Постанова

від 15.04.2014 по справі 816/517/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/517/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лі Н.А.,

представника позивача - Палун Д.В.,

представника відповідача - Павленко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокор Плюс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

05 лютого 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокор Плюс" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області в акті перевірки № 5839/16-03-22-02-12/37153992 від 21 червня 2013 року, що стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, є безпідставними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки позивач вважає, що проведені господарські операції з контрагентом ПП "Вісмут" є реальними, товарними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства, на підтвердження чого надав первинну бухгалтерську документацію. Тому, податкове повідомлення - рішення від 16 січня 2014 року № 0000082202/41 підлягає скасуванню в повному обсязі.

Представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач в письмових запереченнях зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокор плюс" (ідентифікаційний код 37153992) зареєстровано як юридична особа 09 червня 2010 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, копія якої наявна в матеріалах справи /а. с. 46/.

Позивач з 11 червня 2010 року перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ /а. с. 46/.

На підставі направлення від 23 грудня 2013 року № 1725/001725, виданого Кременчуцькою ОДПІ та згідно наказу Кременчуцької ОДПІ № 1819 від 23 грудня 2013 року у період з 23 грудня 2013 року по 27 грудня 2013 року посадовими особами податкового органу було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Єврокор плюс" (код ЄДРПОУ 37153992) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Вісмут" (код ЄДРПОУ 38113463) за період грудень 2012 року.

За наслідками перевірки Кременчуцькою ОДПІ складено акт від 27 грудня 2013 року № 5839/16-03-22-02-12/37153992, згідно із висновками якого встановлено порушення вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено ПДВ всього на суму 180 362 грн., в тому числі за грудень 2012 року в сумі 180 362 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 27 грудня 2013 року № 5839/16-03-22-02-12/37153992, відповідачем 16 січня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082202/41, яким ТОВ "Єврокор плюс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 225 452 грн. 50 коп., в тому числі основний платіж - +180 362 грн., штрафні (фінансові) санкції - 45 090 грн. 50 коп.

З вимогою про скасування вказаного податкового повідомлення - рішення ТОВ "Єврокор плюс" звернулось до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню - рішенню від 16 січня 2014 року № 0000082202/41 суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно положень статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки в акті перевірки йдеться про непідтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій з ПП "Вісмут", суд вважає за необхідне дослідити господарські взаємовідносини позивача з вказаним контрагентом.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "Вісмут" (ідентифікаційний код 38113463) є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліметал-торг" (ідентифікаційний код 38113463) з 21 травня 2013 року /а. с. 110-114/.

Так, між позивачем (Покупець) та ТОВ "Поліметал-торг" (Постачальник) був укладений договір № 23/11 від 23 листопада 2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, для виконання будівельних робіт, а покупець прийняти і оплатити продукцію на умовах, викладених у договорі /а. с. 24/. Постачальник передає товар покупцеві, а покупець приймає його на умовах DDP (пункт призначення вантажоодержувача), відповідно до "Інкотермс". Поставка продукції здійснюється за рахунок постачальника. Разом з партією продукції постачальник надає вантажоотримувачу товарно-супровідні документи, сертифікат якості чи інші документи, які підтверджують якість продукції (пункт 4 договору).

Позивачем на підтвердження проведення господарських операцій надані рахунок-фактура № 2988 від 31 грудня 2012 року /а. с. 94/, видаткова накладна № 2988 від 31 грудня 2012 року /а. с. 26/, податкова накладна № 605 від 31 грудня 2012 року /а. с. 27/, згідно яких позивачем придбано фарби Rustbond (2000 л) за ціною без ПДВ 233 340 грн., Phenoline 300 (2500 л) за ціною без ПДВ 275 000 грн., Nullifire system E (2587,8 л) за ціною без ПДВ 323 475 грн., Carbocoat 150X (1200 л) за ціною без ПДВ 69 996 грн., а усього на суму 1 082 173 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ 180 362 грн. 20 коп.

Ані позивачем, ані відповідачем не спростовано та не ставились під сумнів висновки акту перевірки щодо сплати позивачем коштів за товарно-матеріальні цінності, на підтвердження чого позивачем надані виписки з банківського рахунку позивача, з яких вбачається оплата ТОВ "Поліметал-торг" за товар /а. с. 92-93/.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, транспортування товару на адресу ТОВ "Єврокор плюс" здійснювалося перевізником постачальника ТОВ "Поліметал-торг" - СПД ОСОБА_3, на склад позивача - будівлю виробничого корпусу по вул. Ярмарковій, 7 в м. Кременчук, на підтвердження чого позивачем надана копія товарно-транспортної накладної /а. с. 28/, копія довіреності № 30 від 31 грудня 2012 року на отримання від тОВ "Поліметал-торг" матеріальних цінностей /а. с. 124/.

Позивачем товар було оприбутковано, що підтверджується прибутковою накладною № ЕВ-0000028 від 31 грудня 2012 року /а. с. 125/, актом контрольної перевірки інвентаризації цінностей на основний склад від 28 серпня 2013 року /а. с. 121-123/, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 281 /а. с. 126/.

У своїх письмових поясненнях /а. с. 115-116/ та усних поясненнях суду позивач зазначив, що придбаний товар використовується у господарській діяльності, а саме: для фарбування нафтохімічних резервуарів, вагоно-цистерн, нафто- та газових і нафтових трубопроводів. Придбаний у ТОВ "Поліметал-торг" товар на даний час зберігається на складі позивача.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає, що підприємство - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідачем реальність вказаних операцій заперечується, серед іншого, з тих підстав, що підприємством не надано оборотно-сальдові відомості по балансових рахунках № 361 "розрахунки з вітчизняними покупцями", № 631 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", оборотно-сальдові відомості по балансових рахунках № 681 "Розрахунки по отриманих авансах (в національній валюті), № 371 "Розрахунки за виданими авансами (в національній валюті) не можливо проаналізувати стан дебіторської/кредиторської заборгованості по взаєморозрахункам з контрагентами за період грудень 2012 року. Також, відповідач в акті зазначив, що при перевірці системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (Податковий блок) по ланцюгу постачання імпортної фарби марки Rustbond, Phenoline 300, Nullifire system E, Carbocoat 150X, встановлено, що дана фарба не була імпортована, а лише полягала в документальному оформленні первинних документів з метою ухилення від сплати податків /а. с. 16-17/.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно частини 2 статті 9 Закону первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Суд зауважує, що в матеріалах справи містяться оборотно-сальдові відомості по балансових рахунках № 361 "розрахунки з вітчизняними покупцями", № 631 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" /а. с. 141-142/.

Фактичне отримання позивачем товару підтверджене наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.

Також, суд не погоджується з доводами податкового органу про не підтвердження придатності придбаного товару до подальшого використання у зв'язку з відсутністю сертифікатів або паспортів, які б могли підтвердити якість продукції та не підтвердження подальшого отримання доходів від використання придбаних товарів, що є визначальною підставою для включення сум до складу валових витрат, з тих підстав, що відсутність документів, що підтверджують якість товару, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару.

Таким чином, наявні у справі докази в їх сукупності, надають підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "Єврокор плюс" та ТОВ "Поліметал-торг", правонаступником якого є ПП "Вісмут", з придбання товарів.

Відповідачем, відповідно до акту перевірки та письмових заперечень, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Поліметал-торг", правонаступником якого є ПП "Вісмут" заперечується також з тих підстав, що податковим органом отримано акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 06 грудня 2013 року № 397/223/38113463 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Вісмут" з питань правомірності проведених господарських відносин за період з 01 жовтня 2010 року по 30 листопада 2013 року.

З цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також звертає увагу на те, що позивач та його контрагенти, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Дослідивши вказані обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокор Плюс" підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокор Плюс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 16.01.2014 року № 0000082202/41.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38742715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокор Плюс" (код ЄДРПОУ 37153992) витрати зі сплати судового збору в сумі 450 (чотириста п'ятдесят) гривень 90 (дев'яносто) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 22 квітня 2014 року.

Суддя Р.І. Молодецький