Постанова

від 10.04.2014 по справі 2а-1693/10/0770

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 квітня 2014 рокум. Ужгород№ 2а-1693/10/0770

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Маєцька Н.Д.

при секретарі Сологуб Д.Я.,

за участю:

представника позивача: Аги В.В.;

представника відповідача: Буря О.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за уточненою позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 10 квітня 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 квітня 2014 року.

Закрите акціонерне товариство "Мукачівський лісокомбінат" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.04.2010 року № 10147/0000762340/0.

В судовому засіданні 28.02.2014 року протокольною ухвалою суду позивача - Закрите акціонерне товариство "Мукачівський лісокомбінат" було замінено на правонаступника - Приватне акціонерне товариство "Мукачівський лісокомбінат".

В судовому засіданні 28.02.2014 року протокольною ухвалою суду відповідача - Мукачівську об'єднану державну податкову інспекцію Закарпатської області було замінено на правонаступника - Мукачівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Закарпатській області.

Представник позивача 04.04.2014 року надав суду заяву про уточнення позовних вимоги, у відповідності до якої просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Мукачівської ОДПІ № 10147/0000762340/0 від 23.04.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнений позов та просив задовольнити уточнені позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, мотивуючи наступним. За результатами проведеної виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, відповідачем було складено Акт перевірки за №538/23-01/00274157 від 13.04.2010 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.04.2010 року за №10147/0000762340/0. Однак, з вище вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач не погоджується та вважає, що воно підлягає скасуванню з наступних підстав. Як зазначає представник позивача, основною підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень відповідач вважає те, що контрагент позивача не сплачував до бюджету відповідні податки. Однак, як наголошує представник позивача, несплата контрагентом до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з позивачем не може впливати на результати діяльності останнього та не є підставою для притягнення позивача до відповідальності. Відтак, позивач вважає, що висновки, викладені в Акті перевірки за №538/23-01/00274157 від 13.04.2010 року є такими, що не підтверджені фактичними обставинами справи та суперечать вимогам чинного законодавства України.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення позову в повному обсязі, з підстав викладених в наданих письмових запереченнях та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи наступним. На підставі проведеної відповідачем перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, результати якої відображені в Акті №538/23-01/00274157 від 13.04.2010 року, встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, п. 7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України №168/97-ВР). За наслідками результатів викладених в Акті перевірки за №538/23-01/00274157 від 13.04.2010 року, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.04.2010 року за №10147/0000762340/0. В ході перевірки, відповідачем встановлено, що між позивачем та ПП ОСОБА_3 було укладено Договір від 28.07.2008 року №01/08/08, предметом якого є купівля пиловника букового 1-го, 2-го, 3-го гатунку, техсировини, пиловника хвойного, техсировини хвойної, дров хвойних в довготі. У відповідності до умов поставки товар може поставлятися транспортом позивача або ПП ОСОБА_3, а витрати на паливо при поставці товару позивачем несе ПП ОСОБА_3 Однак, як зазначає представник відповідача, проведеною перевіркою не встановлено фактів понесення витрат позивачем по транспортуванню пиломатеріалів придбаних від ПП ОСОБА_3, оскільки у видаткових та податкових накладних ПП ОСОБА_3 не вказана сума компенсації за товаротранспортні витрати окремою строкою. Також, позивач не надав відповідачеві до перевірки товаро-транспортні накладні, акти прийому-передачі товару, які б підтверджували факт перевезення лісопродукції від ПП ОСОБА_3 Разом з тим, встановлено, що транспортування товару та вантажні роботи проводились транспортом ПП ОСОБА_3, однак, у власності останнього ніякого транспорту не значиться. Також, складські приміщення у власності ПП ОСОБА_3 відсутні. ПП ОСОБА_3 тільки орендує приміщення експортного цеху з обладнанням, однак, дане орендоване приміщення призначене для виробництва, а не для складування деревини. Також, дана кількість деревини не могла бути фактично розміщена в орендованому приміщені у якому знаходиться обладнання та устаткування. Відтак, Договір поставки від 28.07.2008 року за №01/08/08, укладений між позивачем та ПП ОСОБА_3 на поставку лісопродукції не спричиняв реального настання правових наслідків. Отже, як наголошує представник відповідача, відповідачем було правомірно донараховано позивачеві зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 110320,00 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 55188,00 грн.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, в період з 18.03.2010 року по 08.04.2010 року відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт за №538/23-01/00274157 від 13 квітня 2010 року.

У відповідності до проведеної перевірки, результати якої відображено в Акті за №538/23-01/00274157 від 13 квітня 2010 року, відповідачем визначено позивачеві наступні порушення, а саме: пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 110320,00 грн.

На підставі Акту перевірки за №538/23-01/00274157 від 13 квітня 2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.04.2010 року за №10147/0000762340/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) 110 320,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 55 188,00 грн.

Як було встановлено в судовому засіданні, між позивачем та ПП ОСОБА_3 було укладено Договір від 28.07.2008 року за № 01/08/08, у відповідності до якого ПП ОСОБА_3 продає, а позивач купує пиловник буковий 1-гатунку А, пиловник буковий 1-гатунку В, пиловник буковий 2-гатунку, пиловник буковий 3-гатунку, техсировину, пиловник хвойний, техсировина хвойна, дрова хвойні в довготі. Загальна кількість поставленого товару складає близько 100 м. куб. щомісяця.

У відповідності до п. 2 Договору від 28.07.2008 року за № 01/08/08 товар може поставлятися транспортом позивача або ПП ОСОБА_3, витрати на паливо при поставці товару несе ПП ОСОБА_3 Крім того, зобов'язання ПП ОСОБА_3 по поставці товару вважаються виконаними після підписання акту прийому - передачі товару по кількості та якості на складі позивача. Позивач зобов'язується прийняти товар на протязі одного робочого дня і видати акт прийому - передачі товару ПП ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що відповідач вже звертався до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до позивача (аміністративна справа №2а-3653/09/0770) про стягнення заборгованості у сумі 332308,00 грн., яка виникла у зв'язку з укладенням нікчемного Договору від 28.07.2008 року за № 01/08/08. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.10.2010 року по справі №2а-3653/09/0770 у задоволенні позовних вимог відповідача до позивача було відмовлено. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2013 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.10.2010 року у справі №2а-3653/09/0770 було залишено без змін.

Відтак, обставини встановлені судовими рішеннями за позовною заявою відповідача до позивача по адміністративним справам за №2а-3653/09/0770 щодо стягнення з позивача заборгованості у сумі 332308,00 грн., яка виникла у зв'язку з укладенням нікчемного Договору від 28.07.2008 року за № 01/08/08 - не підлягають доказуванню при розгляді даної адміністративної справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.

Згідно до ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України): 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України зазначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Стаття 215 ЦК України визначає відмінності між нікчемним та оспорюваним правочином. Зокрема, відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оскаржена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Відтак, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним.

В акті перевірки за №538/23-01/00274157 від 13 квітня 2010 року зазначено, що укладений між позивачем та ПП ОСОБА_3 Договір від 28.07.2008 року за № 01/08/08 є нікчемним.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. Однак, відповідачем, при використанні терміну "нікчемний правочин", не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.

Згідно до ч. 1 ст. 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Частиною 1 статті 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Абзацом 1 частини 2 статті 221 ЦК України передбачено, що у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до ч. 2 ст. 207 ГК України, недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Згідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України та ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови визнані такими за законом, які необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з вимогами ст. 180 ГК України та абз. 2 ч. 1 ст. 631 ЦК України крім вище визначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом. При укладенні господарського договору сторони в будь-кому разі зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відтак, Договір від 28.07.2008 року за № 01/08/08 укладений між позивачем та ПП ОСОБА_3 відповідає вимогам, встановленим ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України та вважається укладеним.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судовим рішенням по справі №2а-3653/09/0770 Договір від 28.07.2008 року за №01/08/08 не був виконаний, однак, кошти були повернуті на поточні рахунки позивача. Також, відсутні порушення діючого законодавства в частині декларування та сплати позивачем податку на додану вартість.

Згідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Підстав звільнення від доказування сторонами не заявлено, судом не встановлено. Надані позивачем докази та обґрунтування позову не доведені в судовому засіданні. Відповідачем доведено правомірність своїх дій, що стосуються предмету позову. Факти, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини підтверджуються наявними та дослідженими в судовому засіданні доказами.

У зв'язку з вище викладеним, суд приходить висновку, що підстави, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення на позовну заяву є недоведеними та базуються на припущеннях.

На підставі вище вказаного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, позовні вимоги підтверджено належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Уточнену позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ № 101470000762340/0.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" (Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Чинадієво, вул. Кірова, 5, код ЄДРПОУ 00274157) витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

4.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяН.Д. Маєцька