Вирок

від 21.10.2014 по справі 303/6910/13-к

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-КП/303/271/14

303/6910/14-к

ряд стат звіту 18,24,63

В И Р О К

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12012070040000462 від 18.12.2012 року по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Даурія, Забайкальського району, Читинської області Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 громадянина України, з незакінченою вищою освітою, одруженого, який має на утриманні одну неповнолітню дитину, бувшого директора Закарпатської філії приватного підприємства «Майстер-Люкс», раніше не судимого,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.2 ст.191 та ч.1 ст.366 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5

сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_3

- захисника адвоката ОСОБА_6

представника потерпілого і цивільного позивача ОСОБА_7

встановив:

ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що працюючи директором Закарпатської філії приватного підприємства (ПП) «Майстер-Люкс», 19.03.2008 року склав завідомо неправдивий протокол загальних зборів цього підприємства за участі його власника ОСОБА_8 , до якого вніс рішення про взяття в оренду для потреб філії свого власного автомобіля марки «Фольксваген Гольф» реєстраційний номер НОМЕР_1 та про уповноваження головного бухгалтера філії ОСОБА_9 укласти від імені філії договір, наддав його останній, ввів її в Оману щодо її повноваження укладати такий договір, і, як фізична особа, уклав з нею договір оренди свого автомобіля, відповідно до якого, автомобіль переходив у тимчасове платне користування філії. На підставі цього договору оренди автомобіля від 19.03.2010 року, Закарпатська філія ПП «Майстер-Люкс» з 19.03.2010 року по 19.03.2011 року здійснювала технічне обслуговування належного ОСОБА_3 автомобіля марки «Фольксваген Гольф» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на що витратила 12581,87 гривень.

Такі діяння ОСОБА_3 орган досудового розслідування кваліфікував за ч.2 ст.191 КК України, як розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та за ч.1 ст.366 КК України, як службове підроблення, тобто складання службовою особою завідомо неправдивих документів.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні і вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях своєї вини не визнав повністю та показав, що з 12.05.2008 року по 05.07.2012 року обіймав посаду директора Закарпатської філія ПП «Майстер-Люкс» без статусу юридичної особи та ніс відповідальність за діяльність філії, відповідно до Положення про філію, затвердженого рішенням власника ПП «Майстер-Люкс» - юридичною особою. Будучи директором філії, звернувся усно до власника ПП «Майстер-Люкс» - ОСОБА_8 з питанням щодо оренди автомобіля для потреб філії, який не заперечив про таке. Потім з головним бухгалтером юридичної особи ПП «Майстер-Люкс» обговорив питання про оформлення автомобіля в оренду для філії. ОСОБА_10 повідомила, що він може оформити оренду свого автомобіля для потреб підприємства. Після чого, він 19.03.2010 року зустрівся у м. Львів з власником підприємства та бухгалтером. Того ж дня, він привіз зі Львова протокол загальних зборів від 19.03.2010 року. Попередньо дізнався в нотаріуса, які документи потрібні для реєстрації договору оренди автомобіля, підготувавши їх пішли з головни бухгалтером філії ОСОБА_11 до нотаріуса де і уклали договір оренди належного йому автомобіля. В договорі обумовили всі істотні умови договору. Вказаний договір з боку Орендаря підписала головний бухгалтер філії, а з іншого він, як власник транспортного засобу. Ціна за оренду автомобіля складала 500,00 грн на місяць, однак таку суму йому виплачувалося філією один раз у кінці року (дії договору) одноразовим платижем 6000,00 гривень.Крім того, вартість пального, всі ремонтні роботи та технічне обслуговування автомобіля проводилось за рахунок Орендаря філії. Вказує на те, що ніякого протоколу зборів він, не підробляв, не зловживав службовим становищем та не вчиняв розтрати чужого майна (грошових коштів) на вказану суму 12581,87 гривень. Тому, цивільний позов, заявлений представником цивільного позивача (юридичної особи) ПП «Майстер-Люкс» та позивача ОСОБА_8 не визнає. Просить його виправдати, а цивільні позови залишити без розгляду.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні, просив виправдати його підзахисного ОСОБА_3 посилаючись на те, що Приватне підприємство «Майстер-Люкс» - є субєктом господарської діяльності де Власник і Засновник поєднується в одній особі ОСОБА_8 , а тому всі рішення власника приймаються у формі «розпорядження» чи «наказу». Такої форми прийняття рішень власником (засносником), як «загальні збори підприємства» не було, а тим паче не міг вестися і протокол таких зборів. Крім того, захисник звертає увагу на те, що «протокол» не має статусу документу, який має юридичні наслідки, оскільки - це паперовий носій, який відображає порядок і процедуру прийняття рішення зборами. При цьому, вказує, що твердження обвинувачення про його підробку ОСОБА_3 не знаходить свого документального підтвердження доказами. Посилається на те, що вказаний протокол загальних зборів, не зазначений у вступній частині договору оренди від 19.03.210 року, як підстава для підписання головним бухгалтером філії, договору оренди від імені та в інтересах філії Орендаря. За таких обставин, вважає що предявлене ОСОБА_3 обвинувачення, не знаходить свого підтвердження матеріалами кримінального провадження, а від так, просить його виправдати, а цивільні позови залишити без розгляду.

Потепілий ОСОБА_12 показав, що він є засновник і власник ПП «Майстер-Люкс» та одночасно бере участь в оперативному керуванні підприємством на посаді директора. Наказом від 12.05.2008 року ОСОБА_3 був призначений директором Закарпатської філії ПП «Майстер-Люкс», яка не мала статусу юридичної особи. Був звільнений з посади за розтрату майна. Відповідно до Положення про філію, директор філії дії на підставі доручення виданного йому Засновником. ОСОБА_8 повідомив суду, що 19.07.2012 року йому були передані документи, в процесі вивчення яких він виявив, що ОСОБА_3 уклав договір оренди автомобіля без його відому, підробивши протокол Загальних зборів ПП «Майстер Люкс», які ніколи не проводились, чим ввів в оману головного бухгалтера філії, яка підписала договір оренди з боку Оренданя філії. При цьому повідомив, що потреби в оренді автомобіля на філії не було, оскільки на філії було два транспотні засоби, яких було достатньо. Вказав, що всі розрахунки на філії здійснювалися в безготівковій формі, він не був повідомлений про здійснення платежів за договором оренди. ОСОБА_13 мав право підписувати платіжки за дорученням. ОСОБА_3 , як директор філії мав право тільки виконувати угоди, а не укладати їх.

Представник цивільного позивача ПП «Майстер-Люкс» та потерпілого ОСОБА_8 вважає, що вина ОСОБА_3 у службовому підробленні та розтраті чужого майна шляхом зловживання службовим становищем повністю доведена зібраними у справі доказами, а тому просить задоволи цивільні позови повністю.

Допитана в судовому засіданні свідок сторони обвинувачення ОСОБА_10 показала, що вона працює головним бухгалтером ПП«Майстер-Люкс» в м. Львові. Знала ОСОБА_3 , як директора Закарпатської філії підприємства. З протоколом загальних зборів ПП«Майстер-Люкс» від 19.03.2010 року впершее ознайомилася в процесі слідства. Загальні збори на підприємстві ніколи не провдились і ніякі протоколи не велися, оскільки засновник і власник був одна особа. Стверджує, що ніякого протоколу загальних зборів вона не підписувала. Вона не юрист, а тому не може сказати, чи має юридичну силу протокол.

Свідок ОСОБА_9 показала, що працює головним бухгалтером Закарпатської філії ПП«Майстер-Люкс» в м. Мукачеві, повідомила, що дійсно, як представник філії підписувала договір оренди автомобіля належного ОСОБА_3 з самим ОСОБА_3 . Вказаний автомобіль директор ОСОБА_3 використовував для поїздок у справах філії. За оренду йому виплачівалося філіїю 500,00 грн. на місяць на підставі договору. Договір складався нотаріусом і підписувався сторонами в нотаріса. Всі витрати по філії, вона скидувала компютером за спеціальною программою на основне підприємство ПП «Майстер-Люкс» в м. Львові в т. ч. витрати, повязані з орендою автомобіля. Звітність була тільки у спеціальній програмі, до податкової інспекції такі дані філією не надавалися.

Явка в судове засідання свідка обвинувачення - нотаріуса ОСОБА_14 , прокурором не забезпечена, хоч судом було постановлено дві ухвали пропривід такої особи.

Згідно довідки АА № 057001 ЄДРПОУ Закарпатської філії ПП«Майстер-Люкс» має статус без права юридичної особи, керівник підприємства ОСОБА_3 (а.с.94 т.1).

Відповідно п.4 Положення про філію, затвердженого рішенням Власника ПП «Майстер-Люкс» від 12.05.2008 року господарсько-фінансовою діяльністю філії керує директор філії одноособово, який призначається Засносником та діє від імені засновника на підставі доруччення, виданного йому Засновником. Директор філії здійснює оперативне керівництво філії (а.с. 97 т.1)

ОСОБА_3 , будучи на посаді директора філії, в межах повноважень видав Наказ № 3К «щодо особового складу» від 23.12.2008 року про прийняття на роботу ОСОБА_9 на посаду головного бухгалтера філії (а.с100 т.1)

Наказом «Щодо повноважень на підписання договорів» від 30.12.2008 року, ОСОБА_3 уповноважив головного бухгалтера Закарпатської філії ПП«Майстер-Люкс» ОСОБА_9 на укладення та подальше переукладення від імені зазначеної філії договори оренди транспортного засобу «Фольксваген Гольф» реєстраційний номер НОМЕР_1 для використання його в інтересах філії. (а.с132 т.1).

Згідно копії протоколу Загальних зборів ПП «Майстер-Люкс» 19.03.2010 року в м. Львів в присутності Засновника ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , директора Закарпатської філії ПП«Майстер-Люкс» - ОСОБА_3 , відбулися збори Засновників на яких, з метою покращення господарської діяльності Закарпатської філії підприємства, було прийнято рішення про взяття в оренду автомобіль марки «Фольксваген Гольф» реєстраційний номер НОМЕР_1 та покласти право підпису договору оренди на головного бухгалтера філії ОСОБА_9 .. Рішення прийняли одноголосно. Протокол підписаний присутніми на Загальних зборах (а.с88).

Як вбачається з Договору оренди автомобіля від 19.03.2010 року укладеного між ОСОБА_3 , як «Орендодавцем» та Закарпатською філією ПП «Майстер-Люкс» в м. Мукачеві, що діє на підставі Положення про філію, затвердженого рішенням власника ПП «Майстер-Люкс» 12.05.2008 року від імені якої діє головний бухгалтер ОСОБА_9 , яка діє на підставі наказу про призначення головного бухгалтера № 3К від 23.12.2008 року надалі «Орендар» уклали договір про таке: що Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування та володіння легковий автомобіль марки «Фольксваген Гольф» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить Орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно пунктів 4,5,6 договору, орендований автомобіль передається Орендарю з моменту підписання данного договору сторонами танотаріального посвідчення цього договору, терміном на один рік з 19.03.2010 року по 19.03.2011 року, орендна плата 500,00 грн. на місяць, яка сплачується щомісчно. Сума договору 6000,00 гривень. (а.с215 т.1).

Пунктом 9 договору оренди автомобіля, Орендар зобовязався здійснювати ремонт і технічне обслуговування автомобіля (а.с.215т.1 зворот).

Як вбачається з Актів виконаних робіт ООО «Форвард автоцентр» від 22.03.2010 р. на загальну суму1010,51 грн. (а. с.185 т.1), від 19.07.10 р на загальну суму 1802,45 грн. (а.с.184 т.1), від 01.12.2010 р. на загальну суму 4023,91 грн.(а.с.181 т.1) ремонтні роботи та запасні частини на автомобіль марки «Фольксваген Гольф» реєстраційний номер НОМЕР_1 , оплачувались замовником ЗФ ПП Майстер Люкс.

Об`єктивно з`ясувавши обставини та дослідивши під час судового розгляду докази, надані сторонами кримінального провадження, суд вважає, що обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_3 , передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, не знайшло свого підтвердження з таких підстав.

Кваліфікуючи дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 366 КК України, як службове підроблення, тобто складання службовою особою завідомо неправдивих документів, сторона обвинувачення обґрунтовує це тим, що обвинувачений ОСОБА_3 займаючи посаду директора філії, шляхом зловживання своїм службовим становищем, з корисливих спонукань, з метою привласнити кошти ПП Майстер-Люкс, невстановленим шляхом склав завідомо неправдивий Протокол загальних зборів ПП Майстер-Люкс від 19.03.2010 року у який вніс завідомо неправдиві дані, що цей Протокол складено за участі власника ПП ОСОБА_8 та за рішенням загальних зборів належний йому автомобіль необхідно взятии в оренду для потреб філії та договір оренди укласти від імені головного буггалтера філії ОСОБА_9 .

Згідно стаття 366 КК України, службове підроблення віднесена у Кримінальному кодексі України до розділу злочинів у сфері службової діяльності і об`єктивно визначена як внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складання і видача завідомо неправдивих документів.

Обов`язковою ознакою службового підроблення є його предмет офіційний документ. для того, щоб документ мав статус «офіційного», він повинен відповідати низці ознак. Офіційним документом щодо ст. 366 КК України є лише документ, який засвідчує факти, що мають юридичне значення.

Об`єктивною стороною службового підроблення полягає в перекрученні істини в офіційному документі, вчиненному службовою особою з використанням свого службового становища. Складання неправдивих документів це повне виготовлення документа, який містить інформацію, що не відповідає дійсності, при цьому форма та реквізити відповідають вимогам. Внесення до документів неправдивих відомостей означає включення інформації, яка цілком або частково не відповідає дійсності, до справжнього офіційного документа. Тобто, зміст справжнього офіціного документа змінюється лише частково частина відомостей у ньому відповідає дійсності.

З суб`єктивної сторони службове підроблення характеризується тільки прямим умислом.

Склад злочину, опис якого міститься у диспозиції ч. 1 ст. 366 КК ( 2341-14 ), є формальним, і злочин визнається закінченим з моменту вчинення однієї із зазначених у ній дій, незалежно від того, чи спричинили ці дії які-небудь наслідки і чи був використаний підроблений документ.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , у відповідності до п.1 примітки ст.364 Кк України є службовою особою, яка обіймає посаду директора філії - підприємствах приватної форм власності пов`язані з виконанням організаційно- розпорядчих обов`язків.

Філатову пред`явлено обвинувачення у складанні завідомо неправдивого Протоколу загальних зборів ПП Майстер-Люкс від 19.03.2010 року у який вніс завідомо неправдиві дані, що цей Протокол.

Протокол організаційно-розпорядчий документ, в якому фіксується хід обговорення питань та прийняття рішень на засіданнях колегіальних органів. Протокол є офіційним документом, на підставі якого керівництво має право вимагати від співробітника доручених їм завдань.

Офіційність чи неофіційність документа визначається в залежності від статусу джерела інформації. Офіційні документи урядові документи, матеріали, постанови, декрети, заяви, комюніке, стенограми офіційних засідань, дані державної та відомчої статистики, архівні і поточні документи різних установ і організацій, ділова кореспонденція, протоколи судових органів, прокуратури тощо. Неофіційні документи - особисті матеріали, виконані на основі власних спостережень.

Офіційним документом, згідно зі ст. 366 КК ( 2341-14 ) є лише такий документ, що містить зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які породили чи здатні породити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити. (Узагальненні Верховного суду України «Практика розгляду кримінальних справ про злочини, склад яких передбачено ст. 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення)

Як встановлено під час судового провадження, Протоколу загальних зборів ПП Майстер-Люкс від 19.03.2010 року взагалі не могло бути у природі, оскільки Приватне підприємство юридична особа, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців або осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці (ст. 113 Господарського кодексу). Структура корпоративного управління і режим майна приватного підприємства визначаються його засновником на власний розсуд. Вищим органом управління Підприємства є Власник, якому належить право прийняття остаточного рішення з усіх питань діяльності Підприємства. Власник здійснює управління підприємством безпосередньо або через призначеного ним Директора. Власник одночасно може бути Директором Підприємства.

Приватне підприємство власником і засновником якого є потерпілий ОСОБА_8 ніколи не проводив Загальні збори, не приймав рішення на Загальних зборах, а як наслідок і не міг вести протоколів Загальних зборів, що стверджується показами потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_10 даними нею в судовому засіданні.

Таким чином, протокол Загальних зборів ПП Майстер-Люкс від 19.03.2010 року не має статусу «офіційного документа» в якому фіксується прийняті рішення колегіального органу даного приватного підприємства, а від так і не міг бути "предметом" кримінального діяння, вчинення якого інкримінується ОСОБА_3 за ч.1 ст.366 КК України.

Кваліфікуючи дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст.191 КК України, як, розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, сторона обвинувачення обґрунтовує це тим, що обвинувачений ОСОБА_3 наддав головному бухгалтеру філії ОСОБА_9 протокол Загальних зборів ПП «Майстер-Люкс» від 19.03.2010 року та ввів її в оману проте, що вона уповноважена укладати договір оренди від імені філії. Після чого, було укладено договір оренди автмобіля № 748 від 19.03.2010 року. У результаті незаконно укладеного договору оренди ОСОБА_3 зловживаючи своїм службовим становищем допустив розтрату коштів філії на суму 12581,87 гривень, чим заподіяв матеріальну шкоду власнику ПП «Майстер-Люкс» ОСОБА_8 ..

З об`єктивної сторони ч.2 ст.191 КК України передбачає розтрату чужого майна це незаконне безоплатне відчуження майна, яке було ввірене винному чи перебувало в його віданні (продаж, дарування, споживання, передача іншим особам тощо) шляхом зловживанням службовою особою своїм службовим становищем. Тобто, майно, яким заволодіває винний, не ввірене йому, але внаслідок службового становища субєкта злочину має право оперативного управління цим майном. Зловживання службовим становищем, як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі функції всупереч інтересам служби для незаконного і безоплатного обертання чужого майна (незаконну отримання різних виплат).

Суб`єктивна сторона характеризується прямим умислом.

ОСОБА_3 обвинуваченням інкримінується розтрата чужого майна шляхом зловживання ним, як службовою особсою, своїм службовим становищем яке пов`язане з внесенням ним до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та складанням завідомо неправдивих документів та введенням в оману головного бухгалтера філії ОСОБА_9 .

Поситання сторонни обвинувачення на ту обставину, що ОСОБА_3 19.03.2014 року наддав головному бухгалтеру філії ОСОБА_9 . Протокол Загальних зборів ПП «Майстер-Люкс» від 19.03.2010 року, який не відповідав дійсності та ввів її в оману про те що вона уповноважена укладати договір оренди від імені філії, не узгоджуються з встановленим судом обставинами, оскільки згідно наданих стороною обвинувачення письмових доказів, а сааме: договору оренди - головний бухгалтер філії ОСОБА_9 яка діє на підставі Наказу про призначення головного бухгалтера № 3К від 23.12.2008 року, підписала договір оренди автомобіля від 19.03.2010 року від імені Закарпатської філієі ПП «Майстер-Люкс» в м. Мукачеві, що діє на підставі Положення про філію, затвердженого рішенням власника ПП «Майстер-Люкс» 12.05.2008 року.

Таким чином, при підписанні договору оренди, головний бухгалтер філії, діяла на підставі Наказу про призначення головного бухгалтера № 3К від 23.12.2008 року, а не Протоколу Загальних зборів ПП «Майстер-Люкс» від 19.03.2010 року, що не узгоджується з формулюванням в межає пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення за ч. 2 ст.191 КК України.

Посилання сторонни обвинувачення на те, що головний бухгалтер філії ОСОБА_9 була введена в оману ОСОБА_3 ніяким чином не знаходить свого підтвердження матеріалами справи, оскільки "введення в оману" має місце, коли надана особі інформація, дозволяє зробити, як правильні так і не правильні висновки. Якщо особі намірено надали інформацію, яка не відповідає дійсності - це "обман". Введежння в оману може бути умисним чи неумисним, а обман - завжди є умисним.

Стороною обвинувачення не надано, а судом не здобуто доказів, які б давали можливість зробити висновок, що ОСОБА_3 умисно надав головному бухгалтері ОСОБА_9 "інформацію" про те, що вона уповноважена укладати договір оренди. Як і не надано доказів "використання" ОСОБА_9 такої "інформації" - Протоколу Загальних зборів ПП "Майстер-Люкс".

Відповідно до пред`явленого ОСОБА_3 в результаті незаконного укладення договору оренди автомобіля марки «Фольксваген Гольф» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював його технічне обслуговування за рахунок коштів філії та зловживаючи своїм службовим становищем, допустив розтрату коштів філії на суму 12581,87 гривень.

Дана обставина також входить в суперечність з доказом поданим стороною обвинувачення, а саме: Актами виконаних робіт ООО «Форвард автоцентр» від 22.03.2010 р. на загальну суму 1010,51 грн. (а. с.185 т.1), від 19.07.10 р на загальну суму 1802,45 грн. (а.с.184 т.1), від 01.12.2010 р. на загальну суму 4023,91 грн.(а.с.181 т.1), відповідно до яких, за ремонтні роботи та запасні частини на автомобіль марки «Фольксваген Гольф» реєстраційний номер НОМЕР_1 , замовником ЗФ ПП Майстер Люкс оплачено загальну суму 6836,87 грн..(акти за період дії договору оренди з 19.03.2010 року по 19.03.2011 року).

При цьому, суд констатує, що в діянні ОСОБА_3 наявні ознаки, привласнення чужого майна шляхом здовживання службовим становищем (ч.2 ст.191 КК України).

Виходячи з наступного:

Згідно показів потерпілого ОСОБА_8 даних ним у судовому засіданні, він як власник юридичної особи не давав свого дозволу на оренду автомобіля належного ОСОБА_3 філією підприємства та не приймав жодного рішення з цього питання. Крім того, як вказує сам потерпілий про факт існування Протоколу Загальних зборів від 19.03.2010 року та договору оренди від 19.03.2010 року він дізнався тільки 19.07.2010 року.

Як вбачається з договору оренди автомобіля від 19.03.2010 року, головний бухгалтер філії ОСОБА_9 діючи на підставі Наказу про призначення головного бухгалтера № 3К від 23.12.2008 року, підписала договір оренди автомобіля від 19.03.2010 року від імені Закарпатської філієі ПП «Майстер-Люкс» в м. Мукачеві, що діє на підставі Положення про філію, затвердженого рішенням власника ПП «Майстер-Люкс» 12.05.2008 року.

ОСОБА_3 будучи керівником філії, достовірно знаючи, що договір оренди автомобіля з боку філії підписаний неповноважною особою, підписав такий договір з свого боку, як власник транспортного засобу та на підставі цього договору оренди автомобіля від 19.03.2010 року, Закарпатська філія ПП «Майстер-Люкс» з 19.03.2010 року по 19.03.2011 року здійснювала технічне обслуговування належного ОСОБА_3 автомобіля марки «Фольксваген Гольф» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на що витратила 6 836,87 гривень.

У такий спосіб, ОСОБА_3 будучи службовою особою (керівником філії) здійснив привласнення ввіреного йому чужого майна на суму 6836,87 грн..(акти за період дії договору оренди з 19.03.2010 року по 19.03.2011 року), що встановлено в судовому засіданні та не спростовано стороною обвинувачення та стороною захисту.

ОСОБА_3 є особою раніше не судимою, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, на обліку у нарколога, психіатра та фтизіатра не перебуває, за місцем проживання характерихується позитивно.

Таким чином, суд приходить до переконливого висновку про відсутність суб`єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України службового підроблення, яке кваліфікуються ОСОБА_3 органом досудового слідства.

Предявлене обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 2. ст.191 КК України, знаходить своє підтвердження наявними у справі доказами за умови зміни кваліфікуючої ознаки з "розтрати" на "привласнення", та слід кваліфікувати за ч.2 ст.191 КК України, як привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Крім того, матеріальні збитки, які ставляться у провину обвинуваченому ОСОБА_3 , не можуть братися судом до уваги, виходячи з раніше встановленого в судовому засіданні.

Цивільний позов ПП «Майстер Люкс» до ОСОБА_3 на суму 12581,87 гривень, за договором оренди автомобіля від 30.12.2008 року та від19.03.2010 р. заявлений директором ПП Майстае Люкс ОСОБА_8 та підтриманий представником цивільного позивача судовому засіданні повністю.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3 на суму 15000,00 гривень, морального відшкодування, підтриманий представником потерпілого в судовому засіданні повністю.

Згідно ст.84 КПКУкраїни доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню. Стаття 85 КПК України дає визначення, які докази є належними, тобто такі, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу покладається на прокурора.

Збирання доказів, згідно ч. 1 ст. 93 КПК України здійснюється сторонами кримінального провадження, у порядку передбаченому цим Кодексом.

Підсумовуючи викладене в цій частині, суд, керуючись правилами ч. 3 ст. 62 Конституції України, визнає неналежними докази обвинувачення у даній справі, які підтверджують винуватість ОСОБА_3 за ч.1 ст.366 КК України.

Таким чином, суд бере до уваги вимоги ст. 62 Конституції України, згідно якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, які не містять даних про фактичні обставини справи, або на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналізуючи зміст даної статті суд зобов`язаний витлумачити всі сумніви на користь підсудного і постановити виправдальний вирок.

Відповідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ст. 46 Конвенції та ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною.

Висновки й аргументи Європейського суду з прав людини повністю співпадають з відповідними положеннями національного законодавства Кримінально - процесуального закону України та Конституції України, і зокрема ст.. 62, згідно з якою, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, коли в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Така позиція також знаходить своє відображення і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку». Відповідно до п. 23 вказаної постанови, є недопустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли всі зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Відповідно до ч.1 ст.373 КК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Таким чином, суд приходить до переконання, що зібрані по справі докази не підтверджують пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення за ч. 1 ст.366 КК України а всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, а тому вважає за необхідне визнати обвинуваченого невинним у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК Україи та виправдати у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановлені судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

При цьому суд констатує, що наявні підстави, передбачені ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 366 КК України, згідно ст.12 КК України відноситься до кримінальних правопорушень невеликої тяжкості та з дня вчинення кримінального правопорушення (березень 2010 року) пройшло більше трьох років. Однак обвинувачений ОСОБА_3 не дав своєї згоди на закриття кримінального провадження з вказаних вище підстав.

Предявлене обвинувачення ОСОБА_3 за ч.2 ст.191 КК України, суд визнає доведеним зі зміною кваліфікуючої ознаки з "розтрати" на "привласнення", яке слід кваліфікувати за ч.2 ст.191 КК України, як привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

У постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» визначено, що предметом привласнення та розтрати є лише те чуже майно, яке було ввірене винній особі чи перебувало в її законному віданні, тобто таке майно, що знаходилося в неї на законних підставах і стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки, використання або зберігання тощо. При привласненні ці повноваження використовуються для обернення винною особою майна на свою користь, а при розтраті - на користь інших осіб, зокрема це може бути відчуження майна іншим особам для споживання, як подарунок чи товар, в обмін на інше майно тощо. Привласнення вважається закінченим з моменту вилучення чужого майна й отримання винним можливості розпорядитися ним як своїм власним.Діяння може кваліфікуватися як привласнення чи розтрата лише у тому разі, коли його предметом виступає майно, яке було ввірене винному чи було в його віданні, тобто воно знаходилось у правомірному володінні винного, який був наділений правомочністю по розпорядженню, управлінню, доставці або зберіганню такого майна. Така правомочність може обумовлюватись службовими обов`язками, договірними відносинами або спеціальним дорученням. Такою правомочністю можуть наділятися і будь-які інші (приватні) особи, яким власник майна відповідно до закону передає певні повноваження щодо розпоряджання, управління, доставки чи зберігання майна.

Як визнано самим обвинуваченим ОСОБА_15 у судовому засіданні, він - як керівник філії мав право розпорядження коштами філії, що узгоджується з показами потерпілого ОСОБА_8 - Власника ПП "Майстер-Люкс" та свідком ОСОБА_9 даними в судовому засіданні.

При цьому суд вважає доведеною суму привласнення ОСОБА_3 грошових коштів Закарпатської філії ПП. "Майстер- Люкс" на суму 6836,87 грн..(акти за період дії договору оренди з 19.03.2010 року по 19.03.2011 року), що встановлено в судовому засіданні та не спростовано стороною обвинувачення та стороною захисту.

Таким чином, директором філії ОСОБА_3 у результаті незаконного укладення договору оренди автомобіля від 19.03.2010 року, заподіяно матеріальну шкоду ПП "Мастер-Люкс" на встановлену судом суму 6 836,87 грн., яка підлягає до відшкодування за заявленим позовом цивільного позивача ПП "Мастер-Люкс".Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3 на суму 15000,00 гривень, морального відшкодування, підтриманий представником потерпілого в судовому засіданні повністю, суд вважає недоведеним. Виходячи з того, що ОСОБА_8 не звертався до ОСОБА_3 з вимогою про повернення суми матеріальної шкоди заподіяної його власному підприємству, а від так і не отримував відмови у поверненні такої, яка могла б вплинути на силу дущевних страждань чи переживань ОСОБА_8 .

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 191 КК України, як привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, а вина його доведена повністю, хоч ним і не визнана.

Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому за ч.2 ст. 191 КК України суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, всі обставини справи в їх сукупності, дані про особу винного, керуючись законом.

Обставинами, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства і відбування покарання, оскільки такі за даних обставин справи були б надмірно суворим покаранням, а обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.191 КК України із застосуванням іспитового строку (ст. 75 КК України) та покладенням на неї обов`язків, передбачених п. 2 ст. 76 КК України.

Директором філії ОСОБА_3 у результаті незаконного укладення договору оренди автомобіля від 19.03.2010 року, заподіяно матеріальну шкоду ПП "Мастер-Люкс" на встановлену судом суму 6 836,87 грн., яка підлягає до відшкодування за заявленим позовом цивільного позивача ПП "Мастер-Люкс".Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3 на суму 15000,00 гривень, морального відшкодування, підтриманий представником потерпілого в судовому засіданні повністю, суд вважає недоведеним. Виходячи з того, що ОСОБА_8 не звертався до ОСОБА_3 з вимогою про повернення суми матеріальної шкоди заподіяної його власному підприємству, а від так і не отримував відмови у поверненні такої, яка могла б вплинути на силу дущевних страждань чи переживань ОСОБА_8 .

На підставі наведеного та керуючись: ст.ст. 368- 374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати невинним у пред`явленому обвинуваченні передбаченому ч.1 ст. 366 КК України та виправдати, а кримінальне провадження закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України КПК України.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України призначивши покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування основного призначеного цим вироком покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п.2 ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільний позов ПП «Майстер Люкс» до ОСОБА_3 на суму 12581,87 гривень, за договором оренди автомобіля від 30.12.2008 року та від19.03.2010 р. заявлений директором ПП Майстае Люкс ОСОБА_8 задоволи частково на суму 6 836,87 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 в користь ПП "Майстер-Люкс", 79026, м. Львів, вул. Чмоли, 2, код 23961015, р\р № НОМЕР_3 в ЗГРУ КБ "Приватбанк" м. Львів, МФО 325321 на відшкодування матеріальної шкоди суму 6 836,87 гривень.

У задоволенні цивільний позова потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_3 на суму 15000,00 гривень, морального відшкодування відмовити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не застосовувався.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через цей суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий ОСОБА_1