Ухвала

від 23.07.2015 по справі 820/11262/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року м. Київ К/800/24798/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Осровича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014

у справі № 820/11262/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дергачівська райагрохімія»

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дергачівська райагрохімія» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Дергачівська райагрохімія») звернулось до суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, Західна ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 05.10.2012 №4204/2201/37658078.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: п. 198.1 , п. 198.3 , п. 198.6 ст. 198 , п. 201.1 , п. 201.6 , п. 201.7 , п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України , що привело до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 66055,грн.; пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , п. 138.1 , п. 138.4 , п. 138.8 , п. 138.5 , п. 138.10 ст. 138 , п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України , що привело до зменшення податку на прибуток в розмірі 486705,00 грн.; пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , що привело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 1 півріччя, 9 місяців та рік 2010 року, 2011 року та 2012 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 28.05.2013:

№0000452212, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 486705,00 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 121676,00 грн.;

№0000462212, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а саме: по декларації за 1 квартал 2010 року - на 1942161,00 грн., по декларації за 1 півріччя 2010 року - на 1942161,00 грн., по декларації за 9 місяців 2010 року - на 388432,00 грн., по декларації за 2010 рік - на 388432,00 грн., по декларації за 1 квартал 2011 року - на 1942162,00 грн., по декларації за 2 квартал 2011 року - на 1942162,00 грн., по декларації за 2-3 квартали 2011 року - на 1942616,00 грн., по декларації за 2-4 квартали 2011 року - на 1943977,00 грн., по декларації за 1 квартал 2012 року - на 1943523,00 грн., по декларації за 1 півріччя 2012 року - на 1948393,00 грн., по декларації за три квартали 2012 року - на 1960880,00 грн., по декларації за 2012 рік - на 1661380,00 грн.

№0000472212, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 66055,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000472212 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 66055,00 грн. судами зазначено.

Підставою зменшення відповідачем від'ємного значення по ПДВ на зазначену суму є формування позивачем податкового кредиту, з якого у наступному виникло таке від'ємне значення, по операціям з ТОВ «Єтуаль-СП», ТОВ Фірма «Онікс», ТОВ «Елінг Буд-ХХІ», які на думку податкового органу були безтоварними, через відсутність виробничих та інших умов у контрагентів позивача, фіктивність їх господарської діяльності, відсутність реального характеру господарських операцій по ланцюгу.

В якості доказу безтоварності операцій податковий орган посилається виключено на акти перевірок, складені іншими податковими органами щодо контрагентів позивача.

Судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Єтуаль-СП», ТОВ Фірма «Онікс», ТОВ «Елінг Буд-ХХІ» укладено ряд договорів підряду.

На підтвердження виконання договорів, позивачем надано договори, кошториси, податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання-передачі виконаних робіт до них, довідками про вартість стандартної форми, відомостями ресурсів.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу , що передбачено п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України .

Судами зазначено, що надані позивачем до податкового органу податкові накладні, інші бухгалтерські та первинні документи не містять недоліків форми, змісту або походження, тому є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Доводи відповідача щодо безтоварності операцій, та неправомірному формуванні позивачем податкового кредиту, та бюджетного відшкодування, ґрунтуються лише на неможливості здійснення операцій по ланцюгу постачання, а саме від ТОВ «СОФ-ТЕК» , ТОВ « Промбуд-монтажінвест» до контрагентів позивача, та в подальшому до позивача.

Судами вірно зазначено, що вказані підприємства не є безпосередніми контрагентами позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач та його безпосередні контрагенти на час вчинення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи, мали статус платника податку на додану вартість.

Відповідачем не надано доказів фізичної відсутності робіт у натурі, а так само їх використання не за призначенням, відсутності матеріальних, трудових або будь-яких інших виробничих ресурсів у замовника.

Витрати, понесені позивачем при сплаті вартості товару, правомірно враховані ним при визначенні об'єкту оподаткування податком на додатну вартість.

Якщо безпосередній контрагент або інші особи по ланцюгу не виконали свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, допустили інші порушення закону, відповідальність та негативні наслідки у вигляді збільшення податкових зобов'язань, призначення штрафних фінансових санкцій тощо, застосовуються індивідуально виключно щодо особи-порушника.

Відповідачем не надано судових рішень, які набрали законної сили, про визнання угод позивача недійсними, удаваними, фіктивними. Не надано також вироків, які набрали законної сили, у відношенні працівників позивача або його контрагентів за вчинення ними злочинів, як то ухилення від сплати податків, легалізація, фіктивного підприємництва тощо.

Отже, суди дійшли вірно висновку про дотримання позивачем необхідних умов для формування податкового кредиту за операціями з його контрагентами та про відсутність у податкового органу підстав для зменшення від'ємного значення з ПДВ.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000452212 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 45290,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 114322,00 грн., судами зазначено наступне.

Судами встановлено, що підставою донарахування позивачу цих зобов'язань є віднесення позивачем до валових витрат при виготовленні продукції витрат вартості сировини на суму 2003881,00 грн. На думку податкового органу вага напівфабрикатів, вироблених позивачем відповідно до норм витрат сировини товариства, завищена у порівнянні з вагою напівфабрикатів, отриманою на підставі розрахунків, проведених податковим органом, а тому позивачем безпідставно віднесено до собівартості випущеної продукції сировини.

При цьому відповідач посилається на розрахунок ваги продукції, що виготовляється позивачем, який відповідачем здійснено з врахуванням номенклатури, розміру та інших даних з мережі Інтернет.

Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Судами встановлено, що основним видом господарської діяльності позивача є виробництво деталів для меблів із пінополіуретану еластичного, зокрема, такими деталями для меблів є: заготовки, листи ППУ та наповнювач для виробів, що вбачається з довідки АА№846556 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (20.16).

Технічні вимоги до виробництва ППУ передбачені Технічними умовами «ТУ У 22.2-05491072-001:2012 Пінополіуретан еластичний», які зареєстровані в Держспоживстандарті України та узгоджені Харківською обласною санітарно-епідеміологічною станцією.

Процес виробництва деталей для меблів включає декілька стадій (згідно стислого опису технологічного процесу виробництва деталей для меблів із блочного поролону, складеного головним технологом АТ «Дергачівська Райагрохімія». Технологічна документація виробництва позивача затверджена керівником підприємства, що відповідає відповідним вимогам ГОСТ 3.1105-84.

З розрахунку, наданого податковим органом, вбачається, що ним не враховано норм втрат, що передбачені технологічним процесом виготовлення ППУ блочним методом.

Податкове законодавство передбачає право платника податку включити до складу витрат суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

Заборона на включення до складу витрат стосується лише тих витрат, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що відповідач не довів наявності порушення позивачем правил визначення валових витрат у зв'язку з віднесенням до них витрат на сировину для виготовлення кожного виду продукції.

Доводи відповідача щодо невірного визначення позивачем амортизації по взаємовідносинам з ТОВ «Елінг Буд-ХХІ» на суму 3233,00 грн., ПП «Технологія» на суму 1510.00 грн., ТОВ Фірма «Онікс» на суму 325,00 грн., ПП «Етуаль CII» на суму 2239,00 грн. та як наслідок порушення п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України , судами вірно визнано помилковими, оскільки, по взаємовідносинам з цими підприємствами правомірно сформовано податковий кредит, та за рахунок придбання ремонтно-будівельних робіт від постачальника у позивача вартість виробних основних засобів збільшилась, а тому позивачем правомірно зазначене враховано у складі витрат амортизації.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000462212, то судами зазначено наступне.

Відповідач поставив під сумнів правильність включення вказаних показників від'ємного значення, оскільки такі суми відображено у складі валових витрат за 2009 рік, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Судами зазначено, що за перший квартал 2010 року у декларації з податку на прибуток у графі 04.9 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» позивачем зазначено « 1942162».

Між тим, позивач подав податковому органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2009 рік від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2009 рік склало « 1802091».

Тобто, позивачем за перший квартал 2010 року помилково завищено від'ємне значення на 140071,00 грн., що в наступних періодах (2010-2012 роках) спричинило завищення на цю ж суму відповідно до фактичної сплати податку.

Судами вірно встановлено, що із врахуванням уточнень від'ємне значення за 1 квартал 2010 року позивачем правомірно визначено в сумі 1802091,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач під час перевірки не з'ясовував по яким господарським відносинам у позивача виникло від'ємне значення за 2010 рік. Жодних документів у позивача з цього приводу не витребовувалося, а отже в цій частині податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на первинних документах.

Судами також встановлено, що правомірність формування позивачем валових витрат за 2009 рік податковим органом в межах перевірки не досліджувалися, документи по операціям не вимагалися.

Відповідачем не наведено будь-яких податкових повідомлень-рішень про зменшення позивачу показників декларації за 2009 рік, при визначенні яких підприємством застосована міра валових витрат відповідного періоду.

Натомість позивачем доведено, що ним дійсно понесені валові витрати у зв'язку з господарською діяльністю 2009 року та правомірно сформовано від'ємне значення на суму 1802091,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів щодо наявності у позивача права на врахування в наступних податкових періодах суму від'ємного значення (із врахуванням різниці по сплаті податків здійсненого по кожному періоду), оскільки за підсумками попередніх податкових періодів таке від'ємне значення лишалося не погашеним.

Таким чином, з урахуванням того, що висновки податкового органу, покладені в основу податкових повідомлень-рішень від 28.05.2013 №0000472212 та №0000452212 (винесені у зв'язку з порушеннями по витратам з амортизації та по вартості сировини) не доведені, то колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що податкове повідомлення-рішення №0000462212 правомірно скасовано .

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров