Рішення

від 25.03.2014 по справі 2211/947/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2211/947/2012

Провадження № 22-ц/792/202/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Грох Л.М.,

суддів: Карпусь С.А., Матковської Л.О.,

при секретарі: Терлич А.В.,

з участю представника апелянтів,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Громадської організації «Пост громадського контролю» на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 01 липня 2013 року та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 05 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Громадської організації «Пост громадського контролю», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3, звертаючись до суду з вказаним позовом до редакції газети «Пост громадського контролю» та ОСОБА_1 вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в газеті «Пост громадського контролю» НОМЕР_1 на сторінці № 3 під грифом «ІНФОРМАЦІЯ_2» була опублікована стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7», автором якої є ОСОБА_2 У вказаній статті щодо неї, начальника відділу освіти виконавчого комітету Нетішинської міської ради, була поширена негативна недостовірна інформація, яка порушила її особисті немайнові права та завдала моральної шкоди.

Зокрема, в частині статті під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» міститься така недостовірна інформація: «Не витримавши тиску з боку начальника відділу освіти ОСОБА_3, завідуюча ДНЗ № 9 ОСОБА_4 13 лютого 2012 року вимушена була написати заяву про звільнення за власним бажанням із займаної посади»; «Першочергова причина, через яку ОСОБА_4 змушена була звільнитись, брутальне ставлення до неї з боку начальника відділу освіти»; «ОСОБА_4 не змогла терпіти поневірянь з боку керівника ОСОБА_3, яка спонукала її до звільнення з посади»; «Під час зустрічі з начальником відділу освіти ОСОБА_3 колектив дошкільного навчального закладу № 9 просив не звільняти завідуючу дитячим садочком ОСОБА_4… Колеги категорично проти такого брутального ставлення до ОСОБА_4»; «Керівник відділу освіти постійно «тероризує» принижує працівників ДНЗ №9, мотивуючи це тим, що «працюють методами 60-их років»; «… багато освітян йдуть на роботу щодня, як на Голгофу, бо керує ними п. ОСОБА_3. Заходять до її кабінету і …хрестяться, трясуться, бо не знають, якими словами буде обзивати. Не можу написати тих слів, …які чуємо на нашу адресу майже щодня»; «Вони змушені були чинити опір, адже не могли змиритись з безправ'ям та диктаторством начальника відділу освіти. Тому п. ОСОБА_3 поставила мету: будь-якою ціною знищити, обмежити у виконанні професійних обов'язків незручних для неї працівників освіти»; «Зачистка кадрів триває…»; « Є бачення нашого колективу: всім разом написати заяви на звільнення з роботи через неможливість працювати в умовах такого тиску керівника на нас, але ще, напевно, не визріли…»; «Ми терпимо приниження, знущання п. ОСОБА_3, але ніхто не протистоїть цьому. Всі також мовчки спостерігають за двобоєм міського голови, яка знає про ситуацію в освіті і п. ОСОБА_3, яка цинічно тримається крісла, бо має від цього немалий зиск»; „Ну і теперішня влада не буде закривати очі на незадовільну роботу керівника освіти, на залучення ним підрядників не на вигідних фінансових умовах для шкіл та дошкільних закладів, а за принципом: перевагу - родичам і однопартійцям".

ІНФОРМАЦІЯ_6 в газеті «Пост громадського контролю» НОМЕР_2 на сторінці №1 під грифом «ІНФОРМАЦІЯ_4» опублікована стаття ОСОБА_1 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5». У цій статті також поширена недостовірна інформація, яка порушила її особисті немайнові права та завдала моральної шкоди, а саме: «Але тепер, коли місцева влада завдяки «депутатам-демократам» опинилася в руках провладної Партії регіонів, в яку успішно, а головне, вчасно перебігла ОСОБА_3 з партії «За Україну»…»; «Якщо людина не понесла навіть найменшого покарання за отруєння сотень нетішинських дітей у садочках, то, виходить, може вважати, що їй дозволено геть усе?! ».

Як вбачається з інформаційного видання, газета «Пост громадського контролю» НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_6 вийшла накладом в 7,5 тис. примірників. Позивач зазначала, що уся вищезазначена інформація із вказаних статей є недостовірною і такою, що порочить її честь, гідність та ділову репутацію в суспільній думці, Це завдало їй душевного болю та страждань та спричинило погіршення фізичного стану. На підставі вищевказаного ОСОБА_3 просила визнати недостовірною цю інформацію, яка поширена у вищезгаданих статтях, зобов'язати редакцію газети «Пост громадського контролю» та ОСОБА_1 не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили опублікувати статті - спростування та стягнути з відповідачів по 10 тис. грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду від 20 вересня 2012 року за клопотанням позивача було замінено первісного відповідача редакцію газети «Пост громадського контролю» на належного - Громадську організацію «Пост громадського контролю». Ухвалою суду від 05 листопада 2012 року за клопотання представника позивача залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 як автора першої статті.

Рішенням Нетішинського міського суду від 01 липня 2013 року позов задоволено частково. Вищевказану інформацію, поширену в газеті «Пост громадського контролю» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 на сторінці №3 в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7» та НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_6 в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» Знає, напевно, начальник відділу освіти ОСОБА_3» визнано недостовірною. Зобов'язано громадську організацію «Пост громадського контролю», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням законної сили опублікувати на вищевказані статті спростування. Також стягнуто солідарно з громадської організації «Пост громадського контролю» та ОСОБА_2 5000 грн. моральної шкоди, стягнуто солідарно з громадської організації «Пост громадського контролю» та ОСОБА_1 5000 грн. моральної шкоди. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі Громадська організація «Пост громадського контролю» та ОСОБА_2 не погоджуючись з рішенням суду, просять його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові. Вважають рішення суду незаконним і необґрунтованим, постановленим з грубим порушенням норм міжнародного права та конституційних принципів прав людини, посилаються на порушення норм матеріального та процесуального права. Суд при прийнятті рішення не врахував, що викладена інформація є оціночним судженням автора (журналіста), яке не підлягає спростуванню - в статтях були опубліковані судження та критична оцінка певних фактів та недоліків особистісних та управлінських якостей позивача як начальника відділу освіти і не зачіпали її приватного життя, а межі допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшими, ніж окремої пересічної особи. Судом першої інстанції також не враховано, що законодавство України до цього часу не містить визначення негативної інформації і не окреслює фактичних ознак, які вказують на негативність інформації. Окрім того, суд не зважив, що позивач є начальником відділу освіти виконавчого комітету Нетішинської міської ради, тобто суб'єктом владних повноважень органу місцевого самоврядування і в силу положень ч. 2 ст. 31 Закону України «Про інформацію» вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не має права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові. Вважає рішення суд незаконним і необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Щодо першої інформації, то зазначене висловлювання є оціночним судженням, яке ґрунтується на певних фактах. Позивачкою не заперечувались ті обставини, що в жовтні 2010 року на місцевих виборах до Хмельницької обласної ради, вона була кандидатом від політичної партії «За Україну», що є загальновідомим фактом. Проте не потрапивши до Хмельницької обласної ради як кандидат від політичної партії «За Україну», позивач згодом вступила до Партії Регіонів, що підтвердила в суді свідок ОСОБА_6, Судом не враховано, що висловлювання «Але тепер, коли місцева влада завдяки «депутатам-демократам» опинилася в руках провладної Партії регіонів, в яку успішно, а головне, вчасно перебігла ОСОБА_3 з партії «За Україну»…» не містить негативної інформації про позивача; форма подання оцінки є пристойною і не зачіпає суспільну мораль. Твердження, яке містило такий вислів, як «вчасно перебігла», є оціночним судженням, розмірковуванням автора, використаним в ході політичної риторики і не підлягає доведенню.

Щодо висловлювання другого «Якщо людина не понесла навіть найменшого покарання з отруєння сотень нетішинських дітей у садочках, то виходить, може вважати, що їй дозволено геть усе?!!», суд не врахував, у ньому відсутнє прізвище ОСОБА_3, а вжито слово «людина», яке говорить про загальний зміст висловлювання. Суд також неправомірно стягнув моральну шкоду за поширення недостовірної інформації, а не за заподіяння їй моральної шкоди внаслідок приниження її честі та гідності.

15 липня 2013 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по стягнення з позивача на її користь витрат на правову допомогу адвоката.

05 грудня 2013 року додатковим рішенням було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 344,44 грн., пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає додаткове рішення незаконним і необґрунтованим. Суд безпідставно дійшов висновку про те, що задоволеними є 9/10 частин від заявлених вимог позивача, насправді вимоги позивача задоволені лише на ?. Тому згідно положень передбачених ст.ст. 56, 79, 84, 85, 88 ЦПК України вважає, що з позивача в разі залишення рішення міського суду від 01 липня 2013 року без змін, на її користь підлягає стягненню витрати на правову допомогу адвоката пропорційно до тієї частини позовних вимог у задоволенні яких позивачу відмовлено (1/4 частина), тобто, стягненню на її користь підлягає -775 грн. (3100 грн.:4).

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, та не застосував закон, який підлягав застосуванню, у зв'язку з чим оспорюване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що поширена відповідачами інформація, є недостовірною та негативною, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію позивача, яка, не будучи суб'єктом владних повноважень, має право на відшкодування заподіяної поширенням цієї інформації моральної шкоди.

Проте погодитися із цими висновками суду першої інстанції не можна з таких підстав.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в газеті «Пост громадського контролю» НОМЕР_1, засновником якої є громадська організація «Пост громадського контролю», на 3-й сторінці у рубриці «ІНФОРМАЦІЯ_2» була опублікована стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7», автором якої є ОСОБА_2 У вказаній статті щодо начальника відділу освіти виконавчого комітету Нетішинської міської ради, була поширена така інформація: «Не витримавши тиску з боку начальника відділу освіти ОСОБА_3, завідуюча ДНЗ № 9 ОСОБА_4 13 лютого 2012 року вимушена була написати заяву про звільнення за власним бажанням із займаної посади»; «Першочергова причина, через яку ОСОБА_4 змушена була звільнитись, брутальне ставлення до неї з боку начальника відділу освіти»; «ОСОБА_4 не змогла терпіти поневірянь з боку керівника ОСОБА_3, яка спонукала її до звільнення з посади»; «Під час зустрічі з начальником відділу освіти ОСОБА_3 колектив дошкільного навчального закладу № 9 просив не звільняти завідуючу дитячим садочком ОСОБА_4… Колеги категорично проти такого брутального ставлення до ОСОБА_4»; «Керівник відділу освіти постійно «тероризує» принижує працівників ДНЗ №9, мотивуючи це тим, що «працюють методами 60-их років»; «… багато освітян йдуть на роботу щодня, як на Голгофу, бо керує ними п. ОСОБА_3. Заходять до її кабінету і …хрестяться, трясуться, бо не знають, якими словами буде обзивати. Не можу написати тих слів, …які чуємо на нашу адресу майже щодня»; «Вони змушені були чинити опір, адже не могли змиритись з безправ'ям та диктаторством начальника відділу освіти. Тому п. ОСОБА_3 поставила мету: будь-якою ціною знищити, обмежити у виконанні професійних обов'язків незручних для неї працівників освіти»; «Зачистка кадрів триває…»; « Є бачення нашого колективу: всім разом написати заяви на звільнення з роботи через неможливість працювати в умовах такого тиску керівника на нас, але ще, напевно, не визріли…»; «Ми терпимо приниження, знущання п. ОСОБА_3, але ніхто не протистоїть цьому. Всі також мовчки спостерігають за двобоєм міського голови, яка знає про ситуацію в освіті і п. ОСОБА_3, яка цинічно тримається крісла, бо має від цього немалий зиск»; „Ну і теперішня влада не буде закривати очі на незадовільну роботу керівника освіти, на залучення ним підрядників не на вигідних фінансових умовах для шкіл та дошкільних закладів, а за принципом: перевагу - родичам і однопартійцям".

ІНФОРМАЦІЯ_6 в газеті «Пост громадського контролю» НОМЕР_2 на 1-й сторінці у рубриці «ІНФОРМАЦІЯ_4» опублікована стаття ОСОБА_1 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» Знає, напевно, начальник відділу освіти ОСОБА_3». У вищезгаданій статті також поширена інформація щодо ОСОБА_3: «Але тепер, коли місцева влада завдяки «депутатам-демократам» опинилася в руках провладної Партії регіонів, в яку успішно, а головне, вчасно перебігла ОСОБА_3 з партії «За Україну»…»; «Якщо людина не понесла навіть найменшого покарання за отруєння сотень нетішинських дітей у садочках, то, виходить, може вважати, що їй дозволено геть усе?! ».

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи і фактично не оспорюються сторонами.

При розгляді справи суд першої інстанції зосередив свою увагу на тому, чи відповідає поширена інформація дійсності, пославшись також на те, що позивач має право на захист честі, гідності та ділової репутації.

Між тим, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд не визначився з характером цієї інформації та не з'ясував, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Судом не враховано, що крім ст. 32 Конституції України, яка гарантує судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї, статтею 34 Конституції України кожному гарантується також і право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Згідно зі ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Зазначених положень матеріального права судом не враховано.

Крім того, у ст. ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, зазначено, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У звязку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Відповідно до ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

Встановивши факт поширення в газеті «Пост громадського контролю» «Голос України» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті «ІНФОРМАЦІЯ_7» та НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_6 в статті «ІНФОРМАЦІЯ_5» інформації щодо діяльності начальника відділу освіти виконавчого комітету Нетішинської міської ради ОСОБА_3, суд помилково застосував до обставин, які свідчать про оцінку подій, відповідальність за ст.277 ЦК України замість застосування ст. 47-1 Закону України «Про інформацію», згідно якої ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Зазначені в статтях висловлювання не містять фактичних даних, а є оціночними судженнями авторів статей, критикою, оцінкою дій позивача як суб'єкта владних повноважень, а тому їх правдивість не повинна доводитися, і ні автори, ні засіб масової інформації не повинні нести відповідальність за їх публікацію.

Як випливає зі змісту поняття „суб'єкта владних повноважень", яке визначено статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України і за яким це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, позивач як начальник відділу освіти виконавчого комітету Нетішинської міської ради є суб'єктом владних повноважень органу місцевого самоврядування і в силу положень ч. 2 ст. 31 Закону України «Про інформацію» вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не має права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За таких обставин ухвалене у справі рішення та додаткове рішення щодо розподілу судових витрат підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст. 88 ЦПК України з врахуванням заявлених вимог немайнового характеру і вимог про відшкодування моральної шкоди та сплаченого позивачем при подачі позову судового збору в сумі 214, 60 грн., підлягає стягненню з ОСОБА_3 в дохід держави 214,60 грн. недоплаченого судового збору.

Також слід стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та Громадської організації „Пост громадського контролю" по 107,35 грн., на користь ОСОБА_1 - 214,70 грн. понесених ними судових витрат у зв'язку з подачею апеляційних скарг, на користь останньої також 3100 грн. понесених судових витрат на правову допомогу відповідно до представлених угоди про надання правової допомоги, прибуткових касових ордерів та акта приймання правової допомоги (а.с.24 т.1, 86-88 т.2).

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Громадської організації «Пост громадського контролю» задовольнити.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 01 липня 2013 року та додаткове рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 05 грудня 2014 року скасувати.

У позові ОСОБА_3 до Громадської організації «Пост громадського контролю», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 214,60 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та Громадської організації „Пост громадського контролю" по 107,35 грн. понесених судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 214,70 грн. понесених судових витрат та 3100 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Л.М.Грох

Головуючий у першій інстанції: Ходоровський Б.В. Провадження № 22-ц/792/202/14

Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 39