Постанова

від 17.04.2014 по справі 826/1962/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 квітня 2014 року 08:23 № 826/1962/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (далі - позивач, ПАТ «Укртелеком») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - відповідач, Центральний офіс), про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2013 №0001634210 та від 12.11.2013 №0001644210.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «Технотел» не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді, що перевірявся, а також вказав на відсутність обвинувального вироку за наслідком вчинення злочину щодо незаконного заволодіння майном. За наведених обставин позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на ненадання позивачем до перевірки та в ході розгляду даної справи в суді первинних документів, які мали бути складені у разі реального здійснення господарської діяльності, а саме: товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, сертифікатів якості, тощо. Крім того, вказав на відсутність печатки ТОВ «Технотел» на багатьох первинних документах, копії яких надані позивачем до матеріалів справи. Також відповідач вказав на те, що у ТОВ «Технотел» обліковувалось 5 працівників, що свідчить про неможливість виконання ним робіт з монтажу обладнання для позивача, яке згідно первинних документів, здійснювалось по всій території України. За таких обставин, відповідач зазначає, що господарські операції позивача з даним контрагентом не мали реального характеру. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними.

В судовому засіданні 31.03.2014 представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

20.09.2013 керівник Центрального офісу видав наказ №483 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Укртелеком» (а.с. 79 Т. ІІІ).

Посадовими особами відповідача на підставі наказу №483 від 20.09.2013, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Укртелеком».

Строки проведення вказаної перевірки були продовжені згідно наказу керівника Центрального офісу від 04.10.2013 №535.

За результатами перевірки складено акт №1291/42-10/21560766 від 25.10.2013 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ «Укртелеком» (код ЄДРПОУ 21560766) з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Технотел» (код ЄДРПОУ 32979916) за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 та з 01.09.2011 по 31.12.2011 (далі - акт №1291/42-10/21560766 від 25.10.2013).

Відповідач за результатами перевірки дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- положень пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1 074 253,00 грн.;

- підпунктів 7.2.3, 7.2.8 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 677 609,00 грн.

На підставі акту перевірки №1291/42-10/21560766 від 25.10.2013 Центральний офіс виніс наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» №0001634210 від 12.11.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 994 972,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 677 609,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 317 363,00 грн.;

- форми «П» №0001644210 від 12.11.2013, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 074 253,00 грн. за періоди ІІ-IV квартали 2011 року.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 12.11.2013 №0001634210 та №0001644210 у порядку адміністративного оскарження, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві та рішенням Міністерства доходів і зборів України скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 12.11.2013 №0001634210 та №0001644210 - без змін.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ПАТ «Укртелеком» оскаржило їх до суду.

Для повного, всебічного розгляду справи, суд ухвалою про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового засідання витребував у позивача всю наявну первинну документацію по спірним взаємовідносинам з контрагентами у періоді, який перевірявся контролюючим органом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, який перевірявся контролюючим органом, позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ «Технотел» (код ЄДРПОУ 32979916).

Суд встановив, що між ПАТ «Укртелеком» (Покупець) та ТОВ «Технотел» (Постачальник) було укладено Договір №807720-211-211 від 08.09.2011, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю: обладнання кондиціонування повітря та обладнання моніторингу температури об'єкта та передачі аварійного сигналу (далі - Обладнання) та надати Послуги з його монтажу, демонтажу та пусконалагодження (далі - Послуги) відповідно до Вихідних даних (Додаток №1 до Договору) та Специфікацій (Додаток №2 до Договору) для облаштування площадок оптичної магістральної мережі DWDM та техпереозброєння за розділом енергозабезпечення, а Покупець зобов'язується прийняти Обладнання і Послуги та оплатити Постачальнику їх вартість.

Позивач надав до матеріалів справи копії первинної документації, щодо виконання Договору №807720-211-211 від 08.09.2011, а саме: Вихідних даних, Специфікації, опису технічних рішень, зразок підпису уповноваженої особи Покупця, видаткових накладних, актів приймання-передачі наданих послуг, платіжних доручень на загальну суму 1 959 726,20 грн., податкових накладних (а.с. 67-121 Т. І), розпорядження, витягу з журналу реєстрації довіреностей, прибуткових ордерів, довіреностей, накладних, актів приймання-передачі, листа про направлення у відрядження автомобіля, витягу з журналу обліку робіт (а.с. 135-178 Т. ІІІ).

Позивач посилався на те, що обладнання від ТОВ «Технотел» було отримане на центральному складі філії «Дирекція первинної мережі» ПАТ «Укртелеком» та в подальшому власним транспортом позивача переміщувалось до місць встановлення, де було змонтоване працівниками виконавця. На підтвердження зазначеного, позивач надав до матеріалів справи копії розпоряджень на службове відрядження водіїв, посвідчень на відрядження, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних (а.с. 13-39 Т. ІV).

Проаналізувавши надані позивачем копії первинних документів, суд дійшов висновку, що вони не є належним та допустимим доказом реальності та товарності Договору №807720-211-211 від 08.09.2011, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2.3 вказаного договору, загальна ціна Договору становить 3 356 955,00 грн. в т.ч. ПДВ - 559 492,50 грн. Водночас, відповідно до копій платіжних доручень, позивач перерахував на рахунок ТОВ «Технотел» грошові кошти на загальну суму 1 959 726,20 грн. Крім того, порядок розрахунків не відповідає умовам, визначеним сторонами у пункті 3 Договору №807720-211-211 від 08.09.2011, а саме не дотримано періодичність, розміри платежів та не надано доказів розрахунку і сплати відсотків за користування товарним кредитом.

У відповідності до положень Договору №807720-211-211 від 08.09.2011 поставка обладнання має супроводжуватись, зокрема, пакувальними аркушами у двох примірниках (пункту 4.6 Договору), постачальник надає покупцю сертифікати відповідності на обладнання (пункт 7.1.1 Договору), разом з обладнанням передається один примірних технічної документації (технічний паспорт або інструкція з обслуговування та експлуатації) (пункт 11.1 Договору).

Жоден з цих документів не був наданий позивачем до матеріалів справи попри те, що їх наявність є обов'язковою у відповідності до умов Договору №807720-211-211 від 08.09.2011.

Сертифікати відповідності для такого обладнання як кондиціонери, комбіновані прилади типу «кондиціонер/охолоджувач/обігрівач» є обов'язковими згідно з Переліком продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженим наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики, від 01.02.2005 №28 (в редакції від 22.10.2010, яка була чинна станом на дату складання видаткових накладних щодо поставки обладнання згідно Договору №807720-211-211 від 08.09.2011).

Суд зазначає, що відсутність документів, передбачених умовами договору та положеннями законодавства свідчить про відсутність наміру між контрагентами на настання реальних наслідків при укладанні правочинів, оскільки, зокрема, монтаж обладнання без технічної документації (технічний паспорт або інструкцію з обслуговування та експлуатації) є неможливим, а реалізація та використання обладнання, яке не має сертифікату відповідності, якщо його наявність передбачена законодавством, не допускається.

Крім того, згідно умов Договору №807720-211-211 від 08.09.2011 ТОВ «Технотел» здійснює постачання обладнання на склад позивача у місті Києві (пункт 4.1 Договору), звідки позивач власними силами здійснює доставку обладнання у місця монтажу. Згідно розпорядження від 28.09.2011 №267 (а.с. 135 Т. ІІІ) обладнання мало бути передане ТОВ «Технотел» для монтажу на майданчиках будівництва.

До матеріалів справи позивач надав копію довіреності №130 від 14.10.2011 на отримання обладнання заступником директора ТОВ «Технотел» Єфіменко П.М. від ПАТ «Укртелеком» (а.с. 145-146 Т. ІІІ), а також позивач надав копії накладних та актів приймання-передачі обладнання в монтаж (а.с. 147-172 Т. ІІІ).

Дослідивши вказані копії документів, суд встановив, що усі накладні датовані 21.10.2011, а акти приймання-передачі обладнання в монтаж - 20.10.2011, тобто вказані акти приймання в монтаж підписані до дати видачі обладнання згідно накладних.

Крім того, від представника монтажної організації всі акти приймання-передачі обладнання в монтаж підписані від імені Єфіменка, водночас місцем, де здійснюється реконструкція вказано: Київська обл., Закарпатська обл., Чернівецька обл., Івано-Франківська обл., Донецька обл., Луганська обл., АР Крим, Запорізька обл., Дніпропетровська обл., Львівська обл., Волинська обл., Миколаївська обл., Одеська обл.

З урахуванням того, що відповідно до умов Договору №807720-211-211 від 08.09.2011 та пояснень позивача, обладнання передавалось представнику ТОВ «Технотел» в місцях монтажу такого обладнання, суд зазначає, що одна особа - заступник директора ТОВ «Технотел» Єфіменко П.М. фізично не міг протягом 20.10.2011 перебувати у всіх наведених областях України, які значно віддалені одна від одної, де мав бути здійснений монтаж обладнання.

Вищезазначені обставини свідчать про те, що господарська операція з придбання та монтажу обладнання на підставі Договору №807720-211-211 від 08.09.2011 була лише задокументована, без її реального виконання сторонами, що вказує на відсутність у позивача права на її відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

У періоді, який перевірявся відповідачем позивач також мав взаємовідносини з ТОВ «Технотел» на підставі наступних договорів.

Договір №027ВР/365-03вх від 28.05.2010, укладений між ВАТ «ПАТ «Укртелеком» (Замовник) та ТОВ «Технотел» (Виконавець), предметом якого є надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту (включаючи, при необхідності, демонтаж, монтаж) кондиціонерів.

На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав до матеріалів справи копії первинної документації, а саме: Переліку робіт, Переліку обладнання, Списку відповідальних осіб, рахунку-фактури, акту здачі-приймання наданих послуг, податкової накладної, платіжного доручення на суму 52 350,00 грн., акцепту тендерної пропозиції (а.с. 122-126, 132-148 Т. І), листа ТОВ «Технотел» про залучення субпідрядника, листа ТОВ «Технотел» про номери телефонів диспетчерської служби, нарядів-завдань сервісного обслуговування обладнання (а.с. 92-134 Т. ІІІ).

Договір №030ВР/389-034вх від 04.06.2010, укладений між ВАТ «ПАТ «Укртелеком» (Замовник) та ТОВ «Технотел» (Виконавець), предметом якого є надання послуг з технічного обслуговування і ремонту кімнатних кондиціонерів Кримської філії ВАТ «Укртелеком».

На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав до матеріалів справи копії первинної документації, а саме: Переліку робіт, Переліку обладнання, Списку відповідальних осіб, рахунку-фактури, акту здачі-приймання наданих послуг, податкової накладної, платіжного доручення на суму 20 748,00 грн., акцепту тендерної пропозиції, тендерної (комерційної) пропозиції (а.с. 149-154, 160-171 Т. І), ), листа ТОВ «Технотел» про залучення субпідрядника, листа ТОВ «Технотел» про номери телефонів диспетчерської служби, нарядів-завдань сервісного обслуговування обладнання (а.с. 92-134 Т. ІІІ).

Договір №2/04-К-1514/31 від 06.08.2004, укладений між ВАТ «ПАТ «Укртелеком» (Замовник) та ТОВ «Технотел» (Виконавець), предметом якого є надання Виконавцем на користь Замовника послуг по технічному обслуговуванню та ремонту кліматичної техніки, що належить Замовникові та експлуатується у підрозділах Замовника, відповідно до списку, який додається до Договору.

На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав до матеріалів справи копії первинної документації, а саме: Переліку робіт, Списку техніки, що підлягає технічному обслуговуванню і, при необхідності, ремонту Виконавцем, актів виконаних робіт, податкових накладних, платіжних доручень на загальну суму 1 201 575,42 грн. (а.с. 177-258 Т. І, а.с. 1-94 Т. ІІ), листа щодо сервісного обслуговування, добового звіту, витяг з журналу обліку робіт, актів виконаних робіт, актів виявлення несправності техніки, витяг з журналу проведення інструктажів, витяг з журналу про профілактику і ремонт обладнання (а.с. 179-206 Т. ІІІ).

У відповідності до Договору №2/04-К-1514/31 від 06.08.2004 ТОВ «Технотел» мало виконувати послуги з технічного обслуговування та ремонту кліматичної техніки, обладнання кондиціонування повітря та обладнання моніторингу температури у всіх філіях ПАТ «Укртелеком» по всій території (обласні центри, міста, села, смт.), а згідно з умовами Договорів №030ВР/389-034вх від 04.06.2010, №027ВР/365-03вх від 28.05.2010 такі послуги мали надаватись на території АР Крим.

Водночас, відповідно до інформації, наведеній в акті ДПІ у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 05.02.2013 №113/22-6/32979916 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Технотел» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 та з 01.09.2011 по 31.12.2011», згідно даних реєстру 1-ДФ, на ТОВ «Технотел» працювало 5 працівників (а.с. 60-71 Т. ІІІ).

Вказана кількість працівників є недостатньою для здійснення обсягу робіт та послуг, передбачених умовами вказаних договорів з урахуванням кількості філій ПАТ «Укртелеком», де розмішено обладнання, яке мало обслуговуватись ТОВ «Технотел».

Стосовно посилання позивача на лист ТОВ «Технотел» щодо залучення субпідрядника для виконання договорів №030ВР/389-034вх від 04.06.2010, №027ВР/365-03вх від 28.05.2010 (а.с. 92 Т. ІІІ), суд зазначає, що він не може бути прийнятий як належний доказ виконання сторонами умов зазначених договорів, з огляду на наступне. Позивач не надав суду жодного доказу, який би свідчив про те, на виконання вказаних договорів були виконанні будь-які роботи субпідрядником - ТОВ «Спектор сервіс». Крім того, на жодних первинних документах, копії яких надані позивачем до матеріалів справи не міститься печатка вказаного товариства.

Таким чином, позивач не надав суду належних та допустимих доказів реального виконання ТОВ «Технотел» умов вищезазначених договорів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 статті 5 (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що будь - які витрати не підтверджені розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

Підпунктом 7.5.1 пунктом 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наданих позивачем документів, суд дійшов висновку, що позивачем документально не підтверджено право на включення до валових витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Технотел».

У відповідності до приписів Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.»

Враховуючи вищевикладене, суд, на підставі зібраних у справі доказів, дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість доводів податкового органу щодо заниження ПАТ «Укртелеком» податку на додану вартість на суму 677 609,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 1 074 253,00 грн., огляду на що податкове повідомлення-рішення №0001634210 від 12.11.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 994 972,00 грн., та №0001644210 від 12.11.2013, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 074 253,00 грн. є правомірними.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання судового збору, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» з 1 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1218 гривень.

Ставки сплати судового збору встановлено частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки сума майнових вимог, з якими позивач звернувся до суду, складає 2 069 225,00 грн., то сума судового збору у відповідності до зазначеної норми становить 4872,00 грн.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до платіжного доручення № 2381 від 10.02.2014 позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та вищезазначені правові норми, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету решта суми судового збору в розмірі 4384,80 грн.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» відмовити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (код ЄДРПОУ 21560766) решту суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський