Ухвала

від 17.04.2014 по справі 303/6910/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

17.04.2014 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з участю секретаря ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 , прокурора ОСОБА_7 , представника потерпілого і цивільного позивача адвоката ОСОБА_8 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11кп/777/137/2014 за апеляційними скаргами старшого прокурора прокуратури м. Мукачева ОСОБА_9 , потерпілого і представника цивільного позивача ОСОБА_10 , на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.02.2014.

Цим вироком ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець і мешканець АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одружений, що має на утриманні одну дитину, приватний підприємець, не судимий, виправданий за обвинуваченням у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.191 КК України.

Ухвалено відмовити в позові приватного підприємства «Майстер Люкс» про стягнення 23719 грн. 84 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та в позові потерпілого ОСОБА_12 про стягнення 15000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_5 обвинувачувався в тому, що працюючи директором Закарпатської філії приватного підприємства (ПП) «Майстер Люкс», 19.03.2008 склав завідомо неправдивий протокол загальних зборів цього підприємства за участі його власника - ОСОБА_10 , до якого вніс рішення про взяття в оренду для потреб філії свого автомобіля «Фольксваген Гольф» НОМЕР_1 та про уповноваження головного бухгалтера філії ОСОБА_13 укласти від імені філії договір оренди, надав його останній, ввів її в оману щодо її повноваження укладати такий договір, і, як фізична особа, уклав з нею договір оренди свого автомобіля, відповідно до якого автомобіль переходив у тимчасове платне користування філії.

На підставі цього договору Закарпатська філія ПП «Майстер Люкс» з 19.03.2010 по 19.03.2011 здійснювала технічне обслуговування належного ОСОБА_5 автомобіля «Фольксваген Гольф» НОМЕР_1 , на що витратила 12 581 грн. 87 коп..

Такі діяння ОСОБА_5 орган досудового розслідування кваліфікував за ч.2 ст. 191 КК України, як розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та за ч.1 ст. 366 КК України, як службове підроблення.

Як убачається з вироку, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, оскільки встановив, що договір оренди автомобіля «Фольксваген Гольф» НОМЕР_1 між ОСОБА_5 і ОСОБА_13 від 19.03.2010 був укладений на підставі наказу ОСОБА_5 від 30.12.2008, як директора Закарпатської філії ПП «Майстер Люкс», який не скасований, за усним погодженням з ОСОБА_10 та без посилання на протокол зборів ПП.

В апеляційних скаргах, які подав ОСОБА_10 , як потерпілий і як цивільний позивач, порушується питання про скасування вироку та ухвалення нового, визнання ним ОСОБА_5 винним у злочині, передбаченому ч.2 ст. 191 КК України та задоволення цивільного позову в повному обсязі. Зазначається, що підроблений протокол зборів підприємства слугував для нотаріуса підтвердженням повноваження ОСОБА_13 укладати договір оренди. Незважаючи на те, що в договорі оренди він не згадується, чого законом і не вимагається, він був одним з обов`язкових для вчинення нотаріальної дії документів, а отже його складання ОСОБА_5 знаходиться в причинному зв`язку з укладенням договору оренди автомобіля. Що стосується наказу від 30.12.2008, то, по-перше, в провадженні фігурує тільки його ксерокопія, виготовлена, на його думку, під час кримінального провадження; по-друге, згідно показань ОСОБА_13 , їй про нього нічого не відомо; по-третє, в будь-якому випадку такий наказ був би незаконним, оскільки його винесення виходить за межі службових повноважень ОСОБА_5 , а філія ПП не є юридичною особою; і по-четверте, в будь-якому випадку, такий наказ не був врахований нотаріусом як документ, що підтверджує повноваження ОСОБА_13 на укладення договору оренди автомобіля. Стверджується, що суд цих доводів потерпілого і цивільного позивача не перевірив, оригіналу наказу від 30.12.2008 не витребував, повноважень директора філії ПП «Майстер-Люкс» не дослідив і не врахував, що в дійсності належний ОСОБА_5 автомобіль «Фольксваген Гольф» НОМЕР_1 на баланс Закарпатської філії ПП «Майстер-Люкс» не передавався.

Цивільний позов про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПП «Майстер-Люкс» 23719 грн.84 коп. у покриття матеріальної шкоди і на його користь 15000 грн. у покриття моральної шкоди ОСОБА_10 обґрунтовує тим, що орган досудового слідства не висунув ОСОБА_5 аналогічного обвинувачення в привласненні 11137 грн. 90 коп. на підставі підробленого наказу від 30.12.2008.

Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок скасувати, а кримінальне провадження надіслати на новий розгляд до суду першої інстанції. Стверджує, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки показання ОСОБА_5 , покладені в основу вироку, спростовані показаннями потерпілого ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_14 та частково свідка ОСОБА_15 .. Окрім цього, на її думку, суд порушив вимоги ст. 369 КПК України, вирішивши питання щодо одного з обвинувачень ОСОБА_5 вироком, а щодо іншого ухвалою.

Захисник адвокат ОСОБА_6 подав на апеляційні скарги заперечення, в якому зазначив, що вони не заслуговують на увагу, оскільки за обсягом своїх повноважень директор філії ПП «Майстер-Люкс» був вправі укладати угоди, розпоряджатися фінансами, видавати накази та інші документи у питаннях оперативної діяльності філії, головний бухгалтер укладати та переукладати від імені філії договори оренди транспортних засобів, а протокол загальних зборів, у підробленні якого обвинувачувався ОСОБА_5 , для укладення такого договору взагалі потрібний не був.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді, промову представника потерпілого і цивільного позивача, який підтримав апеляційні вимоги потерпілого і цивільного позивача, промову прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу старшого прокурора прокуратури м. Мукачева ОСОБА_9 ; пояснення обвинуваченого і захисника, які вважають апеляційні скарги безпідставними, а вирок законним і обґрунтованим; провів судові дебати, заслухав останнє слово обвинуваченого, перевірив матеріали кримінального провадження, обговорив доводи сторін і вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а апеляційні скарги потерпілого і цивільного позивача - до часткового задоволення, з таких підстав.

Статтею 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, коли прокурор під час судового розгляду змінив обвинувачення, висунув додаткове обвинувачення, відмовився від підтримання державного обвинувачення, а також коли суд з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод знайде необхідним вийти за ці межі в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до правила, вказаного у ст. 369 КПК України, судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.

Вирок, у свою чергу, як передбачено ст. 370 КПК України, повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто: а) ухвалений компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; б) ухвалений на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; в) містити належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення; а також при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої ст. 284 цього Кодексу, тобто, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення або якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно ст. 374 КПК України в мотивувальній частині виправдувального вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред`явлено особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Ці вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції не додержано.

Суд виклав у вироку короткий зміст показань обвинуваченого, потерпілого ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_15 , двох договорів оренди автомобіля, констатував відсутність у них посилань на протокол зборів ПП «Майстер-Люкс» і вказав, що приходить до висновку про відсутність причинного зв`язку між підробленням протоколу загальних зборів ПП «Майстер-Люкс» від 19.03.2010 та укладенням договору оренди автомобіля, а також про відсутність в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України.

Вирок не містить ніяких суджень, висновків і рішень щодо обвинувачення ОСОБА_5 в кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст. 366 КК України, мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення, підстав виправдання ОСОБА_5 за обвинуваченням в кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст. 191 КК України, а отже підлягає до скасування, як такий, що не відповідає вимогам ст. ст. 337,370,373, 374 КПК України.

Згідно ст. 411 КПК України якщо, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, а також, якщо висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

Згідно ст. 412 КПК України порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення вважаються істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також істотні порушення вимог кримінального процесуального закону є підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 05.03.2014, з призначенням нового розгляду цього ж кримінального провадження в суді першої інстанції, скасовано ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 03.02.2014, якою це кримінальне провадження було закрито в частині обвинувачення ОСОБА_5 в кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст. 366 КК України.

Стаття 129 Конституції України визначає одними з основних засад судочинства законність, а також забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пунктів 22, 24 ст.3, ч.3 ст. 26 КПК України суд першої інстанції здійснює у порядку, передбаченому цим Кодексом, судовий розгляд кримінального провадження шляхом вирішення питань, винесених на його розгляд сторонами та віднесених до його повноважень цим Кодексом. Порядок судового провадження у першій інстанції визначається положеннями глав 28 - 29 КПК України.

В даному випадку суд першої інстанції рішення щодо ОСОБА_5 прийняв на порушення вказаних вимог закону, внаслідок чого кримінальне провадження фактично залишилось нерозглянутим.

Згідно ст. ст. 374, 392 КПК України вирок суду першої інстанції може бути оскаржений в апеляційному порядку. А вирок суду апеляційної інстанції, згідно частині 1 ст. 424 КПК України, може бути оскаржений тільки в касаційному порядку.

Тому розгляд апеляційним судом цього кримінального провадження з ухваленням свого вироку за правилами ч.1 ст. 407 КПК України, без розгляду уповноваженим судом першої інстанції, в разі визнання ОСОБА_5 винуватим, позбавив би його права на апеляційне оскарження судового рішення, що є неприпустимим.

Отже, оскільки рішення по обвинуваченню ОСОБА_5 в кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.366 КК України судом першої інстанції не приймалось, а оскаржений вирок є незаконним і перешкоджає розгляду кримінального провадження уповноваженим судом в повному обсязі, він підлягає до скасування, а кримінальне провадження - направленню до суду першої інстанції для розгляду і прийняття рішення з дотриманням вимог ст.ст. 318 - 380 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

З огляду на це правило вирішувати всі інші питання, зазначені в апеляційних скаргах, як такі, що стосуються доведеності чи недоведеності обвинувачення, оцінки доказів, переваги одних доказів над іншими, у цій ухвалі апеляційний суд не вправі.

Клопотання щодо запобіжного заходу сторонами не вносилось.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 415, 418, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу прокурора прокуратури м. Мукачева ОСОБА_9 задовольнити, апеляційні скарги потерпілого і представника цивільного позивача ОСОБА_10 задовольнити частково, вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.02.2014 щодо ОСОБА_5 скасувати, призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню касаційним порядком не підлягає.

Судді: