Постанова

від 08.07.2014 по справі 916/69/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року Справа № 916/69/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства агрофірми "НІВА" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 у справі№ 916/69/14 Господарського суду Одеської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО" доПриватного підприємства агрофірми "НІВА" простягнення 152959,62 грн. за участю представників: позивачаЯнишена В.П., дов. від 14.05.2013 відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства агрофірми "НІВА" 152959,62 грн. 75% річних.

Позов обґрунтований приписами статей 525,526,534,611,625,655 Цивільного кодексу України з підстав прострочення відповідачем оплати боргу за період з 26.09.2012 по 10.09.2013 за договором купівлі-продажу від 04.04.2012 № 04-04/КП/12-1, порушення зобов'язання за яким встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 11.07.2013 по справі №5017/2919/2012.

Відповідач у запереченні на позов просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав порушення позивачем приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо розміру та періоду нарахування заявлених до стягнення коштів, які є пенею за своєю правовою природою, та наявністю форс-мажорних обставин, передбачених пунктом 6.2 за договором купівлі-продажу від 04.04.2012 № 04-04/КП/12-1 для звільнення відповідача від відповідальності в частині стягнення 75% річних.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.03.2014 (суддя Лічман Л.В.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 152404,94 грн. 75% річних та 3046,95 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.

Судове рішення обґрунтоване наявністю підстав для стягнення 75% річних за період з 26.09.2012 по 10.09.2013 за договором купівлі-продажу від 04.04.2012 № 04-04/КП/12-1, порушення зобов'язання за яким встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 11.07.2013 по справі №5017/2919/2012.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 (судді: Лисенко В.А.- головуючий, Ліпчанська Н.В., Ярош А.І.) рішення Господарського суду Одеської області від 11.03.2014 залишено без змін з огляду на його законність та обгрунтованість.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Приватне підприємство агрофірми "НІВА" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить ухвалені по справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначив на невірне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме статей 614 Цивільного кодексу України, статті 219 Господарського кодексу України, статей 33, 34, 35 Господарського процесуального кодексу України та наявністю форс-мажорних обставин, передбачених пунктом 6.2 за договором купівлі-продажу від 04.04.2012 № 04-04/КП/12-1 для звільнення від відповідальності в частині стягнення 75% річних на підставі висновків Торгово-промислової палати.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу та в судовому засіданні відхилив доводи касаційної скарги, пославшись на законність та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Одеської області від 11.07.2013 по справі № 5017/2919/2012 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО" до Приватного підприємства агрофірми "НІВА" про стягнення 252732,81 грн. задоволено частково, стягнуто Агрофірми "НІВА" на користь ТОВ "СЕМАГРО" 239262,31 грн: в тому числі, основну заборгованість у сумі 214500 грн., 75% річних - 18070,89 грн. за період з 16.08.2012 по 25.09.2012, штраф - 2000 грн., витрати по сплаті судового збору -4691,42 грн. з відстроченням виконання рішення господарського суду Одеської області до 15.08.2013, в решті позову відмовлено; рішення набрало законної сили 29.07.2013.

Судове рішення обгрунтоване порушенням відповідачем зобов'язання щодо оплати товару за договором купівлі-продажу від 04.04.2012 № 04-04/КП/12-1.

На виконання цього рішення, відповідачем перераховано 239 262,31 грн., а саме 127411,92 грн. - 05.09.2013, 30000 грн.-06.09.2013, 81850,39 грн. - 10.09.2013р.

Судами досліджено, що відповідно до вимог статті 534 Цивільного кодексу України, позивач розподілив одержаний платіж у сумі 127411,92 грн, спрямувавши на витрати по сплаті судового збору 4691,42 грн, 2000 грн. - штрафу та 75% річних - 18070,89 грн., решта коштів - 102649,61 грн. враховано як погашення основного боргу; платежі в сумі 30000 грн. та 81850,39 грн зараховано як сплату основного боргу .

Згідно з пунктом 6.3 Договору купівлі-продажу від 04.04.2012 р. № 04-04/КП/12-1 за прострочення платежу відповідно до умов, передбачених договором, покупець на вимогу продавця зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 75% річних від простроченої суми.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення 75% річних за період з 26.09.2012 по 10.09.2013, оскільки остаточний розрахунок за поставлений товар відбувся тільки 10.09.2013.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 2 статті 625 цього Кодексу закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 550 Цивільного кодексу України визначено, що проценти на неустойку не нараховуються.

Приписи вказаних статей передбачають, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Господарськими судами перевірено відповідність здійсненого позивачем спрямування одержаних коштів приписам статті 534 Цивільного кодексу України; відповідач не надав контррозрахунку позовних вимог з посиланням на відповідні норми законодавства чи положення договору.

Доводи скаржника щодо звільнення його від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання згідно з умовами договору не грунтуються на належних та допустимих доказах неможливості здійснення ним сплати грошових коштів у обумовлений договором строк та визначеному ним порядку.

Таким чином, враховуючи вимоги частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України та статті 599 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій прийшли обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення 75% річних у сумі 152404,94 грн.: з яких 151502,37 грн. нараховано за несплату основного боргу в сумі 214500 грн. за період з 26.09.2012 по 04.09.2013 (05.09.2013 перераховано 102649,61 грн.); 229,83 грн. - за несплату основного боргу в сумі 111850,39 грн. за період з 05.09.2013 по 06.09.2013 (06.09.2013 перераховано 30000 грн.); 672,74 грн. - за несплату основного боргу в сумі 81850,39 грн. за період з 06.09.2012 по 09.09.2013 (10.09.2013 р. перераховано 81850,39 грн.).

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували спірні правовідносини, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства агрофірми "НІВА" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 у справі № 916/69/14 Господарського суду Одеської області та рішення Господарського суду Одеської області від 11.03.2014 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач