Ухвала

від 25.09.2014 по справі 2а-1693/10/0770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року Справа № 5036/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Глушка І.В. Ільчишин Н.В.

за участю секретаря судового засідання - Малетич М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.04.2014р. у справі № 1693/10/0770 за позовом Приватного акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

06 травня 2010 року приватне акціонерне товариство "Мукачівський лісокомбінат" звернулося до суду з позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Закарпатській області у якому просило визнати нечинним повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ № 101470000762340/0 від 23.04.2010 року.

04.04.2014 року приватне акціонерне товариство "Мукачівський лісокомбінат" подало заяву про уточнення позовних вимог в якій просило визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ № 10147/0000762340/0 від 23.04.2010 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 року уточнену позовну заяву задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ № 101470000762340/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" (Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Чинадієво, вул. Кірова, 5, код ЄДРПОУ 00274157) витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Не погодившись із постановою суду першої інстанції Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Закарпатській області оскаржила її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.04.2014р. у справі № 1693/10/0770 та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

Апелянт свої вимоги мотивує тим, що з 18.03.2010р. по 08.04.2010р. було проведено планову перевірку ЗАТ „Мукачівський лісокомбінат" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року - акт № 538/23-01/00274157. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р. встановлено його заниження всього у сумі 110320,00 грн., у тому числі за лютий місяць 2009 року в сумі 523,00 грн., за квітень місяць 2009 року в сумі 8189,00 грн., за травень місяць 2009 року в сумі 95935,00 грн., за червень місяць 2009 року в сумі 5729,00 грн., та завищення за серпень 2009 року в сумі 56,00 грн., а також заниження рядка 26 Декларації за грудень 2009 року в сумі 110360,00 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства. Згідно пп. 7.4.1, п.п. 7.7.10, п.7.4, п.7.7, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. за №168/97- ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, «Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг», але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку».

На порушення пп. 7.4.1, п.7.4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, ЗАТ «Мукачівський JIK» до складу сум податкового кредиту віднесено ПДВ у сумі 115762,49 грн. по податкових накладних отриманих від ПП ОСОБА_1, а саме: у лютому 2009р. суму ПДВ 51487,40 грн.(п.н. № 2 від 05.03.2009р. сума ПДВ - 2153,74 грн., п.н. №3 від 04.02.2009р. сума ПДВ - 6666,67 грн., п.н. №4 від 10.02.2009р. сума ПДВ - 24000,00 грн., п.н. № 5 від 12.02.2009р. сума ПДВ - 6333,33 грн., п.н. №6 від 13.02.2009р. сума ПДВ - 10166,67 грн., п.н. №7 від 25.02.2009р. сума ПДВ - 1666,67 грн., п.н. №8 від 27.02.2009р. сума ПДВ - 500,00 грн.); у квітні 2009 року суму ПДВ 19441,76 грн. (п.н. № 12 від 22.04.2009р. сума ПДВ - 10275,09 грн., п.н. №13 від 24.04.2009р. сума ПДВ - 9166,67 грн.); у травні 2009р. суму ПДВ 41000,00 грн. (п.н. №14 від 21.05.2009р. сума ПДВ - 1000,00 грн., п.н. № 15 від 22.05.2009р. сума ПДВ - 20833,33 грн., п.н. № 16 від 25.05.2009р. сума ПДВ - 19166,67 грн.); у червні 2009 року суму ПДВ 3833,33 грн. (п.н. № 17 від 12.06.2009р. сума ПДВ - 833,33 грн., п.н. №18 від 15.06.2009р. сума ПДВ - 3000,00 грн.)

Слід зазначити, що 17 березня 2009р. слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Закарпатській області Крихкій O.E. було винесено постанову про призначення позапланової документальної перевірки ЗАТ „Мукачівський лісокомбінат" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП Лука чина І.Я.. На виконання вищезазначеної постанови працівниками Мукачівської ОДПІ було проведено позапланову документальну перевірку в ході якої встановлено наступні порушення (ак перевірки від 01.04.2009р.).

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 18.03.2010 року по 08.04.2010 року відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт за №538/23-01/00274157 від 13 квітня 2010 року.

Відповідно до проведеної перевірки, відповідачем визначено позивачеві наступні порушення, а саме: пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 110320,00 грн.

Відповідно до акту проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.04.2010 року за №10147/0000762340/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) 110 320,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 55 188,00 грн.

Судом першої інстанції в судовому засіданні було встановлено, що між позивачем та ПП ОСОБА_1 було укладено Договір від 28.07.2008 року за № 01/08/08, у відповідності до якого ПП ОСОБА_1, продає, а позивач купує пиловник буковий 1-гатунку А, пиловник буковий 1-гатунку В, пиловник буковий 2-гатунку, пиловник буковий 3-гатунку, техсировину, пиловник хвойний, техсировина хвойна, дрова хвойні в довготі. Загальна кількість поставленого товару складає близько 100 м. куб. щомісяця.

У відповідності до п. 2 Договору від 28.07.2008 року за № 01/08/08 товар може поставлятися транспортом позивача або ПП ОСОБА_1, витрати на паливо при поставці товару несе ПП ОСОБА_1 Крім того, зобов'язання ПП ОСОБА_1 по поставці товару вважаються виконаними після підписання акту прийому - передачі товару по кількості та якості на складі позивача. Позивач зобов'язується прийняти товар на протязі одного робочого дня і видати акт прийому - передачі товару ПП ОСОБА_1

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач вже звертався до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до позивача (аміністративна справа №2а-3653/09/0770) про стягнення заборгованості у сумі 332308,00 грн., яка виникла у зв'язку з укладенням нікчемного Договору від 28.07.2008 року за № 01/08/08. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.10.2010 року по справі №2а-3653/09/0770 у задоволенні позовних вимог відповідача до позивача було відмовлено. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2013 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.10.2010 року у справі №2а-3653/09/0770 було залишено без змін.

Відтак, обставини встановлені судовими рішеннями за позовною заявою відповідача до позивача по адміністративним справам за №2а-3653/09/0770 щодо стягнення з позивача заборгованості у сумі 332308,00 грн., яка виникла у зв'язку з укладенням нікчемного Договору від 28.07.2008 року за № 01/08/08 - не підлягають доказуванню при розгляді даної адміністративної справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України): 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України зазначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Стаття 215 ЦК України визначає відмінності між нікчемним та оспорюваним правочином. Зокрема, відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оскаржена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Відтак, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. Однак, відповідачем, при використанні терміну "нікчемний правочин", не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.

Згідно до ч. 1 ст. 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Частиною 1 статті 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Абзацом 1 частини 2 статті 221 ЦК України передбачено, що у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ГК України, недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Згідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України та ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови визнані такими за законом, які необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з вимогами ст. 180 ГК України та абз. 2 ч. 1 ст. 631 ЦК України крім вище визначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом. При укладенні господарського договору сторони в будь-кому разі зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договір від 28.07.2008 року за № 01/08/08 укладений між позивачем та ПП ОСОБА_1 відповідає вимогам, встановленим ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України та вважається укладеним.

Згідно пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судовим рішенням по справі №2а-3653/09/0770 Договір від 28.07.2008 року за №01/08/08 не був виконаний, однак, кошти були повернуті на поточні рахунки позивача. Також, відсутні порушення діючого законодавства в частині декларування та сплати позивачем податку на додану вартість.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.04.2014р. у справі № 1693/10/0770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: В.Я. Макарик

Судді: І.В. Глушко

Н.В.Ільчишин

Повний текст ухвали складений 30 вересня 2014 року.