Ухвала

від 15.07.2014 по справі 814/385/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

15 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/385/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Лук’янчук О.В.

при секретарі: Паламарчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2014р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторг» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2013р. №0002352202, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014р. ТОВ «Спецторг» (далі Товариство) звернулось в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2013р. № 0002352202.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ДПІ проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Спецторг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин із ТОВ «Смарт Бізнес Технолоджіс» за липень-вересень 2013р.

За результатами перевірки складено акт №1438/14-14-22-02/32819090 від 11.12.2013р. у висновках якого зазначено на порушення норм податкового законодавства України, а саме, операції між позивачем та ТОВ "СМАРТ БІЗНЕС ТЕХНОЛОДЖІС", які здійснені без мети настання реальних наслідків.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове рішення-повідомлення від 24.12.2013р. №0002352202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 625001,25грн. (основний платіж - 500001грн., штраф - 125000,25грн.).

Позивач зазначає, що дійсність господарських операцій позивача підтверджуються наданими для перевірки первинними бухгалтерськими документами, та звертає увагу на те, що товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. А тому, посилаючись на зазначені обставини просить позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2014р. позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 24.12.2013р. №0002352202 визнано протиправним та скасоване.

Відшкодовано судові витрати в сумі 487,20грн. з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізоване підприємство "Спецторг"

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку з чим, надані підприємством письмові докази є достатніми для доведення факту постачання товарів та надання послуг його контрагентом. Отже, висновок податкового органу про безтоварність угоди є помилковим, а винесені на підставі акту перевірки податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства та акту від 11.12.2013р. за №1438/14-14-22-02/32819090 (а.с.10-28) ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2013р. №0002352202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 625001,25грн. (основний платіж - 500001грн., штраф - 125000,25грн.) (а.с.9).

Підставою прийняття такого рішення стало не надання позивачем під час перевірки довіреності, які підтверджують фактичне отримання товарів, не надано журнал обліку виданих довіреностей на отримання товару, не надано документів, що засвідчують транспортування товару (товарно-транспорті накладні), а також посилання ДПІ на те, що ТОВ "СМАРТ БІЗНЕС ТЕХНОЛОДЖІС" не має основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання, інше) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, не має найманих працівників для здійснення відповідної діяльності.

Перевіряючи правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ч.1 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Дотримання наведених вимог законодавства дає можливість підтвердити виконання договору та, відповідно, реальність здійснюваних господарських операцій.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та його контрагентом ТОВ "Смарт Бизнес Технолоджис" укладено договір поставки товарів народного споживання в асортименті від 30.07.2013р. (а.а.45), згідно за умовами якого поставка ТМЦ здійснюється транспортом позивача або транспортними засобами третьої особи.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано наступні документи: видаткові та податкові накладні (а.с.46-104), які підтверджують факт передачі ТМЦ та які включені до реєстру отриманих та виданих накладних, квитанції до прибуткового касового ордеру (а.с.105-118), акти прийому-передачі (а.с.125,126).

Між тим, ДПІ в акті перевірки посилається на відсутність товарно-транспортних накладних, касовий ордер викликає сумнів, оскільки контрагент позивача знаходиться в м.Києві, а сам позивач у м.Миколаєві, а розрахунки проводилися майже кожного дня.

З цього приводу суд першої інстанції дійшов правильного висновку з яким погоджується і судова колегія, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не є порушенням вимог податкового законодавства України, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до письмових пояснень представника платника податку, ТОВ «Смарт Бізнес Технололджіс» має власних торгових представників в м.Одесі, які відповідають за належне дотримання процедури приймання товару через митну територію та його подальше транспортування до складу зберігання, Товариство використовує у своїй господарській діяльності орендовані складські приміщення, в т.ч. і в м.Одесі. Отже, ТОВ «Смарт Бізнес Технололджіс» має необхідність транспортувати лише той товар, який передбачений для подальшого продажу клієнтам, які проводять господарську діяльність в тих регіонах, де немає складських приміщень у даного Товариства.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що в даному випадку Товариство заощаджувало власні кошти за рахунок відсутності потреби транспортування придбаного товару до власного складу зберігання товару, який знаходиться в Миколаївській області, оскільки товар фактично зберігався на складі ТОВ «Смарт Бізнес Технолоджіс» в м.Одесі відповідно до договору зберігання №3007/1-13 від 30.07.2013р., укладеного між ТОВ «Спецторг» та ТОВ «Смарт Бізнес Технолоджіс» (а.с.124).

Таким чином, позивач спростував доводи податківців стосовно того, що ТОВ «Спецторг» не надало жодного документу на підтвердження фактичної наявності та зберігання товарів на складі.

Що стосується посилань ДПІ у акті перевірки на відсутність довіреності на отримання ТМЦ, то згідно пояснень представника позивача, ТМЦ отримував безпосередньо керівник ТОВ «Спецторг», а тому, згідно приписів ст.65 Господарського Кодексу України довіреність в даному випадку не потребується.

Подальше використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується його продажем іншим контрагентам: ФОП Бажанову (а.с.127-138), ФОП ОСОБА_1 (а.с.139-150), що підтверджується товарно-транспортними накладними, видатковими та податковими накладними. Товар із складу ТОВ «Смарт Бізнес Технолоджіс» в м.Одесі вивозився контрагентами-покупцями ТОВ «Спецторг» власними силами без залучення транспортних засобів позивача, що також спростовує висновки податківців про відсутність у позивача транспортних засобів.

Судова колегія звертає увагу не те, що в акті перевірки ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству вищевказаних первинних документів, а також не заперечує проти того факту, що вказаний контрагент на момент проведення операцій із позивачем мав право на виписку податкових накладних і був зареєстрований як платники податку на додану вартість.

За правилами п.138.2 ст.138ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що безпідставним є твердження податкового органу про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних, господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце.

Окрім цього, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції ДПІ не доведено належними доказами безтоварність господарської операції та відповідно правомірність свого рішення, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення є протиправним, безпідставним, необґрунтованим та підлягає скасуванню.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,198,200,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2014р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

О.В. Лук’янчук