Постанова

від 06.05.2015 по справі п/811/536/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 травня 2015 рокусправа № П/811/536/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійського міськрайонного центру зайнятості на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі №П/811/536/14 за позовом до відповідача про Олександрійського міськрайонного центру зайнятості ОСОБА_1 стягнення безпідставно отриманих коштів,- ВСТАНОВИВ:

Олександрійський міськрайонний центр зайнятості (далі по тексту - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач), в якому просив стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти у розмірі 19311,58 грн.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позові, зазначив, зокрема, що відповідач був зобов'язаний повідомити про свою зайнятість та отримання доходів відповідно до цивільно-правової угоди №323651 від 25 грудня 2011 року, приховування факту зайнятості призвело до незаконного отримання відповідачем коштів на загальну суму 19311 грн. 58 коп.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі №П/811/536/14 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що доказів трудових відносин відповідача в період перебування на обліку у центрі зайнятості надано не було.

Позивач - Олександрійський міськрайонний центр зайнятості, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі №П/811/536/14 та задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначив, що відповідач, звертаючись до центру зайнятості, вказував, що не є найманим працівником, не укладав договорів цивільно-правового характеру, не отримує пенсії на пільгових умовах і не зареєстрований як фізична особа-підприємець. Не повідомивши про свою зайнятість, відповідач порушив п. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на такі підстави.

З матеріалів справи вбачається, що 19 жовтня 2012 року відповідач звернувся до Олександрійського міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю та з 19.10.2012 року відповідачу надано зазначений статус та розпочато виплату допомоги по безробіттю.

Згідно наказу від 13 листопада 2012 року №НТ121113 відповідач з 13.11.2012 року знятий з обліку у зв'язку з працевлаштуванням на дотаційне робоче місце.

Із матеріалів справи вбачається, що за період перебування відповідача як безробітного на обліку у позивача, ОСОБА_1 нараховано та виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 445,73 грн., що підтверджується відповідною довідкою позивача.

В порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, Голосіївським районним центром зайнятості було проведено перевірку, за результатом якої було складено акт № 533 від 25.11.2013 року. Перевіркою встановлено, що відповідач перебував у цивільно-правових відносинах з ТОВ «Салве файненс Україна» на підставі договору від 25.12.2011 року №323651 та отримував дохід.

На підставі акту перевірки, 16.01.2014 року директором Олександрійського міськрайонного центру зайнятості було винесено наказ № 140116 Р2 про відшкодування коштів у розмірі 19311,58 грн.

Стосовно отриманої позивачем суми допомоги по безробіттю у розмірі 445,73 грн., суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно матеріалів справи 25 листопада 2011 року між відповідачем та ТОВ «Салве файненс Україна» було укладено договір доручення №323651, згідно умов якого на відповідача покладається виконання певних обов'язків із здійснення від імені довірителя діяльності по сприянню укладенню договорів страхування та в межах виконання даного договору у відповідача виникає право на відповідну винагороду. Згідно пункту 7.1 вказаної угоди, договір укладено на невизначений строк та він набирав чинності з моменту його підписання. Доказів розірвання договору на момент звернення позивача до центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного матеріали справи не містять.

В межах укладеного договору за період діяльності відповідача з квітня по липень 2012 року, останньому було нараховано 200,43 грн. винагороди, що встановлено позивачем в межах проведеного розслідування за наслідками дослідження акту виконаних робіт, податкового розрахунку за формою 1 ДФ за IV квартал 2012 року.

Таким чином на момент звернення до позивача із заявою про надання статусу безробітного, відповідач перебував у договірних відносинах, що передбачали отримання винагороди, та здійснював відповідну діяльність, спрямовану на її отримання, в межах укладеної цивільно-правової угоди.

У відповідності до статті 11 Закону України «Про зайнятість населення» громадяни мають право на соціальний захист у сфері зайнятості згідно із законодавством України про зайнятість. Особи, визнані у встановленому порядку безробітними, мають право на одержання допомоги по безробіттю.

Згідно з пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5.5 розділу 5 зазначеного Порядку виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Підпунктом 1 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, передбачено, що центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітних, зокрема, з дня укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг).

Згідно частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що припинення виплати допомоги по безробіттю та зняття безробітних з обліку пов'язане із укладенням ними цивільно-правового договору, предметом якого є надання послуг за винагороду. Отже, укладення застрахованою особою, яка має статус безробітної, такого договору є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, тому неповідомлення цією особою центру зайнятості про виникнення такої обставини свідчить про невиконання нею своїх обов'язків та відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.

Згідно частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Вищенаведена правова позиція суду апеляційної інстанції узгоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року у справі №21-20а15.

За таких обставин, враховуючи безпідставне отримання відповідачем допомоги по безробіттю у розмірі 445,73 грн., що підтверджується відповідною довідкою, колегія суддів вбачає правові підстави для стягнення з відповідача зазначеної суми.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми коштів у розмірі 18865 грн. 85 коп. необхідно зазначити наступне.

Згідно частини 2 статті 7 Закону України« Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення» є:

- професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях;

- профорієнтація;

- пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей стосовно того, на які саме види соціальних послуг, визначених частиною 2 статті 7 Закону України« Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», було понесено витрати у розмірі 18865 грн. 85 коп., докази здійснення відповідних виплат та обґрунтованості їх розміру відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано.

Також колегія суддів зазначає, що у проведені судові засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача не прибув, пояснень стосовно вищевикладених обставин не надавав.

За таких обставин, враховуючи недоведеність походження заявленої до стягнення суми 18865 грн. 85 коп., правомірності визначення її розміру та відсутність доказів фактичної виплати, колегія суддів вважає позовні вимоги у даній частині необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, висновок суду першої інстанції не узгоджується із нормами матеріального права і тому суд апеляційної інстанції виходить із необхідності задоволення апеляційної скарги та скасування постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі №П/811/536/14.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійського міськрайонного центру зайнятості - задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі №П/811/536/14 - скасувати.

Позов Олександрійського міськрайонного центру зайнятості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь Олександрійського міськрайонного центру зайнятості (Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Леніна, 126-а; код ЄДРПОУ 23095859) 445 гривень 73 копійки.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко