Ухвала

від 22.09.2015 по справі 826/2089/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року м. Київ К/800/24530/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Веденяпіна О.А.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві правонаступника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі № 826/2089/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Метал Інвест» (далі - Товариство) до ДПІ,

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0001152220 від 11.02.2013 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

4 квітня 2013 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у задоволенні позову відмовлено.

10 квітня 2014 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 квітня 2013 року скасована, позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0001152220 від 11.02.2013 року скасоване.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 7.12.2012 року до 4.01.2013 року ДПІ була здійснена планова виїзна перевірка Товариства щодо дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.04.2011 року до 30.09.2012 року, за наслідками якої 28.01.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п. 138.2 , пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 , п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток, у розмірі 490 740,00 грн., а також у порушення пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 , п. 167.1 ст. 167 , пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 , пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 , «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України занижений податок на доходи фізичних осіб, у розмірі 355,50 грн.

11 лютого 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001152220 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 518 135,00 грн.

Колегія суддів вважає висновок апеляційного адміністративного суду про задоволення позову обґрунтованим з таких підстав.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Згідно з до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року , первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суди встановили, що 25.01.2012 року між Товариством та ПП «Баланс ООО» був укладений договір № 25-1/2012, відповідно до якого ПП «Баланс ООО» зобов'язалося виконати роботи щодо демонтажу (порізці) портальних кранів.

Для підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало акти виконаних робіт; податкові накладні; банківські виписки.

Апеляційний суд правильно зазначив, що на час здійснення господарських операцій Товариство та його контрагент були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Надані Товариством первинні документи відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом.

Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що окружний суд, відмовляючи у задоволенні позову, прийшов до передчасного висновку, що Товариством використовувалися кредитні кошти, у розмірі 39 845 000, 00 грн. (5 005 653,27 доларів США) не в господарській діяльності. У порушення вимог пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 , п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України Товариство віднесло до фінансових витрат у рядку 06.4 Декларації «Фінансові витрати відповідно до підпункту 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України» відсотки за користування кредитом, у розмірі 1 657 224,00 грн.

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Поворотною фінансовою допомогою є кошти, отримані платником податків у користування на визначений строк.

Згідно кредитного договору № 65ВД від 10.12.2010 ПАТ «ВТБ Банк» (банк) надав Товариству кредит, у розмірі 10 000 000 доларів США. Базовий розмір процентів складає 10% річних.

Відповідно до умов кредитного договору, цільовим використанням наданих коштів є: рефінансування заборгованості ПАТ «Вторинні ресурси» (24714951) в ПАТ «Укрексімбанк», у розмірі 4 675 000 доларів США (37 213 000,00 грн.), згідно кредитного договору № 151108К55 від 20.08.2008 року; рефінансування заборгованості Товариства в ПАТ АБ «Укргазбанк», у розмірі 3 760 000 доларів США (29 929 600,00 грн.), згідно договору № 2/2010 від 12.03.2010 року; поповнення обігових коштів, у розмірі 1 565 000 доларів США (12 457 400,00 грн.).

Виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором забезпечувалось в тому числі, відповідно до п. 1.3.3 та п. 1.3.4 кредитного договору наступною іпотекою нерухомого майна та рухомого майна (обладнання), що належить ПАТ «Вторинні ресурси» і розташоване за адресами зазначеними в договорі.

Товариство з метою отримання кредитних коштів від банку звернулося до ПАТ «Вторинні ресурси» з проханням про надання в іпотеку та заставу майна ПАТ «Вторинні ресурси», що було необхідною умовою отримання кредиту Товариством для рефінансування власної заборгованості та поповнення обігових коштів позичальника.

15 грудня 2012 року між Товариством та ПАТ «Вторинні ресурси» був укладений договір № 12/1210 щодо надання поворотної фінансової допомоги, на суму 40 000 000, 00 грн. із строком повернення до 31.12.2012 року.

Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що зобов'язання за даним договором сторони виконали належним чином та припинили його дію після повернення ПАТ «Вторинні ресурси» фінансової допомоги в повному обсязі 27.12.2011 року.

Таким чином, враховуючи те, що однією із умов цільового використання кредиту є рефінансування заборгованості ПАТ «Вторинні ресурси» перед ПАТ «Укрексімбанк» та беручи до уваги те, що виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором забезпечувалось відповідно до п. 1.3.3 та п. 1.3.4 кредитного договору наступною іпотекою нерухомого майна та рухомого майна (обладнання), що належить ПАТ «Вторинні ресурси», податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0001152220 від 11.02.2013 року підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного адміністративного суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 220-1, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Веденяпін О.А.

Юрченко В.П.