Постанова

від 16.04.2014 по справі 918/1564/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року Справа № 918/1564/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Маркбудкомфорт" приватного підприємства "Марк" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 р. у справі господарського суду№ 918/1564/13 Рівненської області за позовом Заступника прокурора Здолбунівського району в інтересах держави в особі відділу освіти Здолбунівської районної державної адміністрації до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДочірнього підприємства "Маркбудкомфорт" приватного підприємства "Марк" 1) Рівненської міжрайонної державної фінансової інспекції, 2) Державної фінансової інспекції в Рівненській області простягнення зайво виплачених коштів в сумі 9 664,00 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Замкова А.П., посв. № 015990 від 05.04.2013 р.; позивача: не з'явились; відповідача: Скиданчук В.М., дов. № 1 від 29.10.2013 р.; Щавінська О.І., керівник; третьої особи-1: не з'явились; третьої особи-2: не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 р. заступник прокурора Здолбунівського району в інтересах держави в особі відділу освіти Здолбунівської районної державної адміністрації (далі - Відділ) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "Маркбудкомфорт" приватного підприємства "Марк" (далі - Підприємство) на користь держави в особі Відділу зайво сплачених внаслідок завищення вартості робіт коштів у розмірі 9 664,00 грн.

Позовні вимоги заступник прокурора, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовував тим, що внаслідок застосування неправильного коефіцієнту трудовитрат Відділом оплачено завищену вартість виконаних Підприємством робіт у розмірі 9 664,00 грн., що підтверджується актом Рівненської міжрайонної державної фінансової інспекції в Рівненській області від 05.03.2013 р. № 270-16/4, складеним за результатами проведення планової перевірки фінансово-господарської діяльності Відділу за період з 01.10.2009 р. по 31.11.2012 р., вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27.08.2013 р. у справі № 562/2460/13-к та постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 р. у справі № 817/2225/13-а. Направленні Відділом Підприємству претензії про повернення зайво сплачених через безпідставне завищення вартості виконаних робіт коштів, останнім залишено без задоволення, у зв'язку із чим вказана сума збитків підлягає стягненню в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.12.2013 р. (суддя Політика Н.А.) позов задоволено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 р. (колегія суддів: Філіпова Т.Л., Дужич С.П., Бучинська Г.Б.) рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2013 р. залишено без змін.

Вказані судові рішення прийнято з мотивів, викладених заступником прокурора у позовній заяві.

Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 р і рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2013 р. та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі положення укладеного між сторонами договору підряду від 18.06.2010 р. № 673/39, приписи ст. 632, 843 ЦК України та ст.ст. 318, 322 ГК України.

Інші особи, які беруть участь у справі не скористались правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та відзиву на касаційну скаргу Підприємства до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

За розпорядженням в.о. Голови Вищого господарського суду України від 15.04.2014 р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. (головуючого), Мачульського Г.М. та Полянського А.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Відділом (Замовник) та Підприємством (Виконавець) 18.06.2010 р. укладено договір підряду № 673/39, за умовами якого за дорученням Замовника Підрядник зобов'язався виконати у відповідності до проектно-кошторисної документації роботи по капітальному ремонту покрівлі Спасівської ЗОШ І-ІІІ ст., а Замовник зобов'язався прийняти і оплатити закінчені роботи згідно Акту виконаних робіт згідно п. 3.5 (далі - Договір);

- у п. 1.2 Договору сторони погодили, що виконання робіт розпочинається 19.06.2010 р. та закінчується 19.08.2010 р.;

- відповідно до п. 3.1 вартість виконання робіт по капітальному ремонту покрівлі Спасівської ЗОШ І-ІІ ст. становить 284 850 грн. (двісті вісімдесят чотири тисячі вісімсот п'ятдесят грн.). Замовник проводить оплату Підряднику виконаних робіт по їх завершенню після прийому виконаних робіт на основі акту виконаних робіт (КБ-2) та Довідки про вартість виконаних робіт (КБ-3) ( п. 3.2 Договору);

- згідно з п. 3.5 Договору документи про виконані роботи складаються і підписуються підрядником на протязі 10-ти днів після виконання робіт та передаються Замовнику. Замовник на протязі 3-х днів перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів Замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи в термін 10 днів. Якщо потягом зазначеного терміну документи не будуть підписані Замовником і не будуть виставлені зауваження, виконані роботи вважаються прийнятими Замовником і відповідно підлягають оплаті на умовах Договору;

- на виконання умов Договору Підприємством в липні-серпні 2010 року було виконано, а Відділом прийнято та оплачено роботи на загальну суму 182 682,30 грн., що підтверджується відповідними актами приймання виконаних підрядних робіт і довідками про вартість виконаних підрядних робіт, підписаними та скріпленими печатками сторін, а також відповідними платіжними дорученнями;

- Рівненською міжрайонною державною фінансовою інспекцією в Рівненській області (далі - Інспекція) було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Відділу за період з 01.10.2009 р. по 30.11.2012 р., якою встановлено завищення вартості виконаних Підприємством за 2010 рік по об'єкту "Капітальний ремонт покрівлі Спасівської ЗОШ І-ІІІ ст." робіт на загальну суму 9 664 грн. За результатами перевірки складено Акт № 270-16/4 від 05.03.2013 р.;

- з наведеного акту вбачається, що завищення вартості робіт було спричинено в результаті того, що в актах виконаних робіт за липень-серпень 2010 року до трудовитрат помилково застосувався підвищений коефіцієнт 1.2, як при будівництві у будівлях і спорудах, що експлуатуються. Проте, він може застосовуватися тільки в тих випадках, коли будівлі при виконанні ремонтних робіт продовжують експлуатуватися за своїм основним функціональним призначенням (в даному випадку - під час навчального процесу у школі), тоді як в канікулярний час (під час виконання робіт) він не застосовується. Порушення щодо оплати завищеної вартості робіт зі сторони Замовника допущено техніком-будівельником групи централізованого господарського обслуговування закладів освіти Відділу ОСОБА_7, яка вказала, що коефіцієнт 1.2 до трудовитрат, який характеризує вплив умов виконання робіт на об'єкт "Капітальний ремонт покрівлі Спасівської ЗОШ І-ІІІ ст." в період липня-серпня 2010 року був застосований помилково;

- з Посадової інструкції техніка-будівельника групи по централізованому господарському обслуговуванню навчальних закладів району вбачається, що дану посаду займала ОСОБА_7, в обов'язки останньої входило забезпечення складання кошторисів та угод на проведення поточного та капітального ремонтів; оновлення нормативної документації для складання кошторисів; вона відповідає за складання дефективних актів на проведення ремонту приміщень навчальних закладів;

- вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27.08.2013 р. у справі № 562/2460/13-к, який набрав законної сили, ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 119, ст. 358 Кримінального кодексу України та призначено покарання за ч. 1 ст. 119, ст.ст. 70, 358 Кримінального кодексу України у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.;

- вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_7 перебуваючи на посаді техніка - будівельника груп по централізованому обслуговуванню закладів освіти, згідно наказу № 224 від 02.06.2009 р. Відділу, будучи уповноваженою здійснювати контроль за правильним та своєчасним складанням актів на виконання будівельних робіт внесла завідомо неправдиві відомості до актів приймання виконання підрядних робіт типової форми № КБ - 2в, що призвело до розтрати державних коштів на загальну суму 9 664 грн.;

- постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 р. у справі № 817/2225/13-а позов Інспекції до Відділу про зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Зобов'язано Відділ виконати пункт 2 вимоги Інспекції від 20.03.2013 р. № 270-13/421, а саме - відобразити в обліку дебіторську заборгованість за невиконані роботи. Стягнути Підприємства суму завищеної вартості виконаних робіт в розмірі 9 664,00 грн., в т.ч. шляхом проведення претензійно-позовної роботи щодо повернення вказаних коштів. В іншому випадку стягнути з винних у допущених порушеннях осіб у порядку та розмірах встановлених статтею 133- 136 КЗпП;

- надіслані Відділом на адресу Підприємства претензії від 02.04.2013 р. № 01/08-182 та 30.07.2013 р. № 01/08-389 останнім залишено без задоволення, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов місцевий та апеляційний господарські суди, із посиланням на Акт ревізії Інспекції № 270-16/4 від 05.03.2013 р., вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27.08.2013 р. у справі № 562/2460/13-к та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 р. у справі № 817/2225/13-а, виходили з того, що Відділом оплачено завищену вартість виконаних Підприємством робіт, у результаті чого йому було завдано збитки у розмірі 9 664,00 грн.

Між тим, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України, в порушення ст. 43 ГПК України, вказані висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають в повній мірі обставинам справи та були зроблені з порушенням норм матеріального права. Зокрема при прийнятті оскаржуваних актів господарськими судами попередніх інстанцій не було враховано наступного.

Як вірно встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, позовні вимоги обґрунтовуються Актом ревізії Інспекції № 270-16/4 від 05.03.2013 р., при цьому, розмір завищеної вартості робіт заступник прокурора вважає заподіяними Відділу збитками.

За приписами частини першої та другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та визначено, що особа, якій їх завдано, має право на їх відшкодування.

Згідно частини другої статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до приписів статей 837, 843, 845 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що у даному випадку правовідносини між Відділом та Підприємством виникли на підставі Договору, в якому сторони вільно на власний розсуд визначили об'єм робіт, що підлягають виконанню, та їх вартість, оскільки відповідно до наведених вимог законодавства ці умови є обов'язковими для сторін, тому вони були ними виконані.

Судами першої та апеляційної інстанцій не було надано належну правову оцінку тій обставині, що свої зобов'язання за Договором сторонами виконано, приймання-передачу робіт оформлено без будь-яких зауважень і претензій відповідними актами, підписаними сторонами, позивач оплатив вартість виконаних відповідачем робіт, яка була визначена сторонами в Договорі.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що Договір в частині визначення ціни було визнано в установленому порядку недійсними повністю або частково з підстав її завищення, чи до них були внесені відповідні зміни.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що виявлені Інспекцією порушення не можуть змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені Договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Відтак, оскільки між сторонами у справі було укладено Договір підряду, а кошти, які заступник прокурора просить стягнути з Підприємства отримано останнім як оплату належно виконаних за Договором робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави - Договору і вони не можуть вважатися збитками, у зв'язку із чим позовні вимоги заступника прокурора Здолбунівського району в інтересах держави в особі Відділу господарськими судами першої та апеляційної інстанції задоволено неправомірно.

Частиною першою ст. 111 10 ГПК України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 р. та рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2013 р. підлягають скасуванню як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України, зважаючи на повноту встановлення обставин справи, вважає за можливе прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Здолбунівського району в інтересах держави в особі Відділу з наведених вище підстав.

Відповідно до приписів статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а стороні, на корись якої відбулось рішення, господарський суд відшкодовує судові витрати за рахунок другої сторони.

Пунктом 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Оскільки позов у справі подавався прокуратурою в інтересах позивача, що не звільнений від сплати судового збору відповідно до приписів ст. 5 Закону України "Про судовий збір", витрати у справі по сплаті судового збору покладаються на позивача, якому в позові за результатами розгляду спору відмовлено.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що при зверненні Підприємства до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2013 р. останнє сплатило судовий збір у розмірі 860,25 грн., однак, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 4, пп. пп. 1, 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 р.", за перегляд справи у апеляційному порядку воно повинно було сплатити судовий збір у розмірі 913,50 грн.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Маркбудкомфорт" приватного підприємства "Марк" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 р. та рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2013 р. у справі № 918/1564/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Відмовити заступнику прокурора Здолбунівського району в інтересах держави в особі відділу освіти Здолбунівської районної державної адміністрації у задоволенні позовних вимог.

Стягнути з відділу освіти Здолбунівської районної державної адміністрації (35700, Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Ясна, 11, код ЄДРПОУ - 02145843) на користь Дочірнього підприємства "Маркбудкомфорт" приватного підприємства "Марк" (35700, Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Наливайка, 1, код ЄДРПОУ - 35769891) 1 773 (одна тисяча сімсот сімдесят три) грн. 75 коп. витрат по сплаті судового збору за перегляд справи у апеляційному та касаційному порядку.

Стягнути з відділу освіти Здолбунівської районної державної адміністрації (35700, Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Ясна, 11, код ЄДРПОУ - 02145843) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, рахунок: 31211254700007, банк: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)" з символом звітності 254) 1 773 (одна тисяча сімсот сімдесят три) грн. 50 коп. судового збору за подання позовної заяви та недоплаченої суми судового збору за перегляд справи у апеляційному порядку.

Доручити Господарському суду Рівненської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.Г. Полянський