Ухвала

від 08.04.2014 по справі 826/20703/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20703/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

08 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Епель О.В.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування платників податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Пріоком" до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування платників про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Пріоком" (далі - позивач, ПрАТ "Пріоком") звернулось до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування платників податків (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 09 жовтня 2013 року №0001504210 та №0001514210.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, на підставі акта від 24 вересня 2013 року №1162/42-10/30635929 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Приватного акціонерного товариства "Пріоком" (код за ЄДРПОУ 30635929) з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "ІТ-Кур'єр" (код ЄДРПОУ 35731852) за червень 2011 року та податку на прибуток за період з 01.04.2011р. по 30.06.2013р. (далі - Акт перевірки), відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 09 жовтня 2013 року №0001504210 яким, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України ПрАТ "Пріоком" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 030 799,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 030 798,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

- від 09 жовтня 2013 року №0001514210 яким, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України ПрАТ "Пріоком" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 179 503,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 175 878,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 625,00 грн.

Вказані в Акті перевірки порушення відповідач обґрунтовує наступним: за даними акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ "ІТ-Кур'єр", встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій з ТОВ "Діомат ЛТД" та порушення вимог Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість, правочини з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) ТОВ "ІТ-Кур'єр" не спрямовані на настання реальних наслідків та суперечать моральним засадам суспільства; перевіркою не встановлено укладання договорів купівлі-продажу по придбанню обладнання між ТОВ "ІТ-Кур'єр" та ПрАТ "Пріоком", хоча в усіх податкових накладних в графі "Вид цивільно-правового договору" зазначено інформацію про договір купівлі-продажу, його дату та номер, в графі "№ та дата договору" зазначено № та дату рахунку для здійснення оплати; правочини між ТОВ "ІТ-Кур'єр" та ПрАТ "Пріоком" в письмовому вигляді не укладались, що не відповідає статті 208 Цивільного кодексу України; по відносним із перевізником ПП "Автошлях Україна" щодо перевезення обладнання не надано заявок, в актах виконання транспортно-експедиційних послуг не наведено інформацію про укладання договору з перевізником, інформації про перевізника, вантажу та маршрут перевезення; до перевірки не надані товарно-транспорті накладні, що підтверджують факт перевезення вантажу до місця призначення; у подорожніх листах відсутній номер та вони виписані на термін до семи днів з виправлення дати; таким чином, на думку відповідача, перевіркою встановлено відсутність первинних документів, що підтверджують транспортування обладнання, отриманого від ТОВ "ІТ-Кур'єр", обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено чинним законодавством України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів входить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, на підставі усного правочину згідно рахунків на оплату та видаткових накладних ТОВ "ІТ-Кур'єр" протягом червня 2011 року поставило ПрАТ "Пріоком" комп'ютерне обладнання (система збереження даних, процесори, сервери, модулі пам'яті, диски, контролери тощо) на загальну суму 6 184 789,98 грн.

ТОВ "ІТ-Кур'єр" виписало позивачу податкові накладні, що датовані червнем 2011 року, на загальну суму 6 184 789,98 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 030 798,33 грн.

В розрахунок за поставлені товар/послуги ПрАТ "Пріоком" перерахувало на рахунок виконавця грошові кошти, що підтверджується виписками банку, копії яких містяться в матеріалах справи.

Судом першої інстанції також встановлено, що придбане у ТОВ "ІТ-Кур'єр" комп'ютерне обладнання у подальшому реалізовано позивачем на користь ПрАТ "МТС Україна" на підставі додаткової угоди від 08 червня 2011 року до рамкового контракту від 21 грудня 2005 року №SІ2005/12-326 та на користь ПрАТ "Телекомінвест" на виконання умов договору від 17 лютого 2011 року №11/945-11.

Зазначене підтверджується копіями наступних документів, що містяться в матеріалах справи: додаткової угоди від 08 червня 2011 року до рамкового контракту від 21 грудня 2005 року №SІ2005/12-326 та договору від 17 лютого 2011 року №11/945-11, специфікацій обладнання, актів звіряння постачання, переліків обладнання, видаткових накладних, податкових накладних, довіреностей на отримання товару, подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, договорів доручення, актів виконання транспортно-експедиційних послуг та заявок, сертифікати відповідності на обладнання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що ПрАТ "Пріоком" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "ІТ-Кур'єр" комп'ютерного обладнання для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При цьому, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги доводи відповідача про відсутність первинних документів, що підтверджують транспортування обладнання, оскільки документи, які підтверджують транспортування товару, такі як, товарно-транспортні накладні та подорожні листи, не є первинним документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п.2 ст.3, ст. 4, п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

При цьому колегія суддів зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

В свою чергу, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 203 204, 215, 228 ЦК України, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що підстави для визнання нікчемними укладених договорів між позивачем та його контрагентом відсутні. Крім того, колегія суддів зазначає, що податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, не доведено, що господарські операції позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагента, оскільки доказів визнання нікчемними угод ні суду першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи, відповідачем не надано. Висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

При цьому висновки податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу Актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, на які посилається відповідач в своїй апеляційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, відповідно до вимог податкового законодавства України, вказані обставини не можуть бути підставами для застосування санкцій щодо позивача.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «ІТ-Кур'єр» останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Крім того, чинне, станом на час виникнення спірних правовідносин, законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Зазначена позиція судової колегії узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в повній мірі проаналізовано зміст правих норм, викладених п.п. 14.1.27, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, п. 138.1, 138.2, 138.4, 138.5, 138.6 статті 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, ст. 198, п. 201.1, 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України та надано належну оцінку обставинам справи, у зв'язку з чим, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування платників податків залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 14.04.2014 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Епель О.В.