Рішення

від 09.04.2014 по справі 910/1858/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1858/14 09.04.14

За позовом Першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Підприємства "Маркон" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про повернення земельної ділянки

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від прокуратури: Онуфрієнко А.О.

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Деснянського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави Київської міської ради до Підприємства "Маркон" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про зобов'язання Підприємство "Маркон" у формі товариства з обмеженою відповідальністю повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 2, 5590 га, вартістю 22 521 759, 00 грн., кадастровий номер 8000000000:62:017:0012, яка розташована по вул. Електротехнічній, 43 у Деснянському районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан. Позовні вимоги обґрунтовані закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки № 62-6-00063 від 07.07.2003 р., укладено між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркон».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2014 р. порушено провадження у справі № 910/1858/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.03.2014 р. за участю представників сторін та прокуратури, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 05.03.2014р. у зв'язку з відпусткою Пригунової А.Б. справу № 910/1858/14 передано судді Коткову О.В для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2014 р. справу № 910/1858/14 призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.04.2014 р. за участю представників сторін та прокурора.

Розпорядженням Виконуючого обов'язки Голови Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 р. у зв'язку з виходом судді Пригунової А.Б. із відпустки, справу передано їй для подальшого розгляду.

У процесі провадження у справі через відділ діловодства Господарського суду міста Києва прокурор подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить зобов'язати Підприємство "Маркон" у формі товариства з обмеженою відповідальністю повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 2, 3 га, нормативна грошова оцінка якої 20 242 300, 00 грн., кадастровий номер 8000000000:62:017:0012, розташовану по вул. Електротехнічній, 43 у Деснянському районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п.п. 3.10., 3.11. постанови Пленуму вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її, зокрема, як подання іншого (ще одного) позову.

Проаналізувавши зміст позовної заяви та подану заяву про уточнення позовних вимог, суд приходить до висновку, що прокурор фактично не змінює предмет позову, а лише уточнює розмір спірної земельної ділянки та її вартість.

Тож, оскільки вищевказана заява не суперечить вимогами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду та задовольнити.

У даному судовому засіданні прокурор підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представники сторін на виклик суду не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

При цьому, суд відзначає, що ухвали Господарського суду міста Києва направлялись на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та повернуті до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вірною назвою відповідача є Підприємства "Маркон" у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 07.04.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради № 69/229 від 24.10.2002 р. «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» затверджено проект відведення земельної ділянки Підприємству «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю та передано останньому в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 2, 56 га на вул. Електротехнічній, 43 у Деснянському районі міста Києва для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки.

20.06.2003 р. між Київською міською радою та Підприємством «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач, на підставі рішення Київської міської ради № 69/229 від 24.10.2002 р., зобов'язався передати, а відповідач - прийняти в оренду на 5 років земельну ділянку розміром 2, 5590 га на вул. Електротехнічній, 43 у Деснянському районі міста Києва для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки.

20.06.2003 р. договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за реєстровим № 664.

07.07.2003 р. договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів за № 62-6-00489.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2007 р. у справі № 48/408 за позовом Підприємства „Маркон" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення договору оренди землі позов задоволено, поновлено договір № 62-6-00489 від 07.07.2003 р.

08.02.2008 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано додаткову угоду за № 62-6-00469 до договору № 62-6-00489 від 07.07.2003 р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2012 р. рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2007 р. у справі № 48/408 скасовано, прийнято нове рішення яким у задоволені позову відмовлено.

20.01.2012 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) знято з реєстрації додаткову угоду від 08.02.2008 р. № 62-6-00469 до договору № 62-6-00489 від 07.07.2003 р.

Тож, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що строк дії договору № 62-6-00489 від 07.07.2003 р. закінчився 07.07.2008 р.

25.11.2013 р. Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації здійснено обстеження земельної ділянки площею 2, 5590 га на вул. Електротехнічній, 43 у Деснянському районі міста Києва, за результатами якого складено акт № 947/03, у якому зазначається, що на вищевказаній земельній ділянці розміщено автостоянку.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор зазначає, що Підприємство "Маркон" у формі товариства з обмеженою відповідальністю займає земельну ділянку площею 2, 56 га на вул. Електротехнічній, 43 у Деснянському районі міста Києва без правових підстав, що є порушенням вимог чинного земельного законодавства України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, з налізу вищенаведених норм випливає, що підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є відповідний договір оренди, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Орендою землі у відповідності до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як встановлено ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі, відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» до істотних умов договору оренди землі віднесено, зокрема, строк дії договору оренди.

В силу положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Тож, з вищенаведеного випливає, що зобов'язання виникають з підстав, визначених ст. 11 Цивільного кодексу України, які, в силу положень ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, є обов'язковими для сторін.

При цьому, відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до п. 8 договору у разі його припинення або розірвання відповідач зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому у порівняні з тим, у якому він одержав її в оренду.

Тож, враховуючи, що підставою користування спірною земельною ділянкою є відповідний договір оренди, строк дії якого закінчився 07.07.2008 р. з огляду на те, що у зв'язку із закінченням терміну дії договору відповідач втратив статус орендаря, суд вважає вимоги Першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва про зобов'язання Підприємства "Маркон" у формі товариства з обмеженою відповідальністю повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 2, 3 га, нормативна грошова оцінка якої 20 242 300, 00 грн., кадастровий номер 8000000000:62:017:0012, розташовану по вул. Електротехнічній, 43 у Деснянському районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан, обґрунтованими.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову Першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва.

Судовий збір, відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, від сплати якого прокурор у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету.

Відповідно до п. 2.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити.

2. Зобов'язати Підприємство "Маркон" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 14, код ЄДРПОУ 19026433) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку площею 2, 3 га, нормативна грошова оцінка якої становить 20 242 300, 00 грн., кадастровий номер 8000000000:62:017:0012, розташовану по вул. Електротехнічній, 43 у Деснянському районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан.

3. Стягнути з Підприємство "Маркон" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 14, код ЄДРПОУ 19026433), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218, 00 (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 14.04.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.