Постанова

від 23.09.2014 по справі 910/1858/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2014 р. Справа№ 910/1858/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Самсіна Р.І.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

за участю представників:

від прокурора: Бондарчук І.П. посвідчення;

від позивача: Самелюк - за належним чином засвідченою довіреністю;

від відповідача: Усенко М.М. - за належним чином засвідченою довіреністю.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКОН"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 року у справі № 910/1858/14 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом: Першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до відповідача: Підприємства "Маркон" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

про повернення земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 2,5590 га, вартістю 22521759,00 грн., кадастровий номер 8000000000:62:017:0012, яка розташована по вул. Електротехнічній, 43 у Деснянському районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан.

Прокурор 31.03.2014 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить зобов'язати Підприємство "Маркон" у формі товариства з обмеженою відповідальністю повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 2,3 га, нормативна грошова оцінка якої 20242300,00 грн., кадастровий номер 8000000000:62:017:0012, розташовану по вул. Електротехнічній, 43 у Деснянському районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 року у справі № 910/1858/14 (суддя Пригунова А.Б.) позовні вимоги Першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, Підприємство "Маркон" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення та постановити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» відповідач має переважне право на поновлення. Проте, відповідач не мав можливості звернутись до ради саме за один місяць до 07.07.2008 року, оскільки було чинним рішення від 06.11.2007 року, у справі № 48/408, яким договір було поновлено.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що звернувся з відповідним клопотанням 19.01.2012 року про поновлення договору на 10 років - одразу після прийняття Постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2012 року у справі 48/408.

Також апелянт зазначає, що згідно листа виконавчого органу Київської міської ради - підготовлено проект рішення про поновлення договору, заперечень на пропозицію щодо поновлення не надходило. Весь час погодження рішення відповідач користувався земельною ділянкою та сплачував за неї орендну плату.

Скаржник у апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до абз. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» - якщо нема заперечень про поновлення, та орендар продовжує використовувати земельну ділянку - договір вважається поновленим.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКОН" прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.09.2014 року об 11:30 год.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 23.09.2014 року

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

Рішенням Київської міської ради № 69/229 від 24.10.2002 року "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" затверджено проект відведення земельної ділянки Підприємству "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та передано останньому в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 2, 56 га на вул. Електротехнічній, 43 у Деснянському районі міста Києва для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки.

20.06.2003 року між Київською міською радою та Підприємством "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач, на підставі рішення Київської міської ради № 69/229 від 24.10.2002 року, зобов'язався передати, а відповідач - прийняти в оренду на 5 років земельну ділянку розміром 2,5590 га на вул. Електротехнічній, 43 у Деснянському районі міста Києва для експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки.

20.06.2003 року договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстровано в реєстрі за реєстровим № 664.

07.07.2003 року договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів за № 62-6-00489.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2007 року у справі № 48/408 за позовом Підприємства „Маркон" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення договору оренди землі позов задоволено, поновлено договір № 62-6-00489 від 07.07.2003 року.

08.02.2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано додаткову угоду за № 62-6-00469 до договору № 62-6-00489 від 07.07.2003 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2012 року рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2007 року у справі № 48/408 скасовано, прийнято нове рішення яким у задоволені позову відмовлено.

20.01.2012 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) знято з реєстрації додаткову угоду від 08.02.2008 року № 62-6-00469 до договору № 62-6-00489 від 07.07.2003 року.

Зважаючи на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що строк дії договору № 62-6-00489 від 07.07.2003 року закінчився 07.07.2008 року.

25.11.2013 року Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації здійснено обстеження земельної ділянки площею 2,5590 га на вул. Електротехнічній, 43 у Деснянському районі міста Києва, за результатами якого складено акт № 947/03, у якому зазначається, що на вищевказаній земельній ділянці розміщено автостоянку.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є зобов'язання Підприємства "Маркон" у формі товариства з обмеженою відповідальністю повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 2,3 га, нормативна грошова оцінка якої 20242300,00 грн., кадастровий номер 8000000000:62:017:0012, розташовану по вул. Електротехнічній, 43 у Деснянському районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що Підприємство "Маркон" у формі товариства з обмеженою відповідальністю займає земельну ділянку площею 2,56 га на вул. Електротехнічній, 43 у Деснянському районі міста Києва без правових підстав, що є порушенням вимог чинного земельного законодавства України.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. Так, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до приписів ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є відповідний договір оренди, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оренду землі", орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі"встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі, згідно з приписами ст. 13 Закону України "Про оренду землі", це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що до істотних умов договору оренди землі віднесено, зокрема, строк дії договору оренди.

Згідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З вищенаведеного випливає, що зобов'язання виникають з підстав, визначених ст. 11 Цивільного кодексу України, які, в силу положень ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, є обов'язковими для сторін.

Як зазначалось земельна ділянка за адресою: вул. Електротехнічній, 43 у Деснянському районі міста Києва використовується відповідачем під розміщення автостоянки загальною площею 2,3 га. на підставі договору оренди від 07.07.2003 року, термін дії якого закінчився. Вказаний факт встановлений актом обстеження земельної ділянки № 947/03 від 25.11.2013 року, який складений Департаментом земельних ресурсів Київської міської адміністрації в межах наданих йому законом повноважень і яки є належними доказами порушення вимог земельного законодавства.

Виходячи з матеріалів справи, рішення позивача про передачу відповідачу у власність спірної земельної ділянки або надання її у користування (оренду), відсутнє, в матеріалах справи відсутні вчинені відповідачем правочини щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на наведені приписи Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" спірні земельні ділянки використовуються відповідачем без відповідних правових підстав, з порушенням земельного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом обстеження земельної ділянки № 947/03 від 25.11.2013 року, який складений Департаментом земельних ресурсів Київської міської адміністрації.

Тобто, матеріалами справи підтверджується користування відповідачем спірною земельною ділянкою, яке не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку, що здійснюється без наявності відповідного рішення та/або вчинення правочину щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно з п. 8 договору у разі його припинення або розірвання відповідач зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому у порівняні з тим, у якому він одержав її в оренду.

Доводи скаржника про те, що весь час погодження рішення відповідач користувався з.д. та сплачував за неї орендну плату та відповідно до абз. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» - якщо нема заперечень про поновлення, та орендар продовжує використовувати - договір вважається поновленим, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 33 Закону України «Про оренду землі» додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що підставою користування спірною земельною ділянкою є відповідний договір оренди, строк дії якого закінчився 07.07.2008 року. З огляду на те, що у зв'язку із закінченням терміну дії договору відповідач втратив статус орендаря, суд вважає вимоги Першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва, обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2014 року у справі № 910/1858/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Підприємства "Маркон" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Підприємства "Маркон" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2014 року у справі № 910/1858/14 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства "Маркон" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2014 року у справі № 910/1858/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 року у справі № 910/1858/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/1858/14 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Р.І. Самсін

Є.Ю. Шаптала