне страхування та ін.) (т.3, а.с. 143-169, 174-259).

В підтвердження здійснення цих операцій позивачем надано первинні документи, зауважень до яких податковим органом не висловлено.

Згідно п. 6.1. ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинна на перший квартал 2010 р.) якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до п. 6.1. ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, що діяла станом на березень - травень 2010 року), якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згідно п.п. 22.4.ст. 22 Закону (норма вступила в силу з 01.07.2010 р.) у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Відповідно до п. 150.1 ст. 150 ПК України (з 01.01.2011 р.) якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно п. 3 Підрозділу IV розділу ХХ ПК України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується: у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Судом встановлено, що правомірність формування позивачем валових витрат за 2009 рік податковим органом в межах перевірки не досліджувалися, документи по операціям не вимагалися.

Відповідачем не наведено будь-яких податкових повідомлень-рішень про зменшення позивачу показників декларації за 2009 рік, при визначенні яких підприємством застосована міра валових витрат відповідного періоду.

Натомість позивачем доведено, що ним дійсно понесені валові витрати у зв'язку з господарською діяльністю 2009 року та правомірно сформовано від'ємне значення на суму 1 802 091,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності у позивача права на врахування в наступних податкових періодах (2010-2012 р.) суму від'ємного значення (із врахуванням різниці по сплаті податків здійсненого по кожному періоду), оскільки за підсумками попередніх податкових періодів таке від'ємне значення лишалося не погашеним.

Таким чином, з урахуванням того, що висновки податкового органу, покладені в основу податкових повідомлень-рішень №0000472212 та №0000452212 від 28.05.2013 р. (винесені у зв'язку з порушеннями по витратам з амортизації та по вартості сировини) не доведені, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ППР №0000462212 правомірно скасовано.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, а тому підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р. по справі № 820/11262/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б. Судді (підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 11.04.2014 р.