Ухвала

від 03.12.2014 по справі 810/422/14-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2014 р. м. Київ К/800/41993/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Сватко А.О.,

за участю представників:

позивача - Унінця І.М.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тріакс" (далі - Товариство)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014

у справі № 810/422/14-а

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Києво-Святошському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ)

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Товариство звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії ДПІ з проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛАРД-С» (далі - ТОВ «БІЛАРД-С») за періоди з 01.01.2011 по 31.01.2011, з 01.03.2011 по 30.04.2011 та з товариством з обмеженою відповідальністю «Стайер плюс» (далі - ТОВ «Стайер плюс») за період з 01.01.2010 по 30.04.2011, а також скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2011 № 0001762300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014, у позові відмовлено. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що господарські операції з придбання позивачем продукції у названих контрагентів не опосередковувалися реальним виконанням, були номінально оформлені первинними документами виключно для створення наслідків у податковому обліку.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та задовольнити позов.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги, виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено зазначену позапланову виїзну документальну перевірку Товариства, за результатами якої складено акт від 11.10.2011 № 1098/23-1/30472862.

У цьому акті зазначено про безтоварний характер операцій з придбання позивачем товару (спорттоварів та торгівельного обладнання) у рамках правовідносин з ТОВ «БІЛАРД-С» та з ТОВ «Стайер плюс». Названий висновок ДПІ мотивовано тим, що у цих постачальників відсутні трудові ресурси, основні фонди (транспортні засоби, складські приміщення), об'єктивно необхідні для виконання поставок продукції в заявлених обсягах; фактичне місцезнаходження цих постачальників не встановлено; керівники цих товариств заперечують свою причетність до їх фінансово-господарської діяльності.

Наведені обставини стали підставою для прийняття ДПІ оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 02.12.2011 № 0001762300, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 9 844 373,02 грн. (у тому числі 8 533 119,68 грн. за основним платежем та 1 311 253,34 грн. за штрафними санкціями).

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні цього позову, суди підтримали правову позицію відповідача по справі, розцінивши зафіксовані в акті перевірки обставини як доказ створення позивачем та названими постачальниками схеми штучного руху товару, опосередкованої оформленням номінальним документообігом з метою настання сприятливих для позивача податкових наслідків.

Однак такий висновок судів є передчасним, позаяк не ґрунтується на належних доказах.

Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У статті 198 ПК України визначено порядок реалізації права платника на податковий кредит, відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3).

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванні) ПДВ є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст такої операції.

При цьому у податковому законодавстві презумується реальність господарської операції та достовірність представлених платником документів, доки податковим органом не доведено зворотного в установленому порядку.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, які свідчать, зокрема, про отримання платником податкової вигоди не у зв'язку з провадженням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, про відсутність у діях платника наміру отримати економічний ефект від господарської операції (відсутність ділової мети), про здійснення узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій суб'єктів (юридичних або фізичних осіб), які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування.

При перевірці вказаних обставин суд повинен дослідити як докази, подані податковим органом на обґрунтування правомірності своїх висновків, так і докази, представлені платником.

У справі, що переглядається, на підтвердження реальності виконання розглядуваних операцій з поставки ТОВ «БІЛАРД-С» та ТОВ «Стайер-плюс» спорттоварів та обладнання в адресу позивача останнім було подано договори поставки, податкові накладні, видаткові накладні, що містять необхідні реквізити, включаючи підписи з розшифровками осіб, які значились згідно з установчими документами керівниками цих товариств.

Слід зазначити, що обов'язок зі складення первинних документів (зокрема, податкових накладних), які слугують підставою для формування податкового кредиту платником податків - покупцем, та з відображення у них достовірних відомостей, передбачених пунктом 201.1 статті 201 ПК України, покладається на продавця. Відтак, при дотриманні контрагентом вказаних вимог з оформлення необхідних документів підстав для висновку про недостовірність або протирічність відомостей, у таких податкових накладних, не вбачається, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність платника про надання продавцем недостовірної або суперечливої інформації.

А відтак для перевірки наявності у представлених Товариством документів (зокрема, податкових накладних) підтверджувальної сили первинних документів судам слід було пересвідчитися, чи знав (чи міг знати) позивач про підписання цих документів іншими особами, ніж тими, що зазначені керівниками ТОВ «БІЛАРД-С» та ТОВ «Стайер плюс». Для цього судам необхідно було дослідити за яких обставин та в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між позивачем та названими контрагентами, хто персонально брав у цьому участь.

Слід зазначити, що за реальності виконання господарської операції власне та обставина, що договір та документи, які підтверджують її виконання, від імені контрагента платника оформлені за підписом особи, яка заперечує їх підписання та наявність у нею повноважень керівника, саме по собі не є беззаперечним та достатнім доказом необґрунтованості податкової вигоди.

У даному разі допитаний податковим органом як свідок директор ТОВ «Стайер плюс» ОСОБА_2 не заперечує факт підписання документів у нотаріуса та не спростовує факт своєї безпосередньої участі у реєстрації на свої ім'я цього товариства за винагороду. При цьому свідок стверджує, що не має жодного відношення до діяльності підприємства, зареєстрованого за його участю.

Надаючи правову оцінку протоколу допиту цього свідка, суди не врахували, що особа, яка заперечує свою причетність до діяльності юридичної особи, може мати особисту зацікавленість у неподанні відомостей, необхідних для податкового контролю. А тому формальна відмова особи від будь-якого відношення до створених нею підприємств не може розглядатися як обставина достатня для висновку про достовірність даного факту.

Наведені ДПІ доводи про відсутність контрагентів позивача за юридичною адресою, наявність у них ознак фірм «одноднівок», відсутність у них необхідних умов для поставки товарно-матеріальних цінностей (чисельність одна особа, відсутність основних засобів та транспорту) не є доказами недобросовісності заявника при реалізації права на податковий кредит по ПДВ.

Податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з наявністю інформації про статус постачальників, про умови провадження ними господарської діяльності. Вказані факти, так само як і не перебування постачальника за юридичною адресою, за відсутності доказів недобросовісності покупця, не є обставинами, що виключають право останнього та податковий кредит.

А відтак прийняття правильного по суті даного спору рішення з урахуванням доводів та доказів, поданих учасниками провадження, вимагає достеменну перевірку податковим органом обставин щодо фактичного виконання господарських операцій, наявності недобросовісності у діях позивача як платника податків та узгодженості його дій та дій спірних контрагентів по ухиленню від сплати податків.

Для цього судам слід було перевірити фактичну наявність у позивача активів, які виступали предметом розглядуваних поставок, перевірити як використовувалися ці товари надалі (чи реалізовувалися Товариством). На підставі цього суди могли зробити висновок про необхідність транспортування та зберігання товару у процесі його постачання позивачеві, встановивши яким чином та за допомогою яких ресурсів відбувалися вказані дії, або про відсутність такої необхідності (як-от у випадку транзитних поставок товару перепродавцями). Також судам слід було викликати та допитати як свідків осіб, які безпосередньо здійснювали відвантаження та прийняття товару, щодо порядку та умов виконання цих операцій.

І лише за наслідками вжиття усіх процесуальних заходів для встановлення обставин, що входять до предмета доказування у справі, суди могли дійти вмотивованого висновку про наявність (або відсутність) реальних господарських правовідносин між позивачем та спірними контрагентами та оцінити поведінку Товариства у сфері оподаткування на предмет добросовісності (або недобросовісності).

Оскільки прийняття правильного по суті спору рішення вимагає додаткового встановлення обставин даної справи, тоді як межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають касаційному суду можливості встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з метою усунення викладених недоліків.

У той же час суди правомірно відмовили в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій ДПІ з проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства. Адже позови платників про оскарження дій контролюючого органу щодо призначення та\або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

У справі, що переглядається, на час вирішення даного спору спірну виїзну позапланову перевірку вже проведено, а за її наслідками складено відповідний акт про результати такої перевірки. Тому правові наслідки оспорюваних дій з її проведення є вичерпаними, у зв'язку з чим їх оскарження не сприяє відновленню порушених прав платника.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тріакс" задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 у справі № 810/422/14-а скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2011 № 0001762300.

В цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 у справі № 810/422/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько