Постанова

від 13.04.2014 по справі 917/1645/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2014 р. Справа № 917/1645/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю:

прокурора - Лубченко Є.М., посв. №012013 від 30.10.2012 року

представників:

позивача - не з'явився

третьої особи - ОСОБА_1, дов. №3 від 11.01.2014 року

відповідачів - 1) не з"явився, 2) не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (вх. №3455 П/1-18) на рішення господарського суду Полтавської області від 10.10.2013 року у справі № 917/1645/13

за позовом Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Ліси оборони", м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", м. Київ,

до 1) Приватного підприємства "Теплобуд", м. Київ, 2) Виробничо-технічного підприємства "Квант", м. Комсомольськ Полтавської області,

про визнання права власності та витребування нерухомого майна,-

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Ліси оборони", позивача, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства "Теплобуд", відповідача, про визнання за державою в особі Державного підприємства "Ліси оборони" права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: квартири №№1-30 будинку по вул. Жовтневій,8 а в смт. Решетилівка Полтавської області та витребування у Приватного підприємства "Теплобуд" до державної власності в оперативне управління Державного підприємства "Ліси оборони" вказаних квартир.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.10.2013 року у справі № 917/1645/13 (суддя Кульбако М.М.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері з рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що згідно із частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

При цьому, відповідно до вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 23.12.2011 року у кримінальній справі № 1-92/2011 року, з урахуванням ухвали апеляційного суду м. Києва від 17.10.2013 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.05.2013 року, колишніх керівників Державного підприємства Міністерства оборони України «Енергія-МО» (на даний час Державного підприємства Міністерства оборони України «Ліси оборони») ОСОБА_4 та Виробничо-технічного підприємства «Квант» ОСОБА_2 було визнано винними у привласненні державних коштів, інвестованих у будівництво спірних квартир.

При цьому, як вказує прокурор, вказаними судовими актами, які в силу частини 3 статті 35 ГПК України мають преюдиціальне значення для даної справи стосовно події та суб"єктів злочину, встановлено, що колишній керівник Державного підприємства Міністерства оборони України «Енергія-МО» (на даний час Державного підприємства Міністерства оборони України «Ліси оборони») ОСОБА_4, діючи у змові з керівником заснованого ним же Виробничо-технічного підприємства «Квант»- ОСОБА_2, протиправно заволоділи грошовими коштами, інвестованими у будівництво квартир №№1 - 30 в будинку за номером АДРЕСА_1. В подальшому ОСОБА_2 17 квітня 2006 року, діючи узгоджено з ОСОБА_4, зареєструвала в Комунальному підприємстві "Бюро технічної інвентаризації Решетилівського району" право власності за Виробничо-технічним підприємством «Квант», яке, в свою чергу, відчужило зазначені квартири Приватному підприємству "Теплобуд".

При цьому, як зазначено у Постанові Верховного Суду України від 17.10.2011 року, у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

А тому, як вважає прокурор, спірне майно вважається таким, що вибуло із власності держави поза волею власника, у зв"язку з чим підлягає витребуванню у добросовісного набувача - Приватного підприємства "Теплобуд" на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 27.11.2013 року на 12:30 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 року розгляд справи було відкладено на 11.12.2013 року на 12:00 год., у зв"язку із неявкою в судове засідання представника позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року розгляд справи було відкладено на 08.01.2014 року на 12:30 год., у зв"язку із неявкою в судове засідання представника позивача.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Ільїн О.В. у зв"язку із знаходженням судді Медуниці О.Є. у відпустці.

Пунктом 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження цього строку можливе у порядку і з підстав, зазначених у частині третій статті 69 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що строк розгляду апеляційної скарги після винесення розпорядження голови Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року про зміну складу колегії суддів починається заново.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 23.01.2014 року на 11:30 год., у зв"язку із неявкою в судове засідання представника позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 30.01.2014 року на 11:30 год., у зв"язку із неявкою в судове засідання представника позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 року було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача, Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" та як другого відповідача Виробничо-технічне підприємство "Квант", а також відкладено розгляд справи на 13.02.2014 року на 10:30 год., у зв"язку із залученням до участі у справі вказаних юридичних осіб.

При цьому, у абзаці 4 пункту 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі залучення до участі у справі іншого відповідача або заміни неналежного відповідача розгляд справи починається заново.

А тому, з дати залучення до участі у справі як другого відповідача Виробничо-технічного підприємства "Квант", тобто з 30.01.2014 року, розгляд справи розпочався заново.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 року розгляд справи було відкладено на 06.03.2014 року на 11:00 год., у зв"язку із задоволенням клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи через неотримання нею копії апеляційної скарги з додатками та неможливістю через це підготуватись до судового засідання та надати відзив на апеляційну скаргу .

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., у зв"язку із хворобою судді Ільїна О.В.

Пунктом 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що строк розгляду апеляційної скарги після винесення розпорядження голови Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 року про зміну складу колегії суддів починається заново.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.) розгляд справи було відкладено на 19.03.2014 року на 10:30 год., у зв"язку із задоволенням клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи через неотримання нею копії апеляційної скарги з додатками та неможливістю через це підготуватись до судового засідання та надати відзив на апеляційну скаргу .

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року, з урахуванням ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 року про виправлення описки, розгляд справи було відкладено на 09.04.2014 року на 11:00 год., у зв"язку із задоволенням усного клопотання прокурора про відкладення розгляду справи через неявку в судове засідання представників позивача, другого відповідача та третьої особи.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця Л.М., у зв"язку із хворобою судді Тихого П.В.

Пунктом 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що строк розгляду апеляційної скарги після винесення розпорядження голови Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 року про зміну складу колегії суддів починається заново.

Прокурор у судових засіданнях 27.11.2013 року, 11.12.2013 року, 23.01.2014 року, 30.01.2014 року, 13.02.2014 року, 19.03.2014 року та 09.04.2014 року підтримав апеляційну скаргу.

Перший відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судових засіданнях 27.11.2013 року, 11.12.2013 року, 08.01.2014 року, 23.01.2014 року, 30.01.2014 року, 13.02.2014 року, 19.03.2014 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення перший відповідач обгрунтовує тим, що прокурором у позові не наведено підстав та доказів на підтвердження того, що спірне майно належало державі на праві власності.

При цьому, зазначає, що відповідно до судових актів у справах №14/215, №4/181 було встановлено преюдиціальні для даної справи факти : рішенням Виконавчого комітету Решетилівської селищної ради від 29.03.2006 №230 було оформлено право власності на кожну окрему спірну квартиру за Виробничо-технічним підприємством "Квант"; правовстановлюючі документи, які це право підтверджують, не визнані недійсними; з 17.03.2006 року - моменту розірвання договору №5/2004 від 23.12.2003 року відповідно до дадаткової угоди №3 від 17.03.2006 року Державне підприємство Міністерства оборони України "Ліси оборони" не має прав пайовика за цим договором; з Державного підприємства Міністерства оборони України "Ліси України на користь Центрального спеціалізованого будівельного управління стягнуто 1944386,05 грн, які були перераховані як пайовий внесок для будівництва спірних квартир.

Крім того, вказує на те, що підстави для повернення Приватним підприємством "Теплобуд" спірних квартир, якими, як зазначено у вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 23.12.2011 року у кримінальній справі № 1-92/2011 року, а також ухвалі апеляційного суду м. Києва від 17.10.2013 року та ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.05.2013 року, заволоділи посадові особи інших юридичних осіб - Державного підприємства Міністерства оборони України "Ліси оборони" та Виробничо-технічного підприємства "Квант", відсутні. При цьому, договори купівлі-продажу вказаних квартир, укладені між Виробничо-технічним підприємством "Квант" та Приватним підприємством "Теплобуд", недійсними не визнавалися, у зв"язку з чим в силу статті 204 Цивільного кодексу України є чинними.

Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу та її представник у судовому засіданні 09.04.2014 року підтримав апеляційну скаргу прокурора, вважає оскаржуване рішення незаконним та необгрунтованим, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свою правову позицію обгрунтовує тим, що Виробничо-технічне підприємство «Квант» протиправно заволоділо нерухомим майном Державного підприємства Міністерства оборони України «Ліси оборони», а саме квартирами №№ 1-30 в будинку за номером 8-а, розташованими за адресою - смт. Решетилівка, Полтавської обл., вул. Жовтнева, та позбавив Державне підприємство Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» як правонаступника Державного підприємства Міністерства оборони України «Ліси оборони», законного права на користування та володіння майном .

А тому, відповідно до вимог статті 319, частин 1,2 статті 321, статті 387, частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України спірне майно підлягає витребуванню у відповідача.

Представники позивача, першого та другого відповідачів у судове засідання 09.04.2014 року не з"явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце його проведення, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №6102212896399 №6102212896410 та штамп на зворотньому боці ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року та ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 року про виправлення описки, якими було призначено розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні 09.04.2014 року, про відправлення її копій сторонам, третій особі та прокурору і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

При цьому, перший відповідач у телеграмах ( вх.№2941 від 10.04.2014 року та вх.№2953 від 10.04.2014 року) заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку із відрядженням його представників та вказував на те, що його представник був повідомлений під розписку про відкладення розгляду справи саме на 10.04.2014 року.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки першим відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин та не зазначено з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, яким чином нез"явлення його представника унеможливить розгляд даної справи.

До того ж, ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року та ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 року про виправлення описки, відповідно до яких розгляд справи було відкладено на 09.04.2014 року об 11:00 год., були відправлені усім учасникам спору.

А тому, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників позивача, а також першого та другого відповідачів за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представників першого та другого відповідачів, третьої особи, а також прокурора, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 23.12.2003 року між Виробничо-технічним підприємством "Квант" та Державним підприємством Міністерства оборони України "Енергія МО" (наказом Міністра оборони України від 13.08.04 № 348 ДП МО України "Енергія-МО" перейменоване у Державне підприємство Міністерства оборони України "Ліси оборони") укладено договір на будівництво житла в порядку пайової участі № 5/2004.

Згідно з умовами договору №5/2004 Державне підприємство Міністерства оборони України "Енергія МО", правонаступником якого є Державне підприємство Міністерства оборони України "Ліси оборони", як пайовик взяло на себе зобов'язання з метою забезпечення житлом військовослужбовців Міністерства оборони України перерахувати на рахунок Виробничо-технічного підприємства "Квант", замовника, суму пайового внеску у будівництві 30-ти квартирного житлового будинку у смт. Решетилівка Полтавської області по АДРЕСА_1 із розрахунку 1513,4 кв.м. загальної площі житла, згідно з адресним переліком (додаток № 1 до договору № 5/2004).

За договором №5/2004 Виробничо-технічне підприємство "Квант" зобов'язувалося за рахунок отриманих коштів збудувати та у строк до 31.12.2004 року передати Державному підприємству Міністерства оборони України "Ліси оборони" документи на оформлення права власності на відповідну профінансовану частку житла.

10.08.07 року між Виробничо-технічним підприємством "Квант", продавцем, та Приватним підприємством "Теплобуд", покупцем, було укладено договори купівлі - продажу квартир (кожної окремо), предметом яких виступали квартири №№1 - 30 в будинку за номером 8а, розташованого за адресою - смт. Решетилівка Полтавської області, вул.Жовтнева.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 23.12.2011 року у кримінальній справі № 1 -92/2011 року, а також ухвали апеляційного суду м. Києва від 17.10.2013 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.05.2013 року, було встановлено, що ОСОБА_4, будучи з липня 2004 року до серпня 2005 року службовою особою - начальником Державного підприємства "Ліси оборони" та ОСОБА_4, будучи з серпня 2004 року по квітень 2006 року службовою особою - директором та головним бухгалтером Виробничо-технічного підприємства «Квант» і Відкритого акціонерного товариства "НВК "Будівельний капітал", у серпні 2004 року, діючи з корисливих спонукань, вступили у злочинну змову, направлену на спільне заволодіння грошовими коштами Державного підприємства "Ліси оборони", перерахованих цим підприємством на розрахунковий рахунок Виробничо-технічного підприємства «Квант» у якості паю у будівництво 30-квартирного житлового будинку №8 по вул. Жовтневій в смт. Решетилівка Полтавської області.

При цьому, внаслідок умисних дій ОСОБА_4 і ОСОБА_2 було створено безпідставну кредиторську заборгованість Державного підприємства "Ліси оборони" перед Відкритим акціонерним товариством "НВК "Будівельний капітал" на суму 925475,00 грн., а згодом ще й на 61921,20 грн.

Також, 16 березня 2006 року ОСОБА_2, будучи службовою особою- директором та головним бухгалтером Виробничо-технічного підприємства «Квант», усвідомлюючи безпідставність створеної у Державного підприємства "Ліси оборони" кредиторської заборгованості перед Виробничо-технічним підприємством «Квант» на загальну суму 987396,20 грн., уклала угоду про припинення зобов"язань шляхом взаємозаліку, згідно з якою заборгованість Виробничо-технічного підприємства «Квант» перед Державним підприємством "Ліси оборони" за договором про будівництво житла в порядку пайової участі №5/2004 від 23.12.2003 року на загальну суму 1050495,06 грн. була перерахована в рахунок погашення заборгованості Державного підприємства "Ліси оборони" за товарно-матеріальні цінності.

Досягнувши своєї злочинної мети по заволодінню нележними Державному підприємству "Ліси оборони" грошовими коштами у сумі 987396,20 грн., директор Виробничо-технічного підприємства «Квант» ОСОБА_2 17 квітня 2006 року, діючи узгоджено з ОСОБА_4, відповідно до розподілу ролей як співвиконавець, зареєструвала в комунальному підприємстві "Бюро технічної інвентаризації Решетилівського району" право власності за Виробничо-технічним підприємством «Квант» на нерухоме майно- 30 квартир в житловому будинку за адресою: Полтавська область, смт. Решетилівка, вул. Жовтнева, буд. 8а, та отримала витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно і свідоцтва про право власності Виробничо-технічного підприємства «Квант» на зазначене житло.

При цьому, укладання договорів Державним підприємством "Ліси оборони" з іншими підприємствами призвело до того, що за рахунок державних коштів Центрального спеціалізованого будівельного управління був побудований житловий будинок, право власності на який, всупереч умовам договору, оформлене на Виробничо-технічне підприємство «Квант» за наявності перед ним боргу у Державного підприємства "Ліси оборони", що виник внаслідок укладання інших господарських операцій цих підприємств, у тому числі зі складанням та видачею неправдивих документів, за якими у Державного підприємства "Ліси оборони" виникла заборгованість перед Відкритим акціонерним товариством "НВК "Будівельний капітал", право вимоги якої уступило Виробничо-технічне підприємство «Квант» також за борги перед останнім.

Прокурор в обгрунтування позову посилається на те, що 23.12.2003 року між Приватним виробничо-технічним підприємством "Квант" (замовником) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Енергія МО", яке перейменовано у Державне підприємство Міністерства оборони України "Ліси оборони", пайовиком, було укладено договір на будівництво житла в порядку пайової участі №5/2004, за умовами якого пайовик зобов'язався перерахувати замовнику кошти в сумі 1905491,05 грн. як суму пайового внеску у будівництві 30-ти квартирного житлового будинку, а замовник зобов'язався передати в строк до 31.12.2004 року документи на оформлення права власності на відповідну профінансовану частку житла.

До того ж, як вказує позивач, вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 23.12.2011 року, з урахуванням ухвали апеляційного суду м. Києва від 17.10.2013 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 23.05.2013 року, було встановлено факти того, що колишній керівник Державного підприємства Міністерства оборони України «Енергія-МО» (на даний час Державного підприємства Міністерства оборони України «Ліси оборони») ОСОБА_4, діючи у змові з керівником заснованого ним же Виробничо-технічного підприємства «Квант» ОСОБА_2, протиправно заволоділи грошовими коштами, інвестованими у будівництво квартир №№1 - 30 в будинку за номером АДРЕСА_1. В подальшому ОСОБА_2 17 квітня 2006 року, діючи узгоджено з ОСОБА_4, зареєструвала в Комунальному підприємстві "Бюро технічної інвентаризації Решетилівського району" право власності за Виробничо-технічним підприємством «Квант», яке, в свою чергу, відчужило зазначені квартири Приватному підприємству "Теплобуд".

Місцевий господарський суд, відмовляючи в позові, посилався на положення статей 316, частин 1, 2 ст. 321, статті 328, частини 1 статті 388, статті 392 Цивільного кодексу України.

При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що обставини щодо перерахування коштів пайовиком забудовнику, укладення між ними додаткових угод, реєстрацію права власності на спірні квартири та що вказані додаткові угоди і свідоцтва про право власності не були визнані недійсними у встановленому законом порядку, встановлені постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 року, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2013 року по справі № 18/2184/11 і в силу статті 35 ГПК України не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть ті ж самі сторони.

Також, місцевий господарський суд вказував на те, що згідно наданих прокурором копії вироку Солом'янського районного суду м.Києва від 23.12.2011 року, зміненого ухвалою апеляційного суду м.Києва від 17.10.2012 року (яка залишена без змін Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ) встановлено лише факти привласнення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 державних коштів на суму 962 694,20 грн., що не дає підстав для визнання за державою права власності на майно, зазначене у позові та не спростовує наведені вище обставини.

Крім того, господарський суд першої інстанції вказував на те, що Приватне підприємство "Теплобуд" придбало спірні квартири на законній підставі - на підставі укладеного з ВТП "Квант" договору купівлі-продажу від 10.08.2007 року, тобто, є їх законним власником, при цьому, відповідно до частини 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Однак, колегія суддів не може погодитися із такими висновками, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 23.12.2011 року у кримінальній справі № 1 -92/2011 року, а також ухвали апеляційного суду м. Києва від 17.10.2013 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 23.05.2013 року, колишніх керівників Державного підприємства Міністерства оборони України «Енергія-МО» (на даний час Державного підприємства Міністерства оборони України «Ліси оборони») ОСОБА_4 та Виробничо-технічного підприємства «Квант» ОСОБА_2 було визнано винними у привласненні державних коштів, інвестованих у будівництво спірних квартир.

При цьому, вказаними судовими актами встановлено те, що ОСОБА_4, будучи з липня 2004 року до серпня 2005 року службовою особою - начальником Державного підприємства "Ліси оборони" та ОСОБА_4, будучи з серпня 2004 року по квітень 2006 року службовою особою - директором та головним бухгалтером Виробничо-технічного підприємства «Квант» і Відкритого акціонерного товариства "НВК "Будівельний капітал", у серпні 2004 року, діючи з корисливих спонукань, вступили у злочинну змову, направлену на спільне заволодіння грошовими коштами Державного підприємства "Ліси оборони", перерахованих цим підприємством на розрахунковий рахунок Виробничо-технічного підприємства «Квант» у якості паю у будівництво 30-квартирного житлового будинку №8 по вул. Жовтневій в смт. Решетилівка Полтавської області.

Досягнувши своєї злочинної мети по заволодінню нележними Державному підприємству "Ліси оборони" грошовими коштами у сумі 987396,20 грн., директор Виробничо-технічного підприємства «Квант» ОСОБА_2 17 квітня 2006 року, діючи узгоджено з ОСОБА_4, відповідно до розподілу ролей як співвиконавець, зареєструвала в комунальному підприємстві "Бюро технічної інвентаризації Решетилівського району" право власності за Виробничо-технічним підприємством «Квант» на нерухоме майно- 30 квартир в житловому будинку за адресою: Полтавська область, смт. Решетилівка, вул. Жовтнева, буд. 8а, та отримала витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно і свідоцтва про право власності Виробничо-технічного підприємства «Квант» на зазначене житло.

При цьому, укладання договорів Державним підприємством "Ліси оборони" з іншими підприємствами призвело до того, що за рахунок державних коштів Центрального спеціалізованого будівельного управління був побудований житловий будинок, право власності на який, всупереч умовам договору, оформлене на Виробничо-технічне підприємство «Квант» за наявності перед ним боргу у Державного підприємства "Ліси оборони", що виник внаслідок укладання інших господарських операцій цих підприємств, у тому числі зі складанням та видачею неправдивих документів, за якими у Державного підприємства "Ліси оборони" виникла заборгованість перед Відкритим акціонерним товариством "НВК "Будівельний капітал", право вимоги якої уступило Виробничо-технічне підприємство «Квант» також за борги перед останнім.

.Відповідно до вимог частини 3 статті 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна.

Підставою позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

При цьому, за приписами статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (віндикаційний позов).

При розгляді віндикаційного позову позивач повинен підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Згідно із здійсненим Верховним Судом України у 2013 році аналізом деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ, вирішуючи питання правомірності набуття права власності, суди повинні враховувати положення частини 2 статті 328 Цивільного кодексу України, якою встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо інше не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність та добросовісність такого набуття.

В судовому порядку вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 23.12.2011 року, з урахуванням ухвали апеляційного суду м. Києва від 17.10.2013 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 23.05.2013 року, було встановлено факти того, що колишній керівник Державного підприємства Міністерства оборони України «Енергія-МО» (на даний час Державного підприємства Міністерства оборони України «Ліси оборони») ОСОБА_4, діючи у змові з керівником заснованого ним же Виробничо-технічного підприємства «Квант» ОСОБА_2, протиправно заволоділи грошовими коштами, інвестованими у будівництво квартир №№1 - 30 в будинку за номером АДРЕСА_1. В подальшому ОСОБА_2 17 квітня 2006 року, діючи узгоджено з ОСОБА_4, зареєструвала в Комунальному підприємстві "Бюро технічної інвентаризації Решетилівського району" право власності за Виробничо-технічним підприємством «Квант», яке, в свою чергу, відчужило зазначені квартири Приватному підприємству "Теплобуд"

Згідно із частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, відповідно до вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 23.12.2011 року у кримінальній справі № 1 -92/2011 року, а також ухвали апеляційного суду м. Києва від 17.10.2013 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 23.05.2013 року, спірні квартири вибули із власності держави у зв"язку із злочинними діями колишніх керівників Державного підприємства Міністерства оборони України «Енергія-МО» ОСОБА_4 та ОСОБА_2 поза волею власника.

Відповідно до пункту 5 статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об"єктами та результатами інвестицій.

При цьому, як зазначено у Постанові Верховного Суду України від 17.10.2011 року, прийнятою за наслідками перегляду постанови Вищого господарського суду від 24.05.2011 року у справі №5002-В/5447-2010, зазначено, що у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором права власності.

А тому, оскільки спірне майно вважається таким, що вибуло із власності держави поза її волею, воно підлягає витребуванню у добросовісного набувача - Приватного підприємства "Теплобуд" на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що другий відповідач - Виробничо-технічне підприємство "Квант" припинило свою діяльність 03.09.2008 року за рішенням засновників, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (том ІІІ, а.с. 140), а тому, на думку колегії суддів, провадження в частині позовних до Виробничо-технічного підприємства "Квант" підлягає припиненню на підставі пункту 6 частини 1 статті 80 ГПК України.

Посилання місцевого господарського суду на додаткову угодою № 2 від 14.02.2006 року, додаткову угоду № 3 від 17.03.06 року, додаткову угоду № 4 від 27.04.2006 року до договору № 5/2004 від 23.12.2003 року, згідно з якими сторонами було вирішено розірвати вказаний договір з 17.03.2006 року та визначено порядок взаєморрозрахунків, на думку колегії суддів є необгрунтованим, так як вказані додаткові угоди підписувались з боку Виробничо-технічного підприємства "Квант" директором ОСОБА_2, яка , як вже зазначалося, була визнана винною у привласненні інвестованого у спірні квартири майна.

Також, не можуть вважатися обгрунтованими і посилання відповідача на те, що договори купівлі-продажу вказаних квартир, укладені між Виробничо-технічним підприємством "Квант" та Приватним підприємством "Теплобуд", недійсними не визнавалися, у зв"язку з чим, на думку відповідача, в силу статті 204 Цивільного кодексу України є чинними.

Як вже зазначалося, у Постанові Верховного Суду України від 17.10.2011 року, прийнятою за наслідками перегляду постанови Вищого господарського суду від 24.05.2011 року у справі №5002-В/5447-2010 вказано, що у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності права у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором, яким у даній справі є договори купівлі-продажу, укладені між Виробничо-технічним підприємством "Квант" та Приватним підприємством "Теплобуд", визнання якого недійсним у разі подання віндикаційного позову не вимагається.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким в позові слід відмовити.

При цьому, відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому, у зв"язку із задоволенням позову у даній справі, судовий збір покладається на Приватне підприємство "Теплобуд".

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 10.10.2013 року у справі № 917/1645/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати за державою в особі Державного підприємства "Ліси оборони" (03151, м. Київ, вул. Вінницька, 14/39, код ЄДРПОУ 08003305) право власності на об"єкти нерухомого майна, а саме: квартири №№1-30 включно, розташовані за адресою: смт. Решетилівка Полтавської області, АДРЕСА_1

Витребувати у Приватного підприємства "Теплобуд" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе,11, код ЄДРПОУ 23729867) до державної власності в оперативне управління Державного підприємства "Ліси оборони" (03151, м. Київ, вул. Вінницька, 14/39, код ЄДРПОУ 08003305, р/р 26005053104222 у Київському ГРУ КБ "Приватбанк", МФО 321842) об"єкти нерухомого майна, а саме: квартири №№1-30 включно, розташовані за адресою: смт. Решетилівка Полтавської області, АДРЕСА_1

Провадження в частині позовних вимог до Виробничо-технічного підприємства "Квант" припинити.

Стягнути з Приватного підприємства "Теплобуд" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе,11, код ЄДРПОУ 23729867) на користь Державного бюджету України 3654,00 грн. судового збору.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 14.04.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.