Постанова

від 16.07.2014 по справі 921/17/14-г/10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Справа № 921/17/14-г/10

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Кузьменка М.В., суддів:Васищака І.М., Студенця В.І. (доповідач), за участю представників сторін позивача - Чорненький В.В.; відповідача - Кривенький І.М.; розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Тернопільводоканал" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 у справі № 921/17/14-г/10 за позовомКомунального підприємства "Тернопільводоканал" доПриватного підприємства "МЖК" простягнення 2 868, 93 грн.

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Тернопільводоканал" (далі - КП "Тернопільводоканал") звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "МЖК" (далі - ПП "МЖК") про стягнення 4 925, 52 грн. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2014 порушено провадження у справі № 921/17/14-г/10 за позовом КП "Тернопільводоканал" до ПП "МЖК" про стягнення 4 925, 52 грн.

До прийняття рішення по суті спору КП "Тернопільводоканал" подало уточнення до позовної заяви, в яких просило стягнути з ПП "МЖК" 2 868, 93 грн. заборгованості.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області (суддя Півторак М.Є.) від 04.03.2014 позов задоволено. Суд стягнув з ПП "МЖК" на користь КП "Тернопільводоканал" 2 674, 80 грн. основного боргу, 36, 40 грн. 3% річних від простроченої суми та 157, 73 грн. пені.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Хабіб М.І., судді Галушко Н.А., Зварич О.В.) від 15.04.2014 рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.03.2014 скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2014, КП "Тернопільводоканал" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.03.2014.

У касаційній скарзі КП "Тернопільводоканал" посилається на те, що постанова суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин норму ст. 844 ЦК України.

При цьому, свої вимоги підприємство обґрунтовує з посиланням на ч. 3 ст. 844 ЦК України, згідно з якою ціна у договорі підряду окрім плати за виконану роботу включає ще відшкодування витрат підрядника, з яких і складається заявлена до стягнення сума основного боргу.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.06.2014 касаційну скаргу КП "Тернопільводоканал" прийнято до провадження та призначено на 16.07.2014.

Цією ж ухвалою зупинено виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між КП "Тернопільводоканал" (виконавець) та ПП "МЖК" (замовник) 09.08. 2013 укладено договір № 1 на виконання робіт, за умовами якого виконавець зобов'язався виконати роботи: з переключення водопроводу d = 500мм та підключення житлового будинку до водопровідної мережі до 22.08.2013, згідно отриманого замовлення, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору загальна сума договору визначається сумарно на підставі актів виконаних робіт та виставлених до оплати рахунків, що складаються виконавцем.

Вартість робіт визначається на підставі кошторису, складеного виконавцем (п.2.2).

Згідно з п. 3.1 договору оплата проводиться замовником упродовж 10-ти днів з моменту отримання (підписання) акту виконання робіт та рахунку виконавця.

Приймання-передача робіт проводиться відповідно до акту приймання виконаних робіт, погоджених уповноваженими представниками обох сторін (п. 4.6 договору).

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати, визначених даним договором, замовник зобов'язаний сплатити виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоплати, за кожен день прострочення зобов'язання, та сплатити на рахунок виконавця суму інфляційних донарахувань та 3 % річних за користування чужими коштами.

Відповідно до п. 9.1 договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013, а в частині своєчасно невиконаних зобов'язань до повного їх виконання сторонами.

Господарськими судами також встановлено, що КП "Тернопільводоканал" склало та підписало 20.08.2013 акт №88 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2013 на загальну суму 7443, 34 грн. ПП "МЖК" підписало акт на суму 4 768грн., виключивши із загальної суми акту вартість робіт по випуску води в кількості 383 куб.м. на суму 2 229 грн. (2 674, 80грн. з ПДВ).

ПП "МЖК" 25.09.2013 оплатило виконані роботи в сумі 4 768, 54 грн., що не заперечується сторонами.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив із того, що уклавши договір № 1 від 09.08.2013, сторони визначили умови, що є обов'язкові для них. При цьому, позивач виконав взяті на себе зобов'язання, про що свідчить акт приймання виконаних будівельних робіт № 88 від 20.08.2013, а відповідач повністю не виконав своїх зобов'язань за договором, оплату за виконані роботи у повному обсязі не провів.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про відмову у позові, виходив із того, що відповідач скористався своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 853 ЦК України та негайно заявив про свою незгоду з виконанням робіт по випуску води в кількості 383 куб.м. на суму 2 229 грн. (2 674, 80 грн. з ПДВ), з виконанням решти робіт погодився, що підтверджується тим, що акт № 88 підписаний відповідачем лише в частині виконання робіт на суму 4 768, 54 грн., яку відповідач оплатив повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з п. 2.2 договору вартість робіт визначається на підставі кошторису, складеного виконавцем, який проте КП "Тернопільводоканал" не складався.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна сума договору визначається сумарно на підставі актів виконаних робіт та виставлених до оплати рахунків, що складаються виконавцем.

Згідно із ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Отже, всі явні недоліки та відступи від умов договору замовник може зафіксувати в акті приймання-передачі або іншому документі, який оформлюють сторони для прийняття результатів роботи або в окремому, спеціально складеному документі. Відсутність заяви замовника позбавляє його права посилання у подальшому на виявлені ним відступи або недоліки.

ПП "МЖК", як встановлено судом апеляційної інстанції, скористався своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 853 ЦК України, та негайно заявив про незгоду з виконанням робіт по випуску води в кількості 383 куб.м. на суму 2 229 (2 674, 80 грн. з ПДВ), а КП "Тернопільводоканал" не обґрунтував їх необхідність, а також не надав доказів на підтвердження фактичного виконання робіт по випуску води.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи КП "Тернопільводоканал", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і передусім зводяться до переоцінки доказів, а касаційна інстанція в силу положення ч. 2 ст. 111 7 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду.

Згідно із ст. 121 1 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Про зупинення виконання судового рішення виноситься ухвала.

Після закінчення перегляду оскарженого судового рішення господарський суд може поновити виконання судового рішення, про що виноситься ухвала.

У абз. 4 п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України" № 11 від 24.10.2011 зазначено, що за змістом ч. 3 ст. 121 1 ГПК України питання про поновлення виконання судового рішення має вирішуватися судом касаційної інстанції під час прийняття постанови за результатами перегляду справи в касаційному порядку. В залежності від конкретних обставин справи відповідне питання може бути вирішено після перегляду оскаржуваного судового рішення, про що виноситься ухвала.

У зв'язку із закінченням перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в порядку касації, виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2014, яке було зупинено ухвалою Вищого господарського суду України від 26.06.2014, підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 121 1 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Тернопільводоканал" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 у справі № 921/17/14-г/10 - без змін.

Поновити виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 у справі № 921/17/14-г/10.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.