УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2014 р.Справа № 816/517/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2014р. по справі № 816/517/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокор Плюс"
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокор Плюс", звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про вчинення ним порушень є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства, наполягав на правильності обчислення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 16.01.2014 року № 0000082202/41.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.
У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення від 23 грудня 2013 року № 1725/001725, виданого Кременчуцькою ОДПІ та згідно наказу Кременчуцької ОДПІ № 1819 від 23 грудня 2013 року у період з 23 грудня 2013 року по 27 грудня 2013 року посадовими особами податкового органу було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Єврокор плюс" (код ЄДРПОУ 37153992) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Вісмут" (код ЄДРПОУ 38113463) за період грудень 2012 року.
За наслідками перевірки Кременчуцькою ОДПІ складено акт від 27 грудня 2013 року № 5839/16-03-22-02-12/37153992, згідно із висновками якого встановлено порушення вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено ПДВ всього на суму 180 362 грн., в тому числі за грудень 2012 року в сумі 180 362 грн.
На підставі висновків акту перевірки від 27 грудня 2013 року № 5839/16-03-22-02-12/37153992, відповідачем 16 січня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082202/41, яким ТОВ "Єврокор плюс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 225 452 грн. 50 коп., в тому числі основний платіж - +180 362 грн., штрафні (фінансові) санкції - 45 090 грн. 50 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності в діях позивача порушень положень Податкового кодексу України та, відповідно, відсутності факту заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Висновки відповідача викладені в акті перевірки позивача не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.
Встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що ПП "Вісмут" (ідентифікаційний код 38113463) є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліметал-торг" (ідентифікаційний код 38113463) з 21 травня 2013 року /а. с. 110-114/.
Так, 23 листопада 2012 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Поліметал-торг" (Постачальник) був укладений договір № 23/11 , відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, для виконання будівельних робіт, а покупець прийняти і оплатити продукцію на умовах, викладених у договорі /а. с. 24/. Постачальник передає товар покупцеві, а покупець приймає його на умовах DDP (пункт призначення вантажоодержувача), відповідно до "Інкотермс". Поставка продукції здійснюється за рахунок постачальника. Разом з партією продукції постачальник надає вантажоотримувачу товарно-супровідні документи, сертифікат якості чи інші документи, які підтверджують якість продукції (пункт 4 договору).
На підтвердження проведення господарських операцій позивачем надані рахунок-фактура № 2988 від 31 грудня 2012 року /а. с. 94/, видаткова накладна № 2988 від 31 грудня 2012 року /а. с. 26/, податкова накладна № 605 від 31 грудня 2012 року /а. с. 27/, згідно яких позивачем придбано фарби Rustbond (2000 л) за ціною без ПДВ 233 340 грн., Phenoline 300 (2500 л) за ціною без ПДВ 275 000 грн., Nullifire system E (2587,8 л) за ціною без ПДВ 323 475 грн., Carbocoat 150X (1200 л) за ціною без ПДВ 69 996 грн., а усього на суму 1 082 173 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ 180 362 грн. 20 коп.
Транспортування товару на адресу ТОВ "Єврокор плюс" здійснювалося перевізником постачальника ТОВ "Поліметал-торг" - СПД ОСОБА_1, на склад позивача - будівлю виробничого корпусу по вул. Ярмарковій, 7 в м. Кременчук, що підтверджується копією товарно-транспортної накладної /а. с. 28/, копією довіреності № 30 від 31 грудня 2012 року на отримання від тОВ "Поліметал-торг" матеріальних цінностей /а. с. 124/.
Позивачем товар було оприбутковано, що підтверджується прибутковою накладною № ЕВ-0000028 від 31 грудня 2012 року /а. с. 125/, актом контрольної перевірки інвентаризації цінностей на основний склад від 28 серпня 2013 року /а. с. 121-123/, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 281 /а. с. 126/.
Придбаний товар використовується у господарській діяльності, а саме: для фарбування нафтохімічних резервуарів, вагоно-цистерн, нафто- та газових і нафтових трубопроводів. Придбаний у ТОВ "Поліметал-торг" товар на даний час зберігається на складі позивача.
Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно положень статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:
а) у паперовому вигляді;
б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.
Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Також, ст. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).
Із положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Згідно частини 2 статті 9 Закону первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.
В матеріалах справи містяться оборотно-сальдові відомості по балансових рахунках № 361 "розрахунки з вітчизняними покупцями", № 631 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" /а. с. 141-142/.
Фактичне отримання позивачем товару підтверджене наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу необґрунтованості доводів податкового органу про не підтвердження придатності придбаного товару до подальшого використання у зв'язку з відсутністю сертифікатів або паспортів, які б могли підтвердити якість продукції та не підтвердження подальшого отримання доходів від використання придбаних товарів, що є визначальною підставою для включення сум до складу валових витрат, оскільки відсутність документів, що підтверджують якість товару, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару.
Отже наявні в матеріалах справи докази свідчать про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "Єврокор плюс" та ТОВ "Поліметал-торг", правонаступником якого є ПП "Вісмут", з придбання товарів.
Щодо посилання в акті перевірки на неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Вісмут" , колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).
Згідно ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Так, 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі у за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.
Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що фактичні господарські відносини між позивачем та його контрагентом мали місце, позивачем отримано від належним чином оформлені податкові накладні на всю суму товару (виконаних робіт), які оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.
Отже, вимоги позивача ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а саме: належним чином оформленими податковими накладними, іншими первинними документами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Зважаючи на те, що відсутні підстави для донарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем, тому відсутні підстави для застосування відносно позивача штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної інстанції висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2014р. по справі № 816/517/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Катунов В.В. Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.
Суд | Харківський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 03.06.2014 |
Оприлюднено | 20.06.2014 |
Номер документу | 39262060 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Харківський апеляційний адміністративний суд
Катунов В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні