Ухвала

від 14.04.2014 по справі 826/14655/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2014 р. м. Київ К/800/66803/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Фоміна А.Ю.

та представників сторін:

від позивача - Граб Ю.І.,

від відповідача - Макаревич О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.10.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013

у справі № 826/14655/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Сузір'я»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013, задоволено позов: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.08.2013 №0001852201 та №0001842201.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Підприємство «Сузір'я» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з МППФ «Андромеда» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 19.07.2013 № 352/26-56-22-01-03/33548860, в якому встановлено порушення: підпункту 139.1.6. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 346 526, 50 грн.; пункту 198.2., пункту 198.3., пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 330025,30 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем 05.08.2013 прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001842201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 519789,80 грн., в тому числі: за основним платежем - 346526,50 грн., за штрафними санкціями - 173263,30 грн.; № 0001852201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 495038,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 330025,30 грн., за штрафними санкціями - 165012,70 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування спірних повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - МППФ «Андромеда» підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: рахунками-фактур, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт, платіжними дорученнями.

Для здійснення господарської діяльності позивач, згідно договору оренди виробничих та офісних приміщень та земельної ділянки від 01.11.2011 № 488, укладеного між позивачем та ТОВ «СП Евротрейд», орендує офісні виробничі приміщення та земельну ділянку, на території дільниці за адресою: смт. Гостомель, вул. Чапаєва, 1а.

Матеріали справи свідчать, що придбаний позивачем у МППФ «Андромеда» товар у подальшому використаний у власній господарський діяльності шляхом його реалізації наступним контрагентам: ЗАТ «Полтавська птахофабрика», ТОВ «Марганецька птахофабрика», ТОВ «Куйбишевська птахофабрика», ЗАТ «Птахофабрика «Росія», ТОВ «Авіс-Україна», ТОВ «ЮБК Інвестстрой», що підтверджується відповідними договорами купівлі-продажу, рахунками-фактури, довіреностями, товарно-транспортними накладними.

При цьому, укладання договорів купівлі-продажу із вищезазначеними контрагентами передувало укладанню Договору купівлі-продажу із МППФ «Андромеда» від 02.04.2012 №204, який укладений саме на виконання договорів між позивачем та ЗАТ «Полтавська птахофабрика», ТОВ «Марганецька птахофабрика», ТОВ «Куйбишевська птахофабрика», ЗАТ «Птахофабрика «Росія», ТОВ «Авіс-Україна», ТОВ «ЮБК Інвестстрой».

Також, судами встановлено, що в 2012 році позивач використовував в господарській діяльності вантажні транспортні засоби для перевезення вантажів (копії техпаспортів автомобілів додано до матеріалів справи). Для контролю роботи транспортних засобів, роботи водіїв, використання палива, підприємство використовувало подорожні листи вантажного автомобіля (за формою № 2-ТН).

Крім того, позивач веде облік роботи транспортних засобів, роботи водіїв, використання палива використовуючи подорожні листи вантажного автомобіля та розроблені самостійно картки обліку витрат дизельного пального кожним автомобілем та зведені відомості обліку палива взагалі по всім транспортним засобам підприємства в розрізі по місяцям та поквартально (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).

На момент здійснення господарських операцій, позивач та контрагент були зареєстровані платниками податку на додану вартість, у відповідності до вимог чинного законодавства.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з МППФ «Андромеда», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а відтак - протиправність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль