Ухвала

від 08.04.2014 по справі 825/713/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 року м. Київ К/800/36637/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову та ухвалуЧернігівського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 року у справі№ 825/713/13-а за позовомПриватного підприємства «Колос Ч» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 року у справі № 825/713/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 року, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 13.09.2012 року № 0003162320 та № 0003152320.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в задоволені позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Колос Ч» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2011 року при проведенні господарських операцій з ПП «Еліс Транс Сервір», складено акт № 1377/22/30380981 від 30.07.2012 року, яким зафіксовано порушення п. п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість всього в сумі 459 072,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.09.2012 року № 0003162320, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 22 638,00 грн., та № 0003152320, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 559879,00 грн., в т.ч. 459 072,00 грн. - за основним платежем та 100 807,00 грн. - за штрафними санкціями.

За результатами адміністративного оскарження рішення податкового органу залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ( п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору від 01.11.2010 року № 506 про придбання автомобільно-експедиційних послуг, укладеного між ПП «Еліс Транс Сервір» та ПП «Колос Ч», підтверджується матеріалами справи, зокрема рахунками-фактури, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за відповідні періоди та реєстром товарно-транспортних накладних, податковими накладними.

Оплату послуг підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Потреба в укладені договору підтверджується укладеними позивачем договорами придбання позивачем зерна, переробки зерна, реалізації зерна.

Податкові накладні, видані ПП «Еліс Транс Сервір», включені до реєстрів отриманих податкових накладних за відповідні періоди.

На момент здійснення позивачем господарських операцій ПП «Еліс Транс Сервір» було належним чином зареєстровано в якості суб'єкта господарювання та платника податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи

Судами правомірно відхилено посилання податкового органу на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах та фактичне здійснення господарських операцій, докази чого наявні в матеріалах справи.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено висновків, що стали підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 року у справі № 825/713/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак