Ухвала

від 21.01.2015 по справі 826/272/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ К/800/55605/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Костенка М.І.,

секретаря - Загороднього А.А.,

за участю представника позивача - Назаренка Є.О.,

представника відповідача - Стеценка М. В.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Динамо-Люкс інтертеймент" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у справі № 826/272/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Динамо-Люкс інтертеймент" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Динамо-Люкс інтертеймент" (далі - ТОВ "Динамо-Люкс інтертеймент") звернулось в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2013 року №73726552208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що спірні господарські операції мали реальний характер та підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Альфа.-ком", ТОВ "Ратуш", ТОВ "Харс" за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт від 04 жовтня 2013 року № 465/26-55-22-08/36588471 (далі - Акт) у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлені порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), ТОВ "Динамо-люкс інтертеймент" завищено податковий кредит в деклараціях з податку на додану вартість всього в загальній сумі податку на додану вартість 373320 грн., в тому числі по періодах: за березень 2011 року в сумі 98320 грн.; за червень 2011 року в сумі 183333 грн.; за березень 2012 року в сумі 91667 грн.

На підставі зазначеного Акту відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 24 жовтня 2013 року № 73726552208, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 396238 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 373320 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 22918 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за спірними операціями між позивачем та ПП "Альфа.-ком", ТОВ "Харс", ТОВ "Ратуш" лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні внаслідок фіктивності спірних операцій, є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування податкових вигод, що зумовлює висновок про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам судів попередніх інстанцій колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.10. статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та достатньою правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередіх інстанцій про те, що недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність складеної первинної документації, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у перевіряємий податковим органом період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року позивачем укладено договір підряду з ТОВ "Ратуш" (виконавець) від 04 квітня 2011 року №25, відповідно до якого товариство приймає на себе зобов'язання виконати роботи по декору розважального комплексу клубного типу, а позивач (замовник) зобов'язується прийняти роботи та оплатити; договір про надання рекламних послуг з ПП "Альфа.-ком" від 04 січня 2011 року, відповідно до якого організатор (ПП "Альфа.-ком") приймає на себе зобов'язання надати послуги щодо організації і проведення заходу, а позивач (замовник) зобов'язується приймати та оплатити послуги; договори про надання рекламних послуг з ТОВ "Харс" від 12 грудня 2011 року №30 та від 01 березня 2012 року № 312, відповідно до яких ТОВ "Харс" зобов'язується за замовленням та вимогами замовника (позивача) організувати перелік послуг, зокрема, приїзд артистів в місто Київ, участь артистів у фото сесіях та рекламних компаніях, виступ артистів та інше.

Виконання договірних зобов'язань за спірними господарськими операціями підтерджується (податковими накладними, актом здачі-приймання робіт, актом про надані послуги, актами приймання послуг, платіжними дорученнями).

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва, який набрав законної сили, визнано винним громадянина ОСОБА_3 (директора ТОВ "Ратуш") у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, та встановлено, що останній організував фіктивне підприємство, шляхом придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ "Ратуш", з метою прикриття незаконної діяльності, формування валових витрат та податкового кредиту іншим суб'єктам підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання робіт та послуг.

Таким чином, суди дійшли висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Ратуш" здійснюється поза межами правового поля, а фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Ратуш" та контрагентами, у тому числі з ТОВ "Динамо-люкс інтертеймент", є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Стосовно взаємовідносин між позивачем та ПП "Альфа.-ком" суди виходили з того, що у висновках акта перевірки від 26 червня 2013 року №21/2655-22-08/33598927 "Про результати перевірки ПП "Альфа.-ком" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах ТОВ "Смарткол" і ТОВ "Мобілсвіт" на підтвердження господарських відносин з платниками за період з 01 грудня 2009 року по 31 грудня 2012 року", складеного ДПІ у Печерському районі ГУ Мідноходів у м. Києві наявне посилання на протокол допиту свідка ОСОБА_4 (директора ПП «Альфа.-ком»), в якому він повідомляє, що на прохання третьої особи погодився здійснити реєстрацію на своє ім'я ПП "Альфа.-ком" за відповідну грошову винагороду та не мав мети займатись будь-якою фінансово-господарською діяльністю.

Крім того, в ході проведення зустрічної звірки TOB "Харс" з питань дотримання вимог податкового законодавства та підтвердження господарських відносин з платниками за період з 01 липня 2011 року по 31 липня 2012 року 06 липня 2012 року о/у ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС отримано пояснення ОСОБА_5 (директора ТОВ "Харс"), згідно якого останній пояснив, що фінансово-господарською діяльністю ТОВ "Харс" не займався, а погодився зареєструвати на себе дане підприємство за грошову винагороду.

У постанові від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 Верховний Суд України, усуваючи неоднакове застосування норм матеріального права касаційним судом, зазначив, що первинні документи підписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариств, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Враховуючи викладені обставини та наведені норми, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що викладені в Акті перевірки висновки податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентом є обґрунтованими, а прийняте податкове повідомлення-рішення правомірним.

Згідно з частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, відсутні.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Динамо-Люкс інтертеймент" залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: