Постанова

від 03.04.2014 по справі 810/422/14-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2014 року № 810/422/14-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лапія С.М.,

при секретарі судового засідання - Пшику Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тріакс» до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

ТОВ «Тріакс» звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Білард-С» за період 01.01.2011 по 30.01.2011, з 01.03.2011 по 30.04.2011, і ТОВ «Стайер-плюс» за період з 01.01.2010 по 30.04.2011; скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2011 № 0001762300.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства та прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим і протиправним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом протиправно проведено документальну невиїзну перевірку діяльності позивача, оскільки наказ про її проведення прийнято з порушенням п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу України. Як стверджує позивач, податковим органом не направлено йому та не вручено наказ №1436 від 27.09.2011 Про проведення документальної невиїзної перевірки, не надано письмового повідомлення про дату початку перевірки. Крім того, позивач стверджує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі вказаної перевірки, є необґрунтованим і протиправним.

Представник відповідача позовних вимог не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ «Тріакс» перебуває на податковому обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області.

На підставі п.п. 78.1.1, п. 78.1, ст.78, п.79,2, ст. 79 ПК України та наказу ДПІ у Києво-Святошинському районі від 27.09.2011 № 1436 податковим органом проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Тріакс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Білард-С» за період 01.01.2011 по 31.01.2011, з 01.03.2011 по 30.04.2011, і ТОВ «Стайер-плюс» за період з 01.01.2010 по 30.04.2011.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 11.10.2010 № 1098/23-1/30472862, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження зобов'язань з податку на додану вартість за період 01.01.2010 - 30.04.2011 на 524 500,35 грн.; п.п. 198.3 та 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 30.01.2011 на 3 288 110,00 грн.; ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані настання реальних наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених даним підприємством при придбанні товарів (послуг) у ТОВ «Білард-С» і ТОВ «Стайер-плюс» на загальну суму 51 198 716,01 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.12.2014 № 0001762300, яким ТОВ «Тріакс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на 9 844 373,02 грн., з яких 8 533 119,68 грн. - за основним платежем та 1 311 253,34 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи дії ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача протиправними, її висновки та прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення - необґрунтованими і протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі 07.09.2011 здійснено виїзд за податковою адресою ТОВ «Тріакс» у м. Вишневе по вул. Київській, 8-А з метою вручення запиту від 02.09.2011 № 6230/10/23-121 Про надання письмових пояснень та документального підтвердження господарських операцій між позивачем, ТОВ «Білард-С» і ТОВ «Стайер-плюс», проте, ТОВ «Тріакс» за вказаною адресою було відсутнє, що зафіксовано в акті від 07.09.2011 № 479/23/30472862 про неможливість вручення запиту.

Відповідно до пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Крім того, копію наказу від 27.09.2011 № 1436 та повідомлення про початок перевірки від 27.09.2011 № 238 відповідачем направлено за податковою адресою ТОВ «Тріакс» засобами поштового зв'язку 27.09.2011, проте вказаний лист повернувся без вручення у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що вказані документи вручені позивачу належним чином.

Згідно п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає після початку проведення перевірки.

Оскільки позивачем не надано ДПІ у Києво-Святошинському районі пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит, який вважається врученим належним чином, у податкового органу були належні правові підстави для проведення даної перевірки

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим доводи позивача щодо неправомірності дій суб'єкта владних повноважень при проведенні перевірки, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2011 №0001762300, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Стайер-плюс» (код ЄДРПОУ 35250070) (Продавець) з одного боку і ТОВ «ТРІАКС» (код ЄДРПОУ 30472862) (Покупець) з іншого, уклали договір купівлі-продажу № 20/07 від 20.07.2007 (т. 1, а.с. 92 - 98), згідно якого Продавець продає та поставляє, а Покупець купує та приймає спорттовари та торгівельне обладнання згідно накладних, які у подальшому за текстом договору визначаються як товар.

Відповідно до Акту від 13.05.2011 № 4800/23-07/35250070 Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Стайер-плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011 проведеної ДПІ у Солом'янському районі м. Києва встановлено відсутність технічних та технологічних можливостей даного підприємства для здійснення господарських операцій.

Крім того, згідно декларації з податку на прибуток підприємств за І-й кв. 2010 року, поданої ТОВ «Стайер-плюс», графи: «витрати на оплату праці», «сума амортизаційних відрахувань», «витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин» - пусті, на підставі чого суд приходить до висновку про відсутність трудових ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень на підприємстві контрагента позивача.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що згідно протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_2 від 27.12.2010 (т. 3, а.с. 132 - 136) він перереєстрував ТОВ «Стайер-плюс» на своє ім'я за винагороду, не отримував ніяких фінансових, бухгалтерських, звітних документів, печаток, звітність на складав та не подавав, договори, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг), видаткові та прибуткові накладні, рахунки-фактури від імені керівника підприємства ніколи не підписував.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не було дотримано вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат, а отже, і правомірності відображення їх у податковій звітності, оскільки первинні документи, надані позивачем на підтвердження реальності укладених договорів з його контрагентами, не можуть вважатись належними доказами у справі, зважаючи на той факт, що первинні документи від імені контрагента позивача підписані особою, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності товариства, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, що знайшло своє підтвердження допустимими доказами у справі.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного суду України викладеною у постанові від 05.03.2012 у справі № 21-421а11, прийнятою за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, згідно якої колегія суддів зазначила, що підписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що ТОВ «Білард-С» (код ЄДРПОУ 35256312) (Продавець) з одного боку і ТОВ «Тріакс» (код ЄДРПОУ 30472862) (Покупець) з іншого, уклали договір купівлі-продажу №1608 від 16.08.2007, згідно якого продавець продає та поставляє, а покупець купує та приймає спорттовари та торгівельне обладнання згідно накладних, які у подальшому за текстом договору визначаються як товар. Оплату за поставлений товар покупець повинен здійснити протягом 180 календарних днів.

Згідно Акту від 06.06.2011 №1379/23-04/35256312 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ ТОВ «Білард-С» (код ЄДРПОУ 35256312) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.04.2011, проведеної ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, операції даного підприємства з його контрагентами-покупцями не містять розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Наслідком діяльності ТОВ «Білард-С» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на користь контрагентів.

Також при прийнятті рішення у даній адміністративній справі судом враховується, що згідно відомостей, вказаних в Акті від 06.06.2011 №1379/23-04/35256312, податковим органом отримано інформацію (Висновок спеціаліста Науково-дослідного Експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на ПЗЗ від 06.06.2011 № 170) про невідповідність підпису особи, яка є директором підприємства тим підписам, що містяться на податковій звітності.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Разом з тим, під час судового розгляду справи судом неодноразово пропонувалось представнику позивача надати документи, які б свідчили про реальність виконання угод між ТОВ «Тріакс» і ТОВ «Білард-С», ТОВ «Стайер-плюс».

Проте платіжні документи, товарно-транспортні документи, документи складського обліку або будь-які інші докази які б підтверджували придбання та використання придбаної продукції у господарській діяльності чи подальшої реалізації представником позивача надані не були, крім того будь-яких пояснень щодо причин, які унеможливлюють їх пред'явлення також не надано.

Також суд критично оцінює наявні в матеріалах справи видаткові накладні №122 від 04.03.2010, №123 від 04.03.2010, №124 від 04.03.2010, №125 від 04.03.2010, №172 від 23.04.2010, №143 від 31.03.2010 та податкових накладних № 122 від 04.03.2010, №123 від 04.03.2010, №124 від 04.03.2010, №125 від 04.03.2010, №172 від 23.04.2010, №143 від 31.03.2010, рахунок фактури № СФ-0000007 від 20.03.2010, також, видаткові накладні № 137 від 16.03.2010, №138 від 16.03.2010, №139 від 16.03.2010, №140 від 16.03.2010, №141 від 16.03.2010, №142 від 16.03.2010 №144 від 01.04.2010, 145 від 01.04.2010, № 146, від 01.04.2010, №147 від 01.04.2010, №148 від 01.04.2010, №160 від 16.04.2010, №160 від 16.04.2010, №161 від 16.04.2010, №162 від 16.04.2010, №163 від 16.04.2010 , №164 від 16.04.2010 та податкові накладні №144 від 01.04.2010 №145 від 01.04.2010, №146 від 01.04.2010, №147 від 01.04.2010, №148 від 01.04.2010, №160 від 16.04.2010, №161 від 16.04.2010, №162 від 16.04.2010, №163 від 16.04.2010, №164 від 16.04.2010, які, на думку позивача, обґрунтовують реальність господарських операцій між ТОВ «Стайер-плюс» і ТОВ «Тріакс», оскільки покупцем за даними документами виступають ТОВ «Фірма Спецснаб» (ЄДРПОУ 100252887) і ПП «Іменс» (ЄДРПОУ 364670830), а не ТОВ «Тріакс». Будь-яких пояснень з даного приводу представником позивача суду не надано.

Крім того суд зазначає наступне.

Належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочинну ще не підтверджує його виконання. Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Для об'єктивності даних податкового обліку преюдиційне значення має не те, про що сторони домовилися між собою, а те, що вони вчинили, тобто, не зміст зобов'язання, а його фактичне виконання.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Оскільки позивачем не доведено фактичного здійснення вказаних господарських операцій, суд вважає, що надані до матеріалів справи первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні) всупереч вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не відображають реального змісту господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Тому за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально вірно складених, але недостовірних документів, або сплати грошових коштів.

Наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

З огляду на те, що позивачем не підтверджені витрати на придбання послуг та товарів належними первинними документами та їх зв'язок із його господарською діяльністю, віднесення сум сплачених за вказаними правочинами до валових витрат, а сум податку на додану вартість з вартості таких послуг (товарів) - до податкового кредиту, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків податкового органу та правомірність прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення.

Частиною 1 ст. 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 1 ст. 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого рішення. Водночас, докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається на обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача та доказами, наявними в матеріалах справи, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Також, згідно ч. 3 ст. 6 цього ж Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Як встановлено судом, розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 9 844 373,02 грн., відповідно, ставка судового збору становить 4 872,00 грн., у зв'язку з чим позивачем сплачено судовий збір у сумі 487,20 грн. (квитанція від 20.01.2014 № 202).

Також позивачем заявлено немайнові позовні вимоги, у зв'язку з чим сплачено судовий збір у сумі 73,08 грн. (квитанція від 30.01.2014 № 5).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у сумі 4 384,80 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 69, 70, 71, 94, 97, 122, 158-163, 167, 254, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тріакс» (ідентифікаційний код 30472862) на користь Державного бюджету України кошти у сумі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 08 квітня 2014 р.