Ухвала

від 08.04.2014 по справі 826/13452/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13452/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

08 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Алдановій К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віатек» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Ком», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Віатек» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Ком», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001352280 від 04.02.2013, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 220 054 грн. за основним платежем та на 110 027 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на її думку, судове рішення в частині задоволення позовних вимог та постановити нове про відмову в позові у повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Віатек» (код з ЄДР 36413740) з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Техноторг-Ком» (код з ЄДР 36283352) за період з 01.08.2011 р. по 30.09.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 23.01.2013 р. № 226/22.8-15/36413740 (далі - Акт перевірки).

З Акту перевірки вбачається, що вона проведена на підставі п/п. 78.1.1. ПК України.

Згідно з висновками Акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.6., 200.1. ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження ПДВ до сплати у розмірі 220 054 грн., у т.ч. по періодах: серпень 2011 - 84 367 грн., вересень 2011 р. - 135 687 грн., за наслідками чого винесено податкове повідомлення-рішення від 04.02.2013 року № 0001352280 на загальну суму 330 081,00 грн.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідачем під час розгляду справи не надано вироку або іншого рішення суду, прийнятого в рамках кримінального провадження, відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.

При цьому, ДПІ не надано: рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім того, не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

В контексті наведеного слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цього підприємства на підставних осіб.

Слід звернути увагу на те, що під час розгляду справи ТОВ «Техноторг-Ком» за підписом директора ОСОБА_2 надано пояснення, в яких директор підтвердив фактичне виконання спірних операцій та, більш того, наголосив на тому, що всі первинні документи підписані ним особисто.

Відомості, які внесені до ЄДР, в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», є достовірними. Відтак, відомості щодо директора контрагента позивача, внесені на час вчинення спірних операцій в ЄДР, є достовірними в силу Закону та не спростовані ДПІ станом на час вчинення спірних операцій та розгляду справи. З огляду на наведене доводи ДПІ, викладені в Акті перевірки з посиланням на висновки спеціаліста, не можуть бути враховані на спростування фактичного виконання спірних операцій.

У той же час, сукупність тих відомостей та документів, які зазвичай супроводжують та підтверджують виконання операцій такого роду, не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Зокрема, позивачем та контрагентом надано товарно-транспортні накладні щодо перевезення продукції (з визначенням вантажовідправником - контрагента, вантажоотримувачем - позивача), сертифікати відповідності на продукцію, договір та первинні документи щодо подальшого руху товарів/виконання робіт по модернізації та встановленню систем безпеки, у т.ч. надані в контексті останнього довіреності на отримання матеріальних цінностей. Тобто, під час розгляду справи надано матеріали, які у сукупності не тільки підтверджують наявність у позивача та контрагента відповідних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, але й підтверджують реальність спірних операцій. ДПІ не надано доказів витребування у сторін зазначених документів та доказів відмови у їх наданні.

Вищезгадані первинні документи, податкові накладні, видані контрагентом позивача, за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується ДПІ, а отже видача ним податкових накладних, є правомірною.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і

процесуального права.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 11.04.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.