Постанова

від 22.04.2014 по справі 916/69/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2014 р.Справа № 916/69/14 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Ліпчанської Н.В., Ярош А.І.

(Склад колегії суддів змінено на підставі розпорядження голови суду № 129 від 22.04.2014р.)

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - Янишен В.П., за довіреністю № б/н від 14.05.2013р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства агрофірми «НІВА»

на рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2014р.

по справі № 916/69/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМАГРО»

до Приватного підприємства агрофірми «НІВА»

про стягнення 152 959,62 грн.

Відповідно до ст.ст.4 4 , 81 1 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

У січні 2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМАГРО» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства агрофірми «НІВА» 75% річних за період з 26.09.2012р.по 10.09.2013р. в розмірі 152 959,62 грн., вказуючи на прострочення відповідачем сплати за договором купівлі-продажу № 04-04/КП/12-1 від 04.04.2012р., укладеного між сторонами.

Позов обґрунтований приписами ст.ст. 525,526,534,611,625,655 ЦК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.03.2014р. (суддя Лічман Л.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства агрофірми «НІВА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМАГРО» 152 404,94 грн. 75% річних та 3 046,95 грн. судового збору. В решті позову відмовлено. Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, посилаючись на рішення господарського суду Одеської області від 11.07.2013р. по справі № 5017/2919/2012, яким встановлено порушення зобов'язання з боку відповідача за договором купівлі-продажу № 04-04/КП/12-1 від 04.04.2012р. Оскільки остаточний розрахунок за придбаний товар відбувся лише 10.09.2013р., судом стягнуто на підставі пункту 6.3 Договору 75% річних за період з 26.09.2012р. по 10.09.2013р. Суд частково задовольнив позов через допущену позивачем арифметичну та методичну помилку в розрахунку ціни позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Приватне підприємство агрофірми «НІВА» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

В апеляційні скарзі сторона на полягає на наявність форс-мажорних обставин, які за умовами пункту 6.2 Договору купівлі-продажу від 04.04.2012р., є підставою для звільнення його від відповідальності за даним позовом в частині стягнення 75 % річних.

Обґрунтовуючи свої доводи про наявність форс-мажорних обставин, сторона у скарзі посилається на два висновки Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини та матеріали справи № 5017/2919/2012.

Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти доводів скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.

22 квітня 2014 року до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду надійшло від скаржника клопотання про відкладення розгляду справи. Обґрунтовуючи клопотання сторона зазначила, що не має можливості взяти участі у судовому засіданні і зв'язку із участю у засіданні по кримінальній справі у м. Біляївка Одеської області.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти заявленого клопотання, з огляду на його необґрунтованість.

Судова колегія відхилила зазначене клопотання, оскільки Приватне підприємство агрофірми «НІВА» не надало доказів наявності поважних причини неявки представника (судовій повістки, тощо). Крім того, відповідач, як юридична особа, не позбавлений можливості направити до суду іншого представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.07.2013р. по справі № 5017/2919/2012 позов задоволено частково, стягнуто Агрофірми «НІВА» на користь ТОВ «СЕМАГРО» основну заборгованість за договором у розмірі 214 500,00 грн., 75% річних у розмірі 18 070,89 грн. за період з 16.08.2012 р. по 25.09.2012р. , штраф у розмірі 2 000,00 грн., витрати по сплаті судового збору на суму 4 691,42 грн. (всього - 239 262,31 грн.) з відстроченням виконання рішення господарського суду Одеської області до 15.08.2013 р., а в решті позову відмовлено.

Судовим рішенням встановлено, що Агрофірма „НІВА" не повністю оплатила вартість отриманого за договором купівлі-продажу від 04.04.2012р. № 04-04/КП/12-1 товару.

На виконання цього рішення, яке набрало законної сили 29.07.2013р., перераховано стягнуті ним 239 262,31 грн., а саме 127411,92 грн. - 05.09.2013 р., 30 000,00 грн. - 06.09.2013 р., 81 850,39 грн. - 10.09.2013р.

Відповідно до вимог ст.534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, здійсненим Агрофірмою «НІВА» платежем у сумі 127 411,92 грн. спочатку погашено витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 691,42 грн. ; 2 000,00 грн. штрафу та 75% річних у розмірі 18 070,89 грн., а решта коштів у сумі 102 649,61 грн. враховано як погашення основного боргу. Також як сплату основного боргу зараховано платіж в розмірі 30 000,00 грн., здійснений 06.09.2013 р., та платіж в розмірі 81 850,39 грн., здійснений 10.09.2013р.

Вказуючи на те, що остаточний розрахунок за поставлений товар відбувся тільки 10.09.2013 р., ТОВ «СЕМАГРО» звернулось до господарського суду з позовом у рамках провадження у даній справі про стягнення 75% річних за період з 26.09.2012р. по 10.09.2013р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, у пункті 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Відповідно до пункту 6.3 Договору купівлі-продажу від 04.04.2012 р. № 04-04/КП/12-1 за прострочення платежу відповідно з умовами, передбаченими договору, покупець на вимогу продавця зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 75% річних від простроченої суми.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.07.2013 р. по справі № 5017/2919/2012, встановлено факт прострочення покупцем виконання грошового зобов'язання за договором від 04.04.2012 р. № 04-04/КП/12-1.

Відповідно до частини другої статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія приймає до уваги розрахунок суду першої інстанції та погоджується з його висновком щодо стягнення з Приватного підприємства агрофірми «НІВА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМАГРО» 75% річних у сумі 152 404,94 грн.

Доводи апелянта про звільнення його приписами п.6.2 Договору від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, якщо останнє є наслідком форс-мажорних обставин, які призвели до неотримання врожаю, спростовуються приписами п. 4.3 Договору, який передбачає обов'язок покупця здійснити остаточний розрахунок до 15.08.2012р., будь-яким чином не пов'язуючи проведення оплати з фактом повного або часткового збирання врожаю.

Крім того, правова природа стягнутих судом сум не має характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Тому наявність форс - мажорних обставин не впливає на суть спору.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі та матеріали справи не спростовують висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення.

Таким чином, оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства агрофірми «НІВА» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2014р. по справі № 916/69/14- без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 23.04.2014р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя А.І. Ярош