Постанова

від 07.04.2014 по справі 201/1062/14-а

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УКРАЇНА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №201/1062/14-а

Провадження №2-а/201/42/2014

ПОСТАНОВА

іменем України

07 квітня 2014 року м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська як місцевий адміністративний суд,

у складі: головуючого судді Федоріщева С.С.,

при секретарі Нижник І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Мєшкова І.В.,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали адміністративного позову ОСОБА_4 до Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, третя особа ОСОБА_5 про визнання дій неправомірними та визнання недійсним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом та просить визнати неправомірними дії Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради щодо встановлення меж суміжного землекористування між земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1, земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1, земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2; визнати недійсним рішення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради від 26.12.13 р. № 317 «Про вирішення спору з питань суміжного землекористування між земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1, земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1, земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2» та стягнути з Відповідача на його користь грошові кошти в рахунок відшкодування судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач у позовній заяві та його представник у судовому засіданні послалися на те, що йому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку №011010401784 (бланк серії ЯИ № 004165), належить земельна ділянка (кадастровий номер 1210100000:03:328:0222), що має адресу: АДРЕСА_1. 11.12.13 р. з місцевої газети «Вісті Придніпров'я» (№ 95 від 05.12.2013 року) Позивач дізнався те, що його разом з гр. ОСОБА_6 запрошують до Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради для участі у засіданні Комісії з питань розгляду земельних спорів на підставі звернення гр. ОСОБА_7, який діє за довіреністю гр. ОСОБА_5, стосовно відмови у підписанні акта встановлення та погодження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. Того ж дня він, Позивач, звернувся до Відповідача з заявою, у якій просив згадане звернення гр. ОСОБА_7 не розглядати, оскільки громадянин ОСОБА_5 намагається ввести орган місцевого самоврядування у оману, бо до нього, Позивача, офіційно з згаданих питань він не звертався і ніяких офіційних документів стосовно земельної ділянки за згаданою адресою йому на ознайомлення та підпис не надавав. Будь-яких перемовин стосовно визначення умов суміжного землекористування між Позивачем та заявником не відбувалося. 19.12.13 р. на ім'я Позивача надійшов лист від 16.12.20 № К-09/784, яким Відповідач повторно запрошував його до участі у роботі вищеназваної Комісії зі згаданих вище питань. У відповідь на лист від 19.12.13 р. Позивач направив Відповідачу друге звернення, де пояснив свою правову позицію стосовно порушеного питання і повідомив, що він не дає своєї згоди на розгляд зазначеною Комісією питання, порушеного гр. ОСОБА_7 04.01.2014 року він, Позивач, отримав листа, у якому знаходилося рішення Відповідача від 26.12.13 р. №317 «Про вирішення спору з питань суміжного землекористування між земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1, земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1, земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 (оскаржуване рішення). Позивач вважає, що Відповідач, «вирішуючи спір з питань суміжного землекористування між земельними ділянками», діяв не у відповідність до вимог законодавства, оскільки, не являючись землевпорядною організацією, встановив межі земельної ділянки, що має адресу: АДРЕСА_1 і поставив Позивача перед фактом, надіславши оскаржуване рішення. Це рішення базується на документації, виготовленій на замовлення гр. ОСОБА_5, але він, Позивач, не отримував ніяких повідомлень про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки гр. ОСОБА_5 та не бачив ніяких оголошень у місцевій пресі, хоча слідкує за публікаціями в ній доволі регулярно, про час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж вищеназваної земельної ділянки. З огляду на вказану обставину Позивач вважає землевпорядну документацію, виготовлену на замовлення гр. ОСОБА_5, нелегітимною, а відтак звернув увагу Відповідача на відсутність документальних підтверджень про звернення до нього з приводу погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1. Відповідач проігнорував його повідомлення, не перевірив повноту і правомірність виготовлення поданої на його розгляд документації, в результаті чого прийняв неправомірне рішення.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, пославшись на те, що оскаржуване рішення має рекомендаційний характер, Відповідач при його прийнятті діяв в межах своїх повноважень, визначених, зокрема, рішенням Дніпропетровської міської ради від 18.02.2004 р. № 18/15 «Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів», згідно до п.15-17 якого, районним радам у галузі земельних відносин поряд з іншим делеговано право вирішення земельних спорів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, а також додержання громадянами правил добросусідства. Окрім того, оскаржуване рішення приймалося на підставі висновків земельної комісії Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, з цього приводу відбулося виїзне засідання за місцем розташування вказаних земельних ділянок, межі оглядалися на місці, щоправда, Позивач не прибув, хоча й повідомлявся належним чином. В основу прийняття рішення було покладено висновки фахівця - інженера-геодезиста ОСОБА_8, який, маючи ліцензію, проводив обстеження земельної ділянки на місцевості, встановлював місцезнаходження межі за допомогою спеціального устаткування та за наслідками цих дій виготовив відповідну землевпорядну документацію, зокрема, акт №ПЗ-21 від 26.05.2013 р. про встановлення та узгодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та зазначив, що Позивач був обізнаний про необхідність узгодження з ОСОБА_5 межі земельної ділянки, представник якого ОСОБА_7 неодноразово з цього приводу спілкувався з Позивачем, запрошував взяти участь в проведенні дослідницьких робіт по встановленню місця розташування межі у тому числі за участю фахівця, але Позивач всіляко ухилявся від цих дій. Окрім того, представник третьої особи звернув увагу суду на те, що Позивачем обрано спосіб захисту своїх прав, не передбачений нормами КАС України, оскільки його позовні вимоги не узгоджуються із вимогами ст.162 КАС України.

По справі також допитаний свідок ОСОБА_7, який підтвердив, що він неодноразово спілкувався з Позивачем як по телефону так і під час особистих зустрічей, під час цього спілкування намагався добитися від нього прийняття участі в узгодженні та встановленню місця розташування межі між його земельною ділянкою та земельною ділянкою, право на користування якою ОСОБА_5 має намір оформити у зв'язку із фактичним розташуванням на ній належної йому будівлі. Проведення такого узгодження пропонувалося Позивачу у тому числі за участю фахівця, але Позивач всіляко ухилявся від цих дій. В травні 2013 р. на замовлення ОСОБА_5 фізична особа-підприємець ОСОБА_8, що має відповідний кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста, на місцевості провів обстеження меж земельної ділянки, на якій розташована належна ОСОБА_5 будівля. За наслідками цього обстеження, проведеного із застосуванням спеціальних технічних пристроїв та з урахуванням існуючої технічної документації, ОСОБА_8 встановив межі цієї земельної ділянки на місцевості, склав відповідний звіт, розмістив межові знаки та передав їх на зберігання ОСОБА_5 Позивач теж запрошувався для участі в цих діях за телефоном, але присутній не був з невідомих причин. Саме цей технічний звіт було взято за основу комісією з питань розгляду земельних спорів Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, а в подальшому й самим відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення.

Вислухавши Сторони та дослідивши докази, надані Сторонами по справі з увагою на їх належність, допустимість та взаємний зв'язок між ними, судом встановлено такі обставини та визначені відповідні до них правовідносини:

Позивачу на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку №011010401784 (бланк серії ЯИ № 004165), належить земельна ділянка (кадастровий номер 1210100000:03:328:0222), що має адресу: АДРЕСА_1. 11.12.13 р. (а.с.6). 05.12.2013 року у місцевій газеті «Вісті Придніпров'я» (№ 95) опубліковане повідомлення про те, що Позивача разом з гр. ОСОБА_6 запрошують до Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради для участі у засіданні Комісії з питань розгляду земельних спорів на підставі звернення гр. ОСОБА_7, який діє за довіреністю гр. ОСОБА_5, стосовно відмови у підписанні акта встановлення та погодження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. Засідання має відбутися 12.12.2013 р. о 16.00 год. в каб.112 Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради (а.с.8-9). 11.12.2013 р. Позивач звернувся до Відповідача з заявою, у якій просив згадане звернення гр. ОСОБА_7 не розглядати, оскільки громадянин ОСОБА_5 намагається ввести орган місцевого самоврядування у оману, бо до нього, Позивача, офіційно з згаданих питань він не звертався і ніяких офіційних документів стосовно земельної ділянки за згаданою адресою йому на ознайомлення та підпис не надавав. Будь-яких перемовин стосовно визначення умов суміжного землекористування між Позивачем та заявником не відбувалося (а.с.7). 19.12.13 р. на ім'я Позивача надійшов лист від 16.12.20 № К-09/784, яким Відповідач повторно запрошував його до участі у роботі вищеназваної Комісії зі згаданих вище питань. У відповідь на цей лист Позивач направив Відповідачу друге звернення, де пояснив свою правову позицію стосовно порушеного питання і повідомив, не дає своєї згоди на розгляд зазначеною Комісією питання, порушеного гр. ОСОБА_7 (а.с.10) 04.01.2014 року Позивач отримав листа, у якому знаходилося рішення Відповідача від 26.12.13 р. №317 «Про вирішення спору з питань суміжного землекористування між земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1, земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1, земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2. Цим рішенням Відповідач погодився з висновками комісії з питань розгляду земельних спорів, які викладені в протоколі №5 від 19.12.2013 р. та встановив межі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (а.с.11-12). Згідно до пояснювальної записки фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, що міститься в технічному звіті з топографо-геодезичних робіт щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) №ПЗ-21, виконаному на замовлення ОСОБА_5, польові роботи, за наслідками яких складено план меж землекористування, проведено 28.05.2013 р. (а.с.55). За наслідками виконання технічного завдання по цьому звіту (а.с.56), складено Акт №ПЗ-21 від 28.05.2013 р., який містить посилання на те, що він складався у присутності суміжних із ділянкою, на якій розташована будівля ОСОБА_5, землекористувачів та ними проведено встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), але підписів Позивача цей акт не містить (а.с.58-59). Також не містить підписів Позивача й Акт прийомки-передачі тимчасових межових знаків на зберігання, хоча в ньому й зазначено, що межові знаки у кількості 2 (двох) штук встановлені на місцевості та передані на зберігання ОСОБА_5, а присутній при цьому Позивач претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не має (а.с.62).

Виходячи з викладеного, суд доходить до висновку, що між Сторонами виникли публічно-правові відносини щодо здійснення Відповідачем владних управлінських функцій по відношенню до Позивача та третьої особи у сфері визначення порядку землекористування та встановлення його підстав шляхом визначення меж земельних ділянок.

Правовідносини, що виникли між сторонами, законодавчо врегульовані наступним чином:

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

За правилами ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дії їй бездіяльності Конституцією чи іншими законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

КАС України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Згідно норм ст.ст.11, 158 Земельного кодексу України повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються міськими радами.

Згідно до ч.3 ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, що передбачає наступні способи захисту цих прав:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

З огляду на норми ст.152 Земельного кодексу України, Відповідач, «вирішуючи спір з питань суміжного землекористування між земельними ділянками», нічого з передбаченого законом не вчинив.

Між тим, ч. 1 ст. 154 Земельного кодексу України встановлює, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 18.02.2004 р. № 18/15 «Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів» (п. 15 - 17) районним радам у галузі земельних відносин поряд з іншим делеговано право вирішення земельних спорів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, а також додержання громадянами правил добросусідства.

Проте, вищеназване рішення міської ради не містить у собі чіткого регламенту, а також будь-яких рекомендацій щодо способів/методів вирішення земельних спорів, як того вимагає Основний Закон України.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376 «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками» встановлено, що топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою мають виконуватися, а результати цих робіт оформлятися відповідно до Законів України "Про землеустрій", "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", а також згідно інструкцій та інших підзаконних актів, що регламентують діяльність у вказаній галузі.

Так, згідно п.3.12. згаданої Інструкції № 376, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) має здійснюватися виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

При цьому, повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Як витікає зі змісту п.4.2. згаданої Інструкції № 376, власник/користувач земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стати невиразними. Вимагати ж від суміжного землекористувача узгодження технічної документації із землеустрою він не має права.

Більше того, будь-який землекористувач не має права виготовляти та узгоджувати землевпорядну документацію шляхом залучення органів місцевого самоврядування в обхід сусідніх землекористувачів, як це відбулося в даному випадку.

В даному випадку, оскаржуване рішення базується на документації, виготовленій на замовлення гр. ОСОБА_5 Цю документацію перевіряла земельна комісія Відповідача. Згідно до п.2 Положення про Комісію з питань розгляду земельних спорів Жовтневої районної у місті ради, затвердженого рішенням Жовтневої районної у місті ради №316 від 26.12.2013 р., Комісія надає на розгляд районної у місті ради висновки та проекти рішень про вирішення спорів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян по фактичному розміщенню приватних домоволодінь, та додержання громадянами правил добросусідства. Комісія є дорадчим органом, її висновки носять рекомендаційний характер і є підставою для прийняття рішення із зазначеного питання районною у місті радою або для розгляду питання у судовому порядку (а.с.39-40). Водночас, ані зазначена Комісія, ані Відповідач не звернули увагу на те, що позивач не тільки не був присутній при виготовленні зазначеної документації та не підписав акт погодження меж ділянки, але й взагалі не запрошувався на ці дії, принаймні письмових доказів зворотного не надано. Суд не може взяти до уваги пояснення свідка ОСОБА_7 з цього приводу, який стверджує, що Позивач в усному порядку повідомлявся про необхідність узгодження межі, оскільки він, як представник ОСОБА_5, є зацікавленою особою, а його пояснення нічим не підтверджуються. Таким чином, Позивач, не отримував ніяких повідомлень про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки гр. ОСОБА_5, ніяких оголошень у місцевій пресі про час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж вищеназваної земельної ділянки не було. З огляду на вказану обставину суд доходить до висновку, що землевпорядну документацію, виготовлену на замовлення гр. ОСОБА_5, не можна вважати виготовленою у відповідність до чинного законодавства, а відтак Позивач правомірно звернув увагу Відповідача у своїх лисах на відсутність документальних підтверджень про звернення до нього з приводу погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1. Відповідач же проігнорував його повідомлення, не перевірив повноту і правомірність виготовлення поданої на його розгляд документації, в результаті чого прийняв неправомірне рішення. Тобто, Відповідач оскаржуваним рішенням, в силу його заочного постановлення, без участі Позивача, без огляду спірної межі в натурі, прийняв до відома інформацію, повідомлену йому гр. ОСОБА_5 і в такий спосіб «вирішив» за Позивача питання узгодження меж з сусідом. Між тим, оскільки Відповідач не є спеціалізованою землевпорядною організацією, у штаті якої присутній хоча б один професійний інженер-землевпорядник, стверджувати, що межа земельної ділянки, яку намагається оформити гр. ОСОБА_5, не порушує меж сусідніх ділянок, неможливо.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що Відповідач, «вирішуючи спір з питань суміжного землекористування між земельними ділянками», діяв не у відповідність до вимог законодавства, оскільки, не являючись землевпорядною організацією, встановив межі земельної ділянки, що має адресу: АДРЕСА_1 і поставив Позивача перед фактом, надіславши оскаржуване рішення.

У зв'язку з наведеним, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову. Водночас, згідно до ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе привести формулювання позовних вимог у відповідність до вимог закону.

У відповідність до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У зв'язку з цим, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 73 грн. 08 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

На підставі ст.ст. 2, 6, 69, 71, 86, 138, 158-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_4 до Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, третя особа ОСОБА_5 про визнання дій неправомірними та визнання недійсним рішення - задовольнити.

Визнати неправомірними (протиправними) дії Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради щодо встановлення меж суміжного землекористування між земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1, земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1, земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2.

Визнати недійсним та скасувати рішення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради від 26.12.13 р. № 317 «Про вирішення спору з питань суміжного землекористування між земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1, земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1, земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2».

Стягнути з Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради на користь ОСОБА_4 73 грн. 08 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Постанову може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя С.С. Федоріщев