Постанова

від 10.04.2014 по справі 826/2089/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2089/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Метал Інвест" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2013 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Метал Інвест" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТзОВ "Євро Метал Інвест" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001152220 від 11.02.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2013 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність податкового повідомлення - рішення № 0001152220 від 11.02.2013.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, посадовими особами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Євро Метал Інвест" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.09.2012; за наслідками перевірки складено акт № 331/22-222-34727913 від 28.01.2013.

Згідно висновків акта № 331/22-222-34727913 від 28.01.2013 перевіркою встановлено порушення:

п. 138.2, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами та доповленнями (далі - ПК України).

пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України

п. 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» № 1020 від 24.12.2010.

11.02.2013 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби винесено податкове повідомлення - рішення №0001152220, яким на підставі акту перевірки за порушення п. 138.2, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141 ПК України позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств загальну суму 580 135, 00 грн, у тому числі за основним платежем 490740,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 27395,00 грн.

Судом першої інстанції підтримано висновки податкового органу, викладених в акті перевірки, що на порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України позивачем завищено витрати від операцій з нікчемних угод та без документального підтвердження витрат на загальну суму 521 805, 00 грн. Такі висновки податкового органу та суду першої інстанції спростовуються наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з контрагентом - ПП «Баланс ООО», на підставі яких позивачем сформовано дані податкового обліку, колегією суддів встановлено наступне.

25.01.2012 між позивачем (замовник) та ПП «Баланс ООО» (підрядник) укладено договір № 25-1/2012, відповідно до якого останні зобов'язується за завданням замовника виконати роботи по демонтажу (порізці) портальних кранів (т. 1 а.с. 49 - 52).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано акти виконаних робіт від 01.02.2012, 01.03.2012, 30.03.2012 (т. 1 а.с. 60-63), податкові накладні № 3 від 01.02.2012 на загальну суму 42 768,00 грн, № 5 від 01.03.2012 на загальну суму 50 466, 00 грн, № 6 від 01.03.2013 на загальну суму 47 010, 00 грн, № 7 від 01.03.2012 на загальну суму 53 934, 00 грн, № 9 від 30.03.2012 на загальну суму 55 800, 00 грн, № 10 від 30.03.2012 на загальну суму 49 722, 00 грн, № 11 від 30.03.2012 на загальну суму 54 325, 80 грн, № 12 від 30.03.2012 на загальну суму 56550, 00 грн, № 13 від 30.03.2012 на загальну суму 53 817, 00 грн, № 14 від 30.03.2012 на загальну суму 57 412, 20 грн ( т. 1 а.с. 64-73), банківські виписки (т. 1 а.с. 74-77).

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом здійснювались в межах господарської діяльності позивача, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Підпунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

За змістом вищезазначених приписів, надані позивачем акти виконаних робіт та податкові накладні є первинними документами, які підвереджують реальність здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено колегією суддів, на дату підписання договорів та розрахункових документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

Враховуючи зміст ст.ст. 203, 204, 215, 228 Цивільного кодексу України, відсутніть будь-яких належних та допустимих доказів визнання судом даного договору підряду недійсним, наявності обвинувального вироку щодо будь-якої з посадових осіб ПП «Баланс ООО» або його контрагентів та притягнення таких осіб до кримінальної відповідальності за залочин, передбачений ст.ст. 212, 205 Кримінального кодексу України, колегія суддів доходить висновку про відсутність законних підстав для нарахування позивачу грошового зобов`язання по господарським операціям із вищевказаним контрагентом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що не відповідає моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на акті Криворізької північної МДПІ ДПС № 78/224/30502362 від 30.07.2012 «Про результати документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «Баланс ООО» (код за ЄДРПОУ 30502362) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «ОГК» (код ЄДРПОУ 36374360 березень 2012 року».

Колегія суддів не приймає в якості доказу акт № 78/224/30502362 від 30.07.2012, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Як вже зазначалось вище на період господарських взаємовідносин між позивачем та ПП «Баланс ООО» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про використання позивачем кредитних коштів в сумі 39 845 000, 00 грн (5005653, 27 доларів США) не в господарській діяльності та віднесення до фінансових витрат у рядку 06.4 Декларації «Фінансові витрати відповідно до підпункту 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 розділу ІІІ ПК України» суму відсотків за користування кредиту в розмірі 1657224, 00 грн, чим порушено пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 ПК України з огляду на наступне.

Згідно пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

З наведених правових норм вбачається, що поворотною фінансовою допомогою є кошти, отримані платником податків у користування на визначений строк.

Згідно кредитного договору № 65ВД від 10.12.2010 ПАТ «ВТБ Банк» (банк) надав позивачу (позичальник) кредит в сумі 10 000 000 доларів США. Базовий розмір процентів складає 10% річних.

Відповідно до умов кредитного договору, цільовим використанням наданих коштів є:

- рефінансування заборгованості ПАТ «Вторинні ресурси» (24714951) в ПАТ «Укрексімбанк» в розмірі 4 675 000 доларів США (37 213 000,00 грн.) згідно кредитного договору № 151108К55 від 20.08.2008;

- рефінансування заборгованості позивача в ПАТ АБ «Укргазбанк» в розмірі 3 760 000 доларів США (29 929 600,00 грн), згідно договору за № 2/2010 від 12.03.2010;

- поповнення обігових коштів в розмірі 1 565 000 дол. США (12 457 400,00 грн.).

Виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором забезпечувалось в тому числі, відповідно до п. 1.3.3 та п. 1.3.4 кредитного договору наступною іпотекою нерухомого майна та рухомого майна (обладнання), що належить ПАТ «Вторинні ресурси» і розташоване за адресами зазначеними в договорі.

Позивач з метою отримання кредитних коштів від банку звернувся до ПАТ «Вторинні ресурси» з проханням про надання в іпотеку та заставу майна ПАТ «Вторинні ресурси», що було необхідною умовою отримання кредиту ТОВ "Євро Метал Інвест" для рефінансування власної заборгованості та поповнення обігових коштів позичальника.

15.12.2012 між позивачем та ПАТ «Вторинні ресурси» укладено договір № 12/1210 про надання поворотної фінансової допомоги, на суму 40 000 000, 00 грн із строком повернення до 31.12.2012.

Колегією суддів встановлено, що зобов`язання за даним договором сторони виконали належним чином та припинили його дію після повернення ПАТ «Вторинні ресурси» фінансової допомоги в повному обсязі 27.12.2011.

Таким чином, враховуючи те, що однією із умов цільового використання кредиту є рефінансування заборгованості ПАТ «Вторинні ресурси» (24714951) перед ПАТ «Укрексімбанк» та беручи до уваги те, що виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором забезпечувалось відповідно до п. 1.3.3 та п. 1.3.4 кредитного договору наступною іпотекою нерухомого майна та рухомого майна (обладнання), що належить ПАТ «Вторинні ресурси», колегія суддів вважає необхідним скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001152220 від 11.02.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 580 135, 00 грн, у тому числі за основним платежем 490740,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 27395,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Метал Інвест" - задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2013 - скасувати та постановити нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Метал Інвест" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити .

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби № 0001152220 від 11.02.2013.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 08.04.2014.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.