Постанова

від 17.04.2014 по справі 914/2434/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року Справа № 914/2434/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Ліана" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 18.12.13 у справі№ 914/2434/13 Господарського суду Львівської області за позовомПрокурора Личаківського району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ліана" провнесення змін до договору оренди землі

за участю представників сторін від:

прокурора : Бондарчук В.М. (посв. № 023013)

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліана" про внесення змін до укладеного між сторонами договору оренди землі від 12.08.04, шляхом викладення його умов в наступній редакції: пункт 5. "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4 218 224,25 грн."; пункт 9. "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 126 546,73 грн. в рік, що становить три відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок 33215812700006 в УДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 38007620, отримувач: міський бюджет для Личаківського району, код платежу: 13050200 для юридичних осіб до 30-го числа місяця наступного за звітним". Позовні вимоги обґрунтовані обставинами зміни розміру нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки та зміною розміру річної орендної плати за землю. При цьому прокурор посилався на приписи статей 632, 651 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статей 274, 288 Податкового кодексу України, статей 21, 30 Закону України "Про оренду землі", статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 5, 13, 18, 23 Закону України "Про оцінку земель".

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.07.13, ухваленим суддею Долінською О.З., позов задоволено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для внесення змін до спірного договору у зв'язку із зміною розміру нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки та необхідністю приведення договору у відповідність до вимог чинного законодавства. При цьому суд керувався приписами статей 632, 651, 792 Цивільного кодексу України, статей 21, 30 Закону України "Про оренду землі", статей 25, 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 18 Закону України "Про оцінку земель".

Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Дубник О.П. - головуючий, Скрипчук О.С., Матущак О.І., постановою від 18.12.13 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліана" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами обставин відсутності підстав та недотримання позивачем процедури внесення змін у договір оренди. Водночас скаржник зазначає про те, що норми закону, якими збільшено мінімальний розмір орендної плати та рішення місцевих рад про затвердження нової (вищої) нормативної грошової оцінки землі не мають зворотної дії у часі та не поширюються на договори, укладені до набрання ним чинності. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 632, 651 Цивільного кодексу України, статей 188, 284 Господарського кодексу України, статті 30 Закону України "Про оренду землі", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.08.04 року між Львівською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліана" (орендар) укладено договір оренди землі №Л-150, відповідно до пункту 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. Довгій, 3 для обслуговування складських приміщень. Відповідно до пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка, кадастровий №4610137200:05:002:0012, загальною площею 0,1371 га. Положенням пункту 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 850 486,14 грн. Пунктом 9 договору сторони погодили розмір орендної плати, що становить 15 314,07 грн. в рік та порядок її внесення (щомісячно рівними частинами). Зазначений договір зареєстрований у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 30.09.04 за №04:04:438:01002 кн.04-5. Також судами встановлено, що ухвалою Львівської міської ради № 2712 від 18.06.09 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Львова" з 01.01.11 введено нову грошову оцінку земель м. Львова. Управлінням Держкомзему у м. Львові 27.09.12 надано нормативно грошову оцінку земельної ділянки, що перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліана", яка станом на вересень 2012 року становить 4 218 224,25 грн., розмір земельного податку - 42 182,24 грн. в рік, розмір орендної плати - 126 546,73 грн. в рік. Листом № 2403-вих-184 від 21.02.13 Львівська міська рада повідомляла відповідача про необхідність укладення додаткової угоди до договору щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки землі та розміру орендної плати, проте зміни до договору внесені не були, що і стало підставою для звернення прокурора з даним позовом. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги прокурора Личаківського району м. Львова, заявлені в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліана" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № Л-150 від 12.08.04 в частині пунктів 5, 9 щодо зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати на підставі чинного законодавства, з огляду на прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення. За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною 1 статті 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Судами під час розгляду справи було встановлено, що положеннями спірного договору оренди та нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору. За таких обставин, висновок судів про наявність підстав для внесення змін до договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати ґрунтується на вимогах закону. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та стосуються оцінки доказів, яка знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і при вирішені спору суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліана" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.13 у справі № 914/2434/13 Господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець