Ухвала

від 15.04.2014 по справі 621/1978/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 621/1978/13-ц

Провадження № 22-ц/790/2665/14 Головуючий 1 ін. - Бібік О.В.

Категорія: «кредитні» Доповідач - Бородін М.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: Бородіна М.М.,

суддів - Міненкової Н.О., Піддубного Р.М. ,

при секретарі - Рудь О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 19 лютого 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті ворота» до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діброва» про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року Публічне акціонерне товариство «Банк Золоті ворота» звернулося у суд із позовом до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діброва» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог вказали, що 21 січня 2011 року між ПАТ «Банк Золоті Ворота» та ТОВ Агрофірма «Діброва» укладено договір № 5 на кредитну лінію (не відновлювальну). За умовами вказаного договору банк надає позичальнику кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 7 000 000 грн. (ліміт), а позичальник зобов'язується повернути кредит у строк не пізніше 20 січня 2012 року та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 26% річних.

З метою забезпечення виконання основного зобов'язання, 21 січня 2011 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Золоті Ворота» було укладено договір іпотеки, предметом якого є нежитлові будівлі та споруди.

ТОВ Агрофірма «Діброва» належним чином не виконала умови кредитного договору, внаслідок чого, заборгованість за кредитом договором становить 1 860 136, 80 грн..

Враховуючи вищевикладене, представник позивача просив суд звернути стягнення на нерухоме іпотечне майно відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Золоті Ворота» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21 січня 2011 року в розмірі 1 860 136, 80 грн..

Визначити спосіб реалізації вказаного предмету іпотеки у межах процедури виконавчого провадження шляхом проведення публічних торгів з початковою ціною продажу для його подальшої реалізації, розмір якої буде не нижче розміру звичайних ринкових цін на подібне майно на момент продажу, додатково визначеного шляхом залучення суб'єкта оціночної діяльності в рамках виконавчого провадження.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечував, посилаючись на недоведеність позивачем заборгованості за кредитним договором, а також відсутність підстав для відповідальності майнового поручителя.

Представник ТОВ «Агрофірма Діброва» у судове засідання у судове засідання не з'явився. До суду надійшло пояснення ліквідатора ТОВ «Агрофірма «Діброва» про те, що постановою господарського суду Харківської області від 13 вересня 2011 року вказане підприємство оголошено банкрутом.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 19 лютого 2014 року позов ПАТ «Банк Золоті Ворота» - задоволений.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Золоті Ворота» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 860 136, 80 грн..

Вказане нерухоме майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9 та за адресою: АДРЕСА_2

Зазначено спосіб реалізації предметів іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з продажу вищевказаного майна з початковою ціною продажу для його подальшої реалізації, у розмірі 1 282 474 грн..

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Золоті Ворота» судові витрати в сумі 2 917, 10 грн. та витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи у сумі 25 024 грн..

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та постановити нове, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апелянт зокрема зазначає, що висновок судового експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, яким визначено ринкову вартість будівель і споруд, що є предметом іпотечного договору, не відповідає обставинам справи, оскільки суд призначав проведення комплексної експертизи, яка проводиться не менше ніж двома експертами.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, вислухавши думку осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що 21 січня 2011 року між ПАТ «Банк Золоті Ворота» та ТОВ Агрофірма «Діброва» укладено договір № 5 на кредитну лінію (не відновлювальну).

За умовами кредитного договору банк надає позичальнику кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 7 000 000 грн. (ліміт), а позичальник зобов'язується повернути кредит у строк не пізніше 20 січня 2012 року та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 26% річних.

З метою забезпечення виконання основного зобов'язання, 21 січня 2011 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Золоті Ворота» було укладено договір іпотеки, предметом якого є нежитлові будівлі та споруди згідно переліку.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідач не погоджується із висновком судової будівельно-технічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 04 грудня 2013 року, на підставі якого суд першої інстанції встановив ринкову вартість будівель та споруд, що є предметом іпотечного договору іпотеки від 21 січня 2011 року та на які звертається стягнення.

Апелянт зокрема зазначає, що судом призначалася комплексна експертиза.

Однак, колегія суддів зазначає, що ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 20 серпня 2013 року по справі призначено судово-товарознавчу експертизу нежитлових будівель, які є предметом іпотеки (а.с. 138-142, т. 3).

Посилання на те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься електронна копія зазначеної ухвали, в якій судом призначено комплексну судово-товарознавчу експертизу, висновків суду першої інстанції не спростовує, оскільки матеріали справи свідчать, що питання про призначення комплексної експертизи судом не вирішувалося.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 150 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Колегія суддів зазначає, що висновок судової будівельно-технічної експертизи від 04 грудня 2014 року доводами апеляційної скарги не спростовується.

Будь-яких відомостей, що вказана експертиза проведена із порушенням встановленої процедури, є необґрунтованою і такою, що викликає сумнів в правильності апелянт не надав.

За таких обставин рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

На підставі наведеного та ст. ст. 308, 314, 317 ЦПК колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 19 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом вірно, суддя