Постанова

від 03.04.2014 по справі 814/385/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

03 квітня 2014 року справа № 814/385/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., секретаря судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників

від позивача: Кузнєцов О.І. (довіреність №168/2 від 30.12.13);

від відповідача: Скляров Д.В. (довіреність №1348/9/14-04-10-009 від 24.02.14);

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спецторг", вул. Бузника, 2, кв. 13, м. Миколаїв,54010

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв,54029

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2013р. № 0002352202, В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецторг" (далі-позивач, ТОВ "Спецторг") звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі-відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 24.12.2013 р. №0002352202, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки відповідача при винесенні оскарженого податкового повідомлення - рішення, стосовно порушення позивачем податкового законодавства, відсутності господарської операції між ним та його контрагентом не відповідають дійсності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, виклавши свої заперечення у письмовому вигляді та підтримавши їх в судовому засіданні.

Проаналізувавши діюче законодавство, матеріали справи, заслухавши пояснення сторін в судовому засіданні, суд дійшов наступного.

ДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Спецторг" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ "СМАРТ БІЗНЕС ТЕХНОЛОДЖІС" (код за ЄДРПОУ 33349090) за липень-вересень 2013 року.

За результатами даної перевірки відповідачем складено Акт №1438/14-14-22-02/32819090 від 11.12.2013р. (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення: п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 500001 грн., у т.ч. за серпень 2013 року у сумі 183968 грн. та за вересень 2013 року у сумі 316033 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 24.12.2013 р. №0002352202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 625001,25 грн. (основний платіж - 500001 грн., штраф - 125000,25 грн.).

Висновки податкового органу обґрунтовані тим , що операції між позивачем та ТОВ "СМАРТ БІЗНЕС ТЕХНОЛОДЖІС" здійснені без мети настання реальних наслідків, у зв'язку з тим, що до перевірки не надано довіреності, які підтверджують фактичне отримання товарів, не надано журнал обліку виданих довіреностей на отримання товару, не надано документів, що засвідчують транспортування товару (товарно-транспорті накладні), а також ТОВ "СМАРТ БІЗНЕС ТЕХНОЛОДЖІС" не має основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання, інше) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, не має найманих працівників для здійснення відповідної діяльності.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення відповідачем оскаржуваного рішення став Лист ТОВ "Спецторг" від 08.10.2013 р. №40 яким надано ДПІ завірені копії первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ "СМАРТ БІЗНЕС ТЕХНОЛОДЖІС " за липень 2013 року.

Cуд дійшов висновку про неправомірність позиції відповідача щодо відсутності господарських операцій з контрагентом, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. У бухгалтерському та податковому обліку позивача податковий кредит, сформований в податковій декларації, відображений у податкових накладних. Актом перевірки не встановлено факту не належного оформлення даних документів передбачених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", а також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 88.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Крім того, в акті перевірки відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Розрахунки між суб'єктами проводились у готівковій формі згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів.

Суд також зазначає, що якщо контрагентом платника, податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 24.12.2013 р. №0002352202.

3. Відшкодувати судові витрати в сумі 487,20 грн. з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізоване підприємство "Спецторг" (код ЄДРПОУ 32819090).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна