Постанова

від 15.04.2014 по справі п/811/536/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № П/811/536/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді - Чубари Н.В.

секретар судового засідання - Черна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за позовом Олександрійського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Олександрійський міськрайонний центр зайнятості (далі - позивач, Олександрійський МРЦЗ) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1(далі - відповідач, ОСОБА_1) безпідставно отримані кошти у розмірі 19311,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок приховування відповідачкою факту перебування у трудових відносинах з ТОВ «Салве файненс Україна» нею було безпідставно отримано допомогу по безробіттю, чим порушено норми Закону України «Про зайнятість населення». Відповідачці направлялись наказ та лист-повідомлення про наявність заборгованості, проте добровільно нею кошти не сплачено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях (т.2,а.с.98-99).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.04.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 23.04.2014р., про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності на підставі наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III (далі - Закон № 1533-III) встановлено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Частиною 1 статті 34 Закону №1533-ІІІ передбачено, що Фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Згідно Положення про Олександрійський міський центр зайнятості (т.1, а.с. 17-19), Центр є органом державної служби зайнятості, на який покладаються функції робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у місті Олександрії та Олександрійському районі.

Отже, законом передбачено право Олександрійського районного центру зайнятості на звернення до адміністративного суду з позовами про стягнення безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю.

19.10.2012 року відповідачка звернулася до Олександрійського міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Про зайнятість населення» (т.1,а.с.8).

З 19.10.2012 року відповідачці надано статус безробітної відповідно до підпунктів 1, 3, 4 статті 22, пункту 1 статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», підпунктів 2.7, 2.9 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю, що підтверджено даними витягу із наказів про прийняті рішення по відповідачу (т.1,а.с.9).

Відповідно до витягу з наказу, ОСОБА_1 знята з обліку з 03.11.2012 року, в зв'язку з працевлаштуванням на дотаційне місце (т.1,а.с.10, зв.бік).

В порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, Голосіївським районним центром зайнятості було проведено перевірку, за результатом якої було складено акт № 533 від 25.11.2013 року. Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у цивільно-правових відносинах з ТОВ «Салве файненс Україна», договір від 25.12.2011 року №323651 та отримувала дохід (т.1,а.с.11).

На підставі акту перевірки, 16.01.2014 року директором Олександрійського міськрайонного центру зайнятості було винесено наказ № 140116 Р2 про відшкодування коштів у розмірі 19311,58 грн. (заборгованість з ДБ у сумі 445,73 грн., витрати на дотаційне робоче місце - 18865,85 грн) (т.1, а.с.15).

З метою досудового врегулювання питання про добровільну сплату отриманих коштів, на адресу відповідача було направлено лист-повідомлення від 17.01.2014 року вих. 03-05/170103 про необхідність добровільного повернення коштів, сплачених як допомога по безробіттю на рахунок центру зайнятості (т.1, а.с.16).

Дійсно, відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Підпунктом «б» пункту 3 статті 1 вищевказаного Закону визначено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах і які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Відповідно до ч. 2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Частиною третьою цієї статті встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Салве файненс Україна», зареєстроване в м. Києві, в період перебування ОСОБА_1 на обліку у Олександрійському міськрайонному центрі зайнятості з листопада 2012 року по листопад 2013 року подавало відомості до ДПІ та УПФ Голосіївському району м.Києва нараховування заробітної плати та сплату страхових відрахування по відповідачу - а саме за лютий 2013 рік (т.1,а.с. 167,181т.2, а.с. 38) та листопад 2012 року (т.1, а.с. 228,247, т.2, а.с.88)

Статтею 1 Закону визначено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Так, позивачем, в долучених до справи поясненнях зазначено, що 25.12.2011 року між нею та ТОВ «Салве файненс Україна» було укладено договір доручення №323651, згідно якого вона здійснювала агентську страхову діяльність. В зв'язку з несвоєчасною виплатою комісійної винагороди з серпня 2012 року відповідачка припинила виконання страхової діяльності за договором доручення та фактично припинила цивільно-правові відносини з ТОВ «Салве файненс Україна», про що повідомила повіреному ТОВ «Салве файненс України» в м. Олександрії. При цьому окремих документів щодо припинення договору доручення сторонами складено не було. Також відповідачем зазначено, що комісійну винагороду за укладені договори в сумі 200,43 грн. в квітні - липні 2012 року, були нараховані підприємством лише в листопаді 2012 року (т.1,а.с.12). Так, відповідачка вважає, що дані кошти є фактично виплатою заборгованості з комісійної винагороди, а не доходом.

Суд звертає увагу на те, що з врахуванням специфіки предмету даного спору безумовними доказами перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з ТОВ «Салве файненс Україна», в період перебування на обліку в центрі зайнятості, є трудовий договір, наказ про прийняття на роботу, показанням свідків - керівника, запис в трудовій книжці тощо.

Вищезазначених доказів позивачем суду надано не було.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 03.11.2012 року працевлаштована на дотаційне робоче місце в ПП ОСОБА_2 продавцем продовольчих товарів. За період жовтень-листопад 2012 року відповідачкою отримано 445,73 грн. матеріального забезпечення та повернуто ПП ОСОБА_2 витрати на дотаційне робоче місце в сумі 18865,85 грн. (т.1.а.с.13-14).

Згідно із ст. 36 Закону № 1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг (абз. 1 ч. 2). Суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг (абз. 1 ч. 3).

Диспозицією норми передбачено декілька необхідних умов, за наявністю яких застосовується відповідна санкція. Зокрема, такими умовами є умисне невиконання застрахованою особою своїх обов'язків або зловживання ними.

Умисел має місце, коли особа усвідомлює протиправність своїх дій, передбачає його негативні наслідки, і бажає (прямий) або свідомо припускає (непрямий) їх настання.

Проте, достатніх доказів того, що відповідачка умисного не виконувала своїх обов'язків та зловживання ними, у справі немає.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працювала на дотаційному робочому місці, виконувала покладені на неї трудовим договором обов'язки, будь - яких претензій з боку ПП ОСОБА_2 в судовому засіданні не встановлено, а тому відсутні підстави для стягнення грошових коштів, одержаних відповідачкою за фактично виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу, якою визначено, що обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення покладається на суб'єкта владних повноважень.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення коштів є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Чубара