Постанова

від 10.04.2014 по справі 826/272/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2014 року № 826/272/14

о 10 год. 14 хв.

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., при секретарі судового засідання Ковалівській Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Динамо-Люкс інтертеймент" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 73726552208 від 24.10.2013 за участю представників сторін:

від позивача Назаренко Є.О.,

від відповідача Стеценко М.В.,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Динамо-люкс інтертеймент» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.10.2013 року №73726552208.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем на підставі хибних висновків акту перевірки від 04.10.2013 року №465/26-55-22-08/36588471 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами ПП «Альфа.-ком», ТОВ «Ратуш», ТОВ «Харс», прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.2013 року №73726552208, яке позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених в письмових запереченнях, та пояснень, наданих в судових засіданнях. Відповідач вважає обґрунтованими висновки акту перевірки від 04.10.2013 року №465/26-55-22-08/36588471 та, відповідно, податкове повідомлення-рішення від 24.10.2013 року №73726552208 прийнято правомірно та в межах чинного законодавства. Так, відповідач посилається на нікчемність господарських операцій між позивачем та контрагентами ПП «Альфа.-ком», ТОВ «Ратуш», ТОВ «Харс» як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків за умов відсутності факту реальності господарських операцій.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Динамо-люкс інтертеймент» відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Динамо-люкс інтертеймент», зареєстровано як юридична особа Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 20.12.2012 року №10701070010037010, ідентифікаційний код юридичної особи 36588471. Відповідно довідки АБ №640688 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до видів діяльності за КВЕД ТОВ «Динамо-люкс інтертеймент» відносяться діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, функціювання театральних і концертних залів, консультування з питань комерційної діяльності й керування, обслуговування напоями, роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту.

На час розгляду справи ТОВ «Динамо-люкс інтертеймент» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 28.07.2009 року (індивідуальний податковий номер - 365884726557), номер свідоцтва платника ПДВ -100237594, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 21.02.2011 року №500 та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Альфа.-ком», ТОВ «Ратуш», ТОВ «Харс» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

В висновках акта перевірки зазначено, що перевіркою встановлені порушення:

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, ТОВ «Динамо-люкс інтертеймент» завищено податковий кредит в деклараціях з податку на додану вартість всього в загальній сумі 373320,00 грн., в тому числі по періодах:

- за березень 2011 року в сумі 98320,00 грн.;

- за червень 2011 року в сумі 183333,00 грн.;

- за березень 2012 року в сумі 91667,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.10.2013 року №73726552208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 396238,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 373320,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 22918,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Таким чином, враховуючи те, що для підтвердження даних податкового обліку беруться до увагу лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, досліджуючи реальність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Динамо-люкс інтертеймент» та спірних контрагентів, суд виходить з наступного.

При з'ясуванні питання, щодо нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Ратуш», судом встановлено наступне.

Позивачем до матеріалів справи надано договір підряду від 04.04.2011 року №25, укладеного між позивачем та ТОВ «Ратуш», відповідно до якого виконавець (ТОВ «Ратуш») приймає на себе зобов'язання виконати роботи по декору розважального комплексу клубного типу, а замовник (позивач) зобов'язується прийняти роботи та оплатити.

На виконання умов договору позивачем надано акт здачі-приймання робіт від 30.06.2011 року №АВР100, податкові накладні від 24.06.2011 року №100, від 29.06.2011 року №106, платіжні доручення.

На спростування реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ратуш» ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві посилається на акт перевірки від 29.05.2013 року №1765/22-221-37293136 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ратуш» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.10.2010 року по 17.01.2012 року», складеного ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, в висновках якого зазначено, що вчинені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Також в ході перевірки ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано вирок Дніпровського районного суду міста Києва, яким визнано винним громадянина ОСОБА_3 (директора ТОВ «Ратуш») за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.205 КК України. Даний вирок від 28.05.2013 року по справі №755/10669/13-к надано відповідачем до матеріалів справи.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Виходячи з вищевикладеного, суд приймає доводи та докази відповідача, оскільки встановлено, що громадянин ОСОБА_3 організував фіктивне підприємство, шляхом придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ «Ратуш», з метою прикриття незаконної діяльності, формування валових витрат та податкового кредиту іншим суб'єктам підприємницької діяльності буз фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання робіт та надання послуг.

Також суд встановив, що згідно наданого позивачем витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до видів діяльності ТОВ «Ратуш» відносяться: надання інших допоміжних комерційних послуг, неспеціалізована оптова торгівля, оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність, консультування з питань комерційної діяльності й керування, рекламні агента, будівництво житлових і нежитлових будівель.

За таких обставин предмет договору про виконання робіт з декору (оформлення інтер'єру) взагалі не відноситься до основних видів діяльності ТОВ «Ратуш».

З вищезазначеного вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Ратуш» здійснюється поза межами правового поля, що в свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності ТОВ «Ратуш», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Ратуш» та контрагентами, у тому числі з ТОВ «Динамо-люкс інтертеймент», є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Що стосується взаємовідносин з ПП «Альфа.-ком», судом встановлено наступне.

Між позивачем та ПП «Альфа.-ком» укладено договір від 04.01.2011 року « 1/1 про надання рекламних послуг, відповідно до якого позивач доручає, а організатор (ПП «Альфа.-ком») приймає на себе зобов'язання надати послуги щодо організації і проведення заходу, а замовник (позивач) зобов'язується приймати та оплатити послуги.

Згідно додаткової угоди до вищевказаного договору вказано адресну програму розповсюдження листівок. До матеріалів справи також надано акт про надані послуги від 31.03.2011 року та платіжні доручення.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, відповідач для спростування реальності правочинів між позивачем та ПП «Альфа.-ком» посилається на акт перевірки від 26.06.2013 року №21/2655-22-08/33598927 «Про результати перевірки ПП «Альфа.-ком» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах ТОВ «Смарткол» і ТОВ «Мобілсвіт» на підтвердження господарських відносин з платниками за період з 01.12.2009 року по 31.12.2012 року, складеного ДПІ у Печерському районі ГУ Мідноходів у м.Києві», у висновках якого наявне посилання на протокол допиту свідка ОСОБА_4 (директора ПП «Альфа.-ком»), в якому він повідомляє, що на прохання третьої особи погодився здійснити реєстрацію на своє ім'я ПП «Альфа.-ком» за відповідну грошову винагороду. Також ОСОБА_4 додав, що він не мав мети займатись фінансово-господарською діяльністю на вказаному підприємстві, а погодився лише у зв'язку з виплатою грошової винагороди.

До того д суд бере до уваги, що для виготовлення печатних флаєрів необхідні виробничі потужності, спеціальне обладнання, яке у ПП «Альфа.-ком» відсутнє, а також немає працівників.

За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Динамо-люкс інтертеймент» руху активів у процесі здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим вказує на недоведеність з боку позивача реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Динамо-люкс інтертеймент» та Приватним підприємством «Альфа.-ком».

Що стосується взаємовідносин з ТОВ «Харс», судом встановлено наступне.

Між позивачем та ТОВ «Харс» укладено договори від 01.03.2012 року № 312, від 12.12.2011 року №30 про надання рекламних послуг, відповідно до якого ТОВ «Харс» зобов'язується за замовленням та вимогами замовника (позивача) організувати перелік послуг: зокрема приїзд артистів в місто Київ, участь артистів у фото сесіях та рекламних компаніях, виступ артистів та інше.

До матеріалів справи надано акти приймання послуг від 26.03.2012 року, від 29.03.2012 року, від 28.03.2012 року, від 27.03.2012 року, від 23.03.2012 року, від 30.03.2012 року за договором від 01.03.2012 року №312, акт приймання послуг від 16.03.2012 року, від 15.03.2012 року, від 19.03.2012 року до договору від 12.12.2011 року №30, податкові накладні виписані ТОВ «Харс» на ім'я позивача, платіжні доручення.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, відповідач для спростування реальності правочинів між позивачем та ТОВ «Харс» посилається на акт перевірки від 01.08.2013р. №681/26-55-22-08/37501323 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Харс» з питань дотримання вимог податкового законодавства та підтвердження господарських відносин з платниками за період з 01.07.2011 року по 31.07.2012 року», складеного ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва, в висновках зазначено порушення п. 187.1 ст.187, п. 198.1 ст.198, п. 198.2, 198.3 та п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 31.07.2012 року та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 31.07.2012 року.

В перевірці використано пояснення ОСОБА_5 (директора ТОВ «Харс») отриманого в м. Києві від 06.07.2012 о/у ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС ОСОБА_6, згідно якого ОСОБА_5 пояснив, що фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Харс» не займався, а погодився зареєструвати на себе дане підприємство за грошову винагороду.

Також судом встановлено, що згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що міститься в матеріалах справи, до основних видів діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Харс» належить, зокрема, виробництво іншої основної неорганічної хімічної продукції, виробництво іншої хімічної продукції для промислових цілей, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля шкурами та шкірою, оптова торгівля хімічними продуктами, інші види оптової торгівлі.

За таких обставин предмет договору про виконання робіт з організацією приїзду артистів, виступу артистів та інше взагалі не відноситься до основних видів діяльності ТОВ «Харс».

З урахуванням викладеного, ТОВ «Харс» фактично не здійснювало цивільно-правових правочинів з позивачем, оскільки встановлено фіктивність реєстрації контрагента, що є свідченням одержання платником необґрунтованої податкової вигоди.

Враховуючи вищезазначене та аналізуючи первинні документи, які надані позивачем на обґрунтування доводів щодо реальності господарських операцій із спірними контрагентами, суд наголошує на наступному.

З урахуванням вищенаведеного, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження, що спірні контрагенти фактично могли здійснювати операції з наданням товарів (робіт, послуг), в т.ч. через відсутність у підприємств майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаних видів діяльності;відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів та як наслідок відсутність постачання товарів (робіт, послуг) спірних контрагентів на адресу позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Динамо-люкс інтертеймент» руху активів у процесі здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим вказує на недоведеність з боку позивача реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Динамо-люкс інтертеймент» та ПП «Альфа.-ком», ТОВ «Харс», ТОВ «Ратуш».

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що товариством з обмеженою відповідальністю «Динамо-люкс інтертеймент» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з ПП «Альфа.-ком», ТОВ «Харс», ТОВ «Ратуш», зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаними контрагентами, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки від 04.10.2013 року №465/26-55-22-08/36588471 та, відповідно, правомірність податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.10.2013 року №73726552208.

За вказаних обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Динамо-люкс інтертеймент» - відмовити.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 10 квітня 2014 року.

Постанову у повному обсязі складено 15 квітня 2014 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова