Постанова

від 15.04.2014 по справі 812/9436/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/9436/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - Беринський І.В. (довіреність від 01.03.2014 № 2)

від відповідача - Матяш Л.М. (довіреність від 26.02.2014 № 2)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «НК-Гермес»

до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області

про скасування постанови від 25 жовтня 2013 року № 000310 та припису від 24 жовтня 2013 року № 46,

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «НК-Гермес» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області про скасування постанови від 25 жовтня 2013 року № 000310 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», та припису від 24 жовтня 2013 року № 46 про заборону реалізації Бензину автомобільного підвищеної якості А - 95 ЄВРО, вид І, клас В, що реалізується на АЗС ТОВ «НК Гермес» м. Красний Луч, Луганське шосе, 50-а.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведені співробітниками відповідача перевірки 05 вересня 2013 року на АЗС ТОВ «НК Гермес» м. Красний Луч, Луганське шосе, 50-а порушень не встановлено, про що складено акт перевірки від 05 вересня 2013 року № 000540/540, та було відібрано зразки бензину, про що свідчить акт відбору зразків продукції від 05 вересня 2013 року № 000055. На підставі протоколу випробувань Севастопольської лабораторії № 1 ТОВ «ЕКО-СТАНДАРТ-СЕРВІС» від 07 жовтня 2013 року № 422/13, якою встановлено, що за показниками «Об'ємна частка бензолу» та «Фракційний склад» зразки бензину нібито не відповідають вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови», відповідачем винесено припис від 24 жовтня 2013 року № 46. Згідно припису від 24 жовтня 2013 року № 46 встановлено факт реалізації бензину автомобільного підвищеної якості А-95 ЄВРО, вид І, клас В, виробник «LUKOIL NEFTOCHIM BOURGAS AD», Болгарія, який не відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007, та винесена вимога про вилучення з обігу та заборону реалізації цієї партії бензину споживачам. 25 жовтня 2013 року відповідачем прийнято постанову за № 000310 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої до позивача застосовано штраф у розмірі 12817,80 грн.

На думку позивача, припис прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства та є незаконним, а постанова - недійсною.

У відповідь на припис від 24 жовтня 2013 року позивач надіслав листа за вихідним № 75, у якому висловив свою незгоду з результатами протоколу випробувань Севастопольської лабораторії № 1 ТОВ «Еко-Стандарт-Сервіс» від 07 жовтня 2013 року № 422/13 та просив надати представника відповідача для супроводження зразків бензину, відібраних 05 вересня 2013 року, на повторну експертизу в іншу альтернативну сертифіковану лабораторію. 25 жовтня 2013 року відповідачем був наданий позивачу представник Найдьонов О.А. для супроводу зразків бензину, відібраних 05 вересня 2013 року до лабораторії ПП «Артеміда» м. Макіївка. Не дочекавшись результатів альтернативної перевірки якості бензину відповідач виніс постанову від 25 жовтня 2013 року № 000310 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої до позивача застосовано штраф у розмірі 12817,80 грн.

Згідно протоколу випробувань від 25 жовтня 2013 року, складеному лабораторією ПП «Артеміда» м. Макіївка, свідоцтво про атестацію від 25 січня 2013 року № ВЛ-016/2012, відібрані 05 вересня 2013 року зразки партії бензину з АЗС позивача відповідають вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови», принаймні «Об'ємна частка бензолу» та «Фракційний склад», на невідповідності яких ґрунтується припис та постанова відповідача, відповідають вимога ДСТУ 4839:2007.

Посилання відповідача на статтю 26 Закону України «Про захист прав споживачів», а також застосування статей 6 та 14 цього Закону при винесенні припису від 24 жовтня 2013 року № 46 не відповідає фактичним обставинам, які мали місце.

Крім того, у письмовому відзиві від 05 березня 2014 року на заперечення на адміністративний позов позивач наголошує, що згідно діючого законодавства організація, що проводить випробування, не обов'язково повинна бути акредитованою, проте має бути уповноваженою, та наполягає на тому, що приватне підприємство «Артеміда» відповідає критеріям атестації і атестовано на проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду. А відтак, результати випробувань, що проведені лабораторією приватного підприємства «Артеміда», є такими, що відповідають вимогам ДСТУ ISO/IЕC 17025:2006 «Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій», як і результати випробувань висновків Севастопольської лабораторії № 1. Відповідно до пункту 3 статті 18 «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у разі розходження результатів експертизи (випробування), проведених органом державного нагляду (контролю) та суб'єктом господарювання, спір вирішується судом (арк. справи 86-87).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та у письмовому відзиві від 05 березня 2014 року на заперечення на адміністративний позов.

Інспекція з питань захисту прав споживачів у Луганській області адміністративний позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 03 грудня 2013 року № 2936/1-4/6 (арк. справи 43-44). В запереченнях проти адміністративного позову відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з таких підстав.

Згідно наказу начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області від 02 вересня 2013 року № 62 та направлення від 02 вересня 2013 року № 000540/540 спеціалістами відповідача 05 вересня 2013 року була проведена планова перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів товариства з обмеженою відповідальністю «НК-Гермес» на АЗС, розташованої за адресою: м. Красний Луч, Луганське шосе, 50-а (юридична адреса: м. Красний Луч, вул. Хрустальське шосе, буд. 10), за результатами якої складено акт перевірки від 05 вересня 2013 року № 000540/540.

На підставі наказу начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області від 25 червня 2013 року № 44 під час перевірки Інспекцією був здійснений відбір зразків нафтопродуктів для проведення контрольних випробувань на відповідність вимогам діючого законодавства, у тому числі, бензин неетильований UNLEADED MOTOR GASOLINE RON - 95 вид І; виробник «Lukoil Neftochim Bourgas AD» 8104 Bourgas Industrial zone Bulgaria, Болгарія. Відібраний зразок направлено для проведення лабораторних досліджень до Севастопольської лабораторії № 1 товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Стандарт-Сервіс», з якою відповідачем укладений договір. За результатами лабораторних досліджень встановлено, що вищезазначений відібраний зразок бензину не відповідає за показниками «Фракційний склад» та «Об'ємна частка бензолу», що підтверджується протоколом випробувань від 07 жовтня 2013 року № 422/13, який був отриманий Інспекцією 23 жовтня 2013 року. Інспекція не несе відповідальності за результати лабораторних випробувань будь якої лабораторії. Крім того, отримавши висновки лабораторних випробувань, Інспекція повинна прийняти заходи, які чітко передбачені діючим законодавством.

Керуючись вимогами частин 1, 6 статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів», начальником Інспекції виданий припис від 24 жовтня 2013 року № 46 про заборону реалізації бензину неетильованого UNLEADED MOTOR GASOLINE RON - 95 вид І; виробник «Lukoil Neftochim Bourgas AD» 8104 Bourgas Industrial zone Bulgaria, Болгарія, дата виготовлення 31 липня 2013 року, як такого, що не відповідає за показниками «Фракційний склад» та «Об'ємна частка бензолу».

За реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, 25 жовтня 2013 року начальником Інспекції винесена постанова № 000310 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у розмірі 12817,80 грн.

Позивач скористався правом та за своєю ініціативою організував проведення повторних лабораторних випробувань, висновки яких відрізняються від лабораторних висновків Севастопольської лабораторії № 1 товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Стандарт-Сервіс». Самостійно вирішувати питання щодо визнання лабораторних випробувань недійсними не входить до повноважень Інспекції. Крім того, зауважив відповідач, на сьогоднішній час висновки Севастопольської лабораторії № 1 товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Стандарт-Сервіс» не оскаржувались і судом не скасовані.

Щодо запису в акті перевірки від 05 вересня 2013 року № 000540/540, що під час перевірки не встановлено порушень законодавства про захист прав споживачів, відповідач наголосив, що під час перевірки Інспекцією була здійснена контрольна закупка палива і будь-яких порушень законодавства про захист прав споживачів під час контрольної закупки не встановлено. Також не встановлено порушень в частині наявності кутка споживача та дотримання законодавства про заходи попередження вживання тютюнових виробів на території АЗС.

З огляду на викладене, дії Інспекції, за твердженням відповідача, є правомірними та такими, що відповідають вимогам законодавства.

У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на адміністративний позов від 03 грудня 2013 року № 2936/1-4/6.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Закон України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (надалі - Закон № 1023) регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно із частиною 3 статті 5 Закону № 1023 захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Статтею 6 Закону № 1023 визначено, що продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами. Щодо окремих груп продукції зазначені вимоги встановлюються законами та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі - Закон № 877) визначені правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до вимог статті 1 Закону № 877 державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 877 для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Згідно із частиною 6 статті 7 Закону № 877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Відповідно до частини 7 статті 7 Закону № 877 на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Частиною 8 статті 7 Закону № 877 визначено, що припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону № 877 орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону; надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені законом.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 23 Закону № 1023 у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог статті 26 Закону № 1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, серед іншого: 1) давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; 2) перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; 3) відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету. У разі встановлення за результатами проведених досліджень (експертизи) факту реалізації продукції неналежної якості та/або фальсифікованої суб'єкт господарювання, що перевірявся, відшкодовує здійснені за це витрати. Кошти відшкодовування витрат зараховуються до державного бюджету. Порядок відбору таких зразків визначається Кабінетом Міністрів України; 4) проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію; 6) припиняти відвантаження і реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів, до усунення суб'єктами господарювання виявлених недоліків; 8) приймати рішення про: а) припинення суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, реалізації та виробництва продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів, - до усунення виявлених недоліків; б) тимчасове припинення діяльності суб'єктів господарювання сфери торгівлі (секцій, відділів), послуг, у тому числі ресторанного господарства, складів підприємств оптової і роздрібної торгівлі та організацій незалежно від форми власності, що систематично реалізують товари неналежної якості, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання та транспортування товарів, - до усунення виявлених недоліків; 10) подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів; 13) накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок відбору та механізм здійснення органами державного нагляду (контролю) відбору зразків продукції у суб'єктів господарювання для проведення експертизи (випробування) визначений статтею 14 Закону № 877 та Порядком відбору зразків продукції для визначення її якісних показників та форми акта відбору зразків продукції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1280 (надалі - Порядок № 1280). Особливості відбору зразків окремих видів продукції визначаються іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 2 Порядку № 1280 визначено, що відбір зразків продукції здійснюється на підставі письмового вмотивованого рішення керівника органу державного нагляду (контролю) або його заступника згідно із Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». У рішенні про відбір зразків продукції зазначається кількість зразків для кожного виду (типу) продукції (не менш як два), необхідних для проведення експертизи (випробування), а також місце її проведення. При цьому кількість зразків продукції, що відбираються, повинна відповідати кількості, зазначеній у відповідному рішенні органу державного нагляду (контролю).

Пунктом 3 Порядку № 1280 визначено, що відбір зразків продукції здійснюється посадовою особою органу державного нагляду (контролю) у присутності керівника юридичної особи, фізичної особи - підприємця або уповноваженої ними особи, які мають право заявляти клопотання з приводу пов'язаних з таким відбором дій, про що вноситься запис до акта відбору зразків продукції.

Пунктом 5 Порядку № 1280 визначено, що відібрані зразки продукції повинні бути укомплектовані, упаковані та опломбовані (опечатані) посадовою особою органу державного нагляду (контролю) і зберігатися та транспортуватися в умовах, що забезпечують незмінність параметрів, за якими буде проводитися експертиза (випробування) таких зразків. Контрольний зразок продукції залишається у суб'єкта господарювання і зберігається в умовах, що забезпечують збереження його якості та цілісності, до ознайомлення з результатами експертизи (випробування).

Пунктом 6 Порядку № 1280 визначено, що посадова особа, яка відбирає зразки продукції для проведення експертизи (випробування), забезпечує їх збереження і своєчасність доставки до місця проведення експертизи (випробування).

Пунктом 7 Порядку № 1280 визначено, що посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт відбору зразків продукції (далі - акт) у трьох примірниках. Форма зразка акта відбору зразків продукції визначена зазначеним Порядком.

Згідно із вимогами статті 18 Закону № 877 у разі незгоди з результатами експертизи (випробування) суб'єкт господарювання має право оскаржити їх у суді. Для проведення повторної експертизи (випробування) використовується контрольний зразок продукції, відібраний відповідно до вимог цього Закону. Суб'єкт господарювання за своєю ініціативою може провести експертизу (випробування) зразка, що залишився в нього, в уповноваженій та/або акредитованій організації. У разі розходження результатів експертизи (випробування), проведених органом державного нагляду (контролю) та суб'єктом господарювання, спір вирішується судом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, товариство з обмеженою відповідальністю «НК-Гермес» (ідентифікаційний код 38349975) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Краснолуцької міської ради Луганської області 10 січня 2013 року за № 1 380 102 0000 001506, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 15 січня 2013 року серії АБ № 651699 (арк. справи 20).

Відповідно до наказу від 02 вересня 2013 року № 62 «Щодо проведення планових та позапланових перевірок на тиждень з 02 вересня 2013 року по 06 вересня 2013 року» та направлення на проведення перевірки від 02 вересня 2013 року № 000540/540 головними спеціалістами відділу контролю у сфері внутрішньої торгівлі Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області Найдьоновим О.А. і Козловим Р.Г. 05 вересня 2013 року проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів товариства з обмеженою відповідальністю «НК-Гермес» м. Красний Луч, Хрустальське шосе, 10; АЗС розташована: м. Красний Луч, Луганське шосе, 50-а (арк. справи 45, 47), за результатами якої складено акт від 05 вересня 2013 року № 000540/540 (арк. справи 54-55), яким на момент перевірки порушень Закону України «Про захист прав споживачів» не встановлено та зазначено, що відібрано зразки для лабораторних досліджень.

Під час проведення перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів головний спеціаліст Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області Козлов Р.Г. відповідно до статті 14 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та на підставі наказу від 25 червня 2013 року № 44 «Щодо відбору зразків продукції відділом внутрішньої торгівлі» у присутності менеджера з комерційної діяльності та управління товариства з обмеженою відповідальністю «НК Гермес» Щербини І.В. згідно акта відбору зразків продукції від 05 вересня 2013 року № 000055 здійснив відбір зразків продукції на АЗС ТОВ «НК Гермес», що розташована в м. Красний Луч, Луганське шосе, 50-а (арк. справи 46, 48), а саме:

- паливо дизельне Євро, сорт С, вид ІІІ (ДТ-5) в кількості 3 літри на суму 29,37 грн., дата виготовлення 18 липня 2013 року, виробник: ТОВ «Лукойл-Волгограднафтопереробник», Російська Федерація, м. Волгоград, вул. 40 років ВЛКСМ, буд. 55;

- бензин автомобільний неєтильований UNLEADED MOTOR GASOLINE RON - 95, клас В, вид І, в кількості 3 літри на суму 32,85 грн., дата виготовлення 31 липня 2013 року, виробник «Lukoil Neftochim Bourgas AD», 8104, Bourgas Industrial zone Bulgaria, Болгарія.

Акт відбору зразків продукції від 05 вересня 2013 року за № 000055 підписаний уповноваженою особою позивача без претензій та зауважень до здійсненого відбору. Контрольні зразки опломбовані та залишені на АЗС (арк. справи 48 на звороті).

На підставі заявки Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області (код ЄДРПОУ 37991168) від 06 вересня 2013 року за № 2026/1-4/3, що зареєстрована у випробувальній лабораторії 10 вересня 2013 року за вхідним номером 418, відібрані зразки за актом відбору зразків продукції від 05 вересня 2013 року № 000055 було досліджено акредитованою Севастопольською лабораторією № 1 товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Стандарт-Сервіс» (код ЄДРПОУ 33713040) відповідно до вимог ДСТУ ISO/IЕC 17025:2006 «Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій» (арк. справи 50-51, 89-91, 92, 93, 94, 95-116, 117, 118).

За результатами випробувань Севастопольською лабораторією № 1 товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Стандарт-Сервіс» складено протокол випробувань від 07 жовтня 2013 року № 422/13, згідно висновків якого зразок «бензина автомобільного А-95-Євро, клас В, вид І, виробник «Lukoil Neftochim Bourgas AD», Болгарія», відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови» за показниками «Детонаційна стійкість», «Масова концентрація свинцю», «Об'ємна частка вуглеводнів ароматичних», «Густина», але не відповідає за показниками «Фракційний склад», «Об'ємна частка бензолу» (арк. справи 51).

На підставі акта перевірки від 05 вересня 2013 року № 000540/540 з урахуванням результатів протоколу випробувань Севастопольської лабораторії № 1 товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Стандарт-Сервіс» від 07 жовтня 2013 року № 422/13 спеціалістами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області встановлено факт реалізації бензину автомобільного підвищеної якості А-95-Євро, клас В, вид І, виробник «Lukoil Neftochim Bourgas AD», Болгарія, що не відповідає за показниками «Фракційний склад», «Об'ємна частка бензолу» вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови».

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 6, 14, 26 Закону України «Про захист прав споживачів», частиною 1 статті 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положенням про порядок припинення (заборони) господарюючими суб'єктами відвантаження, реалізації (продажу) і виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів, затвердженого постановою Верховної Ради України від 25 січня 1995 року № 26/95-ВР, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Луганській області 24 жовтня 2013 року винесено припис за № 46, згідно якого ТОВ «НК Гермес» заборонено реалізацію бензину автомобільного підвищеної якості А-95-Євро, клас В, вид І, виробник «Lukoil Neftochim Bourgas AD», Болгарія та приписано вилучити з обігу зазначену вище продукцію, забезпечити неухильне виконання даного припису (арк. справи 53).

25 жовтня 2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Луганській області на підставі акта перевірки від 05 вересня 2013 року № 000540/540 винесено постанову № 000310 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою до позивача застосовано штраф у розмірі 12817,80 грн. (арк. справи 49).

Оскільки за наслідками лабораторних випробувань, які оформлені протоколом випробувань від 07 жовтня 2013 року № 422/13, встановлено, що зразок «бензину автомобільного А-95-Євро, клас В, вид І, виробник «Lukoil Neftochim Bourgas AD», Болгарія», відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови» за показниками «Детонаційна стійкість», «Масова концентрація свинцю», «Об'ємна частка вуглеводнів ароматичних», «Густина», але не відповідає за показниками «Фракційний склад», «Об'ємна частка бензолу», відповідач обґрунтовано та правомірно застосував заходи, передбачені нормами діючого законодавства, шляхом заборони реалізації зазначеної продукції та вилучення її з обігу. Тобто, орган державного нагляду під час здійснення державного контролю у зв'язку з порушенням суб'єктом господарювання вимог діючого законодавства, що підтверджено висновками експертизи, проведеної акредитованою лабораторією, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак, правомірно застосував до позивача заходи щодо усунення встановлених порушень та на законних підставах виніс оскаржуваний припис.

Крім того, при вирішенні даної адміністративної справи суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду справи позивачем не надано жодного доказу щодо визнання висновків лабораторних досліджень, які оформлені протоколом випробувань від 07 жовтня 2013 року № 422/13, необґрунтованими та скасування їх в судовому порядку. Внаслідок чого, судом встановлено та підтверджено належними доказами, що у відповідача були правові підстави для вжиття заходів реагування та винесення оскаржуваного припису.

В ході судового розгляду судом встановлено, що, не погоджуючись з результатами випробувань Севастопольської лабораторії № 1 товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Стандарт-Сервіс» від 07 жовтня 2013 року № 422/13, товариство з обмеженою відповідальністю «НК-Гермес» ініціювало проведення повторної експертизи в іншій альтернативній атестованій лабораторії. Згідно протоколу випробувань від 25 жовтня 2013 року № 843, складеному лабораторією приватного підприємства «Артемида» м. Макіївка (свідоцтво про атестацію від 25 січня 2013 року № ВЛ-016/2012, дійсне до 25 січня 2015 року, галузь атестації наведена в додатку до цього свідоцтва і є його невід'ємною частиною), відібрані 05 вересня 2013 року зразки партії бензину з АЗС позивача відповідають вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови», у тому числі «Об'ємна частка бензолу» та «Фракційний склад» (арк. справи 19, 88, 131, 132-134).

Тобто, висновки лабораторних випробувань, проведені Севастопольською лабораторією № 1 товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Стандарт-Сервіс» (протокол випробувань від 07 жовтня 2013 року № 422/13) на замовлення відповідача та лабораторією приватного підприємства «Артемида» (протокол випробувань від 25 жовтня 2013 року № 843) на замовлення позивача, є суперечливими.

Наданий позивачем на підтвердження обставин відсутності виявлених перевіркою порушень протокол випробувань лабораторії приватного підприємства «Артемида» від 25 жовтня 2013 року № 843 суд не приймає у якості належного та допустимого доказу у даній справі з огляду на таке.

По-перше, з протоколу випробувань лабораторії приватного підприємства «Артемида» від 25 жовтня 2013 року № 843 неможливо встановити ідентичність зразка, тобто, його тотожності зі зразком «бензину автомобільного А-95-Євро, клас В, вид І, виробник «Lukoil Neftochim Bourgas AD», який був відібраний відповідачем під час проведення перевірки та досліджений Севастопольською лабораторією № 1 товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Стандарт-Сервіс» (протокол випробувань від 07 жовтня 2013 року № 422/13). Зокрема, згідно акта відбору зразків продукції від 05 вересня 2013 року за № 000055 відбір зразків продукції здійснювався головним спеціалістом відділу контролю у сфері внутрішньої торгівлі Козловим Р.Г. у присутності менеджера з комерційної діяльності та управління товариства з обмеженою відповідальністю «НК-Гермес» Щербини І.В. Аналогічні данні містить і протокол випробувань Севастопольської лабораторії № 1 товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Стандарт-Сервіс» від 07 жовтня 2013 року № 422/13. Проте, у протоколі випробувань лабораторії приватного підприємства «Артемида» від 25 жовтня 2013 року № 843 особами, які відбирали пробу, зазначено три особи, а саме: Найденов О.А., Козлов Р.Г. та Щербина І.В. Крім того, у протоколі випробувань лабораторії приватного підприємства «Артемида» від 25 жовтня 2013 року № 843 зазначено, що датою відбирання проби є 05 вересня 2013 року акт № 14/14, у той час як акт відбору зразків продукції складений 05 вересня 2013 року за № 000055. Також, з протоколу випробувань лабораторії приватного підприємства «Артемида» від 25 жовтня 2013 року № 843 неможливо встановити, в якому вигляді до лабораторії надійшли проби, містили вони пошкодження чи ні, а також відсутня інформація щодо опломбування.

По-друге, товариство з обмеженою відповідальністю «НК-Гермес» в порушення вимог пункту 4.2.6 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 04 червня 2007 року № 271/121 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 липня 2007 року за № 762/14029, звернулось до альтернативної атестованої лабораторії приватного підприємства «Артемида» для проведення випробування після закінчення терміну зберігання проб, як арбітражних (45 діб), який встановлений пунктом 10.2 ДСТУ 4488:2005 «Нафта і нафтопродукти. Методи відбирання проб».

Таким чином, проведена позивачем експертиза не може бути підставою для спростування лабораторних досліджень, проведених на замовлення відповідача, і, як наслідок, підставою для скасування припису та постанови про накладення стягнень.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги, що в ході судового розгляду не встановлено порушень вимог діючого законодавства, яке регламентує реалізацію повноважень контролюючого органу під час здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, перевірки якості та безпеки продукції, що реалізується споживачам, суд приходить до висновку, що оскаржуваний припис винесено відповідачем правомірно.

Оскільки судом встановлено та підтверджується матеріалами справи факт реалізації товариством з обмеженою відповідальністю «НК-Гермес» бензину автомобільного підвищеної якості А-95-Євро, клас В, вид І, виробник «Lukoil Neftochim Bourgas AD», Болгарія, що не відповідає за показниками «Фракційний склад», «Об'ємна частка бензолу» вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови», тобто, факт реалізації продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, припис Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області від 24 жовтня 2013 року № 46 про заборону реалізації бензину автомобільного підвищеної якості А-95-Євро, клас В, вид І, виробник «Lukoil Neftochim Bourgas AD», Болгарія, і вилучення його з обігу та постанова Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області від 25 жовтня 2013 року № 000310 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у вигляді штрафу у розмірі 12817,80 грн. є законними та обґрунтованими, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність прийнятих ним припису від 24 жовтня 2013 року № 46 та постанови від 25 жовтня 2013 року № 000310 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Відповідно до частини 1 статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Частиною 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Законом України від 19 вересня 2013 року № 590-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набув чинності 23 жовтня 2013 року, внесені зміни до Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» судовий збір, зокрема, справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із частиною 3 статті 6 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Статтею 8 Закону України від 06 грудня 2012 року № 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено на 2013 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1147,00 гривні.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» встановлена ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - 0,03 розміру мінімальної заробітної плати.

З огляду на розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2013 року, встановленої статтею 8 Закону України від 06 грудня 2012 року № 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік», за подання до адміністративного суду після 23 жовтня 2013 року і до 31 грудня 2013 року позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1720,50 грн. та не більше 4588,00 грн., немайнового характеру - 68,82 грн.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду з позовом, який одночасно має майновий і немайновий характер, сплачено усього 243,00 грн. (69,00 грн. + 104,00 грн. + 70,00 грн.), а ставка судового збору в даній адміністративній справі складає: за подання адміністративного позову немайнового характеру - 68,82 грн.; за подання адміністративного позову майнового характеру - 1720,50 грн., з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1546,32 грн. (68,82 грн. + 1720,50 грн. - 243,00 грн.).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 15 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 22 квітня 2014 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «НК-Гермес» до Інспекції з питань захисту споживачів у Луганській області про скасування постанови від 25 жовтня 2013 року № 000310 та припису від 24 жовтня 2013 року № 46 відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НК-Гермес» (ідентифікаційний код 38349975, місцезнаходження: Луганська область, м. Красний Луч, Хрустальське шосе, буд. 10) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1546,32 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок шість гривень тридцять дві копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 22 квітня 2014 року.

Суддя Т.І. Чернявська