Постанова

від 16.04.2014 по справі 921/879/13-г/9

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року Справа № 921/879/13-г/9

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Гольцової Л.А.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2014 року у справі № 921/879/13-г/9 Господарського суду Тернопільської області за позовом: 1) Довжанської сільської ради, Тернопільська область, 2) ОСОБА_5, Тернопільська область, до Приватного агропромислового підприємства "Перемога", Тернопільська область, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Тернопільське районне управління юстиції в особі реєстраційної служби, м. Тернопіль, про визнання недійсним положення Статуту Приватного агропромислового підприємства "Перемога" про правонаступництво прав та зобов'язань Спілки власників паїв,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,

в с т а н о в и в:

У серпні 2013р. позивачі ОСОБА_5 та Довжанська сільська рада Тернопільської області пред'явили у господарському суді позов до відповідача Приватного агропромислового підприємства "Перемога" про визнання недійсними положень Статуту Приватного агропромислового підприємства "Перемога" про правонаступництво прав та зобов'язань Спілки власників паїв.

Вказували, що Спілка власників паїв с. Довжанка Тернопільської області припинила свою діяльність внаслідок ліквідації за рішенням засновників, тобто у спосіб, що не передбачає правонаступництва.

Посилаючись на ту обставину, що включення до Статуту Приватного агропромислового підприємства "Перемога" положень про правонаступництво прав та зобов'язань ліквідованої Спілки власників паїв с. Довжанка Тернопільської області є неправомірним та порушує майнові права позивачів, позивачі просили визнати недійсними вказані положення Статуту Приватного агропромислового підприємства "Перемога".

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2013р. (суддя Гевко В.К.) в позові в частині вимог Довжанської сільської ради відмовлено повністю; в частині позовних вимог ОСОБА_5 провадження у справі припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог Довжанської сільської ради мотивоване посиланнями на те, що останнім не надано належних доказів на підтвердження порушення його прав та законних інтересів положеннями Статуту Приватного агропромислового підприємства "Перемога", що оскаржуються.

В частині припинення провадження у справі за позовними вимогами фізичної особи ОСОБА_5 рішення мотивоване посиланнями на непідвідомчість спору господарським судам України.

У лютому 2014р. ОСОБА_4, особа, яку не було залучено до участі у справі, проте вважає, що у прийнятому рішенні господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки, звернулася до Львівського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Посилаючись на ту обставину, що про існування оскарженого судового акту ОСОБА_4 дізналася лише 30.01.2014р., остання просила поновити строк на подання апеляційної скарги, скасувати рішення суду першої інстанції та припинити провадження у справі у зв'язку з непідвідомчістю даного спору господарському суду.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2014р. (колегія суддів у складі: Хабіб М.І. - головуючого, Гриців В.М., Зварич О.В.) апеляційну скаргу ОСОБА_4 повернуто без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Ухвала мотивована тим, що скаржником не надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання про його поновлення та повернення апеляційної скарги без розгляду.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: ст.ст. 53, 93, 97 ГПК України, - просила скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 53 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Неможливість вчасної подачі апеляційної скарги обгрунтовано тим, що про існування рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2013р. ОСОБА_4 дізналася лише 30.01.2014р.

Відмовляючи у поновленні пропущеного процесуального строку, апеляційний господарський суд правомірно виходив із того, що клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги, з огляду на приписи ст. 53 ГПК України, повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, за необхідності з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах.

Отже, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку, тобто обґрунтування пов'язаних з цим обставин покладається на заінтересовану сторону.

Оскільки ОСОБА_4 до апеляційної скарги не було додано доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції правильно вважав зазначене клопотання скаржника необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції приписів ч. 4 ст. 97 ГПК України не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються на невірному тлумаченні скаржникам вказаної правової норми та спростовуються встановленими апеляційним господарським судом обставинами.

З огляду на наведене, повертаючи апеляційну скаргу без розгляду з вказаних вище підстав, судом правильно застосовані норми процесуального права, тому підстав для скасування законного та обґрунтованого судового акту не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2014 року у справі № 921/879/13-г/9 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Л.А. Гольцова

Н.І. Мележик