Постанова

від 15.04.2014 по справі 921/17/14-г/10

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2014 р. Справа № 921/17/14-г/10

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Хабіб М.І.

суддів Галушко Н.А.

Зварич О.В.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "МЖК", вих. № 39 від 17.03.2014 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 04.03.2014р.

у справі № 921/17/14-г/10

за позовом: комунального підприємства "Тернопільводоканал", м. Тернопіль

до відповідача: приватного підприємства "МЖК", м. Тернопіль

про стягнення 2868,93 грн.

За участю представників:

від позивача: Крамар І.І. - представники (довіреності в матеріалах справи);

від відповідача: Кривенький І.М. - директор.

Апеляційна скарга прийнята до провадження 27.03.2014р. колегією суддів у складі: головуючого судді Хабіб М.І., суддів Зварич О.В., Юрченка Я.О.Розгляд справи призначено на 15.04.2014р.

У зв'язку з перебуванням судді Юрченка Я.О. у відпустці розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2014р. у склад колегії суддів замість судді Юрченка Я.О. введено суддю Галушко Н.А.

ВСТАНОВИВ:

30.12.2013р. комунальне підприємство "Тернопільводоканал" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "МЖК" про стягнення 4925,52 грн., з яких: 2674,80 грн. основного боргу за виконані роботи; 2214,32 грн. пені. 36,40 грн. - 3% річних.

20.02. 2014 р. позивач подав до місцевого суду заяву про уточнення позовних вимог від 19.02.2014р. (вх. №5442(н)), в якій зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 2868, 93 грн., в т.ч.: 2674, 80 грн.. основного боргу, 157, 73 грн. пені, 36, 40грн. - 3% річних, з яких: 115,27 грн. пені і 26,60грн. - 3% річних , нараховані за період 31.08.13р. по 29.12.13р. на суму боргу 2674,80грн.; 42,46грн. пені та 9,80грн.- 3% річних, нараховані за період з 31.08.2013р. по 24.09.2013р. на суму боргу 4768,54 грн.

Таким чином, предметом розгляду місцевого суду були вимоги позивача про стягнення з відповідача 2868 грн. 93 коп., з якої: 2674, 80 грн. основного боргу, 157,73 грн. пені, 36,40 грн.. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.08.2013р. сторонами був укладений договір №1 на виконання робіт по переключенню водопроводу d= 500мм та підключенню житлового будинку до водопровідної мережі, на виконання умов якого позивач виконав роботи на суму 7443,34грн., що підтверджено актом №88, підписаним двома сторонами. Жодних претензій щодо виконаних робіт відповідач не пред'являв. Проте, відповідач виконав свої зобов'язання за договором частково, оплативши виконані роботи в сумі 4768.54грн., його заборгованість становить 2674,80грн.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 04.03.2014р. у справі № 921/17/14-г/10 (суддя М.Є. Півторак) позовні вимоги задоволено.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "МЖК" на користь Комунального підприємства "Тернопільводоканал" - 2674,80 грн. основного боргу; 36,40грн. 3% річних ; 157,73 грн. пені; 1720,50 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст. ст. 11, 16, 525, 526, 599, 610, 611, 638, 639, 837, 843, 844, 846 ЦК України, ст. ст. 1, 20, 193 ГК України

При прийнятті рішення місцевий суд виходив з того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 1, який за своєю правовою природою є договором підряду, в якому сторони погодили предмет договору; порядок розрахунків; строк виконання робіт; умови та порядок оплати; порядок здавання-приймання робіт; відповідальність сторін; визначили взаємні права та обов'язки, отже, досягли згоди з усіх істотних умов договору. Водночас, судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання, встановлені договором №1, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт №88 від 20.08.2013р., тоді як відповідач своїх зобов'язань належним чином не виконав, оплату за виконані позивачем роботи в повному обсязі не провів. Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку про доведення позивачем належними та допустимими доказами порушення відповідачем умов договору №1 від 09.08.2013р. та задоволив позовні вимоги.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Скаржник вважає, що при розгляді спору місцевий суд не повно з'ясував всі обставини, що мають значення для вирішення спору. Так, в договорі №1 не були погоджені види та вартість робіт, тому зобов'язання відповідача виникають на підставі акта приймання виконаних будівельних робіт, який погоджений відповідачем на суму 4 768грн., яка повністю оплачена позивачу. Виконання робіт по випуску води на суму 2 674,8 грн.( з ПДВ), яка включена в акт, договором не передбачено Стверджує, що кошторис на виконання робіт сторони не погоджували. Відтак, посилаючись на ст.844 ЦК України, вважає вимоги позивача безпідставними. Крім того, скаржник зазначає, що місцевий суд прийняв позовну заяву без належних доказів надсилання її копії відповідачу, не повідомив його належним чином про дату, час та місце розгляду спору, чим порушив право відповідача на подання відзиву та участь у розгляді спору.

В судовому засіданні 15.04.14р. представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач відзиву на позов не подав, його представник в судовому засіданні усно проти доводів скаржника заперечив, просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09.08. 2013р. Комунальним підприємством "Тернопільводоканал" (виконавець) та Приватним підприємством "МЖК" (замовник) укладено Договір № 1 на виконання робіт, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати роботи: по переключенні водопроводу d = 500мм та підключенню житлового будинку до водопровідної мережі до 22.08.2013р., згідно отриманого замовлення, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи на умовах цього Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору загальна сума Договору визначається сумарно на підставі актів виконаних робіт та виставлених до оплати рахунків, що складаються виконавцем. Вартість робіт визначається на підставі кошторису, складеного виконавцем. (п.2.2)

Оплата проводиться замовником упродовж 10-ти днів з моменту отримання (підписання) акту виконання робіт та рахунку виконавця( п.3.1).

Відповідно до п.6.2 Договору у випадку порушення строків оплати, визначених даним Договором, замовник зобов'язаний сплатити виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоплати, за кожен день прострочення зобов'язання, та сплатити на рахунок виконавця суму інфляційних донарахувань та 3 % річних за користування чужими коштами.

Згідно із п. 9.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач склав та підписав 20.08.2013р. акт №88 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2013р. на загальну суму 7443,34 грн. Відповідач підписав акт на суму 4768грн., виключивши із загальної суми акту вартість робіт по випуску води в кількості 383 куб.м. на суму 2229грн. ( 2674,80грн. з ПДВ).

З матеріалів справи вбачається, що 25.09.2013р.відповідач оплатив виконані роботи в сумі 4768,54 грн., що не заперечується сторонами.

Встановивши обставини справи, оцінивши матеріали справи та доводи сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

В силу ч.1ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 837 ЦК за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

З аналізу названих норм законодавства випливає, що однією з істотних умов договору підряду є ціна роботи або способи її визначення.

Матеріалами справи підтверджено, позивачем і відповідачем був укладений договір №1 на виконання робіт по переключенні водопроводу d = 500мм та підключенню житлового будинку до водопровідної мережі. Як вірно встановлено місцевим судом, цей договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Частиною першою статті 844 ЦК України передбачено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Ціна роботи в договорі №1 не визначена, проте пунктом 2.2 договору передбачено, що вартість робіт визначається на підставі кошторису, складеного виконавцем (позивачем).

Однак, кошторису на виконання робіт за договором №1, позивач суду не подав, як і не подав доказів підтвердження кошторису відповідачем. Відповідач стверджує, що кошторису на виконання робіт позивач не складав і не погоджував його з відповідачем. Ці доводи відповідача не спростовані позивачем.

Названі обставини дають підстави для висновку, що ціна роботи за договором №1 не була погоджена сторонами.

Разом з тим, пунктом 4.4 договору передбачено, що приймання - передача робіт проводиться відповідно до акту приймання виконаних робіт, погоджених уповноваженими представниками обох сторін.

Матеріалами справи підтверджено, що в акті №88 позивач вказав виконання робіт на загальну суму 7443,34 грн., в яку включена вартість робіт по випуску води в кількості 383 куб.м. на суму 2229грн. (2674,80грн. з ПДВ).

В силу ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідач скористався своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 853 ЦК, та негайно заявив про свою незгоду з виконанням робіт по випуску води в кількості 383 куб.м. на суму 2229грн. (2674,80грн. з ПДВ), з виконанням решти робіт погодився, що підтверджується тим, що акт №88 підписаний відповідачем лише в частині виконання робіт на суму 4768,54грн., яку відповідач оплатив повністю.

Відповідач пояснив, що виконання робіт по випуску води договором не передбачено, виконання таких робіт, їх об'єм та вартість сторонами не погоджено. Крім того, для виконання робіт за договором не потрібно випускати воду, потрібно лише зупинити подачу води.

Ці доводи відповідача позивачем не спростовані.

З матеріалів справи не вбачається, доказів не подано необхідності випуску води в кількості 383 куб.м. для проведення робіт за договором, яким чином був проведений випуск води та на підставі чого позивачем визначені об'єм та вартість робіт по випуску води. Більш того, позивач не подав жодних доказів на підтвердження фактичного виконання робіт по випуску води

Таким чином, на думку апеляційного суду, акт №88 не можна вважати належним доказом виконання позивачем робіт за договором №1 в частині виконання робіт по випуску води в кількості 383 куб.м. на суму 2674,80 грн. та доказом порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати цих робіт.

При вирішенні спору місцевий суд безпідставно не взяв до уваги той факт, що конкретний перелік робіт, їх назва, об'єми та ціна робіт договором не визначені, кошторис робіт сторонами не погоджений, а акт №88 в частині виконання робіт по випуску води на суму 2674,80грн. не погоджений відповідачем. Відтак, дійшов помилкового висновку про доведеність позивачем позивних вимог в частині стягнення 2674,80грн. боргу та пені (115,27 грн.) і 3% річних (26,60грн.), нарахованих за період 31.08.13р. по 29.12.13р. на цю суму боргу.

Щодо стягнення 42,46грн. пені та 9,80грн.- 3% річних, нарахованих за період з 31.08.2013р. по 24.09.2013р. на суму 4768,54 грн., яка сплачена відповідачем 25.09.2013р., то ці вимоги, на думку апеляційного суду, є недоведеними з огляду на наступне. За умовами договору (п.3.1) оплата проводиться замовником упродовж 10-ти днів з моменту отримання (підписання) акту виконання робіт. В акті №88 вказана дата підписання акту позивачем ( 20.08.2013р.), дата підписання акту відповідачем не вказана. Відповідач стверджує, що отримав акт у вересні і після його підписання негайно( 25.09.2013р.) сплатив суму 4768,54 грн. Позивачем не доведено, доказів не подано коли конкретно акт №88 був наданий відповідачу. Отже, позивачем не доведено порушення відповідачем строку оплати робіт на суму 4768,54 грн., погоджену відповідачем, відтак, не доведені вимоги в частині стягнення 42,46грн. пені та 9,80грн.- 3% річних, нарахованих за період з 31.08.2013р. по 24.09.2013р. на суму 4768,54 грн., яка сплачена відповідачем 25.09.2013р..

Водночас, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що місцевий суд прийняв позовну заяву без належних доказів надсилання копії позовної заяви відповідачу, не повідомив його належним чином про дату, час та місце розгляду спору, оскільки описом вкладення та фіскальним чеком ( а.с. 8,9) підтверджено надсилання відповідачу 30.12.13р. копії позовної заяви з додатками, а також підтверджено ( а.с. 2,3 , 24,25) надсилання йому судом на належну адресу (м. Тернопіль, вул. Микулинецька,31) ухвал про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи, які повернені відділенням зв'язку за закінченням терміну зберігання.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що місцевий господарський суд не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. Відтак, рішення місцевого суду належить скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Судовий збір, сплачений скаржником за подання апеляційної скарги, підлягає стягненню з позивача на користь скаржника (відповідача).

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1 .Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 04.03.2014р.у справі № 921/17/14-г/10 скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

2.Стягнути з комунального підприємства "Тернопільводоканал", ідент. код 03353845, місцезнаходження: 46000, м. Тернопіль , вул. Танцорова,7, на користь приватного підприємства "МЖК", ідент. код 31010684, місцезнаходження: 46000, м. Тернопіль, вул. Микулинецька,31 - 913,50 грн. судового збору

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 17.04.2014р.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

судді Галушко Н.А.

Зварич О.В.