Ухвала

від 14.10.2014 по справі 826/272/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/272/14 ( в 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

14 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Динамо-Люкс інтертеймент" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "10" квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Динамо-Люкс інтертеймент" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві у якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 73726552208 від 24.10.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від "10" квітня 2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 10.04.2014 року та прийняте нове рішення, яким задовольнити позов. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Динамо-Люкс інтертеймент" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "10" квітня 2014 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як було встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Альфа.-ком», ТОВ «Ратуш», ТОВ «Харс» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

В висновках акта перевірки зазначено, що перевіркою встановлені порушення: - п. 185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, ТОВ «Динамо-люкс інтертеймент» завищено податковий кредит в деклараціях з податку на додану вартість всього в загальній сумі 373320,00 грн., в тому числі по періодах:

- за березень 2011 року в сумі 98320,00 грн.; - за червень 2011 року в сумі 183333,00 грн.; - за березень 2012 року в сумі 91667,00 грн. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.10.2013 року №73726552208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 396238,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 373320,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 22918,00 грн. Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволені позову. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. В матеріалах справи наявний договір підряду від 04.04.2011 року №25, укладеного між позивачем та ТОВ «Ратуш», відповідно до якого виконавець (ТОВ «Ратуш») приймає на себе зобов'язання виконати роботи по декору розважального комплексу клубного типу, а замовник (позивач) зобов'язується прийняти роботи та оплатити. На виконання умов договору позивачем надано акт здачі-приймання робіт від 30.06.2011 року №АВР100, податкові накладні від 24.06.2011 року №100, від 29.06.2011 року №106, платіжні доручення. На спростування реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ратуш» ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві посилається на акт перевірки від 29.05.2013 року №1765/22-221-37293136 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ратуш» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.10.2010 року по 17.01.2012 року», складеного ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, в висновках якого зазначено, що вчинені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Також в ході перевірки ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано вирок Дніпровського районного суду міста Києва, яким визнано винним громадянина ОСОБА_2 (директора ТОВ «Ратуш») за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.205 КК України. Даний вирок від 28.05.2013 року по справі №755/10669/13-к надано відповідачем до матеріалів справи. Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та приймає доводи та докази відповідача, оскільки встановлено, що громадянин ОСОБА_2 організував фіктивне підприємство, шляхом придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ «Ратуш», з метою прикриття незаконної діяльності, формування валових витрат та податкового кредиту іншим суб'єктам підприємницької діяльності буз фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання робіт та надання послуг. Також, згідно наданого позивачем витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до видів діяльності ТОВ «Ратуш» відносяться: надання інших допоміжних комерційних послуг, неспеціалізована оптова торгівля, оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність, консультування з питань комерційної діяльності й керування, рекламні агента, будівництво житлових і нежитлових будівель. За таких обставин предмет договору про виконання робіт з декору (оформлення інтер'єру) взагалі не відноситься до основних видів діяльності ТОВ «Ратуш». З вищезазначеного вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Ратуш» здійснюється поза межами правового поля, що в свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності ТОВ «Ратуш», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Ратуш» та контрагентами, у тому числі з ТОВ «Динамо-люкс інтертеймент», є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Також, між позивачем та ПП «Альфа.-ком» укладено договір від 04.01.2011 року « 1/1 про надання рекламних послуг, відповідно до якого позивач доручає, а організатор (ПП «Альфа.-ком») приймає на себе зобов'язання надати послуги щодо організації і проведення заходу, а замовник (позивач) зобов'язується приймати та оплатити послуги. Згідно додаткової угоди до вищевказаного договору вказано адресну програму розповсюдження листівок. До матеріалів справи також надано акт про надані послуги від 31.03.2011 року та платіжні доручення. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач для спростування реальності правочинів між позивачем та ПП «Альфа.-ком» посилається на акт перевірки від 26.06.2013 року №21/2655-22-08/33598927 «Про результати перевірки ПП «Альфа.-ком» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах ТОВ «Смарткол» і ТОВ «Мобілсвіт» на підтвердження господарських відносин з платниками за період з 01.12.2009 року по 31.12.2012 року, складеного ДПІ у Печерському районі ГУ Мідноходів у м.Києві», у висновках якого наявне посилання на протокол допиту свідка ОСОБА_3 (директора ПП «Альфа.-ком»), в якому він повідомляє, що на прохання третьої особи погодився здійснити реєстрацію на своє ім'я ПП «Альфа.-ком» за відповідну грошову винагороду. Також ОСОБА_3 додав, що він не мав мети займатись фінансово-господарською діяльністю на вказаному підприємстві, а погодився лише у зв'язку з виплатою грошової винагороди. Також, для виготовлення печатних флаєрів необхідні виробничі потужності, спеціальне обладнання, яке у ПП «Альфа.-ком» відсутнє, а також немає працівників. За таких обставин, коленія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Динамо-люкс інтертеймент» руху активів у процесі здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим вказує на недоведеність з боку позивача реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Динамо-люкс інтертеймент» та Приватним підприємством «Альфа.-ком». Що стосується взаємовідносин з ТОВ «Харс», судом встановлено наступне. Між позивачем та ТОВ «Харс» укладено договори від 01.03.2012 року № 312, від 12.12.2011 року №30 про надання рекламних послуг, відповідно до якого ТОВ «Харс» зобов'язується за замовленням та вимогами замовника (позивача) організувати перелік послуг: зокрема приїзд артистів в місто Київ, участь артистів у фото сесіях та рекламних компаніях, виступ артистів та інше. До матеріалів справи надано акти приймання послуг від 26.03.2012 року, від 29.03.2012 року, від 28.03.2012 року, від 27.03.2012 року, від 23.03.2012 року, від 30.03.2012 року за договором від 01.03.2012 року №312, акт приймання послуг від 16.03.2012 року, від 15.03.2012 року, від 19.03.2012 року до договору від 12.12.2011 року №30, податкові накладні виписані ТОВ «Харс» на ім'я позивача, платіжні доручення. В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, відповідач для спростування реальності правочинів між позивачем та ТОВ «Харс» посилається на акт перевірки від 01.08.2013р. №681/26-55-22-08/37501323 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Харс» з питань дотримання вимог податкового законодавства та підтвердження господарських відносин з платниками за період з 01.07.2011 року по 31.07.2012 року», складеного ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва, в висновках зазначено порушення п. 187.1 ст.187, п. 198.1 ст.198, п. 198.2, 198.3 та п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 31.07.2012 року та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 31.07.2012 року. Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що міститься в матеріалах справи, до основних видів діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Харс» належить, зокрема, виробництво іншої основної неорганічної хімічної продукції, виробництво іншої хімічної продукції для промислових цілей, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля шкурами та шкірою, оптова торгівля хімічними продуктами, інші види оптової торгівлі. За таких обставин предмет договору про виконання робіт з організацією приїзду артистів, виступу артистів та інше взагалі не відноситься до основних видів діяльності ТОВ «Харс». З урахуванням викладеного, ТОВ «Харс» фактично не здійснювало цивільно-правових правочинів з позивачем, оскільки встановлено фіктивність реєстрації контрагента, що є свідченням одержання платником необґрунтованої податкової вигоди. З огляду на викладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 10 квітня 2014 року, та не можуть бути підставами для її скасування. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Динамо-Люкс інтертеймент" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "10" квітня 2014 року - без змін. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Динамо-Люкс інтертеймент" - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "10" квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді Я.С. Мамчур

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.